В 30-ті роки людину, яка має щось від диявола (Мефістофеля) не вирізняє нічого з поміж юрби. Вона так само одягається, відвідує звичні для кожного місця, веде типовий побут та господарство. Проте його особливістю та саме ти диявольським є його думки.
Головний персонаж твору нічим не вирізняється з поміж своїх колег, друзів та загалом тогочасної інтелігенції Києва. Проте він має хобі - "доводити людей до прірви, підштовхувати їх до падіння". Для нього, це просто гра від якої він отримує насолоду, а коли людина не погоджується на "на його умови" не звертає увагу на його слова - він говорить "СЛАБАК". Адже в його розумінні збрехати, когось вмовити надати неправдиві свідчення, викрасти дитину тощо - це звичні речі.
Проте життя є бумерангом, який повертається до головного героя. В його житті випадково з’являється Клавдія Петрівна. Для нього це всього на всього легкий короткочасний роман, для неї це були сподівання на світле майбутнє та щире кохання .
Проте їх роман швидко закінчується, адже вона стає вагітною.
Мефістофель вчиняє всі можливі дії за для того, щоб й Клавдія Петрівна "впала зі скелі" - зробивши аборт, навіть ціною власного життя. Проте жінка сміливіша ніж він думає.
Саме в той момент, коли в його житті все наче стає ідеально, з’являється Клавдія Петрівна й повідомляє йому що в нього син
Головний персонаж лякається він думає це може знищити його, не розуміє як так можна було з ним вчинити.
В його голові починають з’являтися думки проте, як позбутися дитини. Думки головного героя в це період неординарні, він готовий на все - навіть вбивство, на його думку це легко, адже в книгах писали що це легко.
Проте, в той момент, коли він сам себе доводить до прірви - на 100% готовий вбити власну дитину (немовля) й лишається один крок, щоб це все завершити, він сам перетворюється в "СЛАБАКА".