«Ми для них - помилка в Божих планах і не варті заселяти Землю. Ми недостатньо сильні, недостатньо розумні, недостатньо красиві. Ми не можемо літати, і ще ніхто з нас не поставав перед Богом лицем до лиця. Тому ці небесні створіння і стверджують, що ми лише хиба.»

Якими ви уявляєте ангелів? Пухкенькими малюками з білими крильцями і манюніми арфами в руках? Прекрасними святоликими воїнами світла, що невпинно захищають нас від зла?

Зважаючи на все, що відбувається у нашому світі, мені важко вірити в добрих, милосердних, благочестивих ангелів. У світі, створеному Марою Вульф, у добрих ангелів вже давно не вірять.

Коли ангели спустили на землю, люди раділи. Але святкування довго не тривали, після перших вбивств стало зрозуміло, що ангели не такі, якими їх уявляло людство.

В окупованій Венеції юна Мун змушена щотиждень виходити на арену. Гладіаторські бої з ангелами єдина можливість для неї заробити достатньо грошей для порятунку сестри-близнючки і молодшого брата. Кожен бій може стати для неї останнім, ангели кровожерливі і безжальні, людські життя для них ніщо. А наступний супротивник Мун сам Люцифер. Чи є в неї бодай найменший шанс вижити у цьому двобої?

З-поміж усіх почуттів, до Мун найбільше я відчувала сум і співчуття. Їй всього вісімнадцять, вона сама ще фактично підліток, а останні три роки була змушена перебрати на себе материнську роль для брата і сестри. Вона не дозволяє собі веселощів, але серце дівчини виявилося безсилим супроти Кассіеля. Проводячи з ним вечори, Мун вперше за довгий час відчуває себе щасливою, бажаною, безтурботною закоханою дівчиною. Він не такий, як інші ангели. Він добрий. Мун йому повірила.

Між Мун і Кассіелем я не відчула абсолютно нічого, жодної іскринки, хімії, пристрасті. Як виникло їх палке заборонене кохання для мене залишилося загадкою.

Натомість напруга між Мун і Люцифером відчувалася крізь сторінки! Кожна їх зустріч викликала в мене навалу мурах, я переживала за Мун і молила її зупинитися заради її ж блага, в той же час з нетерпінням очікуючи реакції Люцифера. Мені потрібно якомога більше шаленої взаємодії цієї нестримної, пристрасної пари в майбутніх книгах. Звісно я шиперила їх з першої ж зустрічі! І щось мені підказує, що Люцифер ще та темна конячка!

Мені сподобалося як авторка приділила достатньо уваги другорядним персонажам, аби вони не були шаблонним доповненням для повноти історії, а живими героями з власними характерами, мотивацією, харизмою. Дехто мені запав у душу чи не більше за головних героїв (так-так, зараз я думаю саме про Сем'язу).

🗡 Детально прописаний незвичний дистопічний світ.
🪽 Захоплюючий, цікавий сюжет.
🗡 Жорстокі гладіаторські битви.
🪽 Сильна, смілива, вольова протагоністка.
🗡 Харизматичний антагоніст з безліччю таємниць.

«Саме тому мудріше нікого не кохати. Біль від утрати того, до кого ти прикипів серцем, неможливо знести.»

Перша книга закінчується кліфхенгером. Тому єдине, що можу додати, любі Readberry, коли вже буде продовження?

«Мотанка» – це збірка короткої прози від чарівних українських авторок. Це крик душі тисяч, мільйонів жінок, вилитий на папері. Книга-оберіг, яка захищає, вберігає, зцілює.

«Потяг» Тамара Горіха Зерня.
Від бабусі до старшої онуки передається у спадок дім, яблуневий сад і сила, від якої не відмовляються.
Вона звикла все прораховувати, планувати, в її житті немає місця непоясненному. Війна все змінила. В мить найбільшого розпачу, вона повернулася додому, до свого коріння, до сили поколінь жінок її роду.
Така реальна історія, що дрібка магії в ній навіть не відчувалася магією. Історія про віру і надію, які сильніші за злу силу, і здатні на надзвичайне. Прочитавши я не могла не задуматися, як би вчинила на місці героїні. Що краще, віддатися на поталу долі чи взяти нить у власні руки і самому творити її складне плетиво?

«Вогненні серця» Ірина Грабовська.
Анет любить своє місто. Леобург – центр науки, просвітництва і бунтарства. Був таким, поки його не очолив Оздемір. Вільні душею та сміливі серцем леобуржці повстали. Сім'я Анет тікала у безпечний Краків, але дівчина вибрала боротьбу.
Спільна мета об’єднує, і вже неважливо, чи ти донька аристократів, чи син творчих. Історія у стимпанк всесвіті "Леобургу" про вибір, боротьбу, сім'ю та кохання, насінини якого проростають навіть у найтемніші часи.

«Левке» Наталія Довгопол.
Острів Зміїний, він же острів Ахілла, Білий, Левкос. Кораблетроща мала стати його кінцем, а маленький острів став порятунком.
Макарія зустрів Левке коли вважав, що життя його скінчилося. Юна, прекрасна, чуйна. Вона полонила серце розбійника, але давні звички виявилися сильнішими.
Через призму грецької міфології пані Наталія відкрила іншу історію таємничого острову. Атмосферна оповідь, співоча мова, моторошна кінцівка. В мене склалося враження, що я читаю один з давно втраченим міфів, який авторка віднайшла, вдихнула в нього життя і виклала на сторінках. Найтемніший з творів авторки, які читала і тепер ну дуже хочу прочитати ще темних казок від пані Наталії.

«Воїн і річка» Олена Захарченко.
В більшості річок України жіночі імена. Просто співпадіння чи частинка таємних втрачених знань?
Марина з тероборони з бойовим псевдо Русалка. Не через довге волосся, зовсім ні. Вона говорить з річками, наказує і спонукає їх стати на захист рідних земель, розмивати дороги, топити окупантів.
Коротка бурхлива історія про русалку, яка використовує всі можливі сили заради боротьби з ворогом.

«Морельковий чай» Дара Корній.
Вона побачила його на площі Ринок. Він танцював вальс. А далі була кров, морозиво біля фонтану з Нептуном, морельковий чай бабусі-балерини.
Вона покохала з першого погляду: міцно, свавільно, безумовно, назавжди. Вона відпустила, але не змогла забути. Йшли роки, почуття не змінилися. Вона в Україні, він у США. Війна все змінила.
Ця історія розбила моє серце, проникла у мої думки. У ній сплелися чуттєвість, тепло, пристрасть, смуток, злість, зневіра, надія. І трішки древньої сили, яка тече в крові жінок.

«Тримай землю!» Олена Кульзміна.
Пустинні вулиці завжди людного Києва. Відкритий маф здається справжнім дивом, в якому ще зовсім юна дівчина продовжує працювати і дарувати людям ту маленьку дрібничку, яку може, бо живе поряд.
Оля не може жити, як раніше. Не може працювати, не хоче тікати разом з сестрою. Вона хоче жити. На рідній землі. І готова всіма силами її тримати.
Історія про вибір жінки у часи війни. Шукати порятунку на чужині чи залишатися на рідній землі - вибір кожної. І правильного рішення немає.

«Дальні покої» Наталія Матолінець.
Маґда залишилася сама. За роки навали московитів і німців вона втратила всіх, кого любила. Вона ощадливо заварювала залишки кави, берегла останні панчохи, а у вільну хвилинку напоювала настоянкою чергового нікчему.
Це сильна історія з темною атмосферою. Я захоплювалася стійкістю Маґди. Вільна, смілива, нестримна, справедлива у своїй жорстокості. Залишившись самотою, вона не впала у відчай, Маґда показала клятим окупантам, що стане з ворогами, як зайдуть на відьмацькі землі.

«Трійка. Четвірка. Нуль.» Анастасія Нікуліна.
Вона приходить вночі. Перший, другий стук – попередження. Третій – вирок. Та, хто несла світло, стала посланцем темряви.
Він прийшов на чужу землю воювати, грабувати, руйнувати. І він на ній залишиться. Назавжди.
Найтемніша та наймоторошніша історія з усіх. Яке ж я отримала від неї задоволення! Жорстоке, страхітливе і безумовно справедливе покарання для загарбників.

«Насіння в моїй кишені» Ореста Осійчук.
Марі дев’яносто чотири. В її життєвий шлях помережений втратами, болем, стражданнями. Вона давно втратила надію, роки похитнути її стійкість, Мара готова померти. Що їй та війна, коли з дня на день вона очікує на смерть, якої вже давно не боїться.
Доля думає інакше. Спочатку дикий пес, справжній примарний велетень, а потім три заблудлі душі. Мати і дві близнятки: одна дзвінка і невтомна, інша мовчазна і непорушна. Їм нікуди йти, а Мара не здатна їх відпустити.
Історія про невтомну боротьбу та стійкість. Про незламних жінок, які живуть на нашій землі не одне покоління. Я плакала над кожною сторінкою. Клятий ворог століттями забирає в нас спокій, кохання, життя. Але завдяки таким жінкам як Мара, ми вистоїмо.

«Смертеікло» Дарія Піскозуб.
Покоління за поколінням Вдовині прерії страждали від набігів самойців. Але це особлива земля. Загиблі її не полишають.
Поцілована Смертеіклом, вона здатна їх бачити. В мить, коли ворог наступає, а шансів на порятунок немає, мертві прийдуть на поміч.
Як і кожна історія зі збірки, вона пронизана болем. Вона з новою силою пробудила лють та ненависть в моєму серці. Безсилля не на часі, і навіть мертві на нашому боці.

«Позивний "Мавка"» Юліта Ран.
Доля обдарувала Марту двічі. Маленькою дівчинкою вона бачила сни. Дивні, чарівливі, казкові. Марта виросла, сни змінилися. Сповнені крові, жорстокості, смерті.
Марта довго боролася з власним даром (прокляттям). Вона лише безмовно спостерігала, нездатна нічого змінити. Війна це зробила за неї.
Сильна пронизлива історія про вибір, пам'ять, миті, які відділяють життя від смерті. Про кохання з першого погляду, коли три дні здаються цілою вічністю. Історія, пронизана любов'ю, печалю, сміливістю і силою, яка не залишає байдужою і торкається самої душі.

«Житія Марії та Ольги. Апокриф нового світу» Світлана Тараторіна.
Ользі дев’яносто. Вона прожила довге життя, виростила доньку і онуку, кохала, втрачала і снила. Про сяйливого юнака, який не міг існувати у їх світі. Ольга не задавала питань, але саме їй судилося знайти відповіді.
Найдивніша історія з максимально неочікуваною розв’язкою. Про життя жінок у постапокаліптичному світі, про сім'ю, материнство, кохання, виживання. Повчальна історія, яка спонукає до роздумів про можливе майбутнє.

Перед тим як читати, підготуйтеся морально – буде важко. Заваріть теплого чаю чи кави, запасіться хустинками і читайте. Читайте, бо ці історії того варті.

Нетипова химерна історія, від якої важко відірватися.

В. Домонтович занурює нас в Київ 20-х років. Період НЕПу, маленьких кав'ярень та відродження українського театру. Атмосфера, в якій жила і творила тогочасна інтелігенція, їхні думки та настрої, мрії та сподівання про світле майбутнє.

Головний герой на прізвище Комаха, якого всі, навіть він сам, називають доктором Серафікусом, є дуже незвичним персонажем. Автор багатьох наукових праць, професор інституту, він максимально обмежив своє життя. Серафікус не має друзів, сім'ї, для нього важлива лише його робота та книги (дуже, дуже багато книг).

Одного разу Серафікус кохав. Сильно, пристрасно, нестямно. І з роками він зрозумів, що кохання йому не потрібне. Спілкування з людьми його обтяжувало, лише сусідська дівчинка Іруся викликала в нього теплі почуття. Він навіть задумався, що хотів би мати дитину, але без участі жінки. Але жінка ввійшла в життя Серафікуса супроти його волі.

Роман написаний відмінно. Це справжній інтелектуальний роман, насичений образами, пронизаний особливим вайбом. Після тексту дуже багато приміток, які необхідні для кращого його розуміння. Відомі особистості далекого минулого та тієї доби, існуючі та вигадані вулички, мистецькі та політичні течії.

У виданні від Вівату вперше друкуються 18-22 розділи, які ймовірно мали стати другою частиною роману. Раніше опублікована версія роману закінчується на 17 розділі: раптово, обірвано і залишає відчуття недомовленості. Віднайдені розділи розкрили персонажів глибше, пояснили їх мотивацію, подарували більш логічну кінцівку, яка могла б стати чудовим початком.

📚 Найкращий інтелектуальний роман.
📖 Атмосфера київських 20-х.
📚 Українська інтелігенція.
📖 Кохання, наука, мистецтво.
📚 Мрії, надії, розчарування.

📖 "Немає старих ран. Рана свіжа. Уже чотири роки."

Віктор Ларенц - відомий видатний психіатр, якого часто запрошують на телебачення, має кохану красуню-дружину та розумницю-донечку. Життя здається ідеальним, допоки невідома хвороба вразила Йозі. Ніякі консультації лікарів, жодні медикаменти не допомагають - дівчинці тільки гіршає. А після чергової консультації дівчинка безслідно зникає.

Пройшло чотири роки, пошуки дитини безрезультатні. Йому майже вдалося змиритися з реальністю. Цей місяць на маленькому острові мав стати для нього останнім прощанням з донечкою, його своєрідною спробою поставити остаточну крапку після довгих чотирьох років пошуків та страждань.

Вона з'явилася на порозі його будинку. Невідома жінка, яка благала про допомогу. Він не хотів її знати, не хотів допомагати, він більше не практикував і не мав жодного бажання проводити сеанси психотерапії з незнайомкою, поки не почув її марення.

Це майстерно побудований психологічний трилер, присвячений психічним розладам, їх впливом на життя самої хворої людини та її оточення. Читаючи цю історію, я неодноразова захоплювалася тим, наскільки глибоко та вичерпно автор дослідив тему психічних хвороб та їх проявів. Щоправда, моя первинна теорія виявилася правильною, але це зовсім не зменшило мого захвату від історії. Книга поділена на невеличкі розділи, читається дуже легко та швидко.

💉 Психічні захворювання.
💉 Втрата відчуття реальності.
💉 Маленький острів у розпал шторму.
💉 Любов та одержимість.
💉 Дві часові лінії.
💉 Шокуюча кінцівка.

Мені дуже сподобалася історія, однозначно читатиму ще книги Себастіан Фітцека.

📖 "Надія - це як скалка скла в нозі. Поки стирчить у тілі, завдає тобі болю на кожному кроці, хочеш ти цього чи ні. Але коли її витягти, рана покривавить трохи, поки все загоїться, і врешті ти знову зможеш бігати."

Зворушлива химерна історія.

Розповідь ведуться від імені Луїзи, маленької десятирічної дівчинки, яка разом з другом живе в невеличкому німецькому селищі. Батьки Луїзи майже завжди відсутні в її житті: тато спочатку багато працює, а потім їде в безкінечні навколосвітні мандри, а мати все ніяк не може зрозуміти, чи варто їй піти від чоловіка, тому весь час уникає і запізнюється. Дівчинку здебільшого виховує бабуся Сельма, а допомагає їй оптик, який знає відповіді на всі-всі питання.

Кожного разу, коли бабусі Сельмі сниться окапі - це знак, у наступні 24 години хтось помре. Луїзі було десять, коли до Сельми втретє за життя уві сні прийшов окапі. Ніякі намагання жінки зберегти її сон у таємниці не подіяли - наступний день минув для мешканців селища у тривозі, нервовому передчутті неминучого і розкритті таємниць. Помирати набагато легше, коли твоє серце не приховує таємниць.

Доба пройшла, ніхто не помер. Новий день почався з радості та полегшення, коли сталася трагедія.

Луїза виросла, тепер вона живе окремо з собакою свого тата і працює в книгарні. Одного ранку собака зникає, а пошуки /приводять/ до неочікуваного знайомства, яке змінить життя дівчини назавжди.

Ця історія схожа на казку для дорослих. Про горе та смуток, про дружбу та родину. Про те, яким різним буває кохання: комусь достатньо одного погляду аби зрозуміти, що ця людина - твоя, а для когось довгих років не вистачить, аби знайти в собі сили освітчитися.

Це тепла, місцями кумедна, зворушлива та емоційна історія.

🐾 Магічний реалізм.
🍂 Тихе німецьке селище, ніби заморожене в часі.
🐾 Втрачене, покинуте, знайдене.
🍂 Несумісність, яка може стати ідеальними частинками одного пазлу.
🐾 Аляска - пес, який одного дня відмовився помирати.