«Якщо ви ставите мету стати кимось, ким ви не є, ви завжди зазнаватимете поразки. Хай ваша мета буде стати собою. Виглядати, діяти і думати так, як можете тільки ви. Майте на меті найсправжнішу версію себе».

На цю книгу натрапила абсолютно випадково, побачила у топ-продажів, зацікавилася спочатку обкладинкою, потім – анотацією, одразу ж поїхала за нею до книгарні і жодного разу не пошкодувала. 💜

Книга заявлена як «фантастика», хоча я би, скоріше, назвала її «романом-притчею». Історія про багатовимірність часу, простір варіантів і світ потенційних можливостей. Якось так співпало, що цей твір потрапив до мене у найбільш відповідний для цього час і мандруючи разом з героїнею, я й сама відчувала певне полегшення своєї «книги жалів».

Історія філософська, наповнена глибокими сенсами та цікавими думками. З самого початку трішки важко давався стиль написання автора, проте я швидко вчиталась і з часом перестала помічати цей дискомфорт, а фінальні глави взагалі наче не читала, а дивилася фільм на одному диханні.

Книгу дуже сильно раджу, але для того, аби максимально її відчути і пропустити через себе – потрібен певний стан. Якщо захочете почитати «просто щось фентезійне» - вам не зайде. Але якщо у вас є певні внутрішні запити: про сенс життя, устрій світу або вам просто потрібна підтримка – вона попаде у ваше серце, дасть відповіді на важливі питання і, впевнена, надихне на Життя. 💫

«Щосекунди, щодня ми вступаємо до нового всесвіту. Ми стільки часу витрачаємо на те, щоб шкодувати за тим, як склалося наше життя, на те, щоб порівнювати себе з іншими людьми чи з собою за іншого вибору, а тим часом у більшості життів є певна міра хорошого і певна міра поганого.»

Це було моє перше знайомство з Пратчеттом, до якого я довго йшла… і дарма! Дарма, що так довго, бо це було неймовірно! І тепер я офіційно відносусь до людей з «секти Пратчетта» 🎩 🤠

«Правда» - це поза цикловий роман «Дискосвіту» і він просто ідеально підходить для знайомства з автором! Так, напочатку може бути трішки складнувато розуміти устрій, хто є хто, проте дозвольте собі просто розслабитися і дати можливість авторові провести вас за руку у цей дивовижний світ – в процесі вам все пояснять, ви все обов'язково зрозумієте.
Тепер я зрозуміла що мають на увазі, коли говорять про фірмовий гумор Пратчетта. Як людина, яка просто обожнює тонесенький, чорнесенький і, при цьому, інтелектуальний гумор – я у захваті, напідкреслювала собі купу цитат і планую апелювати ними у житті 😅
Мій улюблений персонаж цього роману (як і у багатьох) – вампір Отто. Такий же він кумедний і харизматичний – я не можу 💔

Тож, однозначно рекомендую цю історію до читання всім і кожному. Неважливо, це буде ваше перше знайомство з автором, друге, п’яте чи двадцяте, - ця книга варта вашої уваги. Класний гумор, цікаві та харизматичні персонажі, нотки детективу – вам сюди! Перші 100-150 сторінок можуть бути трішки незвичними і затягнутими, проте далі – залетить, аж бігом!

А я пішла скуповувати інші книги з цієї серії :)
І пам’ятайте: «Брехня може перетнути світ швидше, ніж правда взує одну ногу». 🤫

Дуже давно чула про цю книгу доволі позитивні відгуки і по анотації теж розуміла – має бути щось надзвичайно цікаве, проте все одно довгий час відкладала. Але коли побачила нове видання і цю неймовірну обкладинку (2024-го року з Мона Лізою) – купила одразу ж! Хто би що не казав, але у цьому випадку, обкладинка спрацювала як приманка, бо це справжній витвір мистецтва, як й у інших книг цієї серії.

Проте, скажу одразу – з історією у мене метчу не сталось (
Це детектив і доволі непоганий. Цікаво описані історичні події, цікаві герої, інтриги, декілька ліній розвитку сюжету, ніби все мало скластися – але щось пішло не так. Місцями мені було нудно, затягнуто, десь я вже здогадалась хто у всьому замішаний (як на мене, дууууже очевидно), тому просто змушувала себе дочитати цю історію до кінця.
Точно не скажу, що це було жахливо – ні! Історія цікава, легкий детектив з елементами релігійної тематики (до речі, зрозуміла чому, коли чула рекомендації, була думка, що сильно віруючим, краще її не читати – тут погоджуюсь на сто відсотків, бо багато в чому може зачепити і бути для вас неприємною), гарні описи Парижу, Лондона, витворів мистецтва – проте якогось неймовірного та неочікуваного повороту подій тут не буде.

Напевно, проблема в тому, що у мене були якісь завищені очікування до цієї книги. Мені вона не підійшла, проте, якщо вам хочеться почитати легкий детектив, де присутнє мистецтво, історія, релігія та легкі інтриги – можете сміливо читати)

«Страхи породжують бажання, а бажання спонукають до дій, і саме на основі такий дій і реакцій на них і народжуються найяскравіші кінематографічні персонажі. У фільмах це називається «персонаж», а в реальному житті – «особистість». … І саме наша реакція на страхи й визначає те, якою людиною ми стаємо. Я вирішив бути смішним»

Одразу розпочну з того, що вважаю, що ця книга трішки недооцінена українським читачем. Чомусь вона немає у нас такої популярності, як інші біографії, проте однозначно - це одна з найкрутіших біографій, що я читала.
Тут ви знайдете все: історію становлення відомого актора, його взлети та падіння, його розвиток та зростання як особистості. Тут будуть: і цікаві факти про зйомки кіно, і психологічні поради з філософськими роздумами ( Марк Менсон – ❤️), і витончені жарти, і дещо настільки особливе та глибоке, що торкнеться струн вашої душі та змусить замислитися над власним Шляхом.
Я, навіть, не очікувала, що буду настільки багато виділяти цитат саме у цій книзі!)

Єдине, за що зніму оцінку – переклад. На жаль, наш переклад поганенько адаптований: часто зустрічаються русизми такі, як, наприклад, «глибокий СМИСЛ», деякі речення взагалі настільки незрозуміло перекладені, що доводилося шукати англомовну версію книги в гуглі та перечитувати там для розуміння контексту, а місцями, навіть, пропущені цілі важливі абзаци...
Це, звісно, засмучує, проте те, що ця книга віднині входитиме у мій топ-найулюбленіших і я буду всім її радити – це факт.

“Істина полягає в тому, що усмішка абсолютного щастя може з’явитися на ваших устах лише тоді, коли ви віддаєте, а не тоді, коли отримуєте. Не має значення, як сильно вас любили: щастя визначається лише тим, як сильно любили ви».

Ніколи не була особливою фанаткою поттеріани, проте цю книгу мені порадили одночасно декілька моїх знайомих, спираючись на те, що там багато інформації про зйомки кіно, а так як моя діяльність трішки з цим пов’язана, мені має бути цікаво.
І це дійсно так. Більш того, скажу, що я щиро закохалася у цю книгу.

Люблю жанр біографій, та ця книга читалася особливо легко, позитивно та приємно. Напочатку я читала ніби пригодницький роман про активну дитину і щиро сміялася, усередині – насолоджувалась описом знімального процесу «Поттеру» та акторів, а наприкінці - всім серцем співчувала Тому та погоджувалась з кожною його фразою про важливість турботи про своє психологічне здоров’я.

Загалом, я отримала масу задоволення від прочитаного і зараз, навіть, трішки сумно, що ця історія «проковтнулась» мною так швидко. Бо вона така чудова, легка і дуже-дуже цікава)
То ж раджу всім! І фанатам «Гаррі Поттера», і тим, хто хоче просто провести вечір з легкою та цікавою книгою ❤️

«Ти тільки починаєш. Перший розділ може й закінчився, але не оглядаймось, дивімось уперед. Тож перейдімо до наступного розділу, Томе, тому що все найкраще – попереду»

Це мій перший у житті відгук на книгу, але просто не можу не поділитися враженнями від прочитаного)

Це моє перше знайомство з Фредріком Бакманом. Декілька років тому я бачила екранізацію цього роману, проте побачивши цю книгу у Readeat, не змогла пройти повз. По-перше, мене привабила неймовірно гарно обкладинка. По-друге, захотілося поновити у пам’яті цю зворушливу історію.

Можливо, хтось скаже, що ця книга трішки депресивна та печальна, я ж назву її душевною та навіть романтичною. Так, протягом читання я: і вмивалась сльозами, і відчувала щире співчуття до долі головного героя та його дружини, і, перегорнувши буквально одну сторінку, вже посміхалась та місцями щиро сміялась з Уве та його неймовірного нового оточення. А ще захоплювалась справжнім великим коханням героїв. Від цього дійсно були мурахи…)
Окреме задоволення я отримувала від метафоричної мови автора. Його вміння створювати такі унікальні і цікаві порівняння та алегорії просто підкорило моє серце!

Після прочитання у мене на Душі стало дуже тепло. Взагалі, не дивлячись на описану автором атмосферу осені та зими, цей роман асоціюється у мене з весною. Можливо через справжню весну за вікном, а можливо через те, що з кожним розділом Уве так само починав оживати та потроху відчувати життя, як і природа, що пробуджується та розквітає навесні.

Ця книга точно нікого не залишить байдужим. І найголовніше - вона вчить жити. Не дивлячись на обставини, події, навіть «складних», на перший погляд, людей – вона вчить жити, любити і знаходити щось прекрасне у кожному дні. Як це робила Соня.
Бо Життя, дійсно, Дивовижна Штука ❤️🌸