Дуже складно писати відгуки на такі книги. Адже це не та книга, що може сподобатися чи не сподобатися. Вона про реальність, нашу з вами. І якщо ми навіть її не знаємо, це не означає, що цього не існує.

Ця книга - це серія репортажів авторки-журналістки з окупованого Криму, який вона відвідувала 2014-2019 роках. Це правдиві розповіді реальних людей, котрі по різному ставляться до анексії.

Я ніколи не була в Криму і не маю друзів чи знайомих, що могли б розповісти історію з перших уст. Всі мої знання про події на півострові обмежуються інформацією, що поширювали ЗМІ. А це дуже мало, або й зовсім нічого. Звісно, ніхто і ніколи не зможе дати всіх відповідей і пояснити всіх причин. Та, принаймні, ця книга дає багато реальної інформації для роздумів.

Зрозуміло, що більшість кримчан після розпаду СРСР вважали себе надалі частиною Росії та чекали "визволення". Частина проукраїнського населення виїхала на материкову Україну, частина залишились і по своєму намагаються протистояти загарбницькій системі. Великий відсоток серед таких людей - це кримські татари. Вони вже не раз втрачали свою Батьківщину, тому допустити цього знову не можуть ніяк. Раніше татар силоміць депортували з Криму, а зараз роблять такі умови, щоб вони добровільно виїжджали. Та татари не кидають півострів, бо хто тоді буде обороняти рідний дім, хто буде боротися, вірити і чекати, що Крим повернеться додому. Таких історій про політв'язнів та їхні сім'ї у книзі багато.

Все рідше можна почути зараз новини про Крим. Люди звикли та стали сприймати все, як належне. А так бути не повинно! І ця книга покликана нам це нагадати💙💛

Ця книга надзвичайно важка та складна, не дивлячись на свій невеликий об'єм. Ця книга про концтабори Другої світової війни та дітей.

Бруно - німецький хлопчик, Шмуль - хлопчик-єврей. Що між спільного? Те, що об'єднує всіх дітей: їм треба дім, сім'я та друзі. І саме в пошуках останнього вони знаходять один одного. Їхній дружбі не стає на заваді ні колючий дріт концтабору, ні моральна прірва між ними. Та щасливого майбутнього, якого хотілося б усім дітям, тут не буде...

Всю цю історію ми бачимо очима дев'ятирічного хлопчика. Як на мене, занадто наївного та необізнаного, адже Бруно не розуміє, що йде війна, хто такі євреї. Зважаючи на нацистську пропаганду він мав уже мріяти померти за Гітлера. Та, можливо, саме так автор прагне показати дитячу світлість, невинність, щирість, які в майбутньому знищує несправедливе суспільство.

Тут взагалі відсутня будь-яка справедливість, хіба крім моменту, що за все треба буде відповідати. І часто діти платять за гріхи своїх батьків.

Він і вона потрапляють на різдвяні свята до містечка дитинства. Зустрічаються і.... досвідчений читач відразу розуміє (герої ще ні) - це воно, те саме кохання ❤️ Додаємо до сюжету інтригу: їх сім'ї дещо вороже ставляться один до одного. Проте зима, атмосфера Різдва та особливості такого жанру зроблять свою справу.

Я дещо не зрозуміла про другий шанс, що отримала пара на початку і як це все розкрутилось, та це лише моя неуважність, а не недолік книги.

Святкова атмосфера, герої, що досягли всього у своєму житті та не мають лише кохання, розвиток їх стосунків - ідеальна книга, щоб під час читання ваш мозок відпочивав та набирався сил на наступну порцію скаженого фентезі чи серйозних історій на основі реальних подій😜

Якби я оцінювала прочитані книги, то ця точно отримала б 10 балів з 10. І хоч історії, де головні герої розходяться/миряться по декілька разів мені зазвичай не дуже, ця навпаки, дуже сподобалась.

Але чим же вона мені так сподобалась? По-перше, сюжетом. Бенові та Феллон лише по 18 та вони дорослі, свідомі, амбітні люди. Вони вирішують не кидатися у вир перших почуттів, а переконатися, що це справжнє кохання. Для цього герої зустрічаються лише один день (9 листопада) протягом п'яти років. Оригінально, правда?

По-друге, чим мене вразила книга, це самі головні герої. Авторка майстерно та вдало описує характер персонажів, їх почуття, емоції, психологічний стан, що просто не можливо їх не полюбити. Те, як розвиваються їхні почуття, що вони відчувають та переживають — це все настільки реально, ніби ось можна відчути та доторкнутися.

Ну а далі з суто романтичних пригод розвивається така драма, такі таємниці та трагедії, що я лише подумки молила авторку залишити їх разом. Бо іншу кінцівку я б не пережила.

Всі ми прекрасно знаємо і відчуваємо, що війна ніколи не буває лагідною. Ця мерзенна штука завжди безжалісна, жорстока і кровожерлива. Де війна, там біль, сльози, втрати, смерть, несправедливість. Цього всього, на жаль, вистачає і у цій книзі. Та все ж вона не про це. А про що? Про непереможну та всемогутню силу кохання.

Герої книги — четверо молодих людей, чиї життєві дороги сходяться під час війни. Адже кохання не чекає, воно є тут і зараз, не зважаючи на жахіття війни.

Вони пройдуть бої, поранення, смерть, зневіру.... А чи зможуть зберегти свої почуття? На це питання вам дадуть відповідь...боги Олімпу. Так-так, вони теж тут є, тому що все відбувається з їхньої волі. І хоч боги всемогутні, та виявляється, що їм аж ніяк не чужі людські почуття. Тому їх історія не менш захоплива.

Одним словом, книга надзвичайно мені сподобалась. Читала позичену, а тепер обов'язково хочу мати собі, бо вона ще й дуже гарно оформлена.

Раджу до прочитання, щоб підтримати свою віру в добро, справедливість та кохання❤️