Морбакка — дім дитинства Сельми Лаґерльоф, першої жінки-Нобелівської лауреатки з літератури. Ця садиба у Вермланді на півдні Швеції стає основою для низки історій про дитинство авторки, а також про часи її батька та діда. У захопливих розповідях про свою родину, химерних родичів, сусідів та знайомих Сельма створює зворушливу, ностальгійну, а подекуди казкову «капсулу часу». Місцеві байки та легенди тісно переплітаються в її уяві з подіями давно минулих днів.
Морбакка
Автор
Сельма Лаґерлеф
В наявності
250 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
250 грн
1
Про книжку
Код товару
111844
Видавництво
Рік видання
Палітурка
Мова
Українська
Перекладач
Наталя Іваничук
Кількість сторінок
232
Формат (мм)
200
x 130
Вага
0.3
ISBN
9789664481370
Опис
Враження читачів
Мені подобається час від часу читати книги для дітей і про дітей, у тому числі спогади про дитинство. У цьому сенсі з «Морбаккою» я не зовсім вгадала, адже спогади про дитинство все ж не є тут наскрізними. Книга недаремно називається «Морбаккою» на честь місця, в якому народилася і виросла авторка, - саме навколо нього і зосереджується історія, в якій Сельма Лаґерльоф не тільки пригадує ранні роки життя, але і розповідає про різноманітні епізоди з життя родини та оточення, які могли і передувати тому, що вона сама мала можливість спостерігати, переживати та пам'ятати.
Структура у книги своєрідна та не зовсім така, як я очікувала. Наприклад, авторка веде оповідь у третій особі, навіть коли ділиться особистими спогадами, в яких саме вона є головною героїнею (що, можливо, не було особливим в часи, коли вона писала), про події розповідається не надто послідовно, і загалом книга нагадує низку замальовок. Моментами я сумнівалася про кого саме з оточення чи родини йшлося у тексті, і не всі оповідання сподобалися однаково.
Проте мене не могли не зворушити такі історії, як випадок з дитинства письменниці, коли вона втратила здатність ходити і здивувалася ласкавості, яку виявила до неї досі грубувата нянька, чи те, як дівчинкою вона одужала, а причиною одужання вважала зустріч з «райським птахом». З ніжністю описуються і зустрічі і святкування днів народження батька, лейтенанта Лаґерльофа, у сімейній садибі.
Також книжка дає можливість зазирнути в просякнуте надприродним мислення людей у Швеції у позаминулому столітті, оскільки чимало з оповідань зосереджуються навколо вірувань, обрядів і забобонів, притаманним тому часу і місцю.
Загалом, «Морбакка» це неспішна і ностальгійна історія, читаючи яку варто налаштуватися на її ритм, і вона ймовірно залишить тепле і приємне враження.
Не знаю, чи є плани на продовження, але я б ознайомилась з Сальмою ще раз)
Структура у книги своєрідна та не зовсім така, як я очікувала. Наприклад, авторка веде оповідь у третій особі, навіть коли ділиться особистими спогадами, в яких саме вона є головною героїнею (що, можливо, не було особливим в часи, коли вона писала), про події розповідається не надто послідовно, і загалом книга нагадує низку замальовок. Моментами я сумнівалася про кого саме з оточення чи родини йшлося у тексті, і не всі оповідання сподобалися однаково.
Проте мене не могли не зворушити такі історії, як випадок з дитинства письменниці, коли вона втратила здатність ходити і здивувалася ласкавості, яку виявила до неї досі грубувата нянька, чи те, як дівчинкою вона одужала, а причиною одужання вважала зустріч з «райським птахом». З ніжністю описуються і зустрічі і святкування днів народження батька, лейтенанта Лаґерльофа, у сімейній садибі.
Також книжка дає можливість зазирнути в просякнуте надприродним мислення людей у Швеції у позаминулому столітті, оскільки чимало з оповідань зосереджуються навколо вірувань, обрядів і забобонів, притаманним тому часу і місцю.
Загалом, «Морбакка» це неспішна і ностальгійна історія, читаючи яку варто налаштуватися на її ритм, і вона ймовірно залишить тепле і приємне враження.
Не знаю, чи є плани на продовження, але я б ознайомилась з Сальмою ще раз)
Історія дитинства першої жінки, що отримала Нобелівську премію з літератури, не може не розчулити. У всіх цих спогадах стільки тепла, світла й ніжності. Сельмі Лагерльоф пощастило мати прекрасне дитинство, рости в оточенні люблячих дорослих, серед природи, надзвичайних людей, їхніх історій і легенд. Попри те, що певний час Сельма Лагерльоф не могла ходити через хворобу, навіть той період вона згадує з любовʼю і вдячністю до дорослих, які допомагали їй жити повноцінне життя.
Книга скаладається з коротких спогадів і переказів, повʼязаних із родинним маєтком Лагерльофів – Морбаккою, та її жителями. Це і давні легенди, і страшні забобони, й реальні історії з життя Сельми та її родини.
Видно, як авторка багато місця відводить у цих спогадах своєму батьку, який був душею цього місця. Він був гарним господарем, товариським чоловіком, а ще спільником дітей у всіх їхніх витівках.
Книга скаладається з коротких спогадів і переказів, повʼязаних із родинним маєтком Лагерльофів – Морбаккою, та її жителями. Це і давні легенди, і страшні забобони, й реальні історії з життя Сельми та її родини.
Видно, як авторка багато місця відводить у цих спогадах своєму батьку, який був душею цього місця. Він був гарним господарем, товариським чоловіком, а ще спільником дітей у всіх їхніх витівках.
Кожен з нас у дитинстві читав чи дивився мультик про маленького Нільса, що подорожував Швецією. Однак мало хто знає Сельму Лаґерльоф, як авторку дорослих творів та Нобелівську лавреатку.
⠀
«Морбакка» - це збірка коротких оповідок, що наче переплітається у роман. Це назва реальної садиби, де Сельма Лаґерльоф провела своє дуже щасливе дитинство, слухаючи розповіді й оповідки бабусі й батьків, потрапляючи в різні пригоди. Оповідь трішки наївна, як і дитячий погляд Сельми на життя. Але від того, вона залишає по собі світлу згадку.
⠀
Дім займає центральне місце оповіді, це місце перебудовують, оздоблюють, саджають квіти та розширюють сад. Відчувається, що це особливе місце, куди хочеться повертатися.
⠀
Цікавий факт: будинок довелося продати за борги, і Сельмі вісімнадцять років довелося збирати кошти, аби його викупити назад.
⠀
Це дуже неспішна книжка, для сповільнення та щоб трішки привести емоційний стан до норми. Мимоволі сам починаєш хотіти відчути такий спокій, коли ніщо не відволікає, є прогулянки і багато розмов, час плине повільно, лише іноді якісь заїжджі гості приносять пожвавлення та вечірні пліткування при свічках. Атмосфера сезонного єднання з природою зачаровує, коли все літо в домі прядуть тканину, а восени звільняють великий стіл і приїздить кравець, аби нашити нового одягу на сезон.
⠀
Багато реальних подій переплітаються з вигадками, забобонами та старими легендами. Простий плин життя родини, де так спокійно і мирно, що мимоволі бере журбинка за серце.
⠀
Не очікуйте від цієї книги карколомного сюжету чи насичених подій. Це той вид літератури, за який я палко люблю скандинавів. Вони якось особливо можуть писати про складне дуже простими словами без прикрас.
⠀
Мої асоціації та теплі згадки з дитинства виникали паралельно читанню: тріщання вогнища та аромат смачної домашньої їжі у селі, хрускіт снігу під ногами, переливи на сонці від вранішньої роси, спів цвіркуна, коли влітку спиш на горищі та вечірні розмови з найріднішими довгими зимовими вечорами.
⠀
Якщо вам сподобається, обов’язково завітайте на офіційний сайт музею Морбакка.
⠀
«Морбакка» - це збірка коротких оповідок, що наче переплітається у роман. Це назва реальної садиби, де Сельма Лаґерльоф провела своє дуже щасливе дитинство, слухаючи розповіді й оповідки бабусі й батьків, потрапляючи в різні пригоди. Оповідь трішки наївна, як і дитячий погляд Сельми на життя. Але від того, вона залишає по собі світлу згадку.
⠀
Дім займає центральне місце оповіді, це місце перебудовують, оздоблюють, саджають квіти та розширюють сад. Відчувається, що це особливе місце, куди хочеться повертатися.
⠀
Цікавий факт: будинок довелося продати за борги, і Сельмі вісімнадцять років довелося збирати кошти, аби його викупити назад.
⠀
Це дуже неспішна книжка, для сповільнення та щоб трішки привести емоційний стан до норми. Мимоволі сам починаєш хотіти відчути такий спокій, коли ніщо не відволікає, є прогулянки і багато розмов, час плине повільно, лише іноді якісь заїжджі гості приносять пожвавлення та вечірні пліткування при свічках. Атмосфера сезонного єднання з природою зачаровує, коли все літо в домі прядуть тканину, а восени звільняють великий стіл і приїздить кравець, аби нашити нового одягу на сезон.
⠀
Багато реальних подій переплітаються з вигадками, забобонами та старими легендами. Простий плин життя родини, де так спокійно і мирно, що мимоволі бере журбинка за серце.
⠀
Не очікуйте від цієї книги карколомного сюжету чи насичених подій. Це той вид літератури, за який я палко люблю скандинавів. Вони якось особливо можуть писати про складне дуже простими словами без прикрас.
⠀
Мої асоціації та теплі згадки з дитинства виникали паралельно читанню: тріщання вогнища та аромат смачної домашньої їжі у селі, хрускіт снігу під ногами, переливи на сонці від вранішньої роси, спів цвіркуна, коли влітку спиш на горищі та вечірні розмови з найріднішими довгими зимовими вечорами.
⠀
Якщо вам сподобається, обов’язково завітайте на офіційний сайт музею Морбакка.