Дім на Збіччі

Якщо ви коли-небудь читали Мітчелла, то маєте здогадуватися, що на вас чекає: вінегрет із часових проміжків, людських доль, алюзій і посилань, і за всім цим, до того ж, треба надзвичайно уважно і ретельно слідкувати, бо інакше «канва» навряд складеться так, як пан Мітчелл задумав заздалегідь, а ідеї його – помпезні і величні. У «Домі…», на перший погляд, ми отримуємо класичну історію про «дім-у-якому-б-ви-не-хотіли-побувати»: стоїть такий собі Слейд-гаус, довкола якого відбуваються дивні речі. Звичайно ж, не все так просто: кожні 9 років, з 1979 по 2015 рік, дім чекає на «особливого гостя», ким би він не був – поліцейський, який розгадує особливу справу або студентка-учасниця клубу паранормальних явищ. У мешканців слейд-гаусу, загадкових і лячних близнюків, є чіткі алгоритми, що з такими гостями робити…
…і, боже, це так цікаво! Сцени «розправ» у цій книзі надзвичайно кінематографічні і яскраві, із вайбами сюру на рівні сцен із Чорного віґваму у «Твін Піксі»! Тут вам і трошки космічного горору, і боді-горору, і класичної історії про вампірів та загадковий дім – я б сказала, чудовий зразок того, як Мітчелл знову погрався у жанри, і зробив щось абсолютно своє із, на перший погляд, простого задуму. Ці поєднання персонажів, переселення душ, посилання на свої ж історії – Мітчелл читається повільно, але його історії я розглядаю не як читання для розваги, а як ідеальний, заледве не музейний зразок того, як вишукано можна гратися текстом.
Історія, загалом, не така важка для розуміння і сприйняття, як інші книги Мітчелла, тому, якщо просто хочете дізнатися, хто такий той Девід Мітчелл і з чим його їсти, для знайомства підійде, а якщо ви одразу залакуєте цю справу «Кістяними годинниками», думаю, взагалі буде супер)

Начиталась захоплених відгуків і вирішила, що мені це точно треба!
Люблю книжки, де в одному місці переплітаються різні життя і часові проміжки, тому була впевнена, що мені книга зайде.

Чекала доки зʼявиться в наявності і одразу кинулася читати.

Проте, на жаль, книга розчарувала. Затягнутий початок, деякі моменти в інших часових проміжках також мені здалися нецікавими або зайвими.

Читати було важкувато, хоча в книзі всього 180 сторінок.

Ідея цікава, історії цікаві, але чогось ну зовсім не вистачило. Емоції не викликала, залишися прісний післясмак.

Напевно таке враження склалося через те, що з першого ж розділу розумієш все, що відбувається. Тобто кінцівка передбачувана, що рано чи пізно, але Близнюків хтось та і переможе.

Зазвичай не продаю свої книжки і збираю їх, але ця виявилася не моєю і вдруге я б її точно не читала.

📖 5 історій та будинок. Що їх об’єднує?
За цегляним муром у непримітному провулку ховається будинок 🏠 , у якому відбуваються загадкові події. Кожен, хто переступає його поріг, ризикує залишитися назавжди в його тенетах і ніколи не повернутися до звичного життя 😱

Це одна з тих книг, де з анотації нічого не зрозуміло. І з мого опису теж, якщо чесно 😅. Але в цьому є певна магія ✨— жодних спойлерів.

Скажу одразу: книга зовсім не страшна, як мені здалося, але дуже цікава. Мене настільки захопила ця історія, що я не хотіла, аби вона закінчувалася. Я б із задоволенням прочитала повноцінний роман на основі цих оповідань.

Хочу більше подробиць, деталей, історій про героїв: як вони жили, що ними рухало, яка мотивація була у мешканців цього таємничого будинку. Ці питання досі крутяться в моїй голові, і це свідчить про те, наскільки атмосферним і захопливим є «Дім на збіччі».