Кожна дівчина мріє про свого ідеального принца. Найчастіше хочеться обранця, який був би вірний, цілеспрямований, романтик, ставив тебе на перше місце у своєму житті… І при цьому, як у казці, необхідна неповторна історія кохання! Незабутня перша зустріч, перше побачення, від якого перехоплює дух, перший поцілунок…
А якби це все хтось створив для Вас? Підлаштував все, покроково та цілеспрямовано написав сценарій майбутніх стосунків та втілив у життя? При цьому дослідив кожний аспект. Ваші вподобання, смаки, місця, де найчастіше буваєте, дізнався про всіх друзів та сім’ю…
Можливо звучить не так вже погано, але чи це так?
Джо Ґолдберґ – продавець книжок, інтелектуал, романтик і … справжній сталкер. Якщо Ви запали йому в око, то будьте обережні! Його любов вбиває☠️!
Він знає найкраще, які друзі Вам підходять, з ким Вам спілкуватись, що робити і де проводити свій вільний час. Приховати думки – важко. Для Джо приватності не існує. Він закохується, ставить дівчину на п'єдестал, а потім при розчаруванні – жорстоко вбиває, при цьому запихуючи в горлянку книгу Дена Брауна (ця сцена насилля ніяк не йде мені з голови😱).
«Ти» - ідеальний посібник з психології сталкерів, яких ніколи не потрібно романтизувати, не дивлячись на всі їх мотиви! Тим паче в умовах сучасності, відслідкувати за людиною легко, що тільки надає додаткову можливість нею маніпулювати.
Ця книга є дзеркалом на всіх ті клішові образи у кіно та книгах «ідеальних» хлопців, якими часто захоплюються. Проте, в реальності такі типи є далеко не янголятками, а навіть небезпечними. В час, коли кожен викладає в соцмережі крихти свого життя, необхідно остерігатись таких собі Джо, які можуть пильнувати за рогом😎.

Море, яскраве літнє сонечко, гарячий пісок в ногах, в руках бокал червоного вина, а перед тобою знімається якийсь фільм. І ти лежачи на лежаку в Одесі, повільно та з насолодою слідкуєш за процесом зйомок фільму 🎬. Розгортаються сюжети, актори відіграють свої ролі, перед очима проминають персонажі балерини, матроса, навколо бігають режисери та продюсери.

Звуки чайок перемішуються з криками: «СТОП! Знято!». І ти робиш ще один ковток вина та ліниво продовжуєш спостерігати за процесом. Паралельно відчуваєш єдність, гармонію та насолоду від досконалості, яку бачиш перед собою.

Що це? Кажуть, що неможливо потрапити в книгу, але саме такі відчуття в мене були при прочитанні «Майстера корабля».
Я, ніби неслухняний глядач, проникла за куліси зйомок та підглядаю у шпаринку за всіма учасниками процесу. Сюжет роману складний, багатоплановий, побудований не в логічній послідовності подій, проте саме в цьому захована родзинка твору.

Так, можливо мені не вистачало часом динаміки або завершеності деяких історій, але потім зрозуміла, що через такі авторські прийоми Юрій Яновський поділився частинкою себе – ідеями, роздумами, спогадами.

Пориньте в життя й творчість українських кіномайстрів 20-х років! Тут Вас очікують мемуари про становлення українського кіномистецтва, про морські пригоди і далекі екзотичні острови. І звичайно – неперевершена любовна історія про захоплення та возвеличення однієї неперевершеної жінки, яка своїм поглядом, здавалось, здатна зупинити серце будь-якого персонажа 💃.

Роман сповнений роздумів про сенс земного буття, загадковість і велич людської душі, її поривання до гармонії та краси. Читачу залишається тільки насолоджуватись плинністю історії та відпочити від буденності.

Книга, яка просто підірвала мій мозок від несподіваної розв’язки 🤯.
«Мовчазний пацієнт» дивує не тільки сюжетом, загадками, а й концепцією викладення задумки. Історія пливе нелінійно і часом не розумієш де минуле, а де теперішній час. Але це тільки на руку оповідачу. Максимально заплутати читача, надати можливість зазирнути в голови персонажів та побудувати свої теорії.
Алісія та Ґебріел - ідеальна подружня пара. Вони з тих, на кого зазвичай тицяють пальцем на вулиці, коли хочуть показати якими повинні бути стосунки. Неймовірно гарні, успішні, закоханні… Що може піти не так 🤔?
Одного вечора Алісія всаджує в обличчя свого чоловіка п'ять куль і після чого замовкає. Чому вона зробила таку жахливу річ? Що повинен був зробити Ґебріел, щоб дружина його не просто вбила, а вбила з такою жорстокістю?
Автор ніби постійно грається з читачем, дає можливість подумати над невинністю головної героїні. Але чи дійсно це так? Що може стати пусковим механізмом для людини, щоб вона знищила те, шо найбільше любить?
Психотерапевт Тео взяв собі мету вилікувати, здавалось, невиліковну пацієнтку Алісію та змусити її говорити. Але що буде коли вона заговорить? І чи дійсно Тео такий собі «білий ангел», який оберігає та захищає? Що стоїть за його благородною метою?
Не хочу позбавляти читачів знайти ключики від усіх цих питань, тому не розповідатиму сюжету. Але так і хочеться поспостерігати за реакцією інших, коли вони дійдуть до останньої сторінки!
Найжахливіше та водночас найзахоплююче в «Мовчазному пацієнті» для мене – це розуміння. Розуміння всіх персонажів, їх мотивів та вчинків. Починаєш роздумувати над концепцією шлюбу, помсти та справедливості.
Чи можна було вчинити інакше – так.
Але тоді б не було прекрасної історії, переплетеної з древньогрецьким міфом про вічні теми – кохання, зради, помсти та справедливості.

«Фелікс Австрія» - це моє перше знайомство з сучасними українськими авторами. Не знаю чому, весь час боялась цього та надавала перевагу перевіреній класиці. Дякуючи Софії Андрухович, я зрозуміла, що була не права.
Історія зачаровує неповторними барвами архітектури початку XX століття, відчуваються тонкі присмаки кави та в вухах звучить мелодія скрипки.
Роман досліджує складні стосунки між головними героями, виникають питання класових відносин, а також самоідентичності та роль жінки в тогочасному суспільстві.
Що є головним – обов’язок, відданість та жертовність чи самореалізація та становлення своїх потреб на перше місце?
Чи можливо задовольнити чужі потреби і не втратити себе?
Питання взаємної залежності та прихованого конфлікту звучать майже на кожній сторінці книги. Головні героїні Стефа та Адель зростали як сестри та не розлучались усе своє життя, тому в їх відносинах присутня нездорова співзалежність. Такі відносини не розуміє чоловік Аделі і, навіть, сам часом заплутується в них. Жінки не просто потребують одна одну, а й люблять та водночас ненавидять себе за це. Жодна з них не відпускає іншу з свого життя, чим спотворює свою душу та виливає гнітючий яд на іншу.
«...коли дерева сплітаються стовбурами, вони не дають одне одному рости». Ця цитата влучно передає головну ідею твору та вкотре підтверджує тезу про те, що не варто жити у власних ілюзіях та жертвувати своїми мріями заради когось.

Однією із характерних рис творчості Террі Пратчетта є вплітання класичних творів в свої історії, щоб знайомі сюжети заграли новими барвами. «Віщі сестри» не є виключенням.
Що може бути більш класичним за Шекспірівську творчість? Такі проблеми як відносини дітей та батьків, боротьба за владу та різні політичні інтриги будуть актуальними в творчості завжди.

«Макбет», «Король Лір», трагедія «Юлій Цезар», «Дванадцята ніч» згадується на сторінках книги. Деякі рядки автором майстерно переробленні на новий лад з оригінального сюжету і тут хочеться сказати величезне «Дякую!» перекладачам, які зробили титанічну роботу та зберегли фірмовий гумор Пратчетта.

Герцог з герцогинею вбивають короля і тепер трьом відьмам необхідно повернути на престол законного спадкоємця. Але чи захоче такий спадкоємець помститися та посісти трон?
Неочікувана розв’язка, комічна, проте мила любовна історія, а також відбірні жарти та яскраві персонажі (чого вартує один тільки привид померлого короля 👻 👑) . Кожна сторінка ніби пропахла епохою Ренесансу з фантастичним театральним світом, заглянувши за лаштунки якого, Ви неодмінно побачите трохи магії 🪄!

Знайомий сюжет не викличе ефекту «дежавю». Навпаки! Хочеться швидше подужати книгу, щоб віднайти всі пасхалки від автора.