«Чарівні істоти українського міфу. Домашні духи»
В 988 році князь Володимир хрестив Київську Русь, а чарівні створіння живуть в наших домах і думках по сьогодні.
Чи то міфи, чи легенди, чи зовсім вигадані казочки, але від малого до старого знають про хазяїв дому - Домовиків, вечірнього гостя Дрімоту та інших цікавих персонажів.
Книжка відкриває природу і пояснює зміст «забобонів», яких, мабуть, хоч іноді притримуються в кожній сім’ї, але чому саме більшість з нас точно не знає.
Це цікаво та міфічно. Сподобається і дорослим, і дітям! аа і ще забезпечте дитину ковдрою, бо іноді під неї хочеться сховатись
Анонім
В цілому книга сподобалась. Спочатку було трохи боляче читати про переживання щодо дітей, особливо знаючи що десь є та людина, яка стала прототипом героїні, але з появою Полудниці стало цікавіше — саме вона, по суті, підштовхнула головну героїню почати розбиратися у власному житті.
І тут виявляється, що життя не таке вже й ідеальне, як здавалось.
Як на мене, у сюжеті було досить багато кліше: невірний чоловік, батьки зі своїми таємницями, непроста смерть подруги та інше. Деякі повороти я здогадалась заздалегідь, але при цьому друга половина книги читалась захопливо. Хоча про частину героїв хотілось дізнатись більше, а не всього лише декілька сторінок.
Для мене вже в авторки є впізнаваний стиль: суміш казок, міфів та реальності, тому трохи було враження "це ж було вже".
Анонім
📖💡✨️"Троян-зілля" Дари Корній – захопливий роман, де межа між світами зримим і незримим розмита як акварельна фарба. Гуляєш на сторінках залитою світлом ліхтарів львівською бруківкою, насолоджуєшся маскаронами на будівлях, домальовуєш подумки фіакр, запряжений двома гнідими конями...
🍃🪺🌲Мить і ти в Карпатах: стоїш під перехнябленою хатиною пані Пісні, наминаєш афини, задивляєшся на стрункі грицики зі серцеподібними листочками на тонюсіньких стеблах. Зачаровуєшся кронами столітніх дерев, віднаходиш таємниче троян-зілля, знайомишся з босорканею. Лише місяць як тонкий серпик супроводжує мандрівку, насипає у пригорщі роси й віщує теплу ніч🌜
🖇Головна героїня – Вероніка Вишневецька, дочка монополіста з продажу побутової хімії Януша та Урсули. Дівчина живе у статках, навчається, професійно володіє навичками гри у шахи. Її життя нагадує плесо озера: спокійне, без брижів, подекуди поросле ряскою визначеності💡
🖇Яскравим спалахом стає закоханість: Вероніка виходить заміж за Ростислава, розчиняючись опісля всеціло в сімейному житті. З коханим її познайомила подруга Ксенія, одначе підлаштувавши їх зустріч. І на їх весілля саме вона передасть дивний подарунок: сервіс із дванадцятьма горнятками, на кожному з яких зображений лилик [кажан]🦇
🖇Вероніка двадцять років проживає як у летаргічному сні. Лікарні, обстеження, викидні. Здається, коло замкнулося. Втім, одначе жінці сниться сон і вона починає шукати відповіді там, де вони зазвичай є, як загублені окуляри над скронями: під носом🧩
💡Шлях до себе справжньої розпочинається із ламання пісочних замків, нової стрижки в стилі "боб-каре", яскравого одягу. З розуміння, що ідилічність часом має виворіт, а за ним – численні зради. Як вона впорається з усім – читайте. Бо ця історія варта, аби в неї зануритись як у гірську річку🌊
🎻Мова Дари Корній для мене як пісня: читаєш на єдиному диханні. У сюжет майстерно вплетено гуцульський фольклор: легенду про трьох сестер, вбитих мачухою, босоркань, Полудниць, лиликів. І поміж цими двома світами вияскравлено усвідомлення про те, що все врівноважується. Що зло здатне перетворити серце на каменюку, вірність на зраду, надію на приреченість. Та маємо бути здатні протистояти!
Анонім