500+ стр для детективу це очевидно забагато. Спочатку книга здавалася нудною, нелогічною й ввела в нечитун. Десь після 200 стр події почали набирати обертів й я навіть зацікавилася сюжетом, але героїв відштовхували протягом всієї книги.
Ґоран дуже дивний гг, і його манера висловлюватися бісила🙄 вона була дуже штучна й незрозуміла.
Не сподобалося як з Міли — найкращої за своєю спеціальністю (що було сказано на початку) зробили сіру мишку яка боїться і слово сказати, а потім та різко стала мега-проникливою і вгадувала винних на раз-два (автор вирішив, що читачу не потрібно показувати яким чином вона дійшла до своїх умовиводів)🤡
Наявність недо-лл хоч трішки й обумовлена фіналом, але все одно виникало враження, що вона більше для галочки й не має під собою ні підґрунтя, ні смислового навантаження

Сама історія складається з купи мікророзслідувань, під час яких сюжет несеться зі скаженою швидкістю і ти просто не розумієш, що зараз відбулося.. Перерви між всім цим робляться задля того, щоб вкинути якийсь великий й зовсім непотрібний для розвитку подій факт (під час читання якого ти знову губишся й забуваєш до чого це було сказано).

Ця книга аж перегружена «несподіваними» поворотами. Ближче до кінця, події мене вже не дивували, а їх кількість скоріше обурювала. Я втомилася офігівати, тому очікуваного вау ефекту не відбулося; виникало лише одне запитання «ну куди ще більше?».

Моменти з гіпнозом та зверненням до медіума наче взяті з книги іншого жанру.

Окремо хочу виділити чи то дивна манера написання твору, чи то погану роботу перекладача, але дуже часто речення були дивно побудовані… (конструкції з використанням «вона б/ зробили б» і тому подібні інколи збивали)

Це було моє перше знайомство з творчістю Шваб

Початок видався нудним, хоча у авторки дуже гарний стиль. Коли події почали розгортатися активніше, а обидва гг зустрілися стало куди цікавіше

З радістю продовжу читати цю серію

Якщо не рахувати книгу про Готрека, то це було моє перше знайомство з всесвітом Warhammer 40K
Місцями було складно.. 🫠 Що не розділ — то чергова перестрілка. А сюжет закрутився так, що до кінця історії було важко пригадати з чого все почалося.
Але загалом книга крута. Вона цікава й динамічна. Написана легко і тому, якщо не відволікатися, можна залипнути на годинку так точно 😅

Люблю історії в яких в закритому просторі хтось один убивця, але не люблю коли ці люди обмежені родинними зв’язками🫤

Ця книга була для мене місцями нудною та дивною по формату розповіді. На жаль, мене не зачепило, і як такої інтриги я тут не побачила, а коли автор почав скріплювати всі деталі воєдино, то я взагалі загубилася хто де і як (можливо через те, що я не була зацікавлена, то читала неуважно)

Я люблю детективи, але ця книга проходить повз мене

Після «Секулуму» очікувала так само чогось динамічного й захопливого, але ця книга на рівень нижча за вищезгадану

Часто читача просто закидували в події у грі, без натяку на зміну сцени
Не вистачило підліткової буденності в цій книзі