«Привиди Дому на пагорбі» - це просто майстер-клас з написання книги жахів. Хоча тут не буде привидів 👻, зомбі 🧟, вампірів 🧛 та іншої нежитті.
То що так лякає?
Відповідь – будинок та його вплив на психіку людей. Що може найбільше сполохати ніж наша уява? Скільки разів ми лякались чогось і подумки домальовували деталі?
Як кажуть: «У страху великі очі». Коли ми боїмося, то відразу згадуємо всі ті страшні історії і реальність починає видозмінюватися. Додати до цього ще пережитий досвід людини, особливо деякі психологічні травми і така суміш стає дійсно небезпечною.
Головна героїня Елеонора погоджується взяти участь у експерименті, а саме прожити деякий час у старому і страшному будинку, де досліджуються паранормальні явища. Вона починає переживати та боротися зі своїми страхами та водночас відчуває приналежність до будинку. Її емоції, поведінка постійно змінюються, здавалось так дім показує свій настрій через неї.
Саме будинок є центральним персонажем у розповіді, оскільки він відображає людські страхи, самотність та прагнення знайти своє місце у світі. Впливаючи на людей, дім розказує свою історію та відкриває внутрішній світ персонажів. Кожен звук, кожна тінь та стіна сповнені загрозами. Виникає відчуття, що зараз з кутка обов’язково хтось з’явиться та накинеться на персонажів.
В кінцевому результаті, книга навіює на думку, що найбільші страхи - це ті, які створила людина самостійно та які живуть у нас самих.

Ширлі Джексон вважається однією із засновниць жанру хоррор в літературі. Стівен Кінг неодноразово зазначав, що саме ця письменниця дуже сильно вплинула на його творчість. Тому його цитата на обкладинці дуже приваблювала мене. Своєрідний знак якості 👍. Тим паче, з творчістю Ширлі Джексон я вже була знайома і її стиль надзвичайно імпонує.
Проте, мене чекало легке розчарування, що мало не загнало, в так би мовити, «нечитун»… Ні, не тому, що відсутня ідея або персонажі не сподобались. З цим якраз все гаразд. В кожній історії відчувається дух паніки, відчаю та у вухах дзинчить музика з хоррор фільмів… Але тут не має історій про привидів, вампірів або інших створінь. Люди. Тільки люди та їх вчинки.

Читаючи історії, думаєш, що ось-ось щось станеться! І не стається… Перебуваючи на піку кульмінації, оповідання ніби обриваються і часто не дають логічного кінця.
З усіх розповідей, напевно, мені дійсно сподобалися дві-три історії. Інші оповідання не залишили якогось відгуку. Не зрозумілим залишається хронологія викладання історій. «Лотерея» - назва оповідання, яке на обкладинці, взагалі останнє. Коротке та незрозуміло чому саме його виділили в назві серед інших.

Висновок - ця збірка не для всіх. Якщо хочеться відпочити, відволіктись, то це правильний варіант. Проте, якщо любите відчуття довершеності в оповіданнях, з розставлянням усіх крапок в історії, то тут виникнуть заминки.

«Ковток повітря» часто читачами сприймається як приквел до іншого твору Орвелла – антиутопії «1984». І прочитавши цю книгу, не можеш не погодитися з цією думкою. Здавалося персонажі, події та місце дії творів нічим не пов’язані взагалі, то чому виникає таке дивне відчуття «дежавю»? 🤔

По-перше, через головного героя Джорджа Боулінг, чоловіка з своєрідною кризою середнього віку. Він розчарувався в своєму житті, невдоволений роботою та сім’єю, сповнений похмурих думок та на додачу до цього - відчуває в суспільстві запах збентеження та наростаючого страху і невпевненості в майбутньому. Нічого не нагадує?
Екзистенційна криза звичайного представника англійського середнього класу на тлі загальної кризи напередодні Другої світової війни, змушує головного героя звернути погляд назад, на своє дитинство та юність. Пройшовши Першу світову війну та перед початком нової, Джордж вирішує встигнути ковтнути ковток повітря зі своїх щасливих років та повернутись туди, де він виріс.

Але з часом все змінюється… І там, де Джорж виріс, не залишилось майже нічого йому знайомого.
Гнітюча атмосфера твору підштовхує думати, що майбутнє окреслене в «1984» не за горами…Проте, в «Ковтку повітря» центральна увага звернута не на політичну систему, а на настрої суспільства та простих людей.

Цікаво, що саме прості люди гостро відчували напливаюче лихо, проте всіма можливими засобами намагались відігнати похмурне майбутнє. Залишається не так багато часу для колишнього спокійного життя – в небі все частіше пролітають величезні бомбардувальники, провіщаючи зміни.
Проте, ніхто нічого не робить…

«Кожний справжній Англієць готовий був заприсягтися, що Вікторія – найкраща з усіх королев…. Та коли справа доходила до податків, уcі знаходили спосіб ухилитися від сплати …»
Не зважаючи на сплив часу з дати написання цієї книги, актуальність багатьох слів Орвелла здатні сколихнути реалії сьогодення. Все повторюється і інколи утопії вже не здаються таким далеким майбутнім.

Але все ж таки автор на при кінці твору закладає важливу думку, що не потрібно буденності та різним незгодам зламати себе. Потрібно боротися на скільки вистачить сил! 💪 І тільки тоді можна отримати шанс на життя, яке буде цікавим та достойним.

Кожна дівчина мріє про свого ідеального принца. Найчастіше хочеться обранця, який був би вірний, цілеспрямований, романтик, ставив тебе на перше місце у своєму житті… І при цьому, як у казці, необхідна неповторна історія кохання! Незабутня перша зустріч, перше побачення, від якого перехоплює дух, перший поцілунок…
А якби це все хтось створив для Вас? Підлаштував все, покроково та цілеспрямовано написав сценарій майбутніх стосунків та втілив у життя? При цьому дослідив кожний аспект. Ваші вподобання, смаки, місця, де найчастіше буваєте, дізнався про всіх друзів та сім’ю…
Можливо звучить не так вже погано, але чи це так?
Джо Ґолдберґ – продавець книжок, інтелектуал, романтик і … справжній сталкер. Якщо Ви запали йому в око, то будьте обережні! Його любов вбиває☠️!
Він знає найкраще, які друзі Вам підходять, з ким Вам спілкуватись, що робити і де проводити свій вільний час. Приховати думки – важко. Для Джо приватності не існує. Він закохується, ставить дівчину на п'єдестал, а потім при розчаруванні – жорстоко вбиває, при цьому запихуючи в горлянку книгу Дена Брауна (ця сцена насилля ніяк не йде мені з голови😱).
«Ти» - ідеальний посібник з психології сталкерів, яких ніколи не потрібно романтизувати, не дивлячись на всі їх мотиви! Тим паче в умовах сучасності, відслідкувати за людиною легко, що тільки надає додаткову можливість нею маніпулювати.
Ця книга є дзеркалом на всіх ті клішові образи у кіно та книгах «ідеальних» хлопців, якими часто захоплюються. Проте, в реальності такі типи є далеко не янголятками, а навіть небезпечними. В час, коли кожен викладає в соцмережі крихти свого життя, необхідно остерігатись таких собі Джо, які можуть пильнувати за рогом😎.

Море, яскраве літнє сонечко, гарячий пісок в ногах, в руках бокал червоного вина, а перед тобою знімається якийсь фільм. І ти лежачи на лежаку в Одесі, повільно та з насолодою слідкуєш за процесом зйомок фільму 🎬. Розгортаються сюжети, актори відіграють свої ролі, перед очима проминають персонажі балерини, матроса, навколо бігають режисери та продюсери.

Звуки чайок перемішуються з криками: «СТОП! Знято!». І ти робиш ще один ковток вина та ліниво продовжуєш спостерігати за процесом. Паралельно відчуваєш єдність, гармонію та насолоду від досконалості, яку бачиш перед собою.

Що це? Кажуть, що неможливо потрапити в книгу, але саме такі відчуття в мене були при прочитанні «Майстера корабля».
Я, ніби неслухняний глядач, проникла за куліси зйомок та підглядаю у шпаринку за всіма учасниками процесу. Сюжет роману складний, багатоплановий, побудований не в логічній послідовності подій, проте саме в цьому захована родзинка твору.

Так, можливо мені не вистачало часом динаміки або завершеності деяких історій, але потім зрозуміла, що через такі авторські прийоми Юрій Яновський поділився частинкою себе – ідеями, роздумами, спогадами.

Пориньте в життя й творчість українських кіномайстрів 20-х років! Тут Вас очікують мемуари про становлення українського кіномистецтва, про морські пригоди і далекі екзотичні острови. І звичайно – неперевершена любовна історія про захоплення та возвеличення однієї неперевершеної жінки, яка своїм поглядом, здавалось, здатна зупинити серце будь-якого персонажа 💃.

Роман сповнений роздумів про сенс земного буття, загадковість і велич людської душі, її поривання до гармонії та краси. Читачу залишається тільки насолоджуватись плинністю історії та відпочити від буденності.