Паперовий палац

Мій перший відгук про книгу. Але ця історія залишила стільки емоцій та роздумів, що просто не можу пройти повз.

Книгу обрала по обкладинці та формату. І це був на 100% правильний вибір, бо всередені мене чекало дуже глибоке та емоційне занурення в сюжет, якого я навіть не могла очікувати.

Не можу назвати цю книгу романом. Ця історія про страшні реалії життя, та складні людськи долі. А головне – ця книга про вибір.

«Тепер уже пізно.
Я вже не шкодуватиму, що не зробила цього.
Зате тепер шкодуватиму, що зробила».

Сюжет побудований навколо головної героїні Елли. Та поділяється на 2 сюжетні лінії – спогади та сьогодення. Її життя — це низка важких виборів і спогадів, які не завжди приємні, але дуже реально та захопливо описані. Ця історія спонукає задуматися про власні життєві вибори та їх наслідки. Особливо мене вразили моменти, де Елла поверталася до своїх спогадів. Вони були неймовірно живими і насиченими. Ці спогади були ключем до розуміння її сьогодення.

Назва «Паперовий палац» як на мене це не просто назва будинку, а має більш глибокий сенс. Це метафора життя головної героїні, де кожен спогад, кожне почуття, кожна подія є частиною великої, але тендітної структури. Як і папір, наші емоції та спогади можуть бути легко пошкоджені, але вони також є основою нашого існування. Цей контраст між крихкістю паперу і величчю палацу підкреслює, наскільки нестійкими можуть бути навіть найбільш важливі та, здавалося б, незмінні речі в нашому житті.

Назва також відображає і внутрішній стан героїні. Паперовий палац символізує ілюзію стабільності, під якою приховані глибокі тріщини і вразливість. Він нагадує нам про те, як легко можна зруйнувати щось, що здається таким міцним, і як важливо берегти те, що має значення.

Це книга не для кожного, ця книга не розважає, а глибоко зачіпає, змушуючи замислитися про наше життя, наші вибори і їхні наслідки. Вона залишила по собі відчуття важливості кожного моменту, кожного рішення. Це одна з тих історій, яка залишиться зі мною надовго, нагадуючи про важливість бути чесним із собою та своїми почуттями.

У цьому світі паперових мрій
Чим душ спіши
Не стій
Зануруйся відважно
На сторінках подій
В них стільки світла і надій
Там поклик твій

Бажання та відвага
То "Триліум" читай
До "Втраченої білої книги"
Ти неодмінно також завітай

Коли подорожуючи
Яскравість швидкість і розвага
"Всесвітньої історії" незважаючи
Та дивина і до віків повага

Відверто "The Hellblazer" захопив
Неповторною своєю статтю
І назавжди заполонив
Хоробрості поняттям

З Матаном в "Коміксах науки"
Ми провели чимало днів
Затамувавши подих дружньо
Казки. "Легенд у вигнанні"
Нам відкривали горизонт
Тих літніх мрій новий сезон

Ми завмираючи чекали принца
У тому "Паперовому Палаці"
Коли ж?
Та де ж?
Невже? Напевно
І знову знову пошук
У кожному абзаці

Убивчою усмішкою своєю
Нам "Джокер" довіряв мораль
Ми в памяті згадали Пола
Ох, Уокер, як же ти чудово
істоту цю блискуче відіграв

Під гучний марш "Солдатів дерев'яних "
Ми крокували: за словом слово
І голосно співали наших тих пісень
Біля вогню палкого
Яскаво-дивовижного нового
Тих почуттів
Що дарував Нам шелест крил
"Шести багряних журавлів"

"Звабливі речі" ще мене чекають
І в "Місто" зовсім скоро Валер'ян покличе
А поки від дощу подій бурхливих
Мені прикриє плечі "Парасоля"
Їх Адамія з трьох книг-блакить
Тримає в захваті - смакую мить

А скільки ще попереду тих подорожей в нас за Дивокрай
На мові рідній в палітурках сторінок
Приховано, прописано - не зволікай
Читай
Слова і слОва
Назавжи з тобою
Із вдячністю за все
Моя ти
Рідна Мова

Сімейна історія та історія давнього кохання. Роман насичений подіями, сюжет розвивається дінамічно, читається доволі

Особисто мені книга не зайшла, хоча і прочитала я її за два вечора.
Мені було забагато другорядних персонажів, я вже в якійсь момент хотіла записувати на форзаці хто кому брат і сват)
На мою думку роман перенасичений подіями, які незрозуміло для чого авторка описує. Якісь рандомні ситуації з дитинства героїв, які в подальшому ні відіграли ніякої ролі у сюжеті.
Не розкриті головні герої. Мені було замало опису почуттів головних героїв, їх думок, внутрішніх якихось роздумів. Це дуже допомагає "створити" характер героя.
А ще, що для мене було просто тригером із тригерів - варіативність кінцівки. Блін, ну от взагалі не ясно чим воно закінчилось. Сиди і думай. Просто я не люблю відкритих фіналів у цілісних історіях🤷‍♀️

Об'єктивно роман не поганий, але для свого читача.
Думаю мені не зайшло, бо це просто не моя книга. Або я завищила особисті очікування🤔