Мені не сподобалось. Інколи хочеться навіть не наводити аргументів 'за' чи 'проти')
Та все ж. Енді - піарниця у книжковій сфері - і вона бісила мене весь час. Це було в стилі дешевих мелодрам: "мені треба тобі щось сказати" , і - "ні, не зараз"- і натомість чекати 5 років, щоб зробити висновки і нарешті вислухати. І вірите, той її самоаналіз у фіналі типу 'яка ж я егоїстка' не рятує ситуацію, а наче ще більше бісить. Джек для мене зовсім не розкритий персонаж, незважаючи на його історію з батьком. І, може, мене закидають капцями ті, кому цей роман сподобався, але мені настільки не подобалась головна героїня, що навіть її особисте непрожите горе мене не розчулило. Черство, знаю.

Плюси. Де ж плюси?) Ну тут є епізоди в Шотландії- а я таке люблю) це дуже якраз красиво й атмосферно, але деякі події страшне як нагадали фільм 'Високосний рік'. І от вкотре я купилась на красиву обкладинку))) Часто це дійсно виправдано, але, на жаль, не цього разу.

П.с. а ще ж, коли не подобається, то бачиш неточності ріжуть око деякі речення((

Мене "втомила" ця книжка. Буквально. Попри те, що швидко читалося, було враження, що я дивлюсь якесь шоу на одному з телеканалів. Але от так зване закулісся відомих реаліті дійсно цікаво описано. Так, ніби авторка мала дійсно такий досвід роботи.
Завжди, коли йде мова про детектив, у мене ступор при написанні хоч якихось вражень. Я завжди кажу, що детективи читаю рідко, бо дуже часто мені нудно. Проте, є ж такі, що неймовірно захоплюють, наприклад, "Чорні водяні лілії", а от з "Мертва жива вода" такого не сталось. Я б вполовину скоротила цю книжку. Сам сюжет не вразив — нічого нового (ото крім вищесказаного), та й герої досить шаблонні.
Словом, мені не дуже "зайшло", але знаю, що багатьом книжка сподобалась, хвалять. Тому то моя дуже суб'єктивна думка (як завжди).

Вкотре тішуся, що в нас з'являється ще більше авторів та авторок, які приємно дивують. Роман "Тінь за тобою" я обирала з підписки в Якабу і через зелену обкладинку — для марафону від "Своя полиця". Початок був дивним, складно було зрозуміти хто є хто, бо постійно змінювались події, роки та й герої теж. Але потім я "зріднилась" з усіма, сюжет розвивався дуже динамічно, й історія дійсно захопила.
Це вперше я читала про такий Київ, де переплелися події минулого, історія нашого народу і дрібка магії.
Мені дуже сподобалось. Раджу однозначно.

До речі, останнім часом, коли не має жодних очікувань, книга в результаті подобається)

Не сказала б я, що вибрала вдалу книгу для знайомства з автором, але вже як є)

Що ж, читалося максимально швидко: от я сьогодні почала і сьогодні завершила. Нормально написано, але є помилки. Коли книжка подобається, то на дрібні ляпи чи одруківки не звертаєш уваги, а тут трохи не так. Стільки всього намішано, трапляється чимало кліше і думки типу "десь я таке бачила" були присутні. Я вже казала, що мені написане нагадувало Роздобудько, Дашвар, наприклад. Не скажу, що це погано, бо я колись їхньою прозою захоплювалась, це фактично перше знайомство з #сучукрліт. Просто зараз я ніби "виросла" з них)

Знаю, що проза Янкевича багатьом подобається, але чогось мені здається, що в трилерах він точно сильніший.П.с. ні слова про сюжет, бо, як на мене, розказавши про сюжет, можна "відбити" бажання читати, бо це трохи банально і неново))

Відчуваю, що цей цикл стане улюбленим. Часто буває, що після першої книги циклу (особливо фентезі) наступні вже не ті. Але тут зовсім інший випадок. Це неймовірно багатий і складний світ з класними героями. Незважаючи на те, що багато подій, деталей, та й істот різних загалом — з легкістю занурюєшся в сюжет. Дуже динамічно, ніколи не затягнуто, цікавий кожен момент, і це абсолютно без перебільшень.
В "Засліпленні" мене страшенно дратував Ніл і якась безвольність Віксени в певні моменти. Щоб не спойлерити, скажу, що цей фінал ще стерпний))) Так, мені б дуже хотілось читати третю книгу вже, але почекати можна. Я переживала за декого з першої книги, а знаючи, що все добре (відносно), то вже спокійніше)
Я вже казала, що в захваті від того, як пише авторка. І це чудовий цикл нашого фентезі.