За цим красивезним оформленням я хотіла побачити чудову історію, від якої нереально відірватися. Натомість читала книжку понад два тижні, йшла важкувато, але про все попорядку.
⠀
Якщо мене спитають, про що вона? То я навіть не знаю, як розповісти. В анотації йдеться про те, що книжка про Голлі Сайкс, з якою в дитинстві ставались дивні речі, наприклад, вона чула в голові голоси таких собі «Радіолюдей». Кожне десятиліття вони про себе нагадували.
⠀
Насправді трішки якось усе не так. Сюжет книги розпочинається в 1984 році, коли Голлі лише ще підлітка, й закінчується в апокаліптичному 2043 році, коли Голлі вже бабуся. Між цими проміжками власне все крутиться навколо Голлі лише в першому та двох останніх розділах.
⠀
Кожна нова частина кидає читача в інший проміжок часу й розповідь ведеться від обличчя іншого героя - Голлі, Гюго Лемба, Еда Брубека, Марінуса, і знову Голі. Кожен новий розділ - це ніби якась інша частина, в якій десь один разочок згадується Голлі й щось фентезійне - радіолюди (які насправді зовсім не вони, але про це ми дізнається десь на сторінці 400-тій).
⠀
Книжка наповнена великою кількістю героїв, подробиць, чимось мені стиль нагадав Кінга, але в той же час тут і багато діалогів між героями, яких важко запам’ятати й які, як на мене, не дуже мали великий сенс для історії і я не могла зрозуміти, а навіщо тут це і коли вже буде про ту Голлі та її Радіолюдей?
⠀
Я думала, що це книжка про подорожі в часі й частково так і є, але лише в тому плані, що є певні люди (Голлі не серед них), які справді «подорожують» в часі, але це швидше називається переродження. Загалом про сам цей фентезійний світ читач дізнається майже в кінці й цьому присвячено сторінок 150 - не дуже детально й важко зрозуміти, що й до чого.
⠀
Книжка дуже гарна, відразу привертає увагу, однак за чудовим оформленням на мене чекала не моя історія, хоч якби я хотіла її полюбити.
⠀
Читалось важкувато, бо було нуднувато й мало що зрозуміло, тільки звикнеш до героя - а ось вже інший. А ще часом траплялись такі незрозумілі вирази: «Це місце стає десь інде», «Я вичовпую на світло», «Клацання годинника гучне або тихе - залежить». Трішки збивало темп читання.
⠀
Позаду книги є хвалебні відгуки і я з ними в принципи згідна частково - «проникнутий усвідомленням швидкоплинності житті», «мандрівка в часах, культурах», «демонструє побутовий реалізм» - це справді є.