Мені сподобалась задумка, але не реалізація.
Цікаво було читати про сам світ, сучасний Львів, лицарі короля Данила що оберігають місто, балакаючий кіт, господарі міст. Це було нетипово і мені сподобалось.
Але герої взагалі не відгукнулись (крім кота). Героїня поводить себе як дитина, бігає Львовом і дивується, чому їй не хочуть видавати інформацію якщо вона не з поліції. І дійсно, дивно😅

Це неймовірний історичний детектив. І певно що найкращий з того що я читала в цьому жанрі.
Автор не просто закручує і вплітає загадки так, що важко здогадатись, хто власне вбивця. Автор робить суттєво більше. Він детально описує тодішній період, настрої львівʼян, небезпеки, політичні інтриги, шпигунські ігри. І використовує майстерно використовує ці елементи для того, щоб заплутати читача.
Я просто в захваті від стилю написання, використання діалектів і звісно рівня драматургії. Неймовірна історія. Любителям детективів має бути цікаво 🤌🏼

Хоч мені і сподобався стиль написання авторки, та сюжет в книзі відсутній так само як і драматургія.
Більше схоже було на те, що розповідають в селах за столом про когось з родичів чи власну молодість. У такому то році, така то, народилась, мати загинула, батько взяв в дружини молодицю, порвала нову сукню і т.д.
Я для себе з тексту нічого ні корисно, ні емоційного не винесла.
Більше було схоже на читання хроніки.
Тому мені взагалі не відгукнулось.

Попри усі негативні відгуки в буктоці на цю історію, я щаслива, що прочитала її.

Так, вона звісно має повільний розвиток. Особливо на фоні попередніх книг.

Так, ж питання, чому Елоїза ризикнула своєю репутацією, аби перевірити умовно інтуїцію. (Адже він від цього рішиву постраждала б Гіацинт. А ми всі знаємо як Бріджертони близькі і дбають одне про одного.)

Я не можу заперечити і того факту, що серіал місцями спотворив моє сприйняття Елоїзи. Адже вона дійсно є феміністкою чи ще ким, кого просуває нетфлікс. Книжкова Елоїза смілива, впевнена в собі, мріє добре стріляти і вірить що шлю без кохання може бути, але з коханням звісно краще.

Тут ж неочікуваний для мене троп «самотній татусь». Хоча з серіалу я мала б здогадатись. 😅

Але наш головний герой докладає начебто нереальних зусиль, щоб впоратись з дітьми. І його не Віра в себе як в батька подекуди шокує.

Ця історія не така легка як попередні. Але вона жива, чуттєва і варта уваги 💔💞

Після першої частини я очікувала більшого💔

Було відчуття, наче авторка змінила жанр на другій книзі. Стало суцільне розслідування без гумору та пристрасті.

Десь за 200 сторінок читає краще, герої починають зближатися. Але я в їх стосунки всеодно не повірила. Для мене другорядні горлі витягли книгу.

І я ще більше тепер очікую на історію Слоан🥹🥹