Якщо дуже коротко, то описати книгу можна лиш двома словами: шокуюча і майстерна.

Зауважу одразу: вона не для надмірно вразливих чи гидливих. Написана цікаво і дійсно вправно - не помічаєш, як перегортаєш сторінку за сторінкою. Але ця майстерність означає ще й реалістичність, а зважаючи на те, що головний герой не відрізняється високими моральними принципами, як і більшість його оточення (бо подібне, як відомо, притягує подібне), в книжці знайдете чимало аморальних вчинків та бридких сцен - надто правдоподібних, щоб засумніватися у їхній ймовірності.

Центральним персонажем цього медичного трилера є Доник Северин Романович - завідувач патанатомічного відділення однієї зі столичних лікарень. Це людина без будь-яких моральних бар'єрів, жадібний і нерішучий, постійно вагається, сумнівається та вважає себе безталанним (усе й усі винні у його негараздах, окрім, звісно, його самого) - "не мав у своєму житті практично жодних зобов'язань і нічого цінного, але був постійним рабом страхів і переживань".

А ще "гроші Доник любив палко, безсило й ірраціонально, проте ніколи не мав їх достатньо", тому, щойно випала така нагода, з легкістю погодився на ліві заробітки. Знав, що це незаконно, знав, що його дії нестимуть іншим щонайменше купу зайвих переживань, але ним керували розрахунок і практичність, а нетривалу суперечку з власним сумлінням швидко завершив прийнятними з його точки зору аргументами. От тільки компромісів з совістю та відмовок, типу "нічого страшного" і "в мене не було вибору" чи "я мусив" і "то не моя вина", ставало тим більше, чим чорнішими ставали його помисли і вчинки.

Гарно усе життя Доника підсумувала його колишня дружина: "У тебе всі проблеми на поверхні, сам їх створюєш. Ти не живеш, Сево, а виживаєш. І постійно шукаєш винних. А справа лише в тобі". Темнота думок і вчинків стає все чорнішою, все гірші події відбуваються поряд, чи то з його вини, чи то за безпосередньої участі, страждає не лише він сам, а й ті, хто йому близький, і геть незнайомі люди. Але ж то так складаються обставини… Як далеко заведе Северина цей "танець з кістками"?

Книга вражає своєю реалістичністю і навіть буденністю: і щодо локацій - лікарняні коридори і палати, одноманітні багатоповерхівки, брудні вулички спальних районів тощо; і щодо того, як усе нерідко організовано: кумівство, корупція, зловживання владою і повноваженнями, фальшиві діагнози, контрабанда, вимагання, розкрадання майна, замовні злочини, чорна трансплантологія… Цинізм, брехня, маніпуляції, пристосування, вдавання, холодний розрахунок і жорстокість так і просочують сторінки книги. Я вже мовчу про детальні описи "роботи" з трупами.

Чудово розумію, чому ця книга стала Книгою року у 2022: цікава, оригінальна, динамічна, майстерно написана, але разом з тим викликає огиду і осуд. Варто прочитати, якщо готові до такого набору.

В перших розділах автор описує методи загальнонаукового пізнання та засади медичної науки, пояснює як здійснюються доклінічні та клінічні дослідження і чому розробка ліків від певних недуг є вигідною, а від інших - ні, чим небезпечне безконтрольне і неправильне вживання антибіотиків (і не тільки) та чому недоцільне (а зачасту й шкідливе) призначення додаткових медичних препаратів "на всякий випадок". Окрім того, у першій частині йдеться і про антивакцинаторські настрої (та теорію змов), і про безглуздість самого факту існування гомеопатії.

У другій частині автор детально розповідає про безліч начебто медичних препаратів та засобів без доведеної ефективності, а то й відверто шкідливих (які, однак, є мегапопулярними): і успадкованих з часів СРСР, і значно сучасніших, в тому числі і вітчизняного виробництва. Описано все чітко й по пунктах, зрозумілою мовою без надлишку наукових термінів, ще й з гумором.

Третій розділ присвячений не менш важливим медичним питанням, зокрема стосовно схуднення, пуповинної крові, уколів, сенсаційних медичних заголовків, маркетингових маніпуляцій і відвертого шахрайства. Псевдолікування забирає час і гроші, а іноді, на жаль, і життя. В цій частині також пояснюється як все-таки серед усього різноманіття наявних медичних технологій можна відшукати ідеальні (доказові, доцільні і дозволені) в світі "диких методик, безглуздих призначень і некомпетентних спеціалістів".

Чесно кажучи, я трохи шокована такою кількістю фуфломіцинів і вірою в них як медиків, так і пацієнтів в XXI столітті. Існує безліч "ліків", у яких відсутня будь-яка доказова база і їх застосування не має під собою жодного наукового підґрунтя, проте вони дуже популярні, особливо на пострадянському просторі. Безглузді процедури та неіснуючі діагнози, ліки з сумнівною ефективністю, псевдоприлади, шарлатанські методики (так звана "народна медицина" то взагалі окрема тема) - усього цього в надлишку на ринку "медичних" послуг. Причому, знаходяться ті, хто щиро впевнений в їхній ефективності - ефект плацебо у всій красі. Людям завжди "хочеться простих рішень і чарівної пігулки", а маркетологи (і недобросовісні лікарі) користуються цим повною мірою.

Словом, демони з пігулки на обкладинці книжки більш ніж доречні: не все те золото, що блистить, і не все те ліки, що ліками названо, а з мракобіссям в медицині ще боротись і боротись. Про недоцільність прийому певних препаратів мені було відомо, а от правда про деякі виявилась новиною і неабияк здивувала. Що ж, вік живи - вік учись. Благо, зараз практично будь-яку інформацію можна знайти й перевірити, були б час і бажання (а це, погодьтесь, не така вже й велика ціна коли йдеться про власне здоров'я чи здоров'я близьких). Добре, що в руки потрапила ця книга - зекономлені на псевдолікуванні час та гроші краще використати на щось справді доцільне та дієве.

Ця манґа надзвичайно заінтригувала. Яскрава барвиста обкладинка, цікава історія, дуже милий, ніжний, детальний малюнок і вікова позначка 18+ (поки все досить лайтово, але умови проживання, праці і способи покарання дітей не назвеш адекватними).

Отже, майже 1900 років тому на віддаленому острові було виявлено величезне загадкове провалля, поряд з яким на поверхні згодом постало місто Орт. Дослідити цей останній бастіон невідомого для людства неможливо інакше як спуститись у нього.

Багато шукачів пригод кидало виклик прірві й вирушало в її надра у пошуках збагачення. Підступна Безодня приховує дорогоцінні й небезпечні істоти, а також реліквії поза межами людського розуміння, що здатні змінити хід історії. Вони заманюють людей у пітьму.

Це лише перший том, але вже і він дає досить хороше уявлення про світобудову. Сподобались численні інформаційні сторінки про найрізноманітніші цікавинки. А найбільше, звісно, все, що пов'язане з тим гігантським проваллям глибиною ~20 км.

У Безодні виділяють сім рівнів, кожен з окремими характеристиками ландшафту, флори, фауни, унікальністю й цінністю реліквій і, звісно ж, небезпеки. Далеко не всім під силу спускатися на нижчі рівні, а ще менше тих, кому щастить повертатись через так зване прокляття Безодні: чим нижчий рівень, тим важчі симптоми повернення спіткають відчайдушних глибинологів. 

Найлегендарнішою з дослідників була Лайза - матір 12-річної Ріко. Дівчинка захоплюється Безоднею та мріє стати Білим свистком - щоб спуститись на нижні рівні і знайти зниклу 10 років тому маму…
 
Ріко - фантазерка, вперта, неслухняна, безнадійна мрійниця, надто необачна, але дуже щира, світла і наполеглива дитина. Після одного інциденту на розкопках вона познайомилася з Реґом - робохлопчиком з Безодні, котрий втратив пам'ять. Може це доля? Адже відповіді на найважливіші питання обох лежать десь там, на дні Безодні.

Після прочитання виникає безліч питань. Що насправді таке ця Безодня? Як і чому виникла? Що таке реліквії? Чому існує прокляття? Що це за двотисячолітні "скелети молільників", що де-не-де трапляються шукачам реліквій? Що, зрештою, приховано на дні Безодні?

Цей фантастичний пригодницький бойовик мені дуже припав до вподоби 😊. Ще й такої якості! Більший формат, цупкий глянцевий папір, насичений чорно-білий друк, кольоровий зріз і такий приємний хрускіт сторінок при першому відкриванні 🥰. Матово-фольгована обкладинка - окреме вау!

Це розповідь про пригоди двох алхіміків - братів Елріків. Ед і Ал рано втратили матір. Власне, з лиш з метою воскресити її (хоч це заборонено!) вони й почали вивчати алхімію. Але трансмутація не спрацювала як слід. Тепер у Едварда парочка сталевих протезів замість кінцівок, а Альфонс - душа в порожньому обладунку. Їхня нова мрія доволі прозаїчна - повернути собі колишні тіла. Залишилося знайти спосіб 🙄.
 
В пошуках вони мандрують країною і раз-у-раз встрягають у різні пригоди й неприємності. Спершу доводиться мати справу з Його святістю Корнело - посланцем бога сонця Лето, що "створив усе суще, вклав у нас безсмертну душу та обіцяв воскресити мертвих". Потім з некомпетентним і корумпованим очільником шахтарського містечка ("Недоброчесні чиновники нині є всюди"). І з терористами, що захопили потяг. І з недобросовісними 'колегами'. Це ще якщо не згадувати щось на кшталт смертних гріхів в людських іпостасях і таємничого вбивцю державних алхіміків.

Я у повному захваті від манґи ❤️‍🔥.

По-перше, тут унікальні харизматичні персонажі. Старший брат, Едвард, прозваний Сталевим алхіміком, перебуває на державній службі з юного віку. Могутній, але дуже дратівливий, особливо коли почує в свою адресу "недоліток-коротун" 😄. Молодший брат, Альфонс, значно спокійніший, раціональніший і практично невразливий через свою поточну 'конфігурацію'.

По-друге, нетривіальні, динамічні видовищні сюжети з гумором і явним моральним підтекстом, як-от: використання релігії в корисливих цілях чи ганебне зловживання службовим становищем, або антигуманні досліди над людьми в наукових цілях. А ще наче маємо щось типу… глобальної змови сил зла проти людства? 🤔
 
По-третє, усі ці магічні алхімічні 'штучки' - від перетворення вугілля на золото до створення дивовижних артефактів чи химерних істот. 

Дивує, вражає, інтригує ❤️.

Ідеальна манґа для книголюбів! 🥰 В ній багато йдеться і про самі книги, і про бібліотеки й навколо книжкову тематику, а ще додано оригінальну світобудову, цікавих персонажів та дрібку магії 😊.

Головним героєм є 6-річний Шіо - метикуватий хлопчина, спраглий до знань і величезний книголюб. Зеленясті очі, золотаве волосся, бліда шкіра і довгі загострені вуха - бідолаха не такий як усі, напівкровка ще й бідняк, тож отримує одні лиш штурхани, образи й зневажливі погляди односельчан 😟. Тільки старша сестра дбає про нього, невтомно працюючи з ранку до ночі, аби лиш хлопчина міг відвідувати школу й здобувати освіту.

Шіо обожнює читати і в селищі є безкоштовна бібліотека для селян, однак головний бібліотекар не дозволяє хлопцю користуватися нею 😒. Малому доводиться потайки прокрадатись туди, щоб хоч хвильку почитати улюблену книгу. Зовсім не дивно, що він хоче втекти від ненависного світу… мріє, що одного дня якийсь герой приїде за ним і забере з собою до неймовірних пригод.

Волею випадку до селища з важливим завданням приїжджають бібліотекарки з Афцаку, книжкової столиці. Кафни ("експерти з мудрості") прагнуть зібрати й зберегти усі книги і пам'ятки писемності, підвищувати грамотність населення і популяризувати читання, зробити книги не розкішшю для еліт, а доступними для всіх. Одна з них дуже вподобала незвичайного хлопчину.

Зайве казати, що ця зустріч стане доленосною для Шіо. Седона була вражена безпосередністю, щирістю, чесність й добротою хлопця, його шанобливим та щирим захоплення книжками. Він же із захватом вловлював кожнісіньке її слово, і не тільки щодо книг. Саме кафна допомогла йому зрозуміти, що героєм не народжуються, але ним можна стати, і немає нічого неможливого.

💠 Персонажі. Шіо викликає співчуття і захват водночас. Його характер, вчинки, мрії, судження не по віку дорослі. Кафни мають зовсім різні здібності й характери, але всі четверо абсолютно віддані своїй справі. Другорядні герої також дуже різнопланові. А ще цікаві персонажі-тварини.

💠 Книги. Дуже гарно описано багато дотичних тем, як-от: процес реставрації книг, еволюцію форм писемності від дороговказних каменів і глиняних табличок до звичних книг, значення і важливість книжок ("Нова книга - це двері в незвідане"), мету й призначення бібліотек та роль бібліотекарів ("Берегти книги - це все одно, що берегти світ"), тощо.

💠 Світ. Трошки здалось недостатньо інформації про світ загалом, але наявна дуже інтригує. Тут є представники різних рас. Є магічна книга, створена під час Великої війни народів, у котрій міститься магічна сила чарівника. Є згадки про "посланців чорнобилю", що руйнували все довкола і наводили страх на народи, поки не були подолані чарівниками. Про "попелясту смерть", що зробила великі території непридатними для життя, і спустошуючі війни за решту земель. Але поки бракує деталей і розуміння значення цього для сюжету. Втім, це лише перший том, гадаю, усе ще попереду. 

💠 Малюнок. Він тут шикарний 😍. Деталізований, ніжний, казковий. Персонажі, інтер'єри, краєвиди - просто неймовірні, розглядати їх суцільне задоволення. В цьому плані манґа дуже схожа на моє улюблене "Ательє чаклунських капелюхів".

💠 Висновок: однозначно варто читати далі. Тим паче, що до наступного тому минає 7 років і тепер уже 13-річний Шіо вирушає до Афцаку складати іспит на бібліотекаря!