Це було складне, але варте зусиль читання.
Оповідь починається з того, як головна героїня підлітка тікає з дому, після чого з нею трапляються дивні події, сенс яких ми розуміємо лише наприкінці книги. Взагалі, структура оповіді нагадує мозаїку: ми знайомимося з різними персонажами з різних епох, які так чи інакше пов’язані з героїнею, але до фіналу не розуміємо, навіщо все це. Лише наприкінці книги усі уривки складаються в цілісну картину, і ми нарешті дізнаємося, що ж відбувалося.
Вважаю, що це дуже сміливий прийом - змусити читача більшу частину немаленької книги йти вперед, не маючи чіткого розуміння сюжету. Це справді було непросто. Особисто я дочитала лише тому, що вже була знайома з іншими роботами автора й була впевнена, що фінал не розчарує - і не помилилася. Але витримати до кінця зможуть лише найстійкіші читачі.
Друге, що хочеться відзначити, ця книга дала глибше розуміння сюжетів інших творів автора. Коли я зрозуміла, як вони пов’язані між собою, це був справжній вибух мозку. Вражає, наскільки масштабну історію він продумав.
І третє - кількість тем, яких торкається автор: стосунки батьків і дітей, соціальна нерівність, роздуми про майбутнє нашого суспільства та ще багато іншого. Здається, кожну частину книги можна довго розбирати й аналізувати.
Загалом мені сподобалося, я не шкодую, що прочитала. Фінал розчулив, але, як на мене, книгу можна було б скоротити, деякі деталі та персонажі здавалися зайвими. А згадка росії засмутила: хоч її тут і не звеличують, читати про неї не хотілося, тож за це знизила оцінку.
Анонім
Читаєш анотацію — уявляєш одне, але ця книга — щось значно більше та глобальніше: соціальний і магічний реалізм переплелися й створили надзвичайно захопливу історію тривалістю 60 років.
Стиль дещо специфічний через стрибки в часі та повільність у тексті, але я до цього швидко звикла, і це ніяк не завадило мені насолодитися твором. Власне, насолоджувалася я тут кожною сторінкою через дуже живу мову автора, а також завдяки чудовому перекладу О. Українця та К. Дудки (низький уклін за таку віртуозну роботу).
Мітчелл — геніальний. Сподіваюся на його подальші переклади українською.
Анонім
Як на мене, то могло би бути краще, як для Мітчелла. Можливо, помістити всю ідею на 200 сторінках - така собі справа, яка читається швидко, але пусто(
нічого не залишило по собі, на жаль
Анонім
Котолог
