📖"Гонихмарниця" – історія із ароматом волошок, туго перев'язаних нитками, дощів ві Львові, неозорих черкаських степів і смачного борщу. Тут небо пливе над Оперним рожевими хмарками, сліди від котрих черлені й відтак дивовижні. В цій історії хочеться набутись від першої до останньої сторінки: розгадати родинні таємниці Сашка, бути пліч-о-пліч із головною героїнею Аліною в усіх пригодах🍂💡💨 🧭Пленер для художників, на котрий дівчина приїдить з чоловіком Сашком, відбувається у таємничому місці. На вулканічному ґрунті в'юнко розстелились виноградники, скелі врізаються прямісінько в океан, лавровий ліс манить видовищністю. ✒️"Аліна підносить каву до вуст, вдихає її міцний аромат. Щастя таки є. Інколи це просто міцна кава" 💨🌧☂️Поки дівчина там, у її рідному Львові коїться щось дивне – дощі не вщухають. Ба більше, зафіксовані випадки зараження на холеру, то ж місто перебуває у карантинній зоні. Аліна підозрює, чиїх мацаків це справа. Злі сили не сплять, маскуючись і ховаючись у тілах тих, кого обрали. 🧭Разом з коханим Сашком вони вирушають у село, звідки родом його мама. Дівчина, котра понад усе любила малювати, наперекір засторогам вийшла заміж за дводушника і померла майже одразу після пологів. 🍂У книзі минуле з теперішнім тісно переплетені, я б сказала воєдино. Мама Аліни їде у своє рідне село, де зустрічається з Ігорем Сокірком і втрапляє у заручниці. Аліна зі Сашком через деякий час також зустрічаються тет-а-тет зі злом. 📖Історія "Гонихмарниця" помережана казками, легендами, піснями, описаним побутом села, звичаями. Це робить її невимовно затишною, теплою, я б сказала рідною. 🧭Дара Корній із трепетом описує образи героїв, методи протистояння злу, тонке бачення краси. Тієї, котра у букеті волошок, приготовленій кимось філіжанці кави, зморшці, котру не ховаєш. Бо ж справжність не варто маскувати, вона як айстра розкітла на вовняній хустині: "От є такі люди, яким старість пасує. Вона на їхніх лицях особливо дотульна, благородна, навіть вишукана, якщо хочете. Кожна зморшка на обличчі таких старців, наче різець геніального скульптора, – виплекана з любов'ю. Мабуть, маляр-життя особливо любить сих людей, навіть зістарює їх високохудожньо".

«Гонихмарниця» сприймається інакше, ніж «Гонихмарник». Книга зосереджена на жіночому досвіді. У центрі — життя героїні, яке зовні виглядає звичайним, але постійно перетинається з тим, що не пояснюється просто. Сни, передчуття, внутрішній спротив, дивні збіги — усе це не подається як щось виняткове, а як частина повсякдення, із якою доводиться жити, навіть якщо не хочеш. Героїня не прагне бути «обраною» і не шукає сили. Вона радше намагається зрозуміти, чому її життя складається саме так. У книзі добре показано, як родинні історії й старі травми впливають на теперішнє. Багато рішень героїня приймає не тому, що так правильно, а тому, що інакше страшно або боляче. Мені відгукнулося, що «Гонихмарниця» не ідеалізує ні жінку, ні її шлях. Тут немає швидкого прийняття себе чи різкого перелому. Усвідомлення себе й свого шляху до Аліни приходить поступово, через втому, втрати й необхідність нарешті подивитися правді в очі (навіть якщо ця правда незручна, болісна й небажана). І, до речі, не тільки Аліні доводиться багато що переосмислити й прийняти, а й її матері. Ця історія, як на мене, показує, що не можна просто тікати від проблем. Треба таки вирішувати їх тут і зараз, бо рано чи пізно, де б ти не була, вони неодмінно наздоженуть. Книга динамічна, цікава, легка до прочитання. Точно раджу читати й підтримувати українських авторів 🥰

«Гонихмарник» — це історія про людей, у житті яких міфологія не виглядає чимось дивним чи окремим від реальності. Вона просто є всюди: у снах, родинних історіях, страхах і вчинках, які не завжди можна пояснити логікою. Герої живуть своїм звичайним життям, але постійно наштовхуються на речі, які виходять за межі буденного, зокрема дивні знаки, сни, відчуття… Це не подається як «магія заради ефекту», а радше як частина внутрішнього досвіду. Мені сподобалося, що персонажі не всезнаючі й не сильніші за обставини. Вони часто сумніваються, уникають розмов, відкладають важливі рішення, що, звісно, призводить до певних наслідків. У книзі добре видно, як замовчування й страх перед правдою поступово ускладнюють життя, навіть якщо спочатку здається, що так легше. Сюжет не побудований на постійній дії. Тут важливіше спостерігати, як герої доходять до розуміння свого місця в цій історії й у своєму роді. Фінал не дає простих відповідей, але логічно підсумовує шлях, який вони проходять. «Гонихмарник» — книга не для тих, хто шукає чітку магічну систему чи занадто динамічний сюжет. Вона радше для тих, кому цікаво подивитися, як українська міфологія може бути вплетена в сучасну, цілком людську історію без прикрас і надмірних пояснень. Загалом мені книга дуже сподобалась, до прочитання однозначно раджу ♥️

Я читаю цю книгу вдруге, з різницею у 14 років (2012–2026). ⠀ І вона сприймається так само добре, з приємним відчуттям дежавю. ⠀ Є лише одна відмінність: раніше я проживала історію через гг Мальву, а зараз - через Птаху. ⠀ Птаху - Магуру - світлу безсмертну, яка покохала темного Стрибога, за що має гірко поплатитися. ⠀ Її любов і віру буде знищено, а разом із ним прийде новий порядок у світ безсмертних. ⠀ “- Дівчино-Магуро, ти мене не боїшся? - Ні. Бо я тебе знаю. - Знаєш? - Так, і я чекала. Сварог накреслив над тобою Чароврат. Я чекала на тебе віки, знала, що повернешся. - Повернуся звідки? Ти граєшся словами, мов вогнем, жінко. Чи на всі твої запитання, Магуро, є відповіді? - Не на всі. Та зараз знаю те, що кажу. Ти - мій!” ⠀ Всесвіт перебуває в постійному стані боротьби між світлими й темними, серед яких пліснявою поширюються сірі. ⠀ Головну героїню - дівчину Мальву - з народження затягнуло в цей вир подій, хоча вона про це й не здогадується, а живе звичайним людським життям із батьками у місті Лева. ⠀ Але одного дня вона дізнається про свої сили, таємницю народження й приховані за цим небезпеки. ⠀ “- То легенда про темного та світлого янгола, один із яких спокушає, а другий допомагає, не зовсім легенда? - Не зовсім. Правда, трохи спрощена, як ви кажете, - версія. - Птахо, а якщо раптом станеться катастрофа і геть в усіх світах Темні переможуть, тоді рівновага порушиться, чи не так? Тоді що? - Тоді… Як кажуть у вашому Світі Єдиного Бога: життя - річ складна, і немає чернеток, щоб його переписати. Але не у світах, на щастя, не у світах. Творець вирве спаскуджену сторінку зі своєї Книги Вічності й зачне писати заново.” ⠀ Зіткнеться темне зі світлим. ⠀ Зіткнеться любов із ненавистю. ⠀ Зіткнуться батько з донькою. ⠀ Рівновага світу лежить у долоньках юної безсмертної, яка має обрати темний чи світлий бік. ⠀ Українська міфологія з присмаком чарівних пригод. ⠀ Знайомі герої в новому звучанні. ⠀ Для мене це дуже кінематографічна історія - потужна й емоційна. ⠀ Це було неймовірно смачно! ⠀ Я щиро рекомендую вам цю книгу для знайомства з авторкою. ⠀ #примхливачитака

Цікаве українське фентезі з містичною атмосферою. Сюжет тримає увагу завдяки таємничому Гонихмарнику, родовому прокляттю та вплетеним легендам і казкам. Разом із тим стиль місцями перевантажений метафорами та пафосом, а юнацький сленг і деякі діалоги виглядають неприродно. Фінал здається трохи поспішним, а поведінка головної героїні та окремі моменти іноді дратують.

«Чарівні істоти українського міфу. Домашні духи» В 988 році князь Володимир хрестив Київську Русь, а чарівні створіння живуть в наших домах і думках по сьогодні. Чи то міфи, чи легенди, чи зовсім вигадані казочки, але від малого до старого знають про хазяїв дому - Домовиків, вечірнього гостя Дрімоту та інших цікавих персонажів. Книжка відкриває природу і пояснює зміст «забобонів», яких, мабуть, хоч іноді притримуються в кожній сім’ї, але чому саме більшість з нас точно не знає. Це цікаво та міфічно. Сподобається і дорослим, і дітям! аа і ще забезпечте дитину ковдрою, бо іноді під неї хочеться сховатись

В цілому книга сподобалась. Спочатку було трохи боляче читати про переживання щодо дітей, особливо знаючи що десь є та людина, яка стала прототипом героїні, але з появою Полудниці стало цікавіше — саме вона, по суті, підштовхнула головну героїню почати розбиратися у власному житті. І тут виявляється, що життя не таке вже й ідеальне, як здавалось. Як на мене, у сюжеті було досить багато кліше: невірний чоловік, батьки зі своїми таємницями, непроста смерть подруги та інше. Деякі повороти я здогадалась заздалегідь, але при цьому друга половина книги читалась захопливо. Хоча про частину героїв хотілось дізнатись більше, а не всього лише декілька сторінок. Для мене вже в авторки є впізнаваний стиль: суміш казок, міфів та реальності, тому трохи було враження "це ж було вже".

??✨️"Троян-зілля" Дари Корній – захопливий роман, де межа між світами зримим і незримим розмита як акварельна фарба. Гуляєш на сторінках залитою світлом ліхтарів львівською бруківкою, насолоджуєшся маскаронами на будівлях, домальовуєш подумки фіакр, запряжений двома гнідими конями... ???Мить і ти в Карпатах: стоїш під перехнябленою хатиною пані Пісні, наминаєш афини, задивляєшся на стрункі грицики зі серцеподібними листочками на тонюсіньких стеблах. Зачаровуєшся кронами столітніх дерев, віднаходиш таємниче троян-зілля, знайомишся з босорканею. Лише місяць як тонкий серпик супроводжує мандрівку, насипає у пригорщі роси й віщує теплу ніч? ?Головна героїня – Вероніка Вишневецька, дочка монополіста з продажу побутової хімії Януша та Урсули. Дівчина живе у статках, навчається, професійно володіє навичками гри у шахи. Її життя нагадує плесо озера: спокійне, без брижів, подекуди поросле ряскою визначеності? ?Яскравим спалахом стає закоханість: Вероніка виходить заміж за Ростислава, розчиняючись опісля всеціло в сімейному житті. З коханим її познайомила подруга Ксенія, одначе підлаштувавши їх зустріч. І на їх весілля саме вона передасть дивний подарунок: сервіс із дванадцятьма горнятками, на кожному з яких зображений лилик [кажан]? ?Вероніка двадцять років проживає як у летаргічному сні. Лікарні, обстеження, викидні. Здається, коло замкнулося. Втім, одначе жінці сниться сон і вона починає шукати відповіді там, де вони зазвичай є, як загублені окуляри над скронями: під носом? ?Шлях до себе справжньої розпочинається із ламання пісочних замків, нової стрижки в стилі "боб-каре", яскравого одягу. З розуміння, що ідилічність часом має виворіт, а за ним – численні зради. Як вона впорається з усім – читайте. Бо ця історія варта, аби в неї зануритись як у гірську річку? ?Мова Дари Корній для мене як пісня: читаєш на єдиному диханні. У сюжет майстерно вплетено гуцульський фольклор: легенду про трьох сестер, вбитих мачухою, босоркань, Полудниць, лиликів. І поміж цими двома світами вияскравлено усвідомлення про те, що все врівноважується. Що зло здатне перетворити серце на каменюку, вірність на зраду, надію на приреченість. Та маємо бути здатні протистояти!