Книга розповідає про студентку, Аліну, яка намагається реалізуватися як мисткиня. Але з нею починають траплятися різні дивні речі, вона бачить дивного чоловіка, що виробляє надприродні штуки.
А ще до неї активно підкатує інший студент на прізвисько Кажан. Але Аліна знає про нього страшний секрет, і ігнорує всі залицяння хлопця.
Хоча доля все зводить і зводить їх разом.
Аліна дізнається таємницю свого роду, і не лякається, а нарешті розуміє все те, що коїться навколо неї.
Авторка написала класну, цікаву історію, переплівши в ній і словʼянські вірування, і студентське життя, і стосунки батьків і дітей, троп «від ненависті до кохання», і «дружба понад усе» - і все це приправила фентезійною складовою.
Мені все сподобалося.
Скоро має бути перевидання цієї історії з новою обкладинкою, а також виходить продовження. Хоча, як на мене, історія завершена, і я навіть не знаю, що там має бути далі.
З однієї сторони, я б хотіла почитати як там справи у Аліни, як вона справляється зі своїм новим життям. Але скільки таких випадків, коли автори пишуть продовження після дуже великої перерви, і виходить не дуже. Або взагалі друга книга перекреслює всі хороші враження від першої.
Такого б не хотілося.
"Коли Бог дарував людству веселку, він ніби натякав: світ не чорно-білий, він має барви, відтінки. І сонце народжує тіні, й ніч найтемніша завжди перед світанком."
Чому я так довго відкладала знайомство з цією дилогією? Сама собі дивуюсь🤔
💙Вони дуже різні , як вогонь і вода.
Аліна - 19-річна художниця, яка любить кидати виклики світу.
Кажан (він же Сашко) - харизматичний звабник, що колекціонує дівчачі серця.
Між ними спалахує ⚡ і, попри голос розуму, ці двоє думками линуть одне до одного.
На заваді почуттям молодих людей стане давня родинна ворожнеча між двома древніми родами, представники яких не повинні закохуватись одне в одного.
Та й як можна покохати того, в кого дві душі, одна з яких прийшла з самісінького пекла?
Проте Аліна спробує заперечити долі і зробить те, на що ніколи б не наважилась її власна матір, - боротиметься за своє кохання.
🤍Чому я раджу цю дилогію?
👫Це young edult fantasy. Тут є типові проблеми підлітків, але долі дітей тісно переплетені з історіями їхніх батьків. Тому цікаво буде прочитати як підліткам, так і дорослим.
✨Тут древня магія просочується у наші з вами реалії, затаївшись зовсім поруч. Вона зачаровує, робить тебе всемогутнім богом, але ціна за неї теж непомірно висока.
⛰️Цікаві локації:
брукований Львів, що пахне кавою і дощами,
чари поліських лісів,
прекрасні Карпати,
наймістичніші місця Черкащини.
💫Мова авторки легка, барвиста, милозвучна. Вона, як гірський потічок, що переливається, втамовує спрагу так, що від кришталевої води важко відірватися)
Та ще й свою оповідь Дара Корній присмачує прадавніми легендами, переказами, бувальщинами та казками, які заворожують.
❤️🔥Важливі сенси.
Відчувається, що авторка вкладала серце і душу в свою дилогію.
Питання батьки-діти,
важливість довіри та підтримки у стосунках,
роздуми про кохання та дружбу, добро і зло, рівновагу у всесвіті.
Та найбільше тут - про вибір, який ми робимо щодня, обираючи темряву, чи, попри все, запалюючи сонце ☀️ в своєму серці.
Читайте обов'язково - воно того варте! ❤️🔥
"...кожен має крила, крила надії, віри, любові. І ті крила в найважчі моменти життя рятують тебе, виносячи на собі навіть зі самого пекла. Тільки мусиш вірити, чекати й вірити насамперед у себе і в любов."
📚Ця містична історія, пересипана зернятками смаженої кави, прадавніми віруваннями і поліськими легендами, розгортається у Львові. Саме там, у затишній кімнаті з полотнами на мольбертах, мешкає дев'ятнадцятирічна Аліна.
🎨Вона – книголюбка й художниця з кислотно-зеленим волоссям. Саме про дівчину близька їй людина колись скаже наступне:
✉️"Важко, напевне, наважитися відчинити чужинцю двері у твій світ, твій вимір. Відчинити й боятися, що тебе не зрозуміють чи засміють. Знаєш, більшість людей так і живе, маючи в серці страх, що тебе не так сприймуть. Не за канонами чи скрижалями вигаданої кимось моралі. Живуть за замкненими дверима, виряджаючись в одинакові маски. Тільки одиниці наважуються ходити без масок. "Диваки!" – безнадійно гукає слідком світ, коли має паскудний настрій. "Ненормальні!" – верещить юрба, глибоко в душі заздрячи. А ті, кого той світ називає диваками, вони і рухають землю, не даючи їй затхнутися, мов старе болото, що заросло ряскою і перетворилося на суцільний сморід. Диваки – люди без масок, без личини. Вони наче ті живі струмки, які наповнюють драговину з моралістики, марноти і маргінесу, вдаваного гламуру цілющою водою"
💡Одначе розмірене й трохи відлюдькувате життя Аліни змінюється. Дівчина зустрічає Сашка, якого називають Кажаном. Увесь в чорному, погляд надійно схований за чорними окулярами, а в руках – букет синіх волошок для неї. Хлопець мешкає по-сусідству, то ж може спокійно постукати в шибку й у залитому сонячним промінням кімнаті побачити ту, котру покохав всім серцем❤️🩹
🖇Втім, Аліна в гірському поході з Кажаном таки бачить його другу сутність – покруча, Гонихмарника, Градобура. Він стоїть зі срібними нитками в руках й вправно керує стихіями, відводячи грозову хмару. Їх погляди зіштовхуються і рятує Аліну лише давній оберіг, подарований мамою Іриною. Тією, котра колись у своєму житті теж закохалася у Гонихмарника. А потім втікала від нього у метушливий Львів, ламаючи навпіл свою і його долі.
📖Аліна обирає інший шлях: вона поєднує свій талант і намальоване на полотнах із містичними знаннями. Дівчина вирішує домовитись із Гонихмарником, відвоювати Сашка у нього. Вона йде на ризик як канатоходець, котрий намагається втримати баланс між видимим і невидимим світами✨️
Окремої уваги заслуговують цитати з цієї історії. Ось одна з них із ароматом свіжодруків, кедрових горішків та перших мереживних сніжинок:
" – Книжки – то розумні думки тих, хто не забув про свій вогонь і радо ділиться зі світом теплом. Це і книги, і полотна, і добра музика. Зараз ідеться про книги як паливо для твого внутрішнього вогню".
