Рекурсія

Зараз 22:47, я у місті Костянтинівка (Донецької області), мої пальці у блискітках від літер з обкладинки «Рекурсії», і я не можу дібрати слів, для відгуку про цю книгу…

Спробуємо разом?

«От що значить бути людиною: краса і біль - перше без другого не має сенсу»

Отож, чи хотіли б ви повернутися в минуле та щось виправити? Така думка точно виникала в кожної людини у світі. Хтось, на жаль, і не може змиритись із минулим, втрачаючи себе теперішнього та відповідно майбутнє.

Як ви розумієте, ця історія про памʼять та час. Основна ідея. Але тут також настільки неймовірна та гарна історія кохання, що раджу таки взяти з собою мисочку для рідини з очей (ну для сліз типу). Окрім цього це історія про біль, про втрати, про жадобу, про владу, про людську сутність та пізнання себе.

Я трішки був розчарований першими 60-70ма сторінками, бо мені зовсім не сподобався той куций стиль оповідки, яким Крауч їх написав. Проте, що далі читаєш, то більше розумієш, що це було зроблено навмисне, і в кінці розумієш, що це дійсно так мало бути.

Мені дуже віяло всю книгу вайбами фільмів Крістофера Нолана, і я вважаю, що він би міг екранізувати це просто на найвищому рівні.

Може здатися, що в «Рекурсії» в певний момент, буде повний сюжетний хаос, але повірте, все стане на свої місця. Науково-фантастична складова не така вже щоб надто складна для розуміння, просто трошки більше уваги потрібно, ніж на звичайний трилер.

Чим ще змусити вас прочитати «Рекурсію»? Нууу, можете уявляти головну героїню в образі Емілі Блант (і тільки так!)


«Що ж таке час? Коли ніхто не питає мене про це, я знаю, але як тільки йдеться про пояснення, я вже не знаю»

Всьоооо, бігом читати!

Рекомендую всім поціновувачам фантастики. Захоплюючий, динамічний сюжет, трохи незвична подача (дії описуються в теперішньому часі: Барі йде, сідає, дивиться) до якої звикаєш з першої сторінки і яка, здається, додає динамізму. Доводилося зупиняти себе, щоб не прочитати за один день і хоч трохи розтягнути задоволення. переклад і видання якісні, мені хіба що лясе до ідеалу не вистачало.

🌟Ігри з памʼяттю, викривлення часових ліній, хибні спогади та багато, багато фізики. 

🌟У центрі сюжету Баррі Саттон та Гелена Смітт. 

🌟Баррі – детектив поліцейського відділку Нью-Йорка. Йому 48, десять років тому він розлучився з дружиною після того, як їхня донька загинула у нещасному випадку. 
Вдень Баррі займається розкриттям справ, а ввечері налягає на випивку та шкідливу їжу. 

🌟Усе частіше детектив Саттон стикається в роботі з СХП – синдромом хибної памʼяті, де абсолютно різні, не пов’язані між собою люди в один момент згадують свої альтернативні життя, що стає причиною самогубств. 
Цікавість та бажання зʼясувати природу хибних спогадів заводить детектива у таємничий готель де він потрапляє в засідку. Його відправляють назад у часі, в день загибелі доньки. Тепер він може врятувати свою дитину та шлюб. 

🌟Гелена – науковиця, нейробіологиня, своє життя вона присвятила вивченню памʼяті та природі спогадів. Гелена має сильну мотивацію – її мати страждає від хвороби Альцгеймера і донька прагне знайти спосіб відновити спогади для таких як її мати. 
Щоб досягти цього, науковиця працює над новаторською технологією, яка може архівувати та каталогізувати людські спогади, дозволяючи відчути їх наново.

🌟Мета Гелени, безсумнівно, благородна, але її винахід – крісло памʼяті, виявляється не тим, чим здається на перший погляд. 
Така потужна технологія, потрапивши не в ті руки, може бути надзвичайно небезпечною. 

⌚️Шляхи Баррі та Гелени перетинаються в спробі запобігти катастрофічним наслідкам застосування цього винаходу. Їхнє партнерство має спільну мету – запобігти знищенню людства через зловживання використання технології памʼяті та викривлення реальності та часопростору.