Повернення

Згадати все.

Ні, це не про культовий фантастичний бойовик зі Шварценеггером у головній ролі.

Це про Синдром Хибної Пам'яті, який, наче епідемія, шириться світом. Чому люди пам'ятають життя, яких ніколи не проживали? Людей, яких ніколи не зустрічали і почуття, яких ніколи не відчували? Чи відчували?

"Повернення" трошки зламало мені мозок науковим підходом, але захопило польотом фантазії на тему стрибків у часі.

Спочатку ніяк не могла збагнути, як пов'язані нейробіолог Гелена Сміт, яка, працюючи над пристроєм для збереження пам'яті хворих на Альцгеймер, випадково винайшла машину часу [ну упс!] і детектив Баррі Саттон, якому випадає нагода через третіх осіб тою машиною скористатися. Певний час їх історії розвиваються паралельно у різних часових просторах, проте дивним чином дві долі перетинаються, щоб разом врятувати людство від чергового кінця світу.

Мені сподобався погляд Крауча на тему подорожей у часі, всі ці наукові пояснення, ігри пам'яті, філософські й етичні питання. До речі, читаючи, згадала цитату з "Колиски для кішки" Воннеґута: "Над чим би вчені не працювали, у них все одно виходить зброя". Гелена всього лиш хотіла допомогти хворій матері, а створила технологію, яка, потрапивши не в ті руки, стала загибеллю людства.

Історія дійсно дуже динамічна, цікаво спостерігати за тим, як герої ламають мозок над проблемою, як раз по раз переживають різні версії апокаліпсиса і намагаються його зупинити. А чи можливо взагалі зупинити кінець світу? І як почуваєшся, коли саме ти є причиною загибелі планети?

Окрім динаміки присутня і добра доля напруги, а деякі епізоди пробирали до кісток, бо химерним чином співпали з волаючою сиреною за вікном і то був справжній стерео ефект.

Захоплює стійкість Гелени — стільки разів переживати смерть світу і все одно намагатися все виправити, не опускати рук, діяти попри зневіру.

Зачепила фабула — світ загине не через зовнішні фактори — його знищать самі люди [і то є сумною констатацією реальності в глобальному масштабі існування планети 😞].

Драматично, динамічно, підіймаючи важливі питання і розкриваючи їх з несподіваного боку — в цьому весь Крауч.

Все частішають дивні випадки, коли у людей виникають спогади про життя, які вони не проживали. Що це відбувається взагалі? Якийсь вірус? Галюцинації?
Книжка - поєднання наукової фантастики з детективом. Тут не дуже багато складнощів з поясненнями, як працює головна технологія книжки, а більше уваги приділяється етичним питанням і спробам все виправити.

Як геніальний винахід, створений з метою покращити життя, перетворився на зброю, що знищує світ?
Маємо приклад людини, яка бере на себе відповідальність за результати своєї роботи і не жаліє себе, щоб все виправити.
А ще тут буде підлий союз росії і китаю - і я геть не здивована.

Книжка, особливо у останній частині, дуже похмура і може добряче налякати, але менш цікавою від цього не стає.

Досить цікавий, якісний та динамічний науково-фантастичний трилер.

Проте, як на мене, трошечки затягнутий. Під кінець вже відчувалася якась втома від постійних поворотів сюжету й нескінченних "повернень".

Але в цілому книга прекрасно тримає увагу, до неї хочеться повертатися і завжди цікаво, що ж там буде далі.