Ніколи не зрозумію тяжіння дорослих мужиків до юних дівчат… не розуміла я ні в «Моїй темній Ванессі», ні у фільмі «Фаворитка Міллера». Не зрозуміла я і в цій книзі. Але цікаве спостереження: у всіх цих трьох історіях фігурують письменники, чи просто чоловік, що має відношення до літератури... питання: чому так? 🤔

В сюжеті цієї книги молодий письменник Маркус Ґолдман намагається за допомогою свого роману вибілити ім'я свого старого друга Гаррі Квеберта, якого звинуватили у вbuвстві 15-річної дівчинки, тіло якої знайшли біля його дому через 33 роки після її зникнення. Він впевнений в його невинності і має на меті це довести, проводячи своє власне розслідування.
Щоб докопатися до правди йому доведеться вести розмови з містянами і всі вимагатимуть від Маркуса, щоб він написав правду про Гаррі Квеберта… але в кожного вона буде своя. То яка з цих правд — правда?

🔥 Дуже раджу брати цю книгу на сумісні читання в книжкові клуби, чи просто з друзями. Повірте, вам буде що обговорити))

Я маю привчити себе купувати книги ПІСЛЯ того, як ажіотаж навколо неї вляжеться.
Купила її, коли вона заполонила всю мою стрічку буктоку та букстаграму захопливими відгуками. Рік маринувала її, щоб відкрити і набомбити собі цілу реактивну тягу. Можу вже летіти на Марс.

Буду відвертою, в цій книзі погано все: персонажі ніякі, описи будь-чого ніякі (читай, відсутні (окрім спайсі сцен, але я не за тим туди йшла)), розслідування ніяке, стиль написання — no comments.

Наскільки початок був багатообіцяючим, настільки всратим був весь подальший сюжет! Нам постійно тикали в носа новою підозрою чергового чоловіка. Під підозрою були ВСІ чоловіки в цій книзі, а їх там напхано не мало.

Мені було пофігу абсолютно на кожного персонажа, бо вони картонні як серце мого колишнього.
Хоча я набрехунькала, мене бісила головна героїня, Сара. Як настільки озлоблена на весь світ психічно неврівноважена людина може працювати з людьми в центрі реабілітації? При цьому вона вважається нашому маніяку «сильною жінкою»? рілі?
От скажіть, ви отримуєте анонімну записку від когось одразу після жорстокого vbuвства вашої сестри. Чи скажете ви про неї детективам? Так? А от Сара не збирається, але не тому що вона «сильна». А тому що вона тупа як двері.
Я просто не розумію, що не так зі всією цією книгою...

1 бал нараховую за гарний початок книги і 21 бал за те, що член називають членом, без евфемізмів.

Я боюся книги жанру фантастика, або щось пов'язане з космосом ("Колонія" гнівно дивиться на мене з полиці)… Мені не хочеться почуватися тупою при читанні 😄 Але ця книга дала мені зелене світло і відкрила мене до світу цього жанру!

Це вже друга книга, котру можна перечитувати, не переймаючи що вже знаєш сюжет. А першою в цьому списку була книга цього ж автора… хто вгадав, про яку книгу йде мова? 😅

У Павлюка є така особливість — коли читаєш його книжки твій мозок генерує подальший перебіг подій, я тобі здається, що цього разу ти точно вгадав весь замут книги. Але ти точно не вгадав, навіть близько 😂 це і є основний кайф. Ця книга не просто фантастичного жанру, це і містика, в трилер, і детектив. Книга бомбічна просто до мокрих трусів 😅 (вибачте)

Ця книга вас просто так не відпустить, якщо у вас такий самий пунктик як у мене, що обов'язково потрібно дочитати до кінця глави. Кожна глава завершується на якомусь такому моменті, що просто закрити книгу і піти спати зі спокійною душею точно не вийде!

Я не хотіла відпускати цю книгу, котра підкорила моє серденько з перших сторінок ❤️

Ця книга пахне літом. Майже буквально! Я відкривала її, починала читати, і відчувала запах літа! Такого, який був у дитинстві, коли приїздиш до бабусі з дідусем, вони там щось пораються на городі... а ти сидиш собі під деревом, щоб сонечко не напекло в голову, і граєшся сама з собою у гру "Півник чи курка" з травичкою 💭

Ось такі спогади навіяла мені атмосфера цієї книги. Мені цього не вистачало.

Проте ця книга не про дитинство, а про дорослих жінок, зі своїми дорослими проблемами, і кожна з них вже намацала свій життєвий глухий кут. І як добре, що в них є свій шелтер, в який вони можуть поїхати на все літо, покинувше все!

Сюжетно книга відкриває двері у світ героїні, Мієчки, яка проживає маленьке українське сільське життя довжиною в літо, повне веселих подій, місцевих традицій та неочікуваних поворотів долі. Кожна сторінка наповнена яскравими образами, теплими розмовами та спогадами, які вражають серце. Я сміялася, я засмучувалася, я рефлексувала. Я навіть вкривалася сиротами! Я просто в захваті з того, як багато емоцій в мені пробудила ця невелика книга ❤️

Загалом, «Спитайте Мієчку» — це твір, що неодмінно залишить вас із посмішкою на обличчі та теплом у серці. Рекомендую цю книгу усім, хто шукає легкості та радості у читанні, а також тим, хто прагне зануритися у світ української душі.

Поки я перетравлювала відчуття після прочитання, щоб написати відгук, я зрозуміла, що книга почала перетравлювати мене. Тому більше не гаятиму часу 😬

Те, що про Ілларіона Павлюка кажуть, що він — український Кінг, в цьому є сенс. А я обожнюю Кінга. Проте маю зазначити, що Павлюк наводить на мене більше жаху... через болісно знайомий контекст маленького корумпованого містечка, із цим покинутим цукровим заводом... це була справжня пітьма, яку відчуваєш всім тілом.

Це багатий на алюзії та символіку твір. І коли я кажу «багатий», то маю на увазі, що він мільйонер 😄 (не «Улісс» Джеймса Джонса, звісно, але до «Улісса» мені ще рости...) Алюзії там починаються просто з назв розділів та самого ім'я головного героя — Андрія Гайстера, точніше з його прізвища.
І однією з ключових алюзій у книзі є тема світла і темряви, яка простежується через усю книгу. Вона відображає боротьбу добра та зла в душах персонажів і стає символом моральної деградації і відродження.

У цій книзі алюзії служать не лише для прикраси, але й для глибшого розуміння та аналізу головних тем, таких як мораль, віра, людська природа та взаємодія. Маю зізнатися, що більшу половину книги я не розуміла, що відбувається, чому саме так, хто всі ці люди. І це нерозуміння лише підігрівало мисленне збудження. Але чим ближче я була до кінця, тим більше я була схожа на цей смайл 🤯

Я буду її перечитувати. Обов'язково. Дай бог не раз.

‼️⚠️ УВАГА, далі йде спойлерне питання для роздумів. Якщо ви плануєте читати, воно може вас поставити на шлях не істинний ⚠️‼️
3...
2...
1...
Ось і саме питання: а чи були всі персонажі в книзі окремими?.. і чи не був це все сам Андрій?