Герої книг Фредріка Бакмана - це звичайні люди, котрі мають певні якості, що не сприймаються суспільством. Упередженість, стереотипи роблять їх відмінними від інших і нібито гіршими. Але це аж ніяк не так! Навпаки, вони сильні, впевнені в собі, своєрідні і тому не вгодні іншим.

В цьому я ще раз переконалася, після цієї книги. Адже старий буркотливий Уве здається всім лише вічно незадоволеним та безсердечним стариганем. Не знаючи історію його життя, його самого люди лише роблять упереджені висновки.

Переплітаючи минуле з теперішнім, поступово автор розповідає історію, починаючи з маленького Уве, в якого було ой яке не солодке дитинство та юність. Долаючи всі труднощі, хлопець формує свій сильний та вольовий характер, який часто ставатиме в майбутньому причиною його успіхів та невдач. Він ревно захищатиме своє, не дивлячись на несправедливість цього світу.

А чого вартує історія кохання Уве та Соні❤️ Цих двох люди вважали абсолютно не підхожими один одному, та всупереч всьому вони кохали і доповнювали один одного. Один був життям іншого, тому, коли одне обірвалось - інше просто не мало ніякого смислу.

Книга надзвичайно глибока, щемлива та весела, іронічна одночасно. Мені безмежно сподобалась, аж складно розповідати про свої враження, щоб не заспойлерити. Її можна прочитати на одному диханні, не відриваючись. Вона змушує подивитися на світ та на людей по іншому, спробувати зрозуміти їх. Хоч як би це банально не звучало, та історія Уве не залишить вас байдужими

Дуже складно писати відгуки на такі книги. Адже це не та книга, що може сподобатися чи не сподобатися. Вона про реальність, нашу з вами. І якщо ми навіть її не знаємо, це не означає, що цього не існує.

Ця книга - це серія репортажів авторки-журналістки з окупованого Криму, який вона відвідувала 2014-2019 роках. Це правдиві розповіді реальних людей, котрі по різному ставляться до анексії.

Я ніколи не була в Криму і не маю друзів чи знайомих, що могли б розповісти історію з перших уст. Всі мої знання про події на півострові обмежуються інформацією, що поширювали ЗМІ. А це дуже мало, або й зовсім нічого. Звісно, ніхто і ніколи не зможе дати всіх відповідей і пояснити всіх причин. Та, принаймні, ця книга дає багато реальної інформації для роздумів.

Зрозуміло, що більшість кримчан після розпаду СРСР вважали себе надалі частиною Росії та чекали "визволення". Частина проукраїнського населення виїхала на материкову Україну, частина залишились і по своєму намагаються протистояти загарбницькій системі. Великий відсоток серед таких людей - це кримські татари. Вони вже не раз втрачали свою Батьківщину, тому допустити цього знову не можуть ніяк. Раніше татар силоміць депортували з Криму, а зараз роблять такі умови, щоб вони добровільно виїжджали. Та татари не кидають півострів, бо хто тоді буде обороняти рідний дім, хто буде боротися, вірити і чекати, що Крим повернеться додому. Таких історій про політв'язнів та їхні сім'ї у книзі багато.

Все рідше можна почути зараз новини про Крим. Люди звикли та стали сприймати все, як належне. А так бути не повинно! І ця книга покликана нам це нагадати💙💛

Ця книга надзвичайно важка та складна, не дивлячись на свій невеликий об'єм. Ця книга про концтабори Другої світової війни та дітей.

Бруно - німецький хлопчик, Шмуль - хлопчик-єврей. Що між спільного? Те, що об'єднує всіх дітей: їм треба дім, сім'я та друзі. І саме в пошуках останнього вони знаходять один одного. Їхній дружбі не стає на заваді ні колючий дріт концтабору, ні моральна прірва між ними. Та щасливого майбутнього, якого хотілося б усім дітям, тут не буде...

Всю цю історію ми бачимо очима дев'ятирічного хлопчика. Як на мене, занадто наївного та необізнаного, адже Бруно не розуміє, що йде війна, хто такі євреї. Зважаючи на нацистську пропаганду він мав уже мріяти померти за Гітлера. Та, можливо, саме так автор прагне показати дитячу світлість, невинність, щирість, які в майбутньому знищує несправедливе суспільство.

Тут взагалі відсутня будь-яка справедливість, хіба крім моменту, що за все треба буде відповідати. І часто діти платять за гріхи своїх батьків.

Він і вона потрапляють на різдвяні свята до містечка дитинства. Зустрічаються і.... досвідчений читач відразу розуміє (герої ще ні) - це воно, те саме кохання ❤️ Додаємо до сюжету інтригу: їх сім'ї дещо вороже ставляться один до одного. Проте зима, атмосфера Різдва та особливості такого жанру зроблять свою справу.

Я дещо не зрозуміла про другий шанс, що отримала пара на початку і як це все розкрутилось, та це лише моя неуважність, а не недолік книги.

Святкова атмосфера, герої, що досягли всього у своєму житті та не мають лише кохання, розвиток їх стосунків - ідеальна книга, щоб під час читання ваш мозок відпочивав та набирався сил на наступну порцію скаженого фентезі чи серйозних історій на основі реальних подій😜

Якби я оцінювала прочитані книги, то ця точно отримала б 10 балів з 10. І хоч історії, де головні герої розходяться/миряться по декілька разів мені зазвичай не дуже, ця навпаки, дуже сподобалась.

Але чим же вона мені так сподобалась? По-перше, сюжетом. Бенові та Феллон лише по 18 та вони дорослі, свідомі, амбітні люди. Вони вирішують не кидатися у вир перших почуттів, а переконатися, що це справжнє кохання. Для цього герої зустрічаються лише один день (9 листопада) протягом п'яти років. Оригінально, правда?

По-друге, чим мене вразила книга, це самі головні герої. Авторка майстерно та вдало описує характер персонажів, їх почуття, емоції, психологічний стан, що просто не можливо їх не полюбити. Те, як розвиваються їхні почуття, що вони відчувають та переживають — це все настільки реально, ніби ось можна відчути та доторкнутися.

Ну а далі з суто романтичних пригод розвивається така драма, такі таємниці та трагедії, що я лише подумки молила авторку залишити їх разом. Бо іншу кінцівку я б не пережила.