Мовчання ягнят

Я вражена! Образ Лектора, його лякаюча геніальність викликає двояке відчуття, наче ти розумієш, що він безжальний вбивця, але не перестаєш захоплюватись його інтелектом та вишуканим смаком! Молода Старлінг покоряє своєю наполегливістю та кмітливим розумом.

Загалом це класна історія, але дуже не для всіх. Мені подобається як копаються в мозку вбивць. Подобаються натяки ганібала, і як він плавно її підводив. Як він в ній копався теж. Це гарно написано послідовна історія. Трохи кінець був мені скомканий і швидкий, але це не зіпсувало мені вражень від книжки

Мистецтво і жорстокість в одному флаконі.

Книга, що не відпускає до останньої сторінки, навіть якщо сюжет вам добре знайомий. Один з найкращих взірцев жанру.

Дві сюжетні лінії, і обидві рівноцінно цікаві. При цьому, якщо одну з них з історії прибрати, книга стане досить посереднім, але все одно якісним трилером.

Основна - справа про чергового невловимого і кровожерливого серійного вбивцю, що викрадає, катує і вбиває жінок. Дуже напружена лінія, що тримає до останнього моменту - хоч вже десь з середини книги стає відомо, хто за цим стоїть. Але, як і має бути в трилері, основне питання не «хто», а «чому».

Другорядна лінія - та, що з Ганнібалом, який… ну, хай буде допомагає у розкритті першої справи. Але ця лінія, хоч і тісно повʼязана з першою, живе своїм життям і прямує у зовсім інший бік.

У цій історії події мають не першорядне значення, хоча вони теж доволі цікаві. Але здебільшого вона лежить у емоційній площині, просякнута напругою та психологічними заграваннями.

І ще тут багато мистецтва - живопису, музики, навіть трохи відсилок до религії. І все це надає дуже особливої, незвичайної атмосфери твору.

Насправді, тут багато нездорових ноток. Ну, наприклад, моє «улюблене» - романтизація маньяка. І в нормальному житті я б записала це в радикальні мінуси, але темна харизма Ганнібала обеззброює. Хоч в історії його і не так багато, його образ автор пропрацював дуже майстерно, створивше найчистіше втілення бездоганного зла - і це захоплює.

В чомусь ця книга сподобалась мені більше за першу частину циклу, хоча насправді їх важко порівняти, бо обидві по-темному чарівні.

Тут трохи більше шарів і емоційної складової, і вже явна заявка на продовження.

Їх цілком можна читати окремо, вони не надто тісно перегукаються.

Вражає, як ґрунтовно автор пропрацював матеріал, щоб створити таку жахаючу і в той самий час захопливу історію. Яке зло йому довелося побачити на власні очі, з якою кількістю монстрів поспілкуватися.