Томас Гарріс

Уперше я прочитала цю книгу ще в шкільні роки. І вона так вразила мене, що десь до 25 років на питання: "Яка твоя улюблена книга?", я відповідала: "Червоний дракон"
Кілька разів перечитувала, книга мандрувала зі мною різними містами, а потім загубилася (хтось взяв почитати і не повернув). Та #АляЧитака виправила це, подарувавши меня примірник у новому, шикарному оформленні. Ностальгія взяла своє, і я вкотре перечитала...

📖
Тож ми маємо Вілла Ґрема, колишнього криміналіста ФБР, який пішов у відставку після того, як убив одного серійного вбивцю. Агент відомий на весь світ тим, що спіймав Ганнібала Лектера. Усе це разом залишило важкий слід на душі Вілла, тому він покинув роботу.
Але вже за кілька років ФБР звертається до нього по допомогу. Хтось вирізає цілі сім'ї, не залишаючи ниточок, щоб його знайти.
Перед Віллом важкий вибір — зупинити смерті чи зберегти душевну рівновагу...

📖
Вілл Ґрем дивовижно розкритий автором. В книзі мені найбільше сподобалося те, як багато часу приділяється думкам Вілла, його переживанням та почуттям. Для людини з високим рівнем емпатії та яскравою уявою, здатність Вілла поставити себе на місце іншої людини є даром і прокляттям одночасно.

Розуміючи безумство вбивць, Вілл може побачити спотворену логіку в їх думках, що допомагає йому знайти потрібні докази. Прорив, який зробив Ґрем у фіналі — це щось просте, але в той же час надзвичайне. Підказка весь час була перед очима читача, але це настільки ідеальне рішення, яке відмінно припасовується до історії, що автору навіть не довелося ховати його.

"Червоний дракон" — моторошний, напружений, натуралістичний, добре скомпонований та дивовижно надривний психологічний трилер. Я відчувала та переживала все — страх, відчай, біль, самотність. Повне занурення в сюжет, а після фіналу — спустошення. Вілл знайшов убивцю, але втратив набагато більше, адже світ, зрештою, не чорно-білий.
~
Книгу однозначно рекомендую поціновувачам добротних психологічних трилерів👌

Книга захоплює з першої сторінки. Я не буду виправдовувати вбивства дитячими травмами та помсту живодерам нормою, тут я залишусь нейтральна. По сюжету юний хлопчик опиняється в сиротинці після закінчення війни і його дядько художник забирає його жити до себе з дружиною. Хлопчик втратив можливість розмовляти через пережите під час війни, також в нього ніби зникла людяність та страх, він як той камінець на дорозі. Книжка про становлення генія, соціопата та вбивці Ганнібала, пояснення його вбивств та холоднокровності. Мені важко читалась книжка моментами, тому що я не дуже люблю розчленування людей і дуже важко читати про дитячі травми, але в цілому книжка сподобалась і я не шкодую, що її прочитала

Загалом це класна історія, але дуже не для всіх. Мені подобається як копаються в мозку вбивць. Подобаються натяки ганібала, і як він плавно її підводив. Як він в ній копався теж. Це гарно написано послідовна історія. Трохи кінець був мені скомканий і швидкий, але це не зіпсувало мені вражень від книжки

Класика до якої я дійшла тільки тепер,будучи достатньо начитаною. Та це не завадило мені насолодитися мовою автора і тим як саме він написав цей незатійливий сюжет.
.
Відірватися від книги було дуже важко,адже Гарріс закидає гачки котрі чіпляють своєю цікавістю і бажанням дізнатися більше подробиць.
.
Я дуже люблю роздуми про психологію маніяків,і те як саме вони дійшли до таких поглядів. І от в цій книзі максимально докладно це описано.
Зазвичай ми читаємо про дитячі травми які впливають і на цьому все. Тут же написана поступова трансформація приреченої людини. Через зовнішність, через потреби і розчарування.
.
Окремо хочу приділити увагу діалогам. Особливо між Лектором і Гремом. Це просто мед. Гра двох чоловіків які не хочуть поступатися і показувати якусь слабину . А повадки і мова Лектора,то дуже високо і гарно.
.
В цілому це не супер-нова історія, в плані сюжету. Та те як вона написана і ще й враховуючи те,коли саме вона написана, заслуговує почесного місця в жанрі.

З Ґанібалом Лектером я давно хотіла ознайомитись. І ось нарешті цей момент настав. Я зробила перший крок в кримінальні пошуки з Томасом Гаррісом.

Мене зачаровує робота ФБР. Всі ці начебто занудні пошуки, лабораторії, аналізи, психологічні портрети, відбитки й т.п. приваблює мене. Особливо цікаво, коли вони відстежують якихось екстраординарних вбивць.

Знаєте, це схоже на полювання, де є хижак, здобич і мисливець. Споглядати на протистояння хижака і мисливця - неперевершено. Погоня по кривавим слідам, винюхування, збір зачіпок, страх і лють перед не відомим.

На жаль Лектера було мало в цій частині, але натомість нам подали цікаву особистість (якщо так можна виразитись). Саме цій особистості автор приділяє багато уваги розповідаючи про його життя, думки, скоєні вчинки. Мене завжди дивували такі персонажі, які на людях більш менш нормальні, а поза роботою, вечорами чи на вихідних вирізають людей сім‘ями, наче то таке собі хобі. Але цей чолов‘яга вразив мене своїми неочікуваними почуттями. Невже такий розважливий та холоднокровний чоловік спроможний на симпатію, любов чи будь-які інші теплі почуття. Аж не віриться 🤔

Я була в захваті від споглядання на життя Лектера в соціумі. Як він насолоджувався життям. Смакував вина та їжу. Відвідував виставки, театри, собори, симфонії. Загалом він практично вів життя звичайної людини.
Але саме захопливе було бачити, як він вправно уникав стеження і спроби схопити себе. Адже вороги не знали хто на справді жертва в цій грі 😉

Мене вражав той зв’язок що створився між Лектером і Старлінг. Його відношення до неї і її відношення до нього. Не дивлячись на те, що обкладинка проспойлерила кінцівку книги - це зовсім не розчарувало мене. Навпаки мене наповнювали неймовірні емоції, які не можу передати словами. В мене не сходила посмішка останні сторінок так 30 🥰
Мені навіть трохи сумно, що ця історія скінчилась. Хоча я би назвала цей кінець новим початком.

Фільм я подивилась першим, тому читала, ніби знов стрічку переглядала - настільки все в ньому збережено. Звісно, є зміни за сценарієм, але в цілому все послідовно. Ентоні Хопкінс - 🔥! Просто дивуюся деколи, як одна людина може настільки передати всю атмосферу персонажа.

Щодо написаного: деколи в мене реально бігали мурахи по шкірі і я просто відкладала книгу, аби перепочити. Взагалі, лякає думка, що отакі схибнуті спокійно живуть і ходять між людьми. А доктор Лектер настільки харизматичний, що може ввести в оману будь-кого.

Щодо героїні: бажання рятувати життя було закладене в Кларіс ще з дитинства, бо саме тоді їй було нанесено психологічну травму. Старлінг обрала шлях порятунку інших... І десь на одному з його проміжків ягнята все ж таки мали замовкнути.

В місті орудує серійний вбивця, прозваний в народі як Баффало Білл. Він полює на жінок та знімає з них шкіру. Навіщо? Відповідь вас точно здивує.

Допомогти знайти вбивцю повинен славнозвісний Ганнібал Лектер - геніальний доктор психіатр, який наразі сам знаходиться за гратами психіатричної лікарні. Маньяк-людожер з унікальним розумом, надзвичайно проникливий і небезпечний. Саме він володіє такою важливою інформацією, але просто так ділитись він нею не буде ...

Не дивлячись на те що Лектер не є головним героєм, саме він притягує до себе більшість уваги. Від нудьги він починає грати і маніпулювати, в той час як саме від нього залежить життя дівчини. Чи зможе Кларісс Старлінг, молода асистентка від ФБР, достукатись до нього та зрозуміти всі його загадки? Чи не потрапить сама в його павутину?

Першокласний психологічний трилер - детектив. Класичний, канонічний, з потрібною долею саспенсу. Весь час тримає в напрузі, адже до кінця не можна бути впевненим ні в кому і ні в чому.

Ця книга є другою в серії про Ганнібала Лектера. Першою є "Червоний Дракон", далі вже "Мовчання ягнят", "Ганнібал" і "Ганнібал. Сходження".

Звичайно я планую прочитати всі, якщо тільки вони будуть в доступі.
Не менш геніальним від книги є екранізація з Ентоні Хопкінсом в головній ролі. Цей фільм отримав массу нагород, і не дарма, але він такий же прекрасний як і сам роман. Хопкінс геніально передав Лектера, від одного його погляду стигне кров в жилах.

Якщо ви ще не бачили його - обов'язково подивіться, цікавий кіновечір вам гарантований.

Третя книга серії яка розділяє перше місце з «Червоним драконом»у моєму особистому топі книг про Ганнібала.

У романі кілька сюжетних ліній: Кларисси Старлінг, спеціального агента ФБР, Пола Крендлера з міністерства юстиції, мільйонера Мейсона Верже, Флорентійського інспектора Ріналдо Пацці та самого доктора Лектера. Всі вони чудово перетинаються і переплітаються, доповнюючи і розвиваючи один одного, утворюючи ясне і чітке оповідання всієї цієї неймовірної історії.

«Ганнібал» - найбільш об’ємна, докладна та глибока книга з усієї трилогії. Тут більше психології, більше спогадів, описів, у тому числі дитячих травм лікаря.

Ще велику роль для мене зіграло наповнення книги мистецтвом. Самого Ганнібала нам показують як естета, гурмана і це на стільки гарно прописано що словами важко передати. Він на стільки гармонійний в цьому. Лектор не лише добрий психіатр. Має винятково різнобічну освіту. Він розуміється на музиці, літературі, історії, живопису, знає кілька іноземних мов. Навіть фізика та природничі науки входять до сфери його інтересів. Він добре одягається, він харизматичний, має чудові манери.

Що, до речі, є черговим доводом того, що маніяки і в цілому злочинці це не завжди стереотипні зачуханці з помийок.

Фінал книги мене порадував. Адже чого чого, але такого повороту я не очікувала. І це просто зламало всі звичні канони кінцівок подібних книг.

Повторюсь, що неодноразово повертатимусь до цієї історії, адже сама манера написання і атмосфера просто неперевершені.

Це була одночасно найкраща і найгірша книга у серії😱

І почнемо з найкращого😌

Перш за все, дуже насичений сюжет. Відбулося стільки всього, що все це ледве втиснулося в одну книгу.

Тут знов дуже й дуже багато мистецтва. Та найбільше в тій частині, коли ми переносимося до Флоренції - тут мистецтво, темна атмосфера і чарівні описи архітектури сплітаються так тісно, що неможливо не закохатись у це місто. Я буквально впала у естетичний екстаз.

Сама історія дуже захоплива і багатогранна. Знов випливає багато моральних дилем. І саме тут найскладніше розмежувати героїв і антагоністів, бо ж по великому рахунку, всі персонажі мають дуже темний бік. Тож мораль дуже хитка.

А тепер до поганого - і це злочинно апетитні описи їжі. Це неможливо читати і не жерти😂 Тож коли я дочитувала книгу перед сном, то буквально зненавиділа її😁

Ну і насправді, фінал фільму видався мені більш переконливим і органічним. Може якби книгу я читала до фільму, то сприймала б це інакше - але доза химерної романтики наприкінці історії мені видалась зайвою.

Втім, від книги я отримала неймовірну насолоду. До речі, авторська мова тут зазнала деякий змін, стиль місцями трохи відрізняється від того, що було у двох попередніх частинах, і в кращій бік.

І знов історія про Ганнібала змусила мене паралельно зануритись в дослідження деяких тем. Дечим я вже ділилась, доки читала, а дещо ще розповім сьогодні в своєму телеграмі - але не все, бо треба тримати себе в руках😁

Колись я не планувала братись за цю серію саме у книгах, бо всі екранні версії давно задивилась до дір. Але воно таки виявилось варте того😌

Історія про становлення монстра і про вишукану помсту.
Химерна і хвороблива, чаруюче темна і сповнена моторошних сцен та досконалої естетики.

Це історія, що розкаже про глибинну травму, яка штовхнула Ганнібала на шлях канібалізму.
Про деякі нездорові нахили, притаманні йому з дитинства.
Про те, як сформувався його світогляд.
Про перших жертв, які визначили його химерні моральні принципи у подальшому житті.

Книга дає відповіді на всі питання, що постають протягом попередніх частин, і робить цикл довершеним.
І побіжно торкається теми війни, але не заглиблюється в деталі більше, ніж необхідно.

Чудовий психологічний портрет монстра.
Традиційно для циклу - неймовірно гарний сеттінг, історія сповнена темної краси, що лякає і причаровує.
Книга порушує кілька табуйованих тем, але робить це настільки тонко, філігранно і естетично, що це не так шокує, як вражає і захоплює.

Це завершальна частина циклу про Ганнібала, але фактично вона є першою в хронології. Втім, я таки раджу читати її останньою, як і задумав автор - бо вона в певному сенсі спойлерить психологічний портрет головного персонажа, і це може вплинути на сприйняття решти сюжетів.

Якось так склалося, що останнім часом у мене в книжкових планах багато трилерів й детективів. Вперше побачивши обкладинку та цей шикарний форзац у «Червоний дракон» Томаса Гарріса, одразу ж зрозуміла – треба брати і читати якомога швидше🔥

Скажу вам чесно, я не бачила жодного фільму чи серіалу про Ганнібала Лектера, тому я взагалі не мала очікувань від книги. Але вже з перших сторінок цього роману я зрозуміла, що ця історія точно залишиться зі мною надовго.

«Червоний дракон» – це перша книга про Ганнібала Лектера. Насправді, він тут з'являється не так часто, як очікувалося. Одним з головних героїв є слідчий Вілл Ґрем, який колись упіймав та запроторив за ґрати Ганнібала. Після 5 років слідчий повертається у поліцію лише для того, щоб зупинити нового серійного вбивцю, який принесе йому немало серйозних проблем.

З книги ми дізнаємося, що Ганнібал Лектер був відомим психіатром, тому вміє маніпулювати й впливати на людей навіть з в'язниці. Було декілька моментів, які нам це показують. Трішки забіжу наперед та скажу, що у другій частині в цьому можна пересвідчитися ще краще.

Вже з перших сторінок роману у мене виникло враження, що це ідеальний твір для екранізації. Герої дуже круто підібрані та продумані, цікаві й інтригуючі діалоги, сама манера написання – шикарна! Моментами я вловлювала щось від Стівена Кінга, і це додавало додаткових балів книзі.

Якщо ви теж любите детективи, трилери та моторошні книги, тоді однозначно раджу вам прочитати «Червоний дракон» Томаса Гарріса. Впевнена, ви теж захочете продовжити знайомство з наступними частинами.

🎧 Main Titles [Red Dragon - Original Motion Picture Soundtrack] – Danny Elfman