«Чарівні істоти українського міфу. Домашні духи»
В 988 році князь Володимир хрестив Київську Русь, а чарівні створіння живуть в наших домах і думках по сьогодні.
Чи то міфи, чи легенди, чи зовсім вигадані казочки, але від малого до старого знають про хазяїв дому - Домовиків, вечірнього гостя Дрімоту та інших цікавих персонажів.
Книжка відкриває природу і пояснює зміст «забобонів», яких, мабуть, хоч іноді притримуються в кожній сім’ї, але чому саме більшість з нас точно не знає.
Це цікаво та міфічно. Сподобається і дорослим, і дітям! аа і ще забезпечте дитину ковдрою, бо іноді під неї хочеться сховатись
Анонім
В цілому книга сподобалась. Спочатку було трохи боляче читати про переживання щодо дітей, особливо знаючи що десь є та людина, яка стала прототипом героїні, але з появою Полудниці стало цікавіше — саме вона, по суті, підштовхнула головну героїню почати розбиратися у власному житті.
І тут виявляється, що життя не таке вже й ідеальне, як здавалось.
Як на мене, у сюжеті було досить багато кліше: невірний чоловік, батьки зі своїми таємницями, непроста смерть подруги та інше. Деякі повороти я здогадалась заздалегідь, але при цьому друга половина книги читалась захопливо. Хоча про частину героїв хотілось дізнатись більше, а не всього лише декілька сторінок.
Для мене вже в авторки є впізнаваний стиль: суміш казок, міфів та реальності, тому трохи було враження "це ж було вже".
Анонім
📖💡✨️"Троян-зілля" Дари Корній – захопливий роман, де межа між світами зримим і незримим розмита як акварельна фарба. Гуляєш на сторінках залитою світлом ліхтарів львівською бруківкою, насолоджуєшся маскаронами на будівлях, домальовуєш подумки фіакр, запряжений двома гнідими конями...
🍃🪺🌲Мить і ти в Карпатах: стоїш під перехнябленою хатиною пані Пісні, наминаєш афини, задивляєшся на стрункі грицики зі серцеподібними листочками на тонюсіньких стеблах. Зачаровуєшся кронами столітніх дерев, віднаходиш таємниче троян-зілля, знайомишся з босорканею. Лише місяць як тонкий серпик супроводжує мандрівку, насипає у пригорщі роси й віщує теплу ніч🌜
🖇Головна героїня – Вероніка Вишневецька, дочка монополіста з продажу побутової хімії Януша та Урсули. Дівчина живе у статках, навчається, професійно володіє навичками гри у шахи. Її життя нагадує плесо озера: спокійне, без брижів, подекуди поросле ряскою визначеності💡
🖇Яскравим спалахом стає закоханість: Вероніка виходить заміж за Ростислава, розчиняючись опісля всеціло в сімейному житті. З коханим її познайомила подруга Ксенія, одначе підлаштувавши їх зустріч. І на їх весілля саме вона передасть дивний подарунок: сервіс із дванадцятьма горнятками, на кожному з яких зображений лилик [кажан]🦇
🖇Вероніка двадцять років проживає як у летаргічному сні. Лікарні, обстеження, викидні. Здається, коло замкнулося. Втім, одначе жінці сниться сон і вона починає шукати відповіді там, де вони зазвичай є, як загублені окуляри над скронями: під носом🧩
💡Шлях до себе справжньої розпочинається із ламання пісочних замків, нової стрижки в стилі "боб-каре", яскравого одягу. З розуміння, що ідилічність часом має виворіт, а за ним – численні зради. Як вона впорається з усім – читайте. Бо ця історія варта, аби в неї зануритись як у гірську річку🌊
🎻Мова Дари Корній для мене як пісня: читаєш на єдиному диханні. У сюжет майстерно вплетено гуцульський фольклор: легенду про трьох сестер, вбитих мачухою, босоркань, Полудниць, лиликів. І поміж цими двома світами вияскравлено усвідомлення про те, що все врівноважується. Що зло здатне перетворити серце на каменюку, вірність на зраду, надію на приреченість. Та маємо бути здатні протистояти!
Анонім
Котолог
