5/5

Ця книга не панацея і не рятівне коло.
Проте дає відповіді на безліч питань.

Простими словами про складне і важливе.

Розпізнати. Прийняти.
Адаптуватися. Жити.

Однозначно раджу!

5/5 💔

Книга про життя.

Про нас всіх. Про мене. Про тебе.

Для стосунків потрібні двоє. Це не просто назва. Це факт, який варто усвідомити кожному.

Книга не про "навчити". Вона про "показати". А далі вже вибір за нами. Бо він завжди за нами.

Це було комфортно. Затишно. Хоч моментами і болісно.

Стиль автора чіпляє. Тут про щирість. Ненав'язливість. Підтримку.

Кожна тема. Підтема. Були важливими. Потрібними.

Цикли і кризи життя сім'ї. Теорія прив'язаності. Стосунки з підлітком. Насильство в усіх його проявах. Залежність та співзалежність - це все система. Діти з інвалідністю. Смерть і процес проживання втрати.

Реальні історії людей. Це додало відчуття справжньості. Життя. Що ти не один.

Перша книга, в якій не можу виділити окремі цитати. Але це тільки тому, що більшість думок мені максимально близькі. Я ловила інсайти. Робила висновки. Та безліч підкреслень/поміток на сторінках.

Вірю, що кожному обов'язково щось відгукнеться з цієї книги.

Рекомендація від серця ❤️‍🩹

5/5 ✨

Красиво. Болісно. Емоційно.

"Ентоні не хотів її кохати. Дідько, та він нікого не хотів кохати."

Після першої частини, я так само чекала відмінностей з серіалом. Але не очікувала, що половина сюжету буде іншою. Проте це не погано, від того було тільки цікавіше.

Люблю Ентоні та Кейт. Взаємодія між ними. Розвиток стосунків. Зародження почуттів.

Все починалось з неприязні. Нереальна хімія. Боротьба. Пристрасть. Далі дружба. Пізнання. Врешті-решт кохання. Сильне і непереборне.

Книга набагато глибше розкриває внутрішній світ головних героїв. Їх біль. Страхи. Переживання. Боротьбу з власними демонами.

Було боляче за Кейт. Страх грози. За Ентоні. Страх смерті. Хотілось обійняти обох.

У них все вийшло. Це було зцілення. Вони відпустили все і нарешті рухались вперед. Разом.

Гарний та логічний епілог. Питань не лишилось 🤍

4.5/5 🤍

Люблю екранізацію. Дивилась двічі. Але і книга не розчарувала. Дуже сподобалась.

Серіал та книга мають відмінності. Думаю, більшість дивились його, тому поговоримо про саму книгу.

Атмосферно. Весело. Комфортно.

"Не жадай сестри друга свого."

Класна динаміка. Багато Дафни та Саймона. Тут упор йде саме на їх стосунки. Люблю цих двох.

До речі, зовнішність та характери головних героїв також дещо відрізняються. Тому я сприймала книгу майже, як нову історію.

Домовленість. Фальшиві залицяння. Хімія. Дружба. Зародження справжніх почуттів. Дуель. Шлюб. За однієї умови.

Історія Саймона розбила моє сердечко. Знову. Він просто хотів, щоб його приймали. Любили. Так мало, і так багато одночасно.

Тема сім'ї теж займає важливе місце в книзі. Стосунки Дафни з матір'ю. Братами та сестрами. Особливо з братами. Колін приємно вразив.

Спеціально не ставила високих очікувань. Бо начиталась різних відгуків. Але отримала реальну насолоду від читання. Це було дуже добре.

P.S. Не читайте другий епілог, якщо не хочете стрибнути у часі і зловити спойлерів до наступних книг. Тому я і не читала поки.

5/5, це був вибух мозку.

Мені сподобалось. Було дуже цікаво. Затягнуло буквально з перших сторінок. Важко відірватись. Хотілось ще. Ще. І ще.

Алісія Беренсон. Успішна художниця. Щаслива дружина. Але в один з літніх вечорів вбиває свого чоловіка. П'ять куль. Відтоді вона мовчить. Не промовляє ні слова. Вже шість років.

Тео Фабер. Психотерапевт. Хоче розкрити таємницю справи та допомогти жінці. Але правда може бути шокуючою. Чи готовий він до цього.

Щоденник Алісії. Паралельно з дослідженнями Тео. Знайомство з різними персонажами. Деталі життя. Її минуле. Її теперішнє.

Забудьте все, що я писала вище. У мене немає слів. Моє обличчя зараз треба бачити. Шок у шоці. Тепер я розумію, що таке "ненадійний оповідач". Відчуття, що з моїм розумом грали, як з пластиліном.

Це був Він. Ого. Як все майстерно зроблено. Мене, як і всіх ввели в оману. Змусили вірити в ту версію, яка була озвучена. Але тепер ми всі знаємо правду.

Останні 30% книги були супер динамічні. Тримали в шаленій напрузі.

Фінал максимально неочікуваний. Непередбачуваний. Декілька разів перечитувала, бо хотілось вловити кожну деталь. Нічого не пропустити.

Я пережила цілий спектр емоцій. Вау.

5/5 😍

Мені треба було це продовження. Логічне завершення історії Лілі та Атласа.

Якщо перша частина розбивала мене по шматочках, то ця була зціленням.

Мені не вистачало Атласа в першій книзі. Але тут авторка прекрасно розкрила його особистість. Відкрила нам його світ. Душу. Серце.

Лілі стала сильнішою. Впевненішою в собі. Хоч і травми минулого моментами давали про себе знати.

Разом вони подолали все. Розлуку. Труднощі. Пройшли довгий шлях один до одного. До кохання.

"- Ти моя улюблена людина. Ти завжди нею була. І завжди будеш."

5/5 ❤️‍🩹

Перша книга авторки, прочитана мною. Читалось швидко. Вдале знайомство, хоч і болісне. Багато емоцій. Моментами морально складно було. Особливо, знаючи, що ця історія дуже особиста для Коллін Гувер.

Цікава зав'язка. Знайомство Лілі та Райлі. Гола правда.

Щоденник. Листи. Спогади про домашнє насильство. Ненависть до батька. За дії. Злість на маму. За бездіяльність.

Але як виявилось її мама не була слабкою. Вона була однією з найсильніших жінок.

"Але найменше за все тобі слід забувати, де твоя межа."

Атлас і Лілі. Вони з'явились один у одного в потрібний час. Вона мала сім'ю. Він - ні. Але були однаково самотні. Тримались разом. Проживали моменти. Закохались.

Як же гарно в листах описані почуття Лілі до Атласа. І навпаки. Розвиток їх стосунків. Ніжно. Щемливо. Торкається серця. Від дружби до закоханості. Перше кохання.

Атлас. Він - був її дрібкою спокою посеред хаосу. А Лілі - його променем світла в темряві. Врятувала його. Зовсім не бажаючи того. Випадково.

Лілі. М'яка. Мрійлива. Але впевнено йде до мети. Живе емоціями та почуттями. Серцем.

Райлі. Чоловік з картинки. Ідеальний. В усіх сенсах. Правильні слова. Красиві вчинки. Але щось не так.

Чекати, що мама врятує себе і потрапити в цю ж пастку. Один вечір все змінив. Те, як авторка описує почуття та думки Лілі. Всередині все стискалось і серце калатало.

Сімейне насильство та аб'юз. Така важка, але дуже важлива тема. Авторка зуміла розкрити всю глибину цього питання. Мені справді було боляче читати.

Один раз - випадковість. Два - це вже закономірність. І жодна причина не може цього виправдати.

Тепер вже Атлас став її рятувальним кругом. Захистом. Цей прекрасний чоловік. Щирий. Турботливий. Справжній.

Вони розуміли. Це ніколи не було просто. У них могло бути або все, або нічого.

"- У майбутньому... якщо ти якимось дивом захочеш закохатися в когось... Закохайся в мене. - Він притулився губами до мого чола. - Ти й досі моя улюблена людина, Лілі. І так завжди буде."

Лілі зробила вибір. Це було красиве завершення першої книги. Правильне. Для всіх.

"- Ти можеш припинити пливти, Лілі. Ми нарешті дісталися до берега."