Книговередун
16.11.2023
Новий відгук
Захоплюючий і чудово написаний роман, у якому гармонійно поєднуються елементи наукової фантастики та драми дорослішання. Попри свою антиутопічну сутність книга доволі життєва.
Історія розповідає про життя трьох друзів, які ростуть у, здавалося б, ідилічній англійській школі-інтернаті, але дорослішаючи починають відкривати темні істини існування та світу навколо себе.
Комусь перша половина книги може здатися затягнутою та нудною. Але мені дуже імпонувала манера Ішіґуро подавати істинну суть історії дозовано, через недомовки та напівнатяки.
Це не класична антиутопія. Адже для неї завжди характерний бунт одного з героїв. А в Ісігуро ніхто навіть не думає заявити якийсь протест.
Автор блискуче змальовує ідеальну модель "покірного" суспільства. Суспільства, де певна ідея ненав'язливо та поступово впроваджується в уми з пелюшок. І те, до чого це призводить у підсумку…
Начебто немає в книзі непереборних страждань і душевних мук, навпаки все якось приглушено і повсякденно, але саме від цього і стає моторошно…
Історія розповідає про життя трьох друзів, які ростуть у, здавалося б, ідилічній англійській школі-інтернаті, але дорослішаючи починають відкривати темні істини існування та світу навколо себе.
Комусь перша половина книги може здатися затягнутою та нудною. Але мені дуже імпонувала манера Ішіґуро подавати істинну суть історії дозовано, через недомовки та напівнатяки.
Це не класична антиутопія. Адже для неї завжди характерний бунт одного з героїв. А в Ісігуро ніхто навіть не думає заявити якийсь протест.
Автор блискуче змальовує ідеальну модель "покірного" суспільства. Суспільства, де певна ідея ненав'язливо та поступово впроваджується в уми з пелюшок. І те, до чого це призводить у підсумку…
Начебто немає в книзі непереборних страждань і душевних мук, навпаки все якось приглушено і повсякденно, але саме від цього і стає моторошно…
Новий відгук
Змішайте разом складні сімейні стосунки та другу світову війну, киньте дрібку очевидних кліше та додайте рецептів китових пирогів за смаком. Залиште тушкуватися на 408 сторінок. Готову страву подавайте як затишну історію про стійкість, дружбу та віру в найкраще.
Що ж…
Історія про чотирьох британських жінок, які беруть участь у кулінарному змаганні на популярному радіошоу “Кухонний фронт” задля кар'єри співведучої мене не зачепила зовсім.
На мій смак книга виявилася занадто нудотно солодкою. Задум може і цікавий, але герої пласкі, сюжетні лінії цілком передбачувані, а сентиментальність надмірна.
Нічого від книги не чекала, але вона і цих очікувань не виправдала. Рекомендую використовувати лише як дивну книгу рецептів.
Додатковий warning:
викликає нестерпне бажання їсти.
Що ж…
Історія про чотирьох британських жінок, які беруть участь у кулінарному змаганні на популярному радіошоу “Кухонний фронт” задля кар'єри співведучої мене не зачепила зовсім.
На мій смак книга виявилася занадто нудотно солодкою. Задум може і цікавий, але герої пласкі, сюжетні лінії цілком передбачувані, а сентиментальність надмірна.
Нічого від книги не чекала, але вона і цих очікувань не виправдала. Рекомендую використовувати лише як дивну книгу рецептів.
Додатковий warning:
викликає нестерпне бажання їсти.
Новий відгук
Світло і легко про “чистий дистильований жах” — війну в Україні.
Не зовсім про ту війну, що будить нас вибухами о 3 ночі чи проливається кров'ю в окопах. Радше ту, котру переживають мільйони українців, що вимушені були виїхати за кордон.
Толік — успішний айтівець, що давно покинув Україну. Однак війна внесла свої корективи в його безтурботне іспанське життя — звалила йому на голову не тільки моральні дилеми, а й ексцентричну рідню.
Кузнєцова вміло передає складну історію крізь призму іронії та гумору. Вона зворушливо досліджує несподівані повороти життя на тлі всюдисущої реальності війни.
Драбина — не лише назва й багатозначний символ, а і непоганий сюжетний хід. Нам всім іноді не вистачає толікових сходів, підставлених до вікна...
Книга про війну, котра змусить вас сміятися ковтаючи попутно сльози, що навертаються. Читається за декілька годин і залишає приємний посмак.
Не зовсім про ту війну, що будить нас вибухами о 3 ночі чи проливається кров'ю в окопах. Радше ту, котру переживають мільйони українців, що вимушені були виїхати за кордон.
Толік — успішний айтівець, що давно покинув Україну. Однак війна внесла свої корективи в його безтурботне іспанське життя — звалила йому на голову не тільки моральні дилеми, а й ексцентричну рідню.
Кузнєцова вміло передає складну історію крізь призму іронії та гумору. Вона зворушливо досліджує несподівані повороти життя на тлі всюдисущої реальності війни.
Драбина — не лише назва й багатозначний символ, а і непоганий сюжетний хід. Нам всім іноді не вистачає толікових сходів, підставлених до вікна...
Книга про війну, котра змусить вас сміятися ковтаючи попутно сльози, що навертаються. Читається за декілька годин і залишає приємний посмак.
Новий відгук
Книга про друзів-геймерів, що пробиваються крізь терни до зірок ігрової індустрії виглядала досить багатообіцяльною, але…
На початку дійсно було цікаво зануритись в атмосферу гейм-дизайну та комп'ютерних ігор. Читати про людей, котрі фанатично горять власною справою завжди захопливо. Особливо сподобались перші ігри “на колінці” і небанальні сюжети до них.
Але книга-то на 450 сторінок... І далі починаються самоповтори, висмоктані із пальця конфлікти та неприродні діалоги.
Головні герої будуть весь час грати в ігри, говорити про ігри та створювати нові ігри. Паралельно нескінченно нити, страждати й нічого не змінювати в житті. Можливо це і було життєво, але пробиватися через ті хащі мені було трохи нудно.
Ідея книги сподобалась, але виконання підкачало. Ігрові персонажі часом були цікавішими за головних героїв.
Загалом відчувався вайб “Нормальних людей” Салі Руні, з неможливістю персонажів розкрити рота і відкрито поговорити один з одним. Ні разу. За тридцятирічну дружбу.
Загалом: ідея крута, але книга для мене виявилась одноразовою.
На початку дійсно було цікаво зануритись в атмосферу гейм-дизайну та комп'ютерних ігор. Читати про людей, котрі фанатично горять власною справою завжди захопливо. Особливо сподобались перші ігри “на колінці” і небанальні сюжети до них.
Але книга-то на 450 сторінок... І далі починаються самоповтори, висмоктані із пальця конфлікти та неприродні діалоги.
Головні герої будуть весь час грати в ігри, говорити про ігри та створювати нові ігри. Паралельно нескінченно нити, страждати й нічого не змінювати в житті. Можливо це і було життєво, але пробиватися через ті хащі мені було трохи нудно.
Ідея книги сподобалась, але виконання підкачало. Ігрові персонажі часом були цікавішими за головних героїв.
Загалом відчувався вайб “Нормальних людей” Салі Руні, з неможливістю персонажів розкрити рота і відкрито поговорити один з одним. Ні разу. За тридцятирічну дружбу.
Загалом: ідея крута, але книга для мене виявилась одноразовою.
Новий відгук
Століття Якова - це книга про буремне життя довжиною в сторіччя…
Пан Яков – поліський українець з найсмачнішим діалектом мови – пройшов крізь владу російської імперії, УНР, Польщі, гітлерівської Німеччини та радянського союзу.
Свою ж старість він зустрічає вже у незалежній Україні, озираючись на весь пережитий досвід.
А є, як ви розумієте, на що озиратися. Автору вдалося втиснути в невеликий обсяг книги ціле століття трагедій, помилок, любові й спогадів.
Своєрідним каталізатором потоку вікових спогадів являється врятована Яковом наркоманка. Але ця історія є лише однією з часових ліній висвітлених в романі.
Чуттєва та щира книга. Й хоч персонажі вигадані, та реальні історичні події на тлі історії роблять книгу дуже правдоподібною.
Екранізацію не дивилась і не планую, бо як зазначав сам автор, сценаристи там дуже спростили образи і багато додали від себе. Ліпше прочитайте оригінал..
Пан Яков – поліський українець з найсмачнішим діалектом мови – пройшов крізь владу російської імперії, УНР, Польщі, гітлерівської Німеччини та радянського союзу.
Свою ж старість він зустрічає вже у незалежній Україні, озираючись на весь пережитий досвід.
А є, як ви розумієте, на що озиратися. Автору вдалося втиснути в невеликий обсяг книги ціле століття трагедій, помилок, любові й спогадів.
Своєрідним каталізатором потоку вікових спогадів являється врятована Яковом наркоманка. Але ця історія є лише однією з часових ліній висвітлених в романі.
Чуттєва та щира книга. Й хоч персонажі вигадані, та реальні історичні події на тлі історії роблять книгу дуже правдоподібною.
Екранізацію не дивилась і не планую, бо як зазначав сам автор, сценаристи там дуже спростили образи і багато додали від себе. Ліпше прочитайте оригінал..
Нова оцінка:
Полиць поки немає