Паперовий палац

Книга, яка з перших сторінок оманливо може здатися романом про літо. Про сонячні промені, які відбиваються від поверхні води і змушують примружити очі. Про бабку, яка обережно сідає на оголений сосок головної героїні. Про шурхіт ступнями по піску. Але це все омана. Серед вище описаного блаженного спокою зачаїлися жахливі секрети не одного покоління.
Біль і недовіра змінюється океанським бризом, а страх і насильство міняється з поцілунками під водою. Настільки якісно і вдало, що читач не встигає перехопити подих.
Здається, наче опис книги обіцяє важке и болюче читання. Але це не зовсім так. Книга читається неймовірно швидко і легко, встигаючи робити постріли у саме серце читача, змушуючи вийти подихати повітрям, перед тим як повернутися до історії.

Це книга про кохання, про самопожертву, про дружбу, про батьківство та найголовніше - про вибір та наслідки, з якими після нього нам доводиться жити.
⠀
Історія крутиться довкола Елли. І власне сама Елеонора і розповідає її нам. Йдеться у ній про життя Елли протягом 50 років та лише про один день із теперішнього. Елла розказує свою історію.
⠀
Це щось типу сімейної саги, адже читач отримує історію однієї родини з акцентом на житті Елли. У дитинстві на її долю випало чимало перешкод, їй довелося багато пережити важких моментів за свої 50 років, водночас було й багато хорошого. Все ж вона має чудового чоловіка, трьох дітей і на неї чекає життя попереду. Але де ж її серце, чи належить воно цьому часу, чи воно застрягло в минулому, там, де були зроблені найбільші помилки?
⠀
Ця книга - соціальна драма, наповнена різними важкими темами. Читачам доведеться зіштовхнутися із подружньою зрадою, зґвалтуванням, токсичними стосунками, проблемами між батьками та дітьми та іншими. Тож я можу зрозуміти, якщо комусь книга не сподобається. Деякі теми справді відштовхують.
⠀
Ця книга, ніби пазлик. Читача постійно кидають між теперішнім та минулим, яке й пояснює багато вчинків та почуттів Елли зараз. Частини про минуле розкривають перед нами головну героїню, показують її такою, як вона є, без прикрас. Розділи постійно чергуються.
⠀
Фіналу, який у книгах багато чого вирішує. Протягом всієї історії читач може нічого не відчувати, а фінал стане вибухом емоцій. Для мене все зрозуміло. Елла все ж зробила свій вибір, хоч авторка і не каже це прямо, не дає щасливого фіналу.
⠀
Читалась мені книжка дуже легко у плані тексту. Вона написана від першого обличчя, що, звісно, послугувало тому, що текст доволі простий. Авторка не поскупилася на описи природи, океану, літнього будиночку.
⠀
Дл мене було трохи дивно, коли від обличчя Елли описувалися детально події, які були з нею у 5 чи менше років. Я сумніваюсь, що що це можливо.
⠀
Мені загалом книга сподобалась.

Сімейна історія та історія давнього кохання. Роман насичений подіями, сюжет розвивається дінамічно, читається доволі

Особисто мені книга не зайшла, хоча і прочитала я її за два вечора.
Мені було забагато другорядних персонажів, я вже в якійсь момент хотіла записувати на форзаці хто кому брат і сват)
На мою думку роман перенасичений подіями, які незрозуміло для чого авторка описує. Якісь рандомні ситуації з дитинства героїв, які в подальшому ні відіграли ніякої ролі у сюжеті.
Не розкриті головні герої. Мені було замало опису почуттів головних героїв, їх думок, внутрішніх якихось роздумів. Це дуже допомагає "створити" характер героя.
А ще, що для мене було просто тригером із тригерів - варіативність кінцівки. Блін, ну от взагалі не ясно чим воно закінчилось. Сиди і думай. Просто я не люблю відкритих фіналів у цілісних історіях🤷‍♀️

Об'єктивно роман не поганий, але для свого читача.
Думаю мені не зайшло, бо це просто не моя книга. Або я завищила особисті очікування🤔