Правда про справу Гаррі Квеберта

П'ятнадцятирічну Нолу, дочку місцевого священника любили усі в маленькому містечку. А вона любила життя, гортензії, чайок і Гаррі. Та їм не судилося бути разом. Спершу він шукав дівчину, потім чекав довгі 33 роки, а виявилося, що вона була зовсім поруч - садівники випадково наткнулися на її скелет біля його будинку. Звісно, Гаррі перший підозрюваний, ніхто й не сумнівається - це справа його рук. Та колишній учень письменника, Маркус Ґольдман не вірить у провину друга і провадить власне розслідування. До чого ж він докопається?!

Тут ціла купа секретів, кожен персонаж у чомусь замішаний і так чи інакше пов'язаний із Нолою. Читала і підозрювала кожного, але таки не розгадала вбивцю.
Дуже сподобався гумор Бобусика і матері Маркуса, то вищий пілотаж, сміялася вголос😂

Попри велику кількість сторінок (700!) читається легко, швидко, затягує з перших сторінок.

Якщо коротко - я в захваті!

По сюжету: молодий письменник Маркус Гольдман переживає творчу кризу, тому приїздить навідати свого друга і наставника, успішного письменника Гаррі Квеберта. Через декілька днів після цього стається страшна подія - біля будинку Квеберта випадково викопують скелет дівчини, яка зникла більше 30 років тому. Всі обвинувачення пред'являють Гаррі. Маркус хоче врятувати друга, тому починає своє власне розслідування.І тут починається найцікавіше...

Прекрасний детективний роман. Максимально насичений подіями і неочікуваними поворотами. Сюжет закручений так, що розплутувати його прийдеться до останньої сторінки.

Незважаючи на немаленький об'єм (700!) сторінок, автору вдається тримати в напрузі весь час. Герої змальовані живі і переконливі, життєві лінії цікаві і заплутані, а любовна історія - захоплива, хоч і ходить по краю ножа.

Деякі сцени описані з хорошим гумором (наприклад телефонні розмови Маркуса з мамою, або діалоги Тамари з чоловіком)

Загалом, я навіть не очікувала що цю книгу буде так легко читати. Окремо хочу відмітити український переклад, він вийшов дуже вдалим, на мою думку.

Правда про справу Гаррі Квеберта — це справжній емоційний вир, який захоплює з перших сторінок і не відпускає до самого кінця. Ця книга – більше, ніж просто детектив чи кримінальна історія. Вона про любов, яка переходить усі межі, про біль і втрати, про силу правди і тягар її пошуків.

Прочитавши її, неможливо залишитися байдужим, адже кожна сторінка розбурхує душу, викликаючи цілу палітру емоцій.
Від самого початку мене захопила загадка зникнення Ноли, і я не могла відірватися від розслідування, яке веде Маркус. Мені здалося, що я сама разом з ним розплутую цей неймовірний клубок подій, намагаючись знайти відповіді на запитання: що сталося 30 років тому? Хто така насправді Нола? І чи справді Гаррі Квеберт, людина, яку поважають і люблять, здатен на таке жорстоке злочинство? Автор так вдало маніпулює нами, що ти підозрюєш кожного. З кожним відкритим фактом я змінювала свою думку щодо вбивці. Ці питання переслідують і не дають спокою, а кожен новий поворот сюжету тільки поглиблює напруження.

Що найбільше вразило мене в цій книзі – це те, як автор показує складність людини. Гаррі Квеберт — це не просто вчитель і письменник, а людина, чия любов до Ноли змушує його ставити під загрозу все своє життя. Їхній роман – це одержимість, яка викликає тривогу, водночас вражаючи глибиною почуттів. Як написав Діккер, «Любов — це чудовисько, яке може знищити тебе, якщо ти не знатимеш, як його контролювати». Їхні почуття були такими чистими і водночас трагічними. Цитата з книги, яка досі відлунює в моїй свідомості: "Кохання – це єдине, заради чого варто ризикувати всім, навіть якщо весь світ проти тебе." Ці слова відображають суть їхньої історії – заборонене кохання, яке кидає виклик суспільним нормам.

Але що ще більш емоційне – це пошуки Маркуса себе. Він не просто розслідує злочин, а й бореться зі своїми внутрішніми демонами, питаннями про успіх, натхнення і правду в літературі. Кожен з героїв книги шукає свою правду, і в цьому, мабуть, головна магія роману. Він змушує задуматися про те, як часто ми вигадуємо власні історії, щоб уникнути болю реальності.

Екранізація серіалу, хоч і передає основний сюжет і напруження, не передає всієї глибини емоцій, які відчуваєш під час читання, книга все ж залишається незрівнянною – вона дає можливість зануритися в думки персонажів, відчути їхні переживання зсередини.
Серіал хороший, але книга залишає набагато глибший слід у серці.

Правда про справу Гаррі Квеберта — це більше, ніж просто роман. Це твір, який залишає тебе з купою думок і відчуттів, змушує зупинитися і задуматися про любов, правду і те, що означає бути людиною. Мене ця книга розірвала на шматки емоційно, але саме за це я її й полюбила.

Я буду кричати на кожному кроці, на скільки це якісна і неймовірна книга. ВСЛ дякую за цю історію всім серцем. Навіть і не знала наскільки я люблю детективи