Троян-зілля

Понад усе на світі Вероніка прагне народити дитину, вона просто одержима цим і не помічає, що діється навколо неї. Заможні батьки завжди й від усього оберігають Вероніку, а коханий чоловік Ростислав обожнює. Та після десятого викидня жінка не витримує і намагається накласти на себе руки. Її рятують. Після цього вона починає бачити дивні сни, де ненароджені діти плачуть і просять врятувати їх.

Ох, і цікава, містична книга. У передмові Дара Корній розповідає, що це реальна історія з авторським домислом і від цього трохи лячно і моторошно.

Динамічний сюжет, легка мова, казки, легенди, містика, Карпати, любовна лінія - усе це не залишить вас байдужими. А ще гляньте на цю обкладинку - вона прекрасна.

Українська надприродна реальність.

Мені завжди важко писати відгуки на книги, які поселилися в самому серці. "Троян-зілля" прочитала місяць назад, цілий місяць підбирала слова і, здається, так і не змогла підібрати.

Це туга й печаль.

Це біль нескінченних втрат.

Це таємниці минулого, які неодмінно розкриються в сьогоденні, тому що все таємне стає дійсністю.

Це моторошні старі легенди, що оживають.

Це запах карпатського різнотрав'я, шурхіт кришталевих гірських струмків та шепіт самих гір.

Це страшний сон, в якому тільки плач та прохання про допомогу.

Це сон, від якого нарешті пробуджуєшся і починаєш діяти, щоб він більше ніколи не посмів прийти на твій поріг.

Це нова надія, світанок, який неодмінно наступає після найтемнішої ночі.

З першої сторінки історія Вероніки чіпляє ті потаємні душевні важелі, про існування яких навіть не здогадуєшся. Попри болючі перші глави в історію занурюєшся з головою, а сторінки перегортаються ніби самі по собі. Півтора дні я жила разом з героями, не в змозі відірватися від стрімкого сюжету, чарівних гуцульських легенд, інтригуючого клубка таємниць, який поволі розплутує головна героїня. Не з чужих слів знаю, що в житті може статися все, що завгодно, все, що не вкладається в голові і не підлягає жодному логічному обґрунтуванню. Тому одразу повірила в те, що написана історія дійсно є трохи прикрашеним переказом реальної долі.

У будь-якої трагедії (маленької чи великої) завжди є причина, саме цю причину шукає Вероніка, занурюючи нас у справжній містичний детектив. Легенди переплітаються з реальністю, стають її продовженням, а іноді - відчуваються реальніше за дійсність.

Пані Мирослава завжди творить магію, пліте бездоганне мереживо слів, точними мазками вимальовує людські долі. Неможна не захоплюватися. Неможна не жадати ще.

Я навмисно не переказую анотацію чи сюжет, бо ви маєте самі познайомитися з цією книгою. Самі дізнатися причину всіх бід, знайти винуватця, покарати. І самостійно зібрати троян-зілля.

Дякую авторці за можливість поринути в цю неймовірну атмосферу! ❤️

Сіла писати відгук на книгу Троян-зілля і впіймала себе на думці, що пишу відгук не зразу після прочитання книги, я спочатку повинна набутися з
прочитаним, посмакувати деталі, пропустити через себе сюжет. І виходить, що це не зовсім відгук, а мої думки і відчуття, бо для чого робити спойлер і переповідати те, що буде прочитане .

Цю книгу прочитала на одному диханні і вона мені дуже резонує. Це третя книга авторки після Гонихмарника і Місяцівни.

Люблю, як пише Дара, бо це мова, яку я розумію і якою я розмовляю. Вірування гуцулів і магія наших Карпат - полонить серденько з перших рядків, хочеться поїхати в гори і самій запитати старих місцевих жителів про ті легенди і байки.

А Львів?... Є Львів!... Тут пахне кавою і дощами, тут гуляють теплими вечорами закохані пари на Високому замку.

А троян-зілля таки напевно існує, бо в добрі діла і в світлу магію треба вірити, особливо в такий темний, лихий час.

Пориньте і ви в світ карпатського чаю і дзвінких річок, туманних вершин і містичних лісів....