Ця книга очікувала своєї черги на прочитання з 2019 року... І мені здається, це на краще, бо саме цього року я якось попала в її настрій.

Що б ви робили, якби таємнича жінка назвала вам точну дату вашої смерті? Жили б наповну, щоб прожити це життя сяючи? Чи намагалися б уникнути цієї дати, роблячи все, щоб пережити цей день і впевнитися, що всі ці відьми і гадалки — повний булшит?
Якщо вас також хоча б раз в житті хвилювало це питання — велком в цю книгу)

Коротенька сага про сімʼю нащадків українських/угорських євреїв, котрим вдалося емігрувати в Штати на початку 20 століття. Про непросте життя їх і їхніх предків. Прагнення чогось досягти, стати кимось, не упустити свій шанс. Спроби жінки зміцнитися в професії, де одні чоловіки. Спроби хлопчика зізнатися собі в нетрадиційній сексуальній орієнтації у 70-х. Спроби зрозуміти себе і свою істоту. Спроби не збожеволіти, знаючи точний день, коли помреш. Про життя і смерть.

Почати хочеться з того, що десь в цих ваших інтернетах бачила таку фразу: "Ця книга читається так, ніби дивишся Netflix". Але я б сказала, що це більше схоже на перегляд фільму від Hallmark, що теж в принципі не завадить іноді 😁

Це була моя перша книга Лінн Пейнтер, і я, чесно кажучи, в шоці від того, як вона мені сподобалася. Я думала, що 30-річна тьотя (яка любить важке фентезі і трилери) буде закатувати очі від такого простого сюжету, але я була в захваті. Книга змусила мене знову відчути себе підліткою, тому що я зловила себе на тому, що посміхаюся, як ідіотка... купу разів 😁

У цій книжці є все: заклятий ворог дитинства, драма, багато-багато ревнощів, троп від друзів до коханців, ще більше драми. Але загалом це просто дивовижне заспокійливе чтиво. Раджу цю книжку тим, хто шукає щось миле, що підніме настрій, змусить вас червоніти і сміятися... можливо, навіть змусить вас проронити сльозинку, як мене 😅

До речі, раджу не нехтувати прослуховуванням музики одночасно з Ліз Баксбаум, це допоможе глибше поринути в сюжет і відчуття головної героїні ❤️

Нарешті! Ну нарешті я дісталася до цього шедевра!

Абсолютно незвичний для мене світ фентезі, незвичайна магія, і незвичайна людська ієрархія. Звісно, поділ на вищих і нижчих не новий, але в цій книзі це описано якось по-особливому.

Головна героїня, Канре, з нижчих. Її життя крутиться навколо служіння вищим, доволі суворого, де за привласнення непотрібної для маестри (господині) речі на тебе чекає смертна кара. З цього статусу не вибратися ніяк, шлюби з вищими заборонені, нове життя не почати.
По другий бік стоїть племінник маестри, Жаррак, примхливий чарівник, який подає великі надії у своїй майстерності.
І смертельна хвороба, яка косить тільки нижчих... чи не тільки? 🤔

У цій книзі є все: і заборонене кохання, і війна, і змови, і обмежений час на життя. Щоразу, відкриваючи книжку, я засмучувалася, що сторінок залишається все менше...
А кінцівка! Кінцівка виявилася для мене максимально непередбачуваною 💔

У мене не дуже виходило візуалізувати собі дуелі і військові дії за допомогою чаклунства, але мене врятувало те, що цього в книзі не багато 😅

Я навіть не знаю, з чого почати, бо емоції у мене дуже різні після прочитання...

Можу сказати коротко: якщо ви любите фентезі, але не любите книги по 900+ сторінок, то вам сюди!

А тепер до конкретики.
Я зрозуміла для себе, що маленькі книги цього жанру — це не для мене. Бо впихнути великого обсягу лор у книгу менш ніж 500 сторінок нереально. Особливо, коли там стільки деталей, як у «Зірки і кістки», де не просто додали людей з крилами до реального світу.

Спочатку мене книга дуже захопила, ідея та зав'язка історії — це скарб! Я закохалася з перших хвилин ❤️
Та коли я перевалила за половину, я втомилася. Бо надто багато подій, багато персонажів. Події відбуваються ніби десь в період 1-3 місяців (і то я не певна), а відчуття, ніби за 2-3 дні. Немає місця для рефлексії 🤷🏼‍♀️

У мене залишилися питання, на які я не впевнена, що знайду відповідь у другій книзі:
1. В чому суть цих двох релігій? Едине, що я зрозуміла це те, що в одній з них на 1 Зірку більше, і все.
2. Чому їм так важливі медальони? Нащо забирати його у поваленого ворога? Суто щоб забрати?
3. Якщо у Птахів є крила... нащо їм коні?
4. Чому всі постійно вкриваються сиротами чи кудись чимчикують? 😁
5. Якщо двобій складається з двох підходів, то чому вирішальний — другий? Нащо тоді перший. Або зробіть три, щоб була інтрига... І якщо вже програли, то де результат?.. Ніби нічого не змінилося 🤷🏼‍♀️
6. Мейрі — ну драма квін. Я не відчула такого обґрунтованого поштовху до такої сильної зміни, для мене вони трошки висмоктані з пальця.

‼️ Але трилогію я обов'язково дочитаю, бо все ж таки цікаво, що на нас чекає в кінці 🤔

P.S. Ізвен — ван лав. Єдиний персонаж, який сподобався. Ну і трішки Ольєр.

Я дуже скептично ставлюся до "легких любовних романів", ну бо там все зрозуміло: герої передбачувані, сюжет неоригінальний, двома словами: "нудно і нецікаво". То ж коли я починаю читані подібні книги, я відчуваю внутрішню напругу. Зізнаюся, так було і цього разу, але щось не давало мені просто взяти і закрити книгу.

Якщо коротко: Олів та Ітан мають прикинутися молодятами, щоб поїхати у медовий місяць мрії на Гаваї. Нащо їм це робити спитаєте ви? Бо самі молодята (да і всі гості на весіллі) сильно отруїлися і молоде подружжя запропонували єдиним «вцілілим» поїхати замість них. Єдиний і великий мінус для Олів і Ітана це те, що вони, м'яко кажучи, не в захваті один від одного...

Сюжет сам по собі не є чимось особливим, але персонажі, їхні стосунки та те, як була написана історія, зробили його здатним зупинити час навколо. Ви буквально переживете всі емоції, читаючи цю книгу.
Я багато сміялася, мені дуже сподобався гумор і дотепність авторки, та книга виявилася не без серйозних моментів, через котрі повинні пройти герої.

Загалом, чудовий rom-com, раджу прочитати, поки ще погода нагадує літо.

P.S. Під кінець мене троки захитало на емоційних гойдалках, але в цілому ця книга заслуговує на мої 10/10!