«Чарівні істоти українського міфу. Домашні духи» В 988 році князь Володимир хрестив Київську Русь, а чарівні створіння живуть в наших домах і думках по сьогодні. Чи то міфи, чи легенди, чи зовсім вигадані казочки, але від малого до старого знають про хазяїв дому - Домовиків, вечірнього гостя Дрімоту та інших цікавих персонажів. Книжка відкриває природу і пояснює зміст «забобонів», яких, мабуть, хоч іноді притримуються в кожній сім’ї, але чому саме більшість з нас точно не знає. Це цікаво та міфічно. Сподобається і дорослим, і дітям! аа і ще забезпечте дитину ковдрою, бо іноді під неї хочеться сховатись

В цілому книга сподобалась. Спочатку було трохи боляче читати про переживання щодо дітей, особливо знаючи що десь є та людина, яка стала прототипом героїні, але з появою Полудниці стало цікавіше — саме вона, по суті, підштовхнула головну героїню почати розбиратися у власному житті. І тут виявляється, що життя не таке вже й ідеальне, як здавалось. Як на мене, у сюжеті було досить багато кліше: невірний чоловік, батьки зі своїми таємницями, непроста смерть подруги та інше. Деякі повороти я здогадалась заздалегідь, але при цьому друга половина книги читалась захопливо. Хоча про частину героїв хотілось дізнатись більше, а не всього лише декілька сторінок. Для мене вже в авторки є впізнаваний стиль: суміш казок, міфів та реальності, тому трохи було враження "це ж було вже".

??✨️"Троян-зілля" Дари Корній – захопливий роман, де межа між світами зримим і незримим розмита як акварельна фарба. Гуляєш на сторінках залитою світлом ліхтарів львівською бруківкою, насолоджуєшся маскаронами на будівлях, домальовуєш подумки фіакр, запряжений двома гнідими конями... ???Мить і ти в Карпатах: стоїш під перехнябленою хатиною пані Пісні, наминаєш афини, задивляєшся на стрункі грицики зі серцеподібними листочками на тонюсіньких стеблах. Зачаровуєшся кронами столітніх дерев, віднаходиш таємниче троян-зілля, знайомишся з босорканею. Лише місяць як тонкий серпик супроводжує мандрівку, насипає у пригорщі роси й віщує теплу ніч? ?Головна героїня – Вероніка Вишневецька, дочка монополіста з продажу побутової хімії Януша та Урсули. Дівчина живе у статках, навчається, професійно володіє навичками гри у шахи. Її життя нагадує плесо озера: спокійне, без брижів, подекуди поросле ряскою визначеності? ?Яскравим спалахом стає закоханість: Вероніка виходить заміж за Ростислава, розчиняючись опісля всеціло в сімейному житті. З коханим її познайомила подруга Ксенія, одначе підлаштувавши їх зустріч. І на їх весілля саме вона передасть дивний подарунок: сервіс із дванадцятьма горнятками, на кожному з яких зображений лилик [кажан]? ?Вероніка двадцять років проживає як у летаргічному сні. Лікарні, обстеження, викидні. Здається, коло замкнулося. Втім, одначе жінці сниться сон і вона починає шукати відповіді там, де вони зазвичай є, як загублені окуляри над скронями: під носом? ?Шлях до себе справжньої розпочинається із ламання пісочних замків, нової стрижки в стилі "боб-каре", яскравого одягу. З розуміння, що ідилічність часом має виворіт, а за ним – численні зради. Як вона впорається з усім – читайте. Бо ця історія варта, аби в неї зануритись як у гірську річку? ?Мова Дари Корній для мене як пісня: читаєш на єдиному диханні. У сюжет майстерно вплетено гуцульський фольклор: легенду про трьох сестер, вбитих мачухою, босоркань, Полудниць, лиликів. І поміж цими двома світами вияскравлено усвідомлення про те, що все врівноважується. Що зло здатне перетворити серце на каменюку, вірність на зраду, надію на приреченість. Та маємо бути здатні протистояти!

Я б дуже хотіла прочитати цю історію в 13 років, бо тоді просто обожнювала такі книжки, але дізналася про неї лише через 10 років. Це було б дійсно цікаве підліткове фентезі, але враховуючи скільки я прочитала, то мені це все здалося досить легким, а хотілося більше заглибитися в історію. Язичницька міфологія, перше кохання, сімейні таємниці, древні прокляття, надприродні здібності, цікаві міфи і гарні описи Карпат. Це те що мене дуже зацікавило і місцями історія була дуже атмосферною саме через вдалі описи, але вона така дитяча. Хоча головним героям вже 19, але якби весь час там не згадувалося, що вони навчаються в університеті, то я б вважала що їм по 14. Аліна мене дуже бісила. Вона до всіх ставиться зверхньо, вважає, що вона не така як інші і набагато розумніша за свій вік. По факту просто розпещена дитинка. До викладачів вона звертається тільки на ім'я, бо це по батькові це не по-українськи, а якщо з нею хтось не згоден, то вона вважає цю людину дурною. Книжки вона читає тільки серйозні та розумні з самого дитинства, а не як її нерозумна мати любовні романи. Вона все знає краще за інших і поради їй не потрібні. Це як раз і привело її до найтупішого рішення, але навряд чи вона це зрозуміла. Олександр якого всі називають "Кажан" бо він завжди в чорному. Я не знаю що про нього можна скази, окрім того, що він типу міфічна істота. Загалом це все що я про нього зрозуміла. Другорядні персонажі максимально шаблонні. Моє улюблене це дівчина яку Сашко взяв в похід у гори аби викликати ревнощі в Аліни, а дівчина прийшла туди на підборах і влаштувала через це істерику і потім ще штук десять?? Якщо прибрати звідси всі їх взаємодії, то залишиться цікава історія про дві родини яка тягнеться вже століттями що мені дуже подобається. Але, на жаль, тут є всі ці персонажі. Навряд чи читатиму другу частину. І ще в першому виданні в анотації сказано, що це українські Едвард та Белла. Спочатку я не розуміла, але тепер напевно згодна. Якщо брати їхню "логічну" поведінку, то дуже підходить.

Ви , мабуть, вже прочитали анотацію до книги і шукаєте відповідь на питання "купувати чи ні ?" тут. І це класно, адже в тому коротенькому викладі не написано , про що САМЕ нам хоче розповісти авторка. Дія відбувається у Львові. Це старовинне місто сповнене казок та легенд. Його часто можна зустріти в книжках , що описують магічні місця України. Тож ось двоє , на перший вигляд, звичайних героїв : дівчина-бунтарка з неабияким талантом художниці зустрічає темного красунчика , що вміє зачаровувати. Далі в сюжеті розповідають про кімнату-горище дівчини ,яка ,до того ж, є студією творчості де дівчина поступово знаходить себе. Окрім цих подій , авторка також розповідає про місце, звідки все почалося (під "все" маю на увазі історію Кажана та Аліни), і ви здивуєтеся , адже дізнаєтеся багато таємниць про родини наших героїв та українську міфологію. Дара Корній - сучасна українська авторка , яка відвідує книжкові події та зустрічі , підписує книжки читачам та має у своєму арсеналі історії різних жанрів. Серія про гонихмарників складається з 2 книг, а зараз ви читали відгук про першу частину. І , запевняю, ця історія варта прочитання.

Книга Дари Корній — це ніжна і дуже особиста історія, що проникає прямо в серце. «Тому, що ти є» розповідає про любов у її найрізноманітніших проявах — від тепла родинних стосунків до тих моментів, коли слова зайві, але почуття гучніші за будь-які пояснення. Читаєш і відчуваєш, як кожна сторінка наповнена щирістю та емоціями, які неможливо ігнорувати. Це книга про важливість бути поруч і про те, як підтримка може змінити життя. Ідеальний варіант, щоб нагадати собі про головне.

Аліна - студентка художньої академії, дуже непересічна юнка із зеленим, наче в мавки, волоссям, любить читати серйозні книжки й має на все свою думку. З татом у неї дружні стосунки, а от з мамою трохи напружені через її гіперопіку й нерозуміння та може для цього є причини... Одного разу дівчина знайомиться з Кажаном, від якого мліють усі дівчата, але його чари чомусь не діють на Аліну, а сам хлопець, здається, закохується в неї та чи будуть вони разом, адже їх обох переслідує давнє прокляття. Вперше прочитала цю історію в далекому 2012-ому й була в захваті. Я рідко перечитую книги [ніколи], але тут вирішила, що час. Проте боялася розчаруватися, адже стільки років пройшло. Але ні. Звісно, деякі нюанси є, які мене дратували (сподіваюся, що в новому виданні цього нема), але загалом ця історія знову захопила мене, тепер дуже хочу прочитати "Гонихмарницю". Тож якщо любите українську міфологію, легенди, Львів, Карпати, природу, магію, то вам сюди. Сьогодні у Львові дощить, мабуть, Гонихмарник знову закохався)

《Гонихмарник》 Дара Корній #Книжковийвідгук@svit_knug_ta_mrij Анотація (моя): У сучасному Львові, зеленокоса студентка художнього факультету, зовсім не думає, що може володіти чарами, та й узагалі що вони існують, але це до зустрічі з ним. З хлопцем, що носить чорне, легко закохує в себе дівчат, вправно повеліває хмарами та розуміє мову неба. Ця історія, що розпочинає дилогії Дари Корній про гонихмарників могла статися тільки у Львові — старому й шляхетному, старому і прагматичному. Тут оживають легенди, і кохання сильніше за долю, здатне здолати навіть давні чари. У цій історії є він і вона. Обож мають загадки й таємниці, приховані та явні таланти, але найголовніше — силу свого роду. ▪︎книга просочена українською міфологією, що прекрасно поєдналися з сучасністю. Більшість книги написана від імені головної героїні Аліни, але є частина написана про події минулого від імені мами Аліни, які пояснюють події головної часової лінії. Також один розділ написаний від імені головного героя Саші, що дає ще глибше розуміння всієї історії. ▪︎загалом книга мені сподобалася, але в книзі забагато порівнянь та описів. Можливо це такий стиль авторки, але мені видалося цього забагато. Тому моя оцінка 4