Дуже мила та щира історія про людину з великим серцем (як виявилося, і у буквальному значенні) та власною життєвою драмою. Навіть попри те, що він не дуже добре ладнав із сусідами та іншими людьми, він допомагав своїми маленькими справами. Можливо у книзі мені не вистачило романтизації відносин Соні та Уве (як це зробили режисери фільму!), але в загальному досить гарна книга. Варта уваги!

"Чоловік на ім'я Уве": Сварливий дідусь, який заповнить порожнечу у вашому серці. Фредрік Бакман має унікальний дар створювати глибоко недосконалих, але незабутніх ірраціональних персонажів, які зрештою завойовують наші серця. "Чоловік на ім'я Уве" - це саме така історія, яка залишає після себе відчуття крихкості та сирої емоційної відвертості. Уве, 59-річний швед, який втратив дружину, а потім і роботу, здається втіленням найсварливішого чоловіка у світі. Він живе за чіткими принципами "правильного і неправильного" і не терпить жодного відступу від правил. Сюжет розгортається навколо його спроб покінчити з життям, які щоразу комічно перериваються. Саме в цьому постійному зіткненні його глибокого, мовчазного горя з "буденними" життєвими неприємностями і криється геній Бакмана. Він знаходить ідеальний баланс між трагедією та гумором. Ви відчуєте глибокий біль за Уве, чия сварливість є лише фасадом для нестерпної самотності та горя, але водночас не зможете стримати посмішку від його абсурдних пригод. В основі роману лежить зворушлива історія кохання Уве та його дружини. Це кохання було "великою блакитною хвилею", що несло його додому, і його втрата є центральною темою. Бакман потужно досліджує, що означає пережити втрату - не лише втрату іншої людини, але й втрату частини себе, яку міг розкрити лише коханий. "Чоловік на ім'я Уве" - це більше, ніж просто книга; це запрошення відкрити своє серце. Це роман про стійку доброту, яка пронизує всю історію. Ви будете сміятися, ви будете плакати, і ви відчуєте таку глибоку прихильність до Уве, якого, попри його сварливість, ви ніколи не забудете. Однозначно рекомендую!

З такими книгами і з такими історіями, як ніколи розумієш силу слова — силу того, як одне речення може стати цілющим або розтрощити тебе на друзки. «Ведмеже місто» — книга, яка відчувається, ніби тонеш у крижаній воді: тіло стискається від холоду, з тебе вичавлює кисень, а ти борсаєшся, витрачаючи останні сили й надію на порятунок. Обожнюю, як пише Бакман. Перша половина книги може здатися просто тоннами тексту про хокей, життя родин у невеличкому містечку, спільноту та соціальні кола. Але насправді — це просто патрони в дробовику, який Фредрік заряджає з холодною точністю, щоб під кінець книги розстріляти наше серце й розум 💔💔💔 «Ведмеже місто» — це перша частина трилогії, але вона цілком самодостатня. А от на наступні дві я поки не наважуюсь — морально не готова.

Обожнюю Бакмана і його стиль. Ця книга про прийняття людей такими, якими вони є, з усіма їхніми плюсами і мінусами. Про те, які всі чужі один одному, але спільна біда об'єднує.

Тут замало зірочок. Бо це мільйон зірок. Є книги, які на завжди. Ось це вона. Стиль написання, діалоги, описи, персонажі, їж життя, сюжет - все зійшлося в одне і все так гармоніює між собою. Тепер це мій улюблений автор. І книга - її читав навіть мій чоловік. Він сказав, що це шедевр.

Книга, яка викликала цілий букет емоцій - від приступів сміху до ридань. Надзвичайно чуттєва, цікаво написана, зворушлива та добра. Вже багато років залишається однією з улюблених. Після неї читала інші книги Бакмана, але, на жаль, і близько не було того ефекту і вражень, що від Уве.

дуже і дуже круто! шкода, що коли перший раз сів, в силу роботи довелось відкласти, але потім, я не міг себе відтягнути!

клас! ця серія неймовірна! я в захваті!!! дякую, ну і за доставку!