Сельма Лаґерлеф

🫂 Хороші й затишні тексти про сім'ю авторки, про життя її рідного дому — хутора Морбакка, який приймав безліч гостей, зростив й забрав у землю декілька поколінь сім'ї Лаґерльоф і їхніх попередників.

Сельма Лаґерльоф із теплом, подекуди із сумом, але більше все-таки позитивно пише про всіх з родини (батьків, дідів і бабусь, сестер і братів та ін.), про людей, які жили з ними — покоївок, нянь, куховарок і конюшого та про друзів.

😔 В дитинстві Сельму спіткала хвороба, дівчинка декілька років не могла ходити, за цей час її батьки спробували все, однак на ноги її поставив випадок, як пише авторка, чудо, яке здійснила райська пташка без ніг…

❤️‍🔥 До речі, Сельма Лаґерльоф — перша жінка, яка отримала Нобелівську премію з літератури! Мені було доволі цікаво й приємно прочитати про дитинство, спогади про давні події, які спіткали Сельму чи її родину.

У текстах час перемішується, спершу здається, ніби авторка пише за хронологією від свого дитинства й далі, але ні, Сельма вводить нас у нетрі Морбакки і розповідає про його історію, про всіх, хто переступав поріг її рідного дому. Це було гарне читання!

⏩ Якщо хочете чогось такого затишного й ненав'язливого, гарно написаного, то «Морбакка» для вас!

Сельма Лаґерлеф - шведська письменниця, перша жінка-лауреатка Нобелівської премії з літератури. Будучи добре знайомою з її творчістю, не вважала за потрібне читати анотацію, а судячи з обкладинки - чекала чогось реалістичного, навіть буденного.

Що ж отримала? Чарівну, поетичну казку для дорослих про те, як два мрійника закохались один в одного, тільки замість пурпурових вітрил у них була... скрипка. Цей невеличкий роман, всього 120 сторінок, можна проковтнути за вечір, створивши собі чарівний настрій надовго.

Історія дитинства першої жінки, що отримала Нобелівську премію з літератури, не може не розчулити. У всіх цих спогадах стільки тепла, світла й ніжності. Сельмі Лагерльоф пощастило мати прекрасне дитинство, рости в оточенні люблячих дорослих, серед природи, надзвичайних людей, їхніх історій і легенд. Попри те, що певний час Сельма Лагерльоф не могла ходити через хворобу, навіть той період вона згадує з любовʼю і вдячністю до дорослих, які допомагали їй жити повноцінне життя.
Книга скаладається з коротких спогадів і переказів, повʼязаних із родинним маєтком Лагерльофів – Морбаккою, та її жителями. Це і давні легенди, і страшні забобони, й реальні історії з життя Сельми та її родини.

Видно, як авторка багато місця відводить у цих спогадах своєму батьку, який був душею цього місця. Він був гарним господарем, товариським чоловіком, а ще спільником дітей у всіх їхніх витівках.

Дуже тепла історія. Як ковток свіжого повітря у наші темні та буремні часи. Щедро наповнена любов'ю до рідного краю, близьких людей, гумором та іронією.

Книга названа на честь родинного місця проживання, батьківщини. Авторка розповідає історії своїх харизматичних родичів, шляхи розбудови селища та її мешканців. Перед нами постає Швеція 19 століття, родина, у якій люблячі батьки виховують своїх дітей, подекуди і власним прикладом, бабуся, що занурює малечу у казковий світ, тітка, що підтримує брата і відроджується після нещасливого особистого життя завдяки квітам і природі. У цій родині заклали гарне підгрунтя для подальшої щасливої долі дітей. Саме завдяки цьому одна з дочок і стала нобелівською лавреаткою.

"На дивані, який стояв у вітальні між вікнами, принишкли й слухали Даніель з Юганом, Анна, Сельма й Ґерда. 
Вочевидь, їм веліли сидіти тихо, коли дорослі грали й розважалися. Так наче вони малі діти. Слухаючи оперну арію, мимоволі уявляли, що майор співає про себе й про решту присутніх у вітальні. Для дітей ці люди були мовби примарами минулого, тінями багатої, блискучої епохи, а їм самим дано лише побачити слабкі відблиски давніх часів. "

Чудовий твір,#пані_читає і щиро рекомендує.

Кожен з нас у дитинстві читав чи дивився мультик про маленького Нільса, що подорожував Швецією. Однак мало хто знає Сельму Лаґерльоф, як авторку дорослих творів та Нобелівську лавреатку.
⠀
«Морбакка» - це збірка коротких оповідок, що наче переплітається у роман. Це назва реальної садиби, де Сельма Лаґерльоф провела своє дуже щасливе дитинство, слухаючи розповіді й оповідки бабусі й батьків, потрапляючи в різні пригоди. Оповідь трішки наївна, як і дитячий погляд Сельми на життя. Але від того, вона залишає по собі світлу згадку.
⠀
Дім займає центральне місце оповіді, це місце перебудовують, оздоблюють, саджають квіти та розширюють сад. Відчувається, що це особливе місце, куди хочеться повертатися.
⠀
Цікавий факт: будинок довелося продати за борги, і Сельмі вісімнадцять років довелося збирати кошти, аби його викупити назад.
⠀
Це дуже неспішна книжка, для сповільнення та щоб трішки привести емоційний стан до норми. Мимоволі сам починаєш хотіти відчути такий спокій, коли ніщо не відволікає, є прогулянки і багато розмов, час плине повільно, лише іноді якісь заїжджі гості приносять пожвавлення та вечірні пліткування при свічках. Атмосфера сезонного єднання з природою зачаровує, коли все літо в домі прядуть тканину, а восени звільняють великий стіл і приїздить кравець, аби нашити нового одягу на сезон.
⠀
Багато реальних подій переплітаються з вигадками, забобонами та старими легендами. Простий плин життя родини, де так спокійно і мирно, що мимоволі бере журбинка за серце.
⠀
Не очікуйте від цієї книги карколомного сюжету чи насичених подій. Це той вид літератури, за який я палко люблю скандинавів. Вони якось особливо можуть писати про складне дуже простими словами без прикрас.
⠀
Мої асоціації та теплі згадки з дитинства виникали паралельно читанню: тріщання вогнища та аромат смачної домашньої їжі у селі, хрускіт снігу під ногами, переливи на сонці від вранішньої роси, спів цвіркуна, коли влітку спиш на горищі та вечірні розмови з найріднішими довгими зимовими вечорами.
⠀
Якщо вам сподобається, обов’язково завітайте на офіційний сайт музею Морбакка.

🌸Якщо у світі існує така книга, що своїми чарами повертає вас у безтурботну пору дитинства, огортає теплими спогадами, мов ковдрою, і дарує затишок домашнього вогнища, то це точно вона:

🌸Морбакка - дім, де пройшло дитинство письменниці, першої у світі жінки Нобелівської лауреатки, Сельми Лаґерльоф. Як же тепло, як цікаво авторка розповідає про життя на маленькому хуторі в Швеції. Впевнена, що не все і не завжди було легко і просто, але письменниця з такою любов'ю, з таким теплом, з повагою відгукується про будівлі, про родину, про найманих працівників, що здається ніби це було найкраще місце на землі! А воно ж саме таким і було для маленької дівчинки Сельми, яка в дитинстві мала проблеми з ніжками та яку постійно носили на руках.

🌸Окрім власних спогадів, письменниця ділиться цікавими історіями з життя хуторян, перших засновників, розповідає про попередні покоління. Є серед них і місцеві легенди, і трохи містики, є розповіді про невдале кохання, є мрії про далеку країну, де "листя на деревах із чистого золота, а горілка б'є водоспадом". Є й кумедні, як от про домашнього гусака, що відлетів разом з перельотними гусьми, а повернувся разом з "дружиною" та дітьми. Мабуть, ця історія лягла в основу найвідомішого твору авторки "Чудесна мандрівка Нільса Гольґерсона з дикими гусьми".

🌸Приємним відкриттям для мене стало, що це не одиночна книга, а ціла трилогія! Сподіваюся, що видавництво видасть її усю. Рекомендую тим, хто потребує теплого читання.

Мені подобається час від часу читати книги для дітей і про дітей, у тому числі спогади про дитинство. У цьому сенсі з «Морбаккою» я не зовсім вгадала, адже спогади про дитинство все ж не є тут наскрізними. Книга недаремно називається «Морбаккою» на честь місця, в якому народилася і виросла авторка, - саме навколо нього і зосереджується історія, в якій Сельма Лаґерльоф не тільки пригадує ранні роки життя, але і розповідає про різноманітні епізоди з життя родини та оточення, які могли і передувати тому, що вона сама мала можливість спостерігати, переживати та пам'ятати.

Структура у книги своєрідна та не зовсім така, як я очікувала. Наприклад, авторка веде оповідь у третій особі, навіть коли ділиться особистими спогадами, в яких саме вона є головною героїнею (що, можливо, не було особливим в часи, коли вона писала), про події розповідається не надто послідовно, і загалом книга нагадує низку замальовок. Моментами я сумнівалася про кого саме з оточення чи родини йшлося у тексті, і не всі оповідання сподобалися однаково.

Проте мене не могли не зворушити такі історії, як випадок з дитинства письменниці, коли вона втратила здатність ходити і здивувалася ласкавості, яку виявила до неї досі грубувата нянька, чи те, як дівчинкою вона одужала, а причиною одужання вважала зустріч з «райським птахом». З ніжністю описуються і зустрічі і святкування днів народження батька, лейтенанта Лаґерльофа, у сімейній садибі.

Також книжка дає можливість зазирнути в просякнуте надприродним мислення людей у Швеції у позаминулому столітті, оскільки чимало з оповідань зосереджуються навколо вірувань, обрядів і забобонів, притаманним тому часу і місцю.

Загалом, «Морбакка» це неспішна і ностальгійна історія, читаючи яку варто налаштуватися на її ритм, і вона ймовірно залишить тепле і приємне враження.

Не знаю, чи є плани на продовження, але я б ознайомилась з Сальмою ще раз)

Мені здається, що книга «Морбакка» Сельми Лаґерльоф – це ідеальний варіант для спокійного вихідного дня вдома. Дуже тепла, домашня та цікава історія про дім дитинства авторки💭

Сельма Лаґерльоф – це перша жінка-Нобелівська лауреатка з літератури, яка у своїй книзі переплітає веселі історії зі своїх юних років, легенди провінції Вермланд, що знаходиться на півдні Швеції та розповіді про власну сім’ю, сусідів й далеку родину.

У «Морбакка» ви не зустрінете швидкого розвитку подій, вигаданих персонажів чи штучно створеної напруги. Ці короткі історії будуть плавно знайомити нас з сестрами й братами авторки, її мамою й татом, бабусею, улюбленою нянею, хатньою економкою, сусідами й друзями, та самою садибою, де вона жила.

Багато теплих слів буде сказано про її батька – лейтенанта Лаґерльофа, тітку Лувісу й дідуся. І навіть коли мова йтиметься про дім дитинства (Морбакку), ви помітите з якою любов’ю та щирістю пані Сельма відгукується про них.

Дуже радію, що саме зараз мені в руки потрапила ця книга. Вона дозволила сповільнитися, бути в моменті та просто насолоджуватися приємною книгою🤍

• Мамзель Лувіса успадкувала від предків Ваннервіків любов до садівництва й взяла на себе догляд за садом. Квіти стали її щирими друзями. Вони любили її, як і вона любила їх. Люди дивувалися, як їй вдається виростити їх такими яскравими й пишними – ніде такого більше не побачиш. Ніхто не здогадувався, що своїми барвами й буянням квіти завдячували її колишнім мріям про щастя.

• Усі потискають одні одним руки. В очах поблискують сльози. Воно й не дивно. Це невимовне щастя – жити. Мимоволі навертаються сльози.

🎧 Håll mitt hjärta (Same Old Story) – Björn Skifs

Це теплий літературний витончений подарунок, що переносить читача в атмосферу авторського дитинства в шведському родинному гнізді. З кожною сторінкою ви відчуваєте тепло та затишок, які огортають дитячі роки письменниці.

Оповідь, представлена від третьої особи, робить Сельму, ще маленьку дівчинку, не тільки однією з головних героїнь, але й рівноправною частиною свого оточення. Книга розкриває близьке оточення майбутньої письменниці – батьків, інших родичів, друзів, сусідів та подорожі, надаючи читачеві можливість зануритися в світ авторки.

Особливий акцент робиться на місцевих легендах та переказах, які іноді мають загадковий характер. Авторка вдало поєднує реальність і фантазію, утворюючи чарівний ландшафт історій, де важко відрізнити правду від вигадки.

Ця книжка — не лише літературна подорож в минуле, але і своєрідний калейдоскоп емоцій, що залишає в серці читача теплий слід та збагачує його внутрішній світ.