Книга, що насичена пригодами, авантюрами та шпигунськими іграми. Динамічна, стрімка та непередбачувана історія, що занурює читача у будні юних учениць-шпигунок. Чотири різні долі, різні характери, звички та, взагалі, різні країни. Та одне їх об'єднало: вони разом мають пройти випробування, від якого залежить їхнє подальше життя. Це випробування на сміливість і силу духу, вміння працювати і прислухатися до своєї команди.

Дуже цікаві та привабливі головні героїні. Вони всі сильні та неординарні особистості. Їхні характери гартувалися у складних життєвих ситуаціях. Дівчата різні, кожна має свої сильні і слабкі сторони, та разом вони гармонійно доповнюють одна одну. Не дивлячись на свій егоїзм і деяку ворожість спочатку, юні шпигунки співчували та допомагали одна одній, проявляли емпатію та добросердечність.

Позитивного колориту книзі додає епоха початку 20 століття, а ще широка географія подій. Адже, виконуючи завдання разом з дівчатами, ми переносимося у різні країни. А це, в свою чергу - різні традиції, цінності та спосіб життя.

Щоб закінчити навчання і продовжити вже дорослу кар'єру, дівчата мають розібратися із своїми дитячими травмами, подивитися в очі дитячим страхам. І це, як на мене, властиво і реальному життю. Адже дуже складно жити своє повноцінне доросле життя, тримаючи скелети в шафі, родом з дитинства.
#марафонкнигомам

Це справжня різдвяна історія з оленями, вечірками, смаженими каштанами та коханням. Головна героїня — Фінлі, навчається в престижній школі. Та престижного тут мало, адже вона не дуже успішна в навчанні, не має справжніх друзів, а ще дехто взагалі вдається до булінгу. Тож провести канікули вдома, в рідному містечку Крістмас, буде хорошою ідеєю.

Та все пішло не по плану, адже виявляється, що у батьків проблеми, у бабусі таємниці, у колишнього нова дівчина, а ще й той ненависний Артур...

Якщо спочатку все було нудно та монотонно, то чим далі, тим історія набирає обертів. Ну так, гостросюжетних і шокуючих поворотів не буде, та різного роду несподіванок вистачатиме. Просто історія щира, спокійна та зрозуміла.

Незважаючи на те, що книга ця про підлітків і скоріше за все, для підлітків, проблеми, що в ній порушуються, стосуються широкої вікової категорії. Адже тут прописані цілих три покоління, які мають і свої особливі проблеми, і ті, що турбують усіх. Як от наприклад, залежність від думки оточуючих, бажання відповідати стандартам інших, забуваючи про себе. Тому не варто легковажно ставитись до цієї легкої, на перший погляд, історії.

Читайте книгу "Це Крістмас, крихітко" і пам'ятайте, що люди завжди говоритимуть, а от ваше життя лише одне і як ви його живете - ваш вибір.

Герої книг Фредріка Бакмана - це звичайні люди, котрі мають певні якості, що не сприймаються суспільством. Упередженість, стереотипи роблять їх відмінними від інших і нібито гіршими. Але це аж ніяк не так! Навпаки, вони сильні, впевнені в собі, своєрідні і тому не вгодні іншим.

В цьому я ще раз переконалася, після цієї книги. Адже старий буркотливий Уве здається всім лише вічно незадоволеним та безсердечним стариганем. Не знаючи історію його життя, його самого люди лише роблять упереджені висновки.

Переплітаючи минуле з теперішнім, поступово автор розповідає історію, починаючи з маленького Уве, в якого було ой яке не солодке дитинство та юність. Долаючи всі труднощі, хлопець формує свій сильний та вольовий характер, який часто ставатиме в майбутньому причиною його успіхів та невдач. Він ревно захищатиме своє, не дивлячись на несправедливість цього світу.

А чого вартує історія кохання Уве та Соні❤️ Цих двох люди вважали абсолютно не підхожими один одному, та всупереч всьому вони кохали і доповнювали один одного. Один був життям іншого, тому, коли одне обірвалось - інше просто не мало ніякого смислу.

Книга надзвичайно глибока, щемлива та весела, іронічна одночасно. Мені безмежно сподобалась, аж складно розповідати про свої враження, щоб не заспойлерити. Її можна прочитати на одному диханні, не відриваючись. Вона змушує подивитися на світ та на людей по іншому, спробувати зрозуміти їх. Хоч як би це банально не звучало, та історія Уве не залишить вас байдужими

Дуже складно писати відгуки на такі книги. Адже це не та книга, що може сподобатися чи не сподобатися. Вона про реальність, нашу з вами. І якщо ми навіть її не знаємо, це не означає, що цього не існує.

Ця книга - це серія репортажів авторки-журналістки з окупованого Криму, який вона відвідувала 2014-2019 роках. Це правдиві розповіді реальних людей, котрі по різному ставляться до анексії.

Я ніколи не була в Криму і не маю друзів чи знайомих, що могли б розповісти історію з перших уст. Всі мої знання про події на півострові обмежуються інформацією, що поширювали ЗМІ. А це дуже мало, або й зовсім нічого. Звісно, ніхто і ніколи не зможе дати всіх відповідей і пояснити всіх причин. Та, принаймні, ця книга дає багато реальної інформації для роздумів.

Зрозуміло, що більшість кримчан після розпаду СРСР вважали себе надалі частиною Росії та чекали "визволення". Частина проукраїнського населення виїхала на материкову Україну, частина залишились і по своєму намагаються протистояти загарбницькій системі. Великий відсоток серед таких людей - це кримські татари. Вони вже не раз втрачали свою Батьківщину, тому допустити цього знову не можуть ніяк. Раніше татар силоміць депортували з Криму, а зараз роблять такі умови, щоб вони добровільно виїжджали. Та татари не кидають півострів, бо хто тоді буде обороняти рідний дім, хто буде боротися, вірити і чекати, що Крим повернеться додому. Таких історій про політв'язнів та їхні сім'ї у книзі багато.

Все рідше можна почути зараз новини про Крим. Люди звикли та стали сприймати все, як належне. А так бути не повинно! І ця книга покликана нам це нагадати💙💛

Ця книга надзвичайно важка та складна, не дивлячись на свій невеликий об'єм. Ця книга про концтабори Другої світової війни та дітей.

Бруно - німецький хлопчик, Шмуль - хлопчик-єврей. Що між спільного? Те, що об'єднує всіх дітей: їм треба дім, сім'я та друзі. І саме в пошуках останнього вони знаходять один одного. Їхній дружбі не стає на заваді ні колючий дріт концтабору, ні моральна прірва між ними. Та щасливого майбутнього, якого хотілося б усім дітям, тут не буде...

Всю цю історію ми бачимо очима дев'ятирічного хлопчика. Як на мене, занадто наївного та необізнаного, адже Бруно не розуміє, що йде війна, хто такі євреї. Зважаючи на нацистську пропаганду він мав уже мріяти померти за Гітлера. Та, можливо, саме так автор прагне показати дитячу світлість, невинність, щирість, які в майбутньому знищує несправедливе суспільство.

Тут взагалі відсутня будь-яка справедливість, хіба крім моменту, що за все треба буде відповідати. І часто діти платять за гріхи своїх батьків.