Дара Корній

Я прочитала книги три рази)) в кожному новому виданні)

Роман «Гонихмарник», написаний в жанрі міського фентезі, приніс авторці третю премію літературного конкурсу «Коронація слова» 2010 року в номінації «роман». Авторка здобула велику популярність серед читачів.

Так вміє писати тільки Дара, авторка веде нас стежками магічного світу, наших українських легенд і вірувань, тут давній магічний світ переплітається з сучасним сьогоденням. Хто родом з західної України - той на підсвідомому рівні розуміє історії, які так дбайливо зібрані та викладені у книзі.

На початку твору не дуже сподобався образ головної героїні Аліни, але він вдало обраний на противагу чарам і владі дводушника. Вона творча, вольова, самостійна і звісно чарівна.

Він - втілення потаємних бажань всіх молодих панянок, відкритий, балакучий, самовпевнений, небезпечний.
Читача закручує вир подій минулого матері і батька, а також теперішнє Аліни та Кажана.

В даному творі є почуття, боротьба, магія та самобутня краса природи. Роман з головою закутує читача в аромат кавового Львову та в красу прадавніх мудрих
Карпат.

Рекомендація щира 100/10

📚Ця містична історія, пересипана зернятками смаженої кави, прадавніми віруваннями і поліськими легендами, розгортається у Львові. Саме там, у затишній кімнаті з полотнами на мольбертах, мешкає дев'ятнадцятирічна Аліна.

🎨Вона – книголюбка й художниця з кислотно-зеленим волоссям. Саме про дівчину близька їй людина колись скаже наступне:

✉️"Важко, напевне, наважитися відчинити чужинцю двері у твій світ, твій вимір. Відчинити й боятися, що тебе не зрозуміють чи засміють. Знаєш, більшість людей так і живе, маючи в серці страх, що тебе не так сприймуть. Не за канонами чи скрижалями вигаданої кимось моралі. Живуть за замкненими дверима, виряджаючись в одинакові маски. Тільки одиниці наважуються ходити без масок. "Диваки!" – безнадійно гукає слідком світ, коли має паскудний настрій. "Ненормальні!" – верещить юрба, глибоко в душі заздрячи. А ті, кого той світ називає диваками, вони і рухають землю, не даючи їй затхнутися, мов старе болото, що заросло ряскою і перетворилося на суцільний сморід. Диваки – люди без масок, без личини. Вони наче ті живі струмки, які наповнюють драговину з моралістики, марноти і маргінесу, вдаваного гламуру цілющою водою"

💡Одначе розмірене й трохи відлюдькувате життя Аліни змінюється. Дівчина зустрічає Сашка, якого називають Кажаном. Увесь в чорному, погляд надійно схований за чорними окулярами, а в руках – букет синіх волошок для неї. Хлопець мешкає по-сусідству, то ж може спокійно постукати в шибку й у залитому сонячним промінням кімнаті побачити ту, котру покохав всім серцем❤️‍🩹

🖇Втім, Аліна в гірському поході з Кажаном таки бачить його другу сутність – покруча, Гонихмарника, Градобура. Він стоїть зі срібними нитками в руках й вправно керує стихіями, відводячи грозову хмару. Їх погляди зіштовхуються і рятує Аліну лише давній оберіг, подарований мамою Іриною. Тією, котра колись у своєму житті теж закохалася у Гонихмарника. А потім втікала від нього у метушливий Львів, ламаючи навпіл свою і його долі.

📖Аліна обирає інший шлях: вона поєднує свій талант і намальоване на полотнах із містичними знаннями. Дівчина вирішує домовитись із Гонихмарником, відвоювати Сашка у нього. Вона йде на ризик як канатоходець, котрий намагається втримати баланс між видимим і невидимим світами✨️

Окремої уваги заслуговують цитати з цієї історії. Ось одна з них із ароматом свіжодруків, кедрових горішків та перших мереживних сніжинок:

" – Книжки – то розумні думки тих, хто не забув про свій вогонь і радо ділиться зі світом теплом. Це і книги, і полотна, і добра музика. Зараз ідеться про книги як паливо для твого внутрішнього вогню".

Книга розповідає про студентку, Аліну, яка намагається реалізуватися як мисткиня. Але з нею починають траплятися різні дивні речі, вона бачить дивного чоловіка, що виробляє надприродні штуки.
А ще до неї активно підкатує інший студент на прізвисько Кажан. Але Аліна знає про нього страшний секрет, і ігнорує всі залицяння хлопця.
Хоча доля все зводить і зводить їх разом.
Аліна дізнається таємницю свого роду, і не лякається, а нарешті розуміє все те, що коїться навколо неї.

Авторка написала класну, цікаву історію, переплівши в ній і словʼянські вірування, і студентське життя, і стосунки батьків і дітей, троп «від ненависті до кохання», і «дружба понад усе» - і все це приправила фентезійною складовою.

Мені все сподобалося.

Скоро має бути перевидання цієї історії з новою обкладинкою, а також виходить продовження. Хоча, як на мене, історія завершена, і я навіть не знаю, що там має бути далі.
З однієї сторони, я б хотіла почитати як там справи у Аліни, як вона справляється зі своїм новим життям. Але скільки таких випадків, коли автори пишуть продовження після дуже великої перерви, і виходить не дуже. Або взагалі друга книга перекреслює всі хороші враження від першої.
Такого б не хотілося.

Відразу прошу не кидати тапками…

Я рада, що виграла цю книгу, бо вона відразу посіла своє місце у моїх бажанках, а її краса просто заворожує🥰😻

В збірці 20 містичних, фантастичних оповідань про силу жінки…але зараз ми не про дух, а саме певні потойбічні, магічні сили, які відкриваються під час того коли нам, жінкам болить найбільше.

Кожне оповідання розкриває жінку як сильну в плані духовності особу, яка в критичних ситуаціях набуває містичні властивості, котрі можуть врятувати.

З прочитаних оповідань, на жаль, мені сподобались лише «Потяг», «Левке», «Насіння в моїй кишені», «Смертеікло» - ці оповідання мені відгукнулись найбільше і сподобались🥰

Всі інші були не погані, але інколи мені навіть не хотілось продовжувати читати. Занадто багато я, мабуть, очікувала від цієї гарнющої книги.

Для щастя потрібні двоє.... Він та вона....⠀
⠀
"Бо коли складають докупи твої поламані крила — ти заново вчишся літати, бо коли складаються докупи твою потрощену душу — ти заново вчишся любити..."
⠀
«Щоденник Мавки» Дари Корній — це ще одна книга у скарбницю прочитаних книг улюбленої авторки. Хоча не із найкращих... ⠀
Особисто я маю нерви через двоякість стандартів.⠀
⠀
Дуже сподобався стиль написання, чудові описи знайомих вуличок, манера спілкування персонажів, містика та філософські роздуми, хоча, на жаль, тут я не до кінця зрозуміла, що авторка хотіла донести до читача... ⠀
⠀
Чоловік кидає Магду і двох їхніх дітей заради коханки. Та ще такий хитрий, що не соромлячись топчеться із почуттів дружини, обзиває її, знецінює, пропонує жити на дві сім'ї. Магдалена залишається сама на роздоріжжі: здатися і плисти по течії чи боротися за себе і своє щасливе життя.... ⠀
⠀
Магда з роками стає красивішою, впевненішою в собі, але чи щаслива вона? Чи гроші та успішна кар'єра можуть замінити любов? Далеко не одне серце чоловіка буде розбите та розтоптане на шляху до себе самої, своїх мрій та бажань.⠀
Питання нащо вона так поступає, оскільки помста чоловікам ні до чого доброго не приведе ? Вона сама жертва і веде себе зараз як змій-спокусник для чого ?⠀
⠀
Головне в житті зустріти правильних людей, які зрозуміють і підтримають у скрутній життєвій ситуації... Хтось може подати руку допомоги в потрібний момент, а хтось може стати твоєю спорідненою душею, твоїм спокоєм...⠀
⠀

Як і в кожній збірці: пара дійсно класних, пара лютєйшего крінжа і основна маса таких, що нічого б не втратив, якби не читав.

❗️ Тамара Горіха Зерня "Потяг": прекрасне, прекрасне! Іронічне, магічне рівно на стільки, скільки магії в кожного з нас в побуті, дуже тепле, хоча й вайбує "Кладовищем домашніх тварин" Кінга 👀

❗️ Ірина Грабовська "Вогненні серця": сеттінг Леобургу, буквально описує Революцію гідності, але в тих умовах. Місцями натягнуто-пафосне і з ОТАКЕННИМ роялем в кущах (ну, але це можна пробачити, все-таки розмір оповідання обмежує в довгоіграючих інтригах). Тим не менш, захотілося нарешті прочитати сам "Леобург" 😅

❗️ Наталія Довгопол "Левке": красива легенда про Зміїний острів з усіма плюсами та мінусами казковості. Але гарне.

❗️ Олена Захарченко "Воїн і річка": геть не сподобалося! Мало того, що вчергове спекуляції на темі надприроднього — мовляв, це русалки намовили Ірпінь розлитися навесні 2022-го, що загальмувало наступ русні, так ще й стиль викладу нерівний. Такоє, коротше.

❗️ Дара Корній "Морельковий чай": не сподобалося ще більше 🤦‍♀️. Соплежуйна маніпулятивна неузгоджена історія із диріщами в сюжеті розміром з кавун на 6-7 кг.

❗️ Олена Кузьміна "Тримай землю!": чергова беліберда із черговими "жартиками" рівня "Уральськіх пєльмєнєй" (тієї ж етимології), які вже сьогодні незрозумілі половині читачів, я вже мовчу про прочитання через рік чи два. І так, буквалізація метафори не завжди спрацьовує на користь оповідання, інколи виходить х-ня. Про що і маємо підтвердження.

❗️ Наталія Матолінець "Дальні покої": друге найсильніше оповідання в збірці (чи то пак навіть перше, бо — вибач, Тамаро, — але це мені зайшло навіть більше за "Потяг"!). Дуже виважене, дуже тілесне, максимально горорне й готичне. Я сама не очікувала, що це напишу, але є як є — це діамант збірки.

❗️ Анастасія Нікуліна "Трійка. Четвірка. Нуль": спроба в ідею відплати, але слабко, дуже слабко. І хто-небудь, заберіть в наших авторок кнопку пафосу, ну німажліва™ же.

❗️ Ореста Осійчук "Насіння в моїй кишені": все чудово, якби не чергові пламенно-постулатні лозунгові діалоги. Не всі, звісно, епізоди з дитячою мовою прекрасні, але решта...

❗️ Дарія Піскозуб "Смертеікло": черговий пафос на пафосі. І та сама проблема, що й в Кузнєцова в збірці "Нічний сеанс" — формат оповідання не дає місця для одночасно і рухів сюжету, і нормального інтро в світобудову.

❗️ Юліта Ран "Позивний «Мавка»": знову, як і в Захарченко, спекуляція на надприродньому. Мене від цього верне, скажу відверто.

❗️ Світлана Тараторіна "Житія Марії та Ольги. Апокриф нового світу": отут я ржала, що бобер в ожині. Але не від сюжету, а від ідеї, що якась Хвороба (з великої літери, звісно) та якісь Вороги (так само з великої літери) під час Війни (помічаєте закономірність, та?) призвели до появи Народу (гм-гм), що здатні, що равлики, міняти стать силою думки. Туди-сюди, скільки завгодно разів. Повністю, із зміною кістяку. Але тільки після 12 років. Коротше, трагізмом світу не прониклася, такоє.

#Дафа_радить буквально пару оповідань
#Дафа_не_радить також пару оповідань

«Мотанка» – це збірка короткої прози від чарівних українських авторок. Це крик душі тисяч, мільйонів жінок, вилитий на папері. Книга-оберіг, яка захищає, вберігає, зцілює.

«Потяг» Тамара Горіха Зерня.
Від бабусі до старшої онуки передається у спадок дім, яблуневий сад і сила, від якої не відмовляються.
Вона звикла все прораховувати, планувати, в її житті немає місця непоясненному. Війна все змінила. В мить найбільшого розпачу, вона повернулася додому, до свого коріння, до сили поколінь жінок її роду.
Така реальна історія, що дрібка магії в ній навіть не відчувалася магією. Історія про віру і надію, які сильніші за злу силу, і здатні на надзвичайне. Прочитавши я не могла не задуматися, як би вчинила на місці героїні. Що краще, віддатися на поталу долі чи взяти нить у власні руки і самому творити її складне плетиво?

«Вогненні серця» Ірина Грабовська.
Анет любить своє місто. Леобург – центр науки, просвітництва і бунтарства. Був таким, поки його не очолив Оздемір. Вільні душею та сміливі серцем леобуржці повстали. Сім'я Анет тікала у безпечний Краків, але дівчина вибрала боротьбу.
Спільна мета об’єднує, і вже неважливо, чи ти донька аристократів, чи син творчих. Історія у стимпанк всесвіті "Леобургу" про вибір, боротьбу, сім'ю та кохання, насінини якого проростають навіть у найтемніші часи.

«Левке» Наталія Довгопол.
Острів Зміїний, він же острів Ахілла, Білий, Левкос. Кораблетроща мала стати його кінцем, а маленький острів став порятунком.
Макарія зустрів Левке коли вважав, що життя його скінчилося. Юна, прекрасна, чуйна. Вона полонила серце розбійника, але давні звички виявилися сильнішими.
Через призму грецької міфології пані Наталія відкрила іншу історію таємничого острову. Атмосферна оповідь, співоча мова, моторошна кінцівка. В мене склалося враження, що я читаю один з давно втраченим міфів, який авторка віднайшла, вдихнула в нього життя і виклала на сторінках. Найтемніший з творів авторки, які читала і тепер ну дуже хочу прочитати ще темних казок від пані Наталії.

«Воїн і річка» Олена Захарченко.
В більшості річок України жіночі імена. Просто співпадіння чи частинка таємних втрачених знань?
Марина з тероборони з бойовим псевдо Русалка. Не через довге волосся, зовсім ні. Вона говорить з річками, наказує і спонукає їх стати на захист рідних земель, розмивати дороги, топити окупантів.
Коротка бурхлива історія про русалку, яка використовує всі можливі сили заради боротьби з ворогом.

«Морельковий чай» Дара Корній.
Вона побачила його на площі Ринок. Він танцював вальс. А далі була кров, морозиво біля фонтану з Нептуном, морельковий чай бабусі-балерини.
Вона покохала з першого погляду: міцно, свавільно, безумовно, назавжди. Вона відпустила, але не змогла забути. Йшли роки, почуття не змінилися. Вона в Україні, він у США. Війна все змінила.
Ця історія розбила моє серце, проникла у мої думки. У ній сплелися чуттєвість, тепло, пристрасть, смуток, злість, зневіра, надія. І трішки древньої сили, яка тече в крові жінок.

«Тримай землю!» Олена Кульзміна.
Пустинні вулиці завжди людного Києва. Відкритий маф здається справжнім дивом, в якому ще зовсім юна дівчина продовжує працювати і дарувати людям ту маленьку дрібничку, яку може, бо живе поряд.
Оля не може жити, як раніше. Не може працювати, не хоче тікати разом з сестрою. Вона хоче жити. На рідній землі. І готова всіма силами її тримати.
Історія про вибір жінки у часи війни. Шукати порятунку на чужині чи залишатися на рідній землі - вибір кожної. І правильного рішення немає.

«Дальні покої» Наталія Матолінець.
Маґда залишилася сама. За роки навали московитів і німців вона втратила всіх, кого любила. Вона ощадливо заварювала залишки кави, берегла останні панчохи, а у вільну хвилинку напоювала настоянкою чергового нікчему.
Це сильна історія з темною атмосферою. Я захоплювалася стійкістю Маґди. Вільна, смілива, нестримна, справедлива у своїй жорстокості. Залишившись самотою, вона не впала у відчай, Маґда показала клятим окупантам, що стане з ворогами, як зайдуть на відьмацькі землі.

«Трійка. Четвірка. Нуль.» Анастасія Нікуліна.
Вона приходить вночі. Перший, другий стук – попередження. Третій – вирок. Та, хто несла світло, стала посланцем темряви.
Він прийшов на чужу землю воювати, грабувати, руйнувати. І він на ній залишиться. Назавжди.
Найтемніша та наймоторошніша історія з усіх. Яке ж я отримала від неї задоволення! Жорстоке, страхітливе і безумовно справедливе покарання для загарбників.

«Насіння в моїй кишені» Ореста Осійчук.
Марі дев’яносто чотири. В її життєвий шлях помережений втратами, болем, стражданнями. Вона давно втратила надію, роки похитнути її стійкість, Мара готова померти. Що їй та війна, коли з дня на день вона очікує на смерть, якої вже давно не боїться.
Доля думає інакше. Спочатку дикий пес, справжній примарний велетень, а потім три заблудлі душі. Мати і дві близнятки: одна дзвінка і невтомна, інша мовчазна і непорушна. Їм нікуди йти, а Мара не здатна їх відпустити.
Історія про невтомну боротьбу та стійкість. Про незламних жінок, які живуть на нашій землі не одне покоління. Я плакала над кожною сторінкою. Клятий ворог століттями забирає в нас спокій, кохання, життя. Але завдяки таким жінкам як Мара, ми вистоїмо.

«Смертеікло» Дарія Піскозуб.
Покоління за поколінням Вдовині прерії страждали від набігів самойців. Але це особлива земля. Загиблі її не полишають.
Поцілована Смертеіклом, вона здатна їх бачити. В мить, коли ворог наступає, а шансів на порятунок немає, мертві прийдуть на поміч.
Як і кожна історія зі збірки, вона пронизана болем. Вона з новою силою пробудила лють та ненависть в моєму серці. Безсилля не на часі, і навіть мертві на нашому боці.

«Позивний "Мавка"» Юліта Ран.
Доля обдарувала Марту двічі. Маленькою дівчинкою вона бачила сни. Дивні, чарівливі, казкові. Марта виросла, сни змінилися. Сповнені крові, жорстокості, смерті.
Марта довго боролася з власним даром (прокляттям). Вона лише безмовно спостерігала, нездатна нічого змінити. Війна це зробила за неї.
Сильна пронизлива історія про вибір, пам'ять, миті, які відділяють життя від смерті. Про кохання з першого погляду, коли три дні здаються цілою вічністю. Історія, пронизана любов'ю, печалю, сміливістю і силою, яка не залишає байдужою і торкається самої душі.

«Житія Марії та Ольги. Апокриф нового світу» Світлана Тараторіна.
Ользі дев’яносто. Вона прожила довге життя, виростила доньку і онуку, кохала, втрачала і снила. Про сяйливого юнака, який не міг існувати у їх світі. Ольга не задавала питань, але саме їй судилося знайти відповіді.
Найдивніша історія з максимально неочікуваною розв’язкою. Про життя жінок у постапокаліптичному світі, про сім'ю, материнство, кохання, виживання. Повчальна історія, яка спонукає до роздумів про можливе майбутнє.

Перед тим як читати, підготуйтеся морально – буде важко. Заваріть теплого чаю чи кави, запасіться хустинками і читайте. Читайте, бо ці історії того варті.

Гарнюща книга з атмосферними ілюстраціями, приємно тримати в руках. Цікаві оповідання, багато з них про війну. Сподобались майже всі історії, особливо Позивний Мавка - ця прямо в серденько😍. Історії про жінок, яки мають ту чи іншу силу. Трішки фентезі, трішки містики, трішки сліз, і трішки посмішки,- саме той набір, який був мені необхідний саме зараз. Думаю кожен знайде в цій збірці оповідання на свій смак.

Купляла для дитини. Мені було цікаво

Книга дуже гарна і цікава, купляла для своєї донечки 9 років та і самій було цікаво дізнатися про неймовірний всесвіт міфічних істот України. Ілюстрації доповнюють історію про персонажів, а казки дають розуміння дітям, як все могилу бути або ні)

Я не втомлююсь казати, що Дара Корній моя авторка❤️❤️❤️ Читати її книги - це як повернутись в рідну домівку, де до тебе промовляють стіни і земля.⠀
⠀
Гонихмарика я читала два рази 🙈так би мовити закріпила матеріал і завжди золотою осінню десь подорожувала з книгою. Продовження я чекала з нетерпінням і тривогою - дуже непросто закінчилась перша книга.⠀
⠀
Наша Аліна стійко боролось проти могутнього дводушника, щоб врятувати коханого Сашка і ніби на добре вийшло. Та ми з вами знаємо куди вистелена дорога благими намірами.⠀
⠀
В цій частині маємо наших улюблених героїв Марту, Петра, Юрка, батьків Аліни та Сашка, а саме головне буде більше самого Градобура. Але він вже тут лиха накоїв у рідному Львові. Біснується нечисть, бо хоче отримати волю і за одно поквитатися зі всіма, хто замкнув його на довгих десять років.⠀
⠀
Події відбуваються в основному у Львові, так легко уявляли всі події, бо місцини і вулиці згадані авторкою як рідні. А скільки тут легенд, бувальщини і казочок - хочеться доторкнутись до магічного світу хоч на мить.⠀
⠀
Більше розкривається таємниць по батьківській ліній Сашка, бо з давніх сивих давен мужчини приймали і жили з квартирантом в душі. Аліні з коханим на роду було написано зустрітись, проте не так легко щось забрати в сильної спадкоємці характерників.⠀
⠀
Читаючи книгу я повністю занурилась в цю казкову магію, не встигаєш кліпнути оком як вже шукаєш артефакти під Оперним театром щоб здолати Гонихмарника.⠀
⠀
Також читач отримає відповідь хто ж така Гонихмарниця і чим закінчиться одвічне протистояння добра і зла, світла і темряви.⠀
⠀

Златоуст, Ярійло, Чорній та Мотузочка, які вирушають у пригоди 😎

Заєте, нещодавно помітила, що усі книги українських авторів, які я читаю - мені заходять. Ба більше, вони стають моїми улюбленими!
⠀
А у вас як? Читаєте книжки українських авторів, чи надаєте перевагу зарубіжним?
⠀
Тому коли я побачила книгу пані Дари Корній, я і не сумнівалася, що може вийти по іншому))
⠀
Авторка цієї книги, пані Дара знайомить нас з фантастичним світом де дракони та змії живуть у мирі та злагоді.
Де немає злості, заздрості і кожен з них має своє призначення та талант.
⠀
От ви тільки собі уявіть, що ви особлива та неповторна людина, яка має свої власні думки і живе своїм життям. Але ділить тіло із двома твоїми братами.
⠀
Уявили? Тоді ви маєте зрозуміти нашого головно героя змія Златоуста, як же це, ділити одне тіло з двома братами 😬
І зі свого мати тільки голову та шлунок.
⠀
Насправді я спершу, ну аж ніяк не могла зрозуміти та звикнути до цього!
Але пані Дара все настільки класно та правдиво розписала, що під кінець книги я цього навіть не помічала😁
⠀
Аж ось у прекрасному Райському саду сталося лихо, жар-птиці хворіють і поволі вмирають, а молодильні яблука гниють та псуються 😱
⠀
І звісно ж друзям обов'язково потрібно втрутитися та врятувати їх світ! Але, що як їм доведеться покинути його та відправитися до зовсім незрозумілого світу людей? Чи впораються вони і чи зможуть повернути все назад?
⠀
Про все це читайте та дізнавайтеся в пречудовій захопливій повісті від Дари Корній та видавництва Vicat 😉
⠀
Я просто таки в захваті від цієї книги!😍
Чесно! Коли почала читати одразу подумала, що є вірогідність того, що книга мені не сподобається. Адже я маю такий стереотип - якщо про драконів, то тільки для хлопців!
⠀
Але виявилося зовсім не так! І я дуже цьому рада, адже тепер у мене на одну улюблену книгу більше 💓