Нові відгуки

Слідчий Вілл Ґрем, який спіймав і посадив за ґрати Ганнібала Лектера повертається до справ через 5 років. Один з перших культових романів Томаса Гарріса, де з'являється доктор Ганнібал Лектер, але лише як другорядний персонаж. Перша книга має свою культову історію про Червоного дракона про його "великі діяння". Автор дуже цікаво описує ведення слідства. Така увага до деталей, до робити федералів, слідчих, журналістики. В творі показана внутрішня сторона ведення слідства. Я ще не зустрічала такого. Стільки нюансів, подробиць і мені було це цікаво. Фільмів я не дивилась, жодного.. Відчувається багаторічний досвід автора. Гарріс вів репортажі слідами поліцейських патрулів і проходив навчання у Відділі поведінкової психології ФБР у Квантіко. Томас Гарріс дійсно створив яскраві персонажі 🖤 Розділи про самого Червоного дракона, тут взагалі як "вишенька на торті". Було захоплююче читати про внутрішній світ антагоніста, його дитинство, мислення, що посприяло становленню Червоного дракона, його "гра" з Віллом Ґремом. Перша книга цілком завершена, як окрема історія, але я однозначно хочу продовжити читати далі про Лектера 🖤😎

Ганнібал назавжди залишиться для мене найкращим прописаним убивцею та канібалом. А ще я в захваті як автор показує гг та її характер.

Що відрізняє людину від чудовиська, возносить його на більш високу щабель? Людяність, емпатія, співчуття, взаємодопомога, доброта, милосердя – щось із цього списку, або все одразу чи щось абсолютно інше? Що точно можна сказати, так це те, що розум ніяк на це не впливає. Надзвичайно яскравим прикладом цього стає Ганнібал Лектер – доктор медичних наук, практикуючий психотерапевт та яскравий науковець, надзвичайно освічений культурно та й загалом людина з надзвичайним інтелектом, що межує з геніальністю. Це все не завадило йому бути чудовиськом. Навпаки, Ганнібал-канібал став жорстокою істиною для містян по всім Сполученим Штатам. Люди зникали, а пізніше знаходили мерців із відсутніми внутрішніми органами та частинами тіла. Зловити його вдалося завдяки удачі та таланту одного з детективів. Та навіть перебуваючи за гратами в психіатричній лікарні він вдається до маніпулювання всіма навколо – іншими пацієнтами, санітарами, охоронцями, лікарями, і врешті кадеткою ФБР, яка змушена звернутися до нього за допомогою у розслідуванні. Це викликано необхідністю – бо здається, що тільки психічно хвора людина може допомогти знайти іншу. Не таку саму, але також несповна розуму, схиблену на жорстокості та якійсь маніакальній ідеї. Детектив Томаса Гарріса, так само як і минула частина тетралогії сповнена загадок, натяків та картин, які викликають огиду. Герої автора діють за певною внутрішньою логікою, і розвиваються впродовж усього тексту. Відірватися від цього складного й надзвичайно цікавого пазлу дуже важко, і кожна наступна глава книги відкриває трохи більше уважному читачу.

Що впливає на людину більше, генетика чи соціум, або може умови в яких її виховують? Це питання без відповіді – можна знайти та вивчити десятки та навіть сотні свіжих наукових статей з соціології та антропології що підтверджують одну чи іншу точку зору. Об’єктивної ж відповіді поки немає. Хіба можна сказати, що кожен з наведених вище факторів, а також дюжина інших, не згаданих тут, впливають в однаковій чи різній мірі на формування особистості. Звертаючись до вже наведеного питання, люди як вид, як розумне (більш-менш) суспільство, також зайняте похідними від нього. В першу чергу цікавить звісно, чому деякі люди стають злими, а інші добрими, виростаючи в майже тотожних умовах? Ба більше, чому і як з'являються злодії, вбивці, психопати та соціопати? Це клінічні патології викликані травмами, особливостями свідомості чи певною фізіологічно відмінною структурою мозку? Це питання також далеке від відповіді, проте воно дуже важливе, бо такі люди живуть серед нас. Їх не так багато, як часом лякають клікбейтні заголовки на ютубі, різні «жовті» статті та інше. Проте вони є, та вони представляють реальну загрозу, з якою необхідно якось боротися. Червоний дракон, або Зубна фея, або ж Френсіс Долархайд – один з таких жахливих прикладів людини. Душевнохворий психопат, що помішаний на ідеї власного Сходження, та чує в собі голос самого Дракона. Це не знімає з нього провини, бо речі які він робив, люди, чиє життя він перервав... вони невинні. І їх життя обірвалися після зустрічі із маніяком. Його життя в дитинстві було сповнене жахів та болю – народжений із «заячою губою», кинутий матір’ю в притулку, та врешті вирощений жорстокою і також хворою на всю голову бабусею, хіба він міг стати іншим? Певно міг, бо інші персонажі книги Гарріса, а саме Вілл Грем та Кроуфорд також побіжно згадують пережиті в дитинстві страшні та травматичні події. Бо кожна людина може обирати сама, чи допомагати іншим, чи стати чистим, майже кристалізованим злом. Таким злом є Ганнібал Лектер. Герой інших частин циклу книг письменника, знайомий багатьом по кінофільмам з Ентоні Хопкінсом та серіалу з Медсом Мікельсеном в головних ролях. Надзвичайно освічений соціопат, з повністю відсутньою емпатією та захмарним інтелектом. Вибухонебезпечна суміш. Особливо в комбінації з бажанням їсти людей. Важко спіймати людину, яка керується іншою логікою – треба певно самому сильно відрізнятися від усіх. Вілл Грем відрізняється, і він таки знайшов та спіймав Ганнібала. Та це лишило в ньому як фізичні, так і духовні шрами, що ніяк не можуть загоїтися. Іронічним є те, що Грему та Кроуфорду необхідна допомога Лектера для того, аби знайти іншого маніяка. Той же, в свою чергу навіть не проти допомогти, але водночас познущатися з Вілла ще більше, наражаючи його на небезпеку та викриваючи темні та болючі сторони всередині його душі.

Уперше я прочитала цю книгу ще в шкільні роки. І вона так вразила мене, що десь до 25 років на питання: "Яка твоя улюблена книга?", я відповідала: "Червоний дракон" Кілька разів перечитувала, книга мандрувала зі мною різними містами, а потім загубилася (хтось взяв почитати і не повернув). Та #АляЧитака виправила це, подарувавши меня примірник у новому, шикарному оформленні. Ностальгія взяла своє, і я вкотре перечитала... 📖 Тож ми маємо Вілла Ґрема, колишнього криміналіста ФБР, який пішов у відставку після того, як убив одного серійного вбивцю. Агент відомий на весь світ тим, що спіймав Ганнібала Лектера. Усе це разом залишило важкий слід на душі Вілла, тому він покинув роботу. Але вже за кілька років ФБР звертається до нього по допомогу. Хтось вирізає цілі сім'ї, не залишаючи ниточок, щоб його знайти. Перед Віллом важкий вибір — зупинити смерті чи зберегти душевну рівновагу... 📖 Вілл Ґрем дивовижно розкритий автором. В книзі мені найбільше сподобалося те, як багато часу приділяється думкам Вілла, його переживанням та почуттям. Для людини з високим рівнем емпатії та яскравою уявою, здатність Вілла поставити себе на місце іншої людини є даром і прокляттям одночасно. Розуміючи безумство вбивць, Вілл може побачити спотворену логіку в їх думках, що допомагає йому знайти потрібні докази. Прорив, який зробив Ґрем у фіналі — це щось просте, але в той же час надзвичайне. Підказка весь час була перед очима читача, але це настільки ідеальне рішення, яке відмінно припасовується до історії, що автору навіть не довелося ховати його. "Червоний дракон" — моторошний, напружений, натуралістичний, добре скомпонований та дивовижно надривний психологічний трилер. Я відчувала та переживала все — страх, відчай, біль, самотність. Повне занурення в сюжет, а після фіналу — спустошення. Вілл знайшов убивцю, але втратив набагато більше, адже світ, зрештою, не чорно-білий. ~ Книгу однозначно рекомендую поціновувачам добротних психологічних трилерів👌

Книга захоплює з першої сторінки. Я не буду виправдовувати вбивства дитячими травмами та помсту живодерам нормою, тут я залишусь нейтральна. По сюжету юний хлопчик опиняється в сиротинці після закінчення війни і його дядько художник забирає його жити до себе з дружиною. Хлопчик втратив можливість розмовляти через пережите під час війни, також в нього ніби зникла людяність та страх, він як той камінець на дорозі. Книжка про становлення генія, соціопата та вбивці Ганнібала, пояснення його вбивств та холоднокровності. Мені важко читалась книжка моментами, тому що я не дуже люблю розчленування людей і дуже важко читати про дитячі травми, але в цілому книжка сподобалась і я не шкодую, що її прочитала

Загалом це класна історія, але дуже не для всіх. Мені подобається як копаються в мозку вбивць. Подобаються натяки ганібала, і як він плавно її підводив. Як він в ній копався теж. Це гарно написано послідовна історія. Трохи кінець був мені скомканий і швидкий, але це не зіпсувало мені вражень від книжки

Класика до якої я дійшла тільки тепер,будучи достатньо начитаною. Та це не завадило мені насолодитися мовою автора і тим як саме він написав цей незатійливий сюжет. . Відірватися від книги було дуже важко,адже Гарріс закидає гачки котрі чіпляють своєю цікавістю і бажанням дізнатися більше подробиць. . Я дуже люблю роздуми про психологію маніяків,і те як саме вони дійшли до таких поглядів. І от в цій книзі максимально докладно це описано. Зазвичай ми читаємо про дитячі травми які впливають і на цьому все. Тут же написана поступова трансформація приреченої людини. Через зовнішність, через потреби і розчарування. . Окремо хочу приділити увагу діалогам. Особливо між Лектором і Гремом. Це просто мед. Гра двох чоловіків які не хочуть поступатися і показувати якусь слабину . А повадки і мова Лектора,то дуже високо і гарно. . В цілому це не супер-нова історія, в плані сюжету. Та те як вона написана і ще й враховуючи те,коли саме вона написана, заслуговує почесного місця в жанрі.