Мені ця книжка сподобалась навіть більше, ніж «Рекурсія» і «Темна матерія» (мабуть, маніпуляції з часом все ж не дуже моя фішка, а от генна війна - інша справа).
Що мені сподобалось?
- динамічність сюжету
Мені ні секунди не було нудно. Хоч книжка за атмосферою та темпом дуже схожа на голівудські бойовики, а Лоґан в моїй уяві розгулював в образі Джейсона Борна, для мене велика кількість екшну не була мінусом, бо і науково-фантастичної складової теж було багато, тож все було збалансовано (на мій смак). І якщо ви очікуєте тут трилер, то можете не сильно чекати, просто кажу.
- сильне наукове підґрунтя
Якісь речі (в рамках шкільної програми з біології) я знала, якісь були для мене новими, але написано було настільки переконливо, що в якийсь момент я перестала розуміти, де факти, а де художня вигадка.
- сюжет та ідея
Уявіть собі світ після глобальної катастрофи:
200 мільйонів людей померли від голоду, а наслідки знищення посівів на мільйонах гектарів стали руйнівними для економіки, охорони здоров’я, цілих біологічних видів та біосфери в цілому.
І коли бідність, хвороби та голод все дужчають, а людство навіть тепер не надто дбає про світ, в якому живе, і спокійно витискає останні краплі з ресурсів планети, з’являється науковець, який нарешті доводить до кінця справу свого життя - провести масштабний генетичний апґрейд, що посилить когнітивні функції людей настільки, що вони зможуть, колективно, підпорядковувати свою поведінку рушіям розуму, а не почуттям.
Навіть якщо в процесі глобального апґрейду загине близько мільярда людей, ті, хто виживуть, стануть кращими: отримають підвищені здібності до навчання та просторової орієнтації, покращені когнітивні функції, сповільнення вікових змін та стійкість до більшості хвороб, підвищену больову витривалість та здатність відмежовуватись від почуттів і вимикати їх.
Та що як проблема ніколи не полягала в тому, що людям бракує інтелекту? Що як людство має проблеми зі співчуттям, і саме через це ми можемо опинитись на межі вимирання? Що саме робить нас людьми? Та чи вдасться одній небайдужій людині, пожертвувавши всім, врятувати мільярди незнайомців?
Тут не було речей, які б мені особливо не сподобались, для мене ця книжка просто на тверду вісімку. Для п’ятірки мені трошки не вистачило глибини героїв і непередбачуваності сюжету, але історія дуже хороша, дуже швидко та легко читається (це не мій комфортний жанр, але я прочитала ці майже 400 сторінок за два дні), тому я б радила.
Анонім
Вау, мені дуже сподобалося! Книга неймовірно насичена подіями, а останні сто сторінок просто неможливо відірватися.
Окрім захопливого сюжету з подорожами у часі, катастрофами та неочікуваними поворотами, вона також дає багато поживи для роздумів. Тут порушуються морально-етичні дилеми, з якими стикаються герої, є цікаві міркування про пам’ять і те, як вона нас формує. Автор також порушує питання новітніх технологій, їхнього впливу на суспільство ітого, наскільки людство готове до таких змін. В деякі моменти мені справді ставало моторошно від того, наскільки реалістично змальована поведінка суспільства.
Анонім
Чому я взагалі думала, що це детектив? 😅😅Незрозуміло на яку саме вудочку я потрапила, будучи переконаною, що це саме дектив, але ні - це виявилась наукова фантастика, ще й приправлена купою якихось фізичних викрутасів 😅😅
Отже, уявіть себе на місці вченої, яка хоче вилікувати матір від хвороби Альцгеймера. Але не зовсім традиційним медичним способом, а за допомогою маніпулювання її спогадами. На що ви будете готові заради цього?
Уявіть себе на місці батька, який втратив єдину доньку і з плином років досі не може оговтатися від цієї втрати. Як ви проживете своє життя, якщо отримаєте шанс побачити свою доньку знову?
А тепер уявіть, що технологія, яка дозволяє все це, існує, однак потрапила не в ті руки?
От вам і мультивсесвіт Марвел чи DC, вирішуйте кому що більше до вподоби 😂😂 І якщо раптом вам захочеться розкрити концепцію мультивсесвіту для себе з наукової точки зору, то напевно вам сюди 😅
Книга читається на одному подиху, тож зможете за нею прекрасно провести свій вечір 🙌
Анонім
Котолог