Сельма Лаґерлеф

"Сага про Єсту Берлінга" — це справжній літературний скарб, який поєднує у собі магію оповіді, глибину характерів і багатий історичний контекст. Ця книга належить перу Сельми Лаґерлеф, першої жінки, яка отримала Нобелівську премію з літератури. Її твір не просто став класикою, а й заклав фундамент для магічного реалізму в європейській літературі.

Однією з головних рис цієї книги є її новаторство. Написана у 1891 році, "Сага про Єсту Берлінга" сміливо поєднала реальність із фантазією, що на той час було рідкістю. Лаґерлеф створила особливу атмосферу, де легенди та народні перекази переплітаються з драматичними подіями реального життя. Цей стиль, який пізніше став популярним завдяки латиноамериканським авторам, тут набув своєрідного скандинавського забарвлення.

Сюжет книги побудований навколо Єсти Берлінга — харизматичного, але суперечливого персонажа. Його історія наповнена пристрастю, боротьбою й бажанням знайти сенс життя. Лаґерлеф майстерно прописує героїв, кожен із яких має унікальну долю й характер. Від пастора Єсти до баронеси Елізабет, персонажі книги залишають незабутнє враження, а їхні вчинки викликають співчуття та роздуми.

Крім глибокого психологізму, "Сага про Єсту Берлінга" пропонує багатий історичний контекст. Авторка змальовує життя в Швеції XIX століття, звертаючи увагу на соціальні й культурні аспекти. Її опис природи — це не лише фон для подій, а важливий елемент, що підкреслює магічну атмосферу книги.

Мова Сельми Лаґерлеф заслуговує окремої уваги. Її стиль витончений і поетичний, але водночас зрозумілий і доступний. Вона досягає балансу між епічністю оповіді та інтимністю емоцій, завдяки чому читач легко занурюється в сюжет.

"Сага про Єсту Берлінга" — це книга, яка вражає своєю багатогранністю. Це одночасно казка, драма, історичний роман і філософський трактат про людську природу. Вона надихає, зворушує й залишає по собі довгий емоційний відгук.

Я щиро рекомендую цю книгу всім, хто цінує якісну літературу, глибокі характери й незабутні історії. Це твір, який варто читати і перечитувати, знаходячи кожного разу щось нове. Сельма Лаґерлеф заслужено займає місце серед найвидатніших письменників світу.

Сельма Лаґерлеф "Сага про Єсту Берлінга"

Оповідаючи про життя і пригоди Єсти Берлінга, шведська авторка поєднує реалізм з легендами і алегоріями. І серед часом фантастичних сюжетів чітко проявляється соціальна складова.
Сама форма роману композиційно перегукується з часом, коли відбуваються події - епохою романтизму. Романтизмом, який вшановував пристрасті, міфологію, містику.

Сельма Лаґерлеф зробила свого Єсту Берлінга у моїх очам дуже романтичним героєм. Власне, романтичним не у сучасному нам значенні, а як втілення притаманних романтизму рис. Суперечливий, сміливий, хитрий, невдячний, впертий, благородний - у ньому поєднувалося все. Це явно не той герой, який викликає повагу чи закохує у себе. Чимало його вчинків викликають спротив і критику. Почнемо з самого знайомства: перед нами постає колишній священник, вигнаний за пиятику. Разом з Єстою познайомимося і з його паствою, з людьми, що його оточують. З тими проблемами, які панують у суспільстві - неосвіченості, бідності, ліні, забобонами, насильством.

Очікування від героя саги, що він докладатиметься до вирішення цих чи інших проблем виявилося марним. Єста Берлінг - не герой, попри лідерство у своїй групі кавалерів. З цими кавалерами - то окрема розмова, та про їхні життєписи ми взнаємо поступово. Кавалери ведуть розслаблений спосіб життя, пиячать і гуляють, поки справа, що приносила дохід усій громаді занепадає без мудрого управління і ретельної праці.

У письменниці дуже яскраві жіночі образи, і взаємодіям Єсти з жінками присвячена значна частина тексту. І це доволі прогресивне зображення жіночої долі: і талановита у бізнесі майориха, і смілива Анна, і горда графиня. Розумні, добрі жінки тут мені подобалися набагато більше за персонажів-чоловіків. Нерозсудливість, пихатість, заздрість і небажання вислухати зіпсували долі.

Сельма Лаґерлеф наповнює життєпис головного героя випробуваннями, і не з усіх він виходить з честю. Багатьом героям доводиться стикнутися з несправедливістю, жорстокістю, насильство. У літературі, як і у житті, часто цього болю завдають рідні люди. Знову ж таки, попри алегоричність оповіді, соціальна і морально-психологічна складова роману знаходила відгук у душі

Це один із перших творів, що приніс Нобелівську премію жінці. Лагерлєф відродила інтерес до скандинавського фольклору та історій. Також, твір вважається одним з перших в напрямку магічного реалізму в європейській літературі.
Головні переваги твору:
Мова поетична й образна. Теми кохання, жертовності й боротьби зі слабкостями є вічними.
Поєднання реалістичних і фантастичних елементів.
Глибокий аналіз моральних дилем і людських слабкостей.

Твір відомий у світі й залишається актуальним у скандинавській літературі, проте в Україні ще потребує ширшого визнання.

🫂 Хороші й затишні тексти про сім'ю авторки, про життя її рідного дому — хутора Морбакка, який приймав безліч гостей, зростив й забрав у землю декілька поколінь сім'ї Лаґерльоф і їхніх попередників.

Сельма Лаґерльоф із теплом, подекуди із сумом, але більше все-таки позитивно пише про всіх з родини (батьків, дідів і бабусь, сестер і братів та ін.), про людей, які жили з ними — покоївок, нянь, куховарок і конюшого та про друзів.

😔 В дитинстві Сельму спіткала хвороба, дівчинка декілька років не могла ходити, за цей час її батьки спробували все, однак на ноги її поставив випадок, як пише авторка, чудо, яке здійснила райська пташка без ніг…

❤️‍🔥 До речі, Сельма Лаґерльоф — перша жінка, яка отримала Нобелівську премію з літератури! Мені було доволі цікаво й приємно прочитати про дитинство, спогади про давні події, які спіткали Сельму чи її родину.

У текстах час перемішується, спершу здається, ніби авторка пише за хронологією від свого дитинства й далі, але ні, Сельма вводить нас у нетрі Морбакки і розповідає про його історію, про всіх, хто переступав поріг її рідного дому. Це було гарне читання!

⏩ Якщо хочете чогось такого затишного й ненав'язливого, гарно написаного, то «Морбакка» для вас!

Сельма Лаґерлеф - шведська письменниця, перша жінка-лауреатка Нобелівської премії з літератури. Будучи добре знайомою з її творчістю, не вважала за потрібне читати анотацію, а судячи з обкладинки - чекала чогось реалістичного, навіть буденного.

Що ж отримала? Чарівну, поетичну казку для дорослих про те, як два мрійника закохались один в одного, тільки замість пурпурових вітрил у них була... скрипка. Цей невеличкий роман, всього 120 сторінок, можна проковтнути за вечір, створивши собі чарівний настрій надовго.

Історія дитинства першої жінки, що отримала Нобелівську премію з літератури, не може не розчулити. У всіх цих спогадах стільки тепла, світла й ніжності. Сельмі Лагерльоф пощастило мати прекрасне дитинство, рости в оточенні люблячих дорослих, серед природи, надзвичайних людей, їхніх історій і легенд. Попри те, що певний час Сельма Лагерльоф не могла ходити через хворобу, навіть той період вона згадує з любовʼю і вдячністю до дорослих, які допомагали їй жити повноцінне життя.
Книга скаладається з коротких спогадів і переказів, повʼязаних із родинним маєтком Лагерльофів – Морбаккою, та її жителями. Це і давні легенди, і страшні забобони, й реальні історії з життя Сельми та її родини.

Видно, як авторка багато місця відводить у цих спогадах своєму батьку, який був душею цього місця. Він був гарним господарем, товариським чоловіком, а ще спільником дітей у всіх їхніх витівках.

Дуже тепла історія. Як ковток свіжого повітря у наші темні та буремні часи. Щедро наповнена любов'ю до рідного краю, близьких людей, гумором та іронією.

Книга названа на честь родинного місця проживання, батьківщини. Авторка розповідає історії своїх харизматичних родичів, шляхи розбудови селища та її мешканців. Перед нами постає Швеція 19 століття, родина, у якій люблячі батьки виховують своїх дітей, подекуди і власним прикладом, бабуся, що занурює малечу у казковий світ, тітка, що підтримує брата і відроджується після нещасливого особистого життя завдяки квітам і природі. У цій родині заклали гарне підгрунтя для подальшої щасливої долі дітей. Саме завдяки цьому одна з дочок і стала нобелівською лавреаткою.

"На дивані, який стояв у вітальні між вікнами, принишкли й слухали Даніель з Юганом, Анна, Сельма й Ґерда. 
Вочевидь, їм веліли сидіти тихо, коли дорослі грали й розважалися. Так наче вони малі діти. Слухаючи оперну арію, мимоволі уявляли, що майор співає про себе й про решту присутніх у вітальні. Для дітей ці люди були мовби примарами минулого, тінями багатої, блискучої епохи, а їм самим дано лише побачити слабкі відблиски давніх часів. "

Чудовий твір,#пані_читає і щиро рекомендує.

Кожен з нас у дитинстві читав чи дивився мультик про маленького Нільса, що подорожував Швецією. Однак мало хто знає Сельму Лаґерльоф, як авторку дорослих творів та Нобелівську лавреатку.
⠀
«Морбакка» - це збірка коротких оповідок, що наче переплітається у роман. Це назва реальної садиби, де Сельма Лаґерльоф провела своє дуже щасливе дитинство, слухаючи розповіді й оповідки бабусі й батьків, потрапляючи в різні пригоди. Оповідь трішки наївна, як і дитячий погляд Сельми на життя. Але від того, вона залишає по собі світлу згадку.
⠀
Дім займає центральне місце оповіді, це місце перебудовують, оздоблюють, саджають квіти та розширюють сад. Відчувається, що це особливе місце, куди хочеться повертатися.
⠀
Цікавий факт: будинок довелося продати за борги, і Сельмі вісімнадцять років довелося збирати кошти, аби його викупити назад.
⠀
Це дуже неспішна книжка, для сповільнення та щоб трішки привести емоційний стан до норми. Мимоволі сам починаєш хотіти відчути такий спокій, коли ніщо не відволікає, є прогулянки і багато розмов, час плине повільно, лише іноді якісь заїжджі гості приносять пожвавлення та вечірні пліткування при свічках. Атмосфера сезонного єднання з природою зачаровує, коли все літо в домі прядуть тканину, а восени звільняють великий стіл і приїздить кравець, аби нашити нового одягу на сезон.
⠀
Багато реальних подій переплітаються з вигадками, забобонами та старими легендами. Простий плин життя родини, де так спокійно і мирно, що мимоволі бере журбинка за серце.
⠀
Не очікуйте від цієї книги карколомного сюжету чи насичених подій. Це той вид літератури, за який я палко люблю скандинавів. Вони якось особливо можуть писати про складне дуже простими словами без прикрас.
⠀
Мої асоціації та теплі згадки з дитинства виникали паралельно читанню: тріщання вогнища та аромат смачної домашньої їжі у селі, хрускіт снігу під ногами, переливи на сонці від вранішньої роси, спів цвіркуна, коли влітку спиш на горищі та вечірні розмови з найріднішими довгими зимовими вечорами.
⠀
Якщо вам сподобається, обов’язково завітайте на офіційний сайт музею Морбакка.

🌸Якщо у світі існує така книга, що своїми чарами повертає вас у безтурботну пору дитинства, огортає теплими спогадами, мов ковдрою, і дарує затишок домашнього вогнища, то це точно вона:

🌸Морбакка - дім, де пройшло дитинство письменниці, першої у світі жінки Нобелівської лауреатки, Сельми Лаґерльоф. Як же тепло, як цікаво авторка розповідає про життя на маленькому хуторі в Швеції. Впевнена, що не все і не завжди було легко і просто, але письменниця з такою любов'ю, з таким теплом, з повагою відгукується про будівлі, про родину, про найманих працівників, що здається ніби це було найкраще місце на землі! А воно ж саме таким і було для маленької дівчинки Сельми, яка в дитинстві мала проблеми з ніжками та яку постійно носили на руках.

🌸Окрім власних спогадів, письменниця ділиться цікавими історіями з життя хуторян, перших засновників, розповідає про попередні покоління. Є серед них і місцеві легенди, і трохи містики, є розповіді про невдале кохання, є мрії про далеку країну, де "листя на деревах із чистого золота, а горілка б'є водоспадом". Є й кумедні, як от про домашнього гусака, що відлетів разом з перельотними гусьми, а повернувся разом з "дружиною" та дітьми. Мабуть, ця історія лягла в основу найвідомішого твору авторки "Чудесна мандрівка Нільса Гольґерсона з дикими гусьми".

🌸Приємним відкриттям для мене стало, що це не одиночна книга, а ціла трилогія! Сподіваюся, що видавництво видасть її усю. Рекомендую тим, хто потребує теплого читання.

Мені подобається час від часу читати книги для дітей і про дітей, у тому числі спогади про дитинство. У цьому сенсі з «Морбаккою» я не зовсім вгадала, адже спогади про дитинство все ж не є тут наскрізними. Книга недаремно називається «Морбаккою» на честь місця, в якому народилася і виросла авторка, - саме навколо нього і зосереджується історія, в якій Сельма Лаґерльоф не тільки пригадує ранні роки життя, але і розповідає про різноманітні епізоди з життя родини та оточення, які могли і передувати тому, що вона сама мала можливість спостерігати, переживати та пам'ятати.

Структура у книги своєрідна та не зовсім така, як я очікувала. Наприклад, авторка веде оповідь у третій особі, навіть коли ділиться особистими спогадами, в яких саме вона є головною героїнею (що, можливо, не було особливим в часи, коли вона писала), про події розповідається не надто послідовно, і загалом книга нагадує низку замальовок. Моментами я сумнівалася про кого саме з оточення чи родини йшлося у тексті, і не всі оповідання сподобалися однаково.

Проте мене не могли не зворушити такі історії, як випадок з дитинства письменниці, коли вона втратила здатність ходити і здивувалася ласкавості, яку виявила до неї досі грубувата нянька, чи те, як дівчинкою вона одужала, а причиною одужання вважала зустріч з «райським птахом». З ніжністю описуються і зустрічі і святкування днів народження батька, лейтенанта Лаґерльофа, у сімейній садибі.

Також книжка дає можливість зазирнути в просякнуте надприродним мислення людей у Швеції у позаминулому столітті, оскільки чимало з оповідань зосереджуються навколо вірувань, обрядів і забобонів, притаманним тому часу і місцю.

Загалом, «Морбакка» це неспішна і ностальгійна історія, читаючи яку варто налаштуватися на її ритм, і вона ймовірно залишить тепле і приємне враження.

Не знаю, чи є плани на продовження, але я б ознайомилась з Сальмою ще раз)

Мені здається, що книга «Морбакка» Сельми Лаґерльоф – це ідеальний варіант для спокійного вихідного дня вдома. Дуже тепла, домашня та цікава історія про дім дитинства авторки💭

Сельма Лаґерльоф – це перша жінка-Нобелівська лауреатка з літератури, яка у своїй книзі переплітає веселі історії зі своїх юних років, легенди провінції Вермланд, що знаходиться на півдні Швеції та розповіді про власну сім’ю, сусідів й далеку родину.

У «Морбакка» ви не зустрінете швидкого розвитку подій, вигаданих персонажів чи штучно створеної напруги. Ці короткі історії будуть плавно знайомити нас з сестрами й братами авторки, її мамою й татом, бабусею, улюбленою нянею, хатньою економкою, сусідами й друзями, та самою садибою, де вона жила.

Багато теплих слів буде сказано про її батька – лейтенанта Лаґерльофа, тітку Лувісу й дідуся. І навіть коли мова йтиметься про дім дитинства (Морбакку), ви помітите з якою любов’ю та щирістю пані Сельма відгукується про них.

Дуже радію, що саме зараз мені в руки потрапила ця книга. Вона дозволила сповільнитися, бути в моменті та просто насолоджуватися приємною книгою🤍

• Мамзель Лувіса успадкувала від предків Ваннервіків любов до садівництва й взяла на себе догляд за садом. Квіти стали її щирими друзями. Вони любили її, як і вона любила їх. Люди дивувалися, як їй вдається виростити їх такими яскравими й пишними – ніде такого більше не побачиш. Ніхто не здогадувався, що своїми барвами й буянням квіти завдячували її колишнім мріям про щастя.

• Усі потискають одні одним руки. В очах поблискують сльози. Воно й не дивно. Це невимовне щастя – жити. Мимоволі навертаються сльози.

🎧 Håll mitt hjärta (Same Old Story) – Björn Skifs

Це теплий літературний витончений подарунок, що переносить читача в атмосферу авторського дитинства в шведському родинному гнізді. З кожною сторінкою ви відчуваєте тепло та затишок, які огортають дитячі роки письменниці.

Оповідь, представлена від третьої особи, робить Сельму, ще маленьку дівчинку, не тільки однією з головних героїнь, але й рівноправною частиною свого оточення. Книга розкриває близьке оточення майбутньої письменниці – батьків, інших родичів, друзів, сусідів та подорожі, надаючи читачеві можливість зануритися в світ авторки.

Особливий акцент робиться на місцевих легендах та переказах, які іноді мають загадковий характер. Авторка вдало поєднує реальність і фантазію, утворюючи чарівний ландшафт історій, де важко відрізнити правду від вигадки.

Ця книжка — не лише літературна подорож в минуле, але і своєрідний калейдоскоп емоцій, що залишає в серці читача теплий слід та збагачує його внутрішній світ.