Це мій перший у житті відгук на книгу, але просто не можу не поділитися враженнями від прочитаного)
Це моє перше знайомство з Фредріком Бакманом. Декілька років тому я бачила екранізацію цього роману, проте побачивши цю книгу у Readeat, не змогла пройти повз. По-перше, мене привабила неймовірно гарно обкладинка. По-друге, захотілося поновити у пам’яті цю зворушливу історію.
Можливо, хтось скаже, що ця книга трішки депресивна та печальна, я ж назву її душевною та навіть романтичною. Так, протягом читання я: і вмивалась сльозами, і відчувала щире співчуття до долі головного героя та його дружини, і, перегорнувши буквально одну сторінку, вже посміхалась та місцями щиро сміялась з Уве та його неймовірного нового оточення. А ще захоплювалась справжнім великим коханням героїв. Від цього дійсно були мурахи…)
Окреме задоволення я отримувала від метафоричної мови автора. Його вміння створювати такі унікальні і цікаві порівняння та алегорії просто підкорило моє серце!
Після прочитання у мене на Душі стало дуже тепло. Взагалі, не дивлячись на описану автором атмосферу осені та зими, цей роман асоціюється у мене з весною. Можливо через справжню весну за вікном, а можливо через те, що з кожним розділом Уве так само починав оживати та потроху відчувати життя, як і природа, що пробуджується та розквітає навесні.
Ця книга точно нікого не залишить байдужим. І найголовніше - вона вчить жити. Не дивлячись на обставини, події, навіть «складних», на перший погляд, людей – вона вчить жити, любити і знаходити щось прекрасне у кожному дні. Як це робила Соня.
Бо Життя, дійсно, Дивовижна Штука ❤️🌸
Чи можете Ви уявити собі ситуацію, коли людина втрачає сенс життя, бо за короткий період в неї забирають і кохану дружину, і навіть роботу. Жити нема для чого, і чоловік вирішує померти. Він ретельно планує свій відхід: сплачує рахунки, прибирає у квартирі, одягає найкращий костюм з краваткою, навіть все закриває поліетиленом, щоб не забруднилося... АЛЕ у найвідповідальніший момент все руйнується! Відхід у інший світ відкладається для Уве через нових галасливих сусідів, що в'їхали нещодавно і постійно дзвонять у двері...
Здавалось б - невесела історія, але це не так. Бакман малює сірий і одноманітний мінімалістичний світ зовні навколо Уве і при цьому показує багатий і прекрасний внутрішній світ головного героя. Ми знайомимося з історією Уве і бачимо, як права була його дружина, коли казала: "Ти танцюєш всередині себе, Уве, коли ніхто не бачить. І я завжди любитиму тебе за це".
Дійсно, зовні Уве - буркотун, педант та скряга, але всередині він живе за принципом: "Чоловіки є тими, ким вони є, завдяки своїм вчинкам , а не словам". Іноді книга викликає посмішку, іноді - сльози, але точно не лишає байдужою.
Чудовий переклад від Книголав. І ось зовсім новий для мене автор стає одним з улюблених. Точно не зупинюся на одній книжці! Дуже рекомендую всім, хто ще не встиг познайомитися з Бакманом, обов'язково зробити це. Навіть радила б цю книгу і для сімейного читання з дітьми!
Знаєте, є книги, які надихають на різні звершення, на успіх, мотивують достягнути поставлених цілей, а є книги, які вчать нас головному – просто жити. «Чоловік на ім’я Уве» належить до другої категорії.
Можливо стиль Фредріка Бакмана підходить не всім 🤔. Проте, на мій погляд, саме цей письменник може розповісти історію, яка здається на перший погляд звичайною та часом тривіальною, а потім дійсно здивувати своїм фіналом. Якось так непомітно для читача, Бакман показує глибини сенсу життя, розкриває таємницю людського існування через призму світогляду похмурого старого чоловіка, який намагається стати самогубцем.
Що може зупинити чоловіка від бажання закінчити життя через смерть найдорожчої людини? Чи можна жити самостійно, без взаємодії з іншими? Як заповнити порожнечу втрати?
На всі ці питання, Ви отримаєте відповідь, коли прочитаєте книгу «Чоловік на ім'я Уве».
«То, хто такий Уве?» 🧐
Уве - це не просто головний персонаж! Це - людина, яку ми зустрічаємо майже кожного дня.
Чи бачили Ви на вулиці старого буркотуна, який критикує всіх і все? Хтось не правильно припаркувався, хтось вивів собачку прогулятися на газон сусіда, десь бюрократія затуманює прогрес, а в щоденних газетах постійно пишуть, що злочинність набирає оберти… От тут і винирює Уве!
Людина, яка постійно критикує, навіть коли її не просять, часом дуже бісить 😤. Так і хочеться відмахатися від неї і надати мапу з написом шляху з трьох всім добре відомих літер!
Але почекайте! Не поспішайте! Для початку – загляньте в дзеркало… Можливо, Уве подивиться звідти на Вас. З часом, ми стаємо все більше невдоволеними, злими та сердитими. І все це зовсім не від хорошого життя.
Так сталося із головним персонажем. Скільки б хорошого він не робив для суспільства, саме суспільство часто ставало до нього спиною 😢.
Не дивно, що з часом приходить розчарування… Ми часто не звертаємо увагу на тихі крики про поміч від таких людей. Ми часто не звертаємо увагу на допомогу та користь від людей, які роблять хороші вчинки не тому, що їх просять, а тому що це просто потрібно. І головне – ми не дякуємо.
Досить легко побачити набундюченого стариганя, який постійно кричить, відсахнутися від нього і піти по своїм справам. Проте розібратись в такій поведінці, надати допомогу і сказати: «Дякую!», може не кожен.
Але Уве дуже пощастило з сусідами! Скільки в нього було абсурдних та, на щастя, невдалих спроб самогубства… Тільки завдяки чудовим та небайдужим людям, він зміг не тільки полишити такі спроби, а й знайшов найголовніше – любов, яка і стала новим сенсом його життя.
Любов – це не тільки почуття закоханості та пристрасть, а й просто турбота про близьких тобі людей. Зрозумівши це, Уве і не помітив, як змінив життя не тільки оточуючих, а й своє.
Книга дуже прониклива, здатна сколихнути почуття у найбільш беземоційних людей, викликати посмішку та задуматися над своїм життям. Не можу сказати, що фінал був неочікуваним, скоріш навпаки – саме таке закінчення історії є просто ідеальним завершенням 🥹.
Наприкінці скажу, що в реальному житті кожному з нас не зашкодить така людина, як Уве. Нехай буде людина, яка постійно набундючена, але зі щирим серцем і чистою совістю, здатна прийти на допомогу, що б не сталося 💌.
