Барва пурпурова

Автор
Еліс Вокер
RDT оцінка
8.7
19
Ваша оцінка
відгуків
9
300 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
300 грн
1
Про товар
Код товару
117359
Рік видання
Палітурка
Мова
Українська
Ілюстрації
Оригінальна назва
The Color Purple by Alice Walker
Перекладач
Анастасія Божук
Кількість сторінок
352
Формат (мм)
200 x 130
ISBN
9789664483527
Опис

Лавреат Пулітцерівської премії, що у форматі листів проникливо озвучує багатовимірність історій темношкірих жінок 

Життя Сілі та Нетті перетворюється на пекло тоді, коли помирає їхня мати — вітчим, який був для них як рідним, вчиняє над Сілі насильство та видає заміж за нелюба. У цьому тиранічому шлюбі дівчина страшенно нещаслива: її оточують чужі діти та чоловік, який кохає іншу. Сілі тримається виключно на обіцянці Нетті писати щодня, але листи від сестри все не надходять і не надходять. Та одного дня виявляється, що їх переховував від Сілі її чоловік-тиран, і тепер, коли жінка має до них доступ, дівчина дізнається страшну правду про їхніх батьків та Олівію — її єдину доньку, яку в неї колись силоміць відібрали. «Барва пурпурова» — це сповнений болю роман, який дає чорношкірим жінкам потужний голос та відправляє читачів у пошуки спокою та самозцілення разом зі своїми героїнями.

Чому варто прочитати книжку «Барва пурпурова»?

  • Книжка, яка зробила Еліс Вокер першою темношкірою жінкою, що здобула Пулітцерівську премію.
  • Болючий та пронизливий епістолярний роман, який залишає своїм читачам потужні меседжі про самозцілення, прощення, самопізнання та сестринство.
  • Історія, що розбиває мовчанку навколо домашнього та сексуального насилля та веде читачів у складну подорож трансформації людини, що пройшла крізь найважчі етапи свого життя.

Про авторку:

Еліс Вокер (Alice Walker) — американська прозаїкиня, поетка та громадська діячка. Перша афроамериканка, яка здобула Пулітцерівську премію з художньої літератури. Вона є авторкою таких книжок та збірок віршів, як Meridian, You Can't Keep a Good Woman Down: Stories, Possessing the Secret of Joy, Possessing the Secret of Joy, Good Night, Willie Lee, I'll See You in the Morning, Hard Times Require Furious Dancing: New Poems, Taking the Arrow Out of the Heart та багатьох інших. Вона пише як прозу, так і науково-популярні дослідження. За свій роман The Color Purple у 1983 році Еліс здобула Пулітцерівську премію, ставши першою афроамериканкою з цією нагородою.

Вокер є громадською активісткою, яка брала участь у Руху за громадянські права, а також регулярно виступає за права темношкірих жінок і залучена до активізму з захисту прав тварин. Еліс також стала лавреаткою численних нагород та відзнак, зокрема Премії О. Генрі, Премії Ліліан Сміт, Премії Розенталя, Національної книжкової премії з художньої літератури та багатьох інших. 

Враження читачів
RDT оцінка
8.7
19
Ваша оцінка
відгуків
9
8
18.02.2025
Моя порада: не читайте анотацію перед тим, як читатимете книгу.

А тепер до всього іншого.

Головна особливість книги?
✨це роман в листах. Тут ви не знайдете розділових знаків на позначення прямої мови, а про плин часу дізнаватиметесь через мимохідь згадані факти з життя героїв.

✨Сюжет?
Через історію двох сестер-афроамериканок, які були розлучені ще дівчатками, авторка розповідає про життя та становище чорношкірих (та кольорових) жінок початку ХХ століття.
Історія дуже «скляна», але відверта і правдива. Вона про:
⏺ Неосвіченість, расизм, сексизм, насилля (сексуальне, фізичне та психологічне), зґвалтування, вимушені шлюби, традиції жіночого обрізання та шрамування.
⏺ Прагнення жінки до свободи, незалежності та можливості робити вибір самостійно.
⏺ Шлях від безкоштовної виснажливої праці до роботи за гроші.
⏺ Подорож від релігії та сліпого слідування Біблії до духовності та любові до себе і світу у всіх його проявах.

Це історія про вірність і надію - незважаючи на час, відстань і багаторічну тишу. Про біль і боротьбу, про кохання та співчуття, про дружбу і стійкість, про зростання та відвагу.

✨З одного боку - це цікавий, важливий і дуже значимий твір. І він насправді must read.
✨А з іншого боку, я не можу сказати, що я б колись перечитала цю книгу, чи що вона поповнила список улюблених. Це було насправді дуже добре, але на емоційному рівні чомусь не дуже зачепило.

Але прочитати раджу. Однозначно.
Експерт Readeat
8
28.01.2025
На перший погляд може здатися, що це історія про домашнє насилля, про знущання чоловіка над жінкою, але це тільки одна грань. Насправді історія розкриває і багато іншого, зокрема:

🔸про сильних жінок, які готові боротися і завдяки цьому їхній голос стає чути. Завдяки їхній силі вони не тільки виборюють для себе нормальне ставлення, але й можуть змінювати світ навколо себе;
🔸 про боротьбу чорношкірих за свої права на початку 1900 років. Це проявляється як і через головну героїню, так і через інших — Софію, Нетті, яка стала місіонеркою та тривалий час жила в Африці.

Я б розділила цю книгу на дві частини.
▪️у першій ми більше знайомимось із Сілі та її життям, яке було непростим. Вона жила в родині, де було насилля, а потім її змусили одружитися з чоловіком, який її не кохав і теж вчиняв над нею насилля.
▪️у другій ми вже більше заглиблюємось в життя чорношкірих людей в Африці. Адже в своїх листах Нетті розповідає про це багато.

Крім того, у книзі є й інші теми: різниця поглядів у темношкірих американців та темношкірих африканців, розкриття своєї сексуальності, фемінізм, навʼязування норм людям, релігія. Тож книга багатошарова.

Вона непроста емоційно, особливо перша частина, яка може зробити боляче. Водночас друга частина трішки легша емоційно було для мене.

І як це буває, коли книга непроста емоційно, вона проста в плані тексту. Читати було легко, динамічно. Я проковтнула книгу за два дні. Уся книга написана в епістолярному стилі й складається лише з листів Сілі та Нетті. Абзаци короткі, і тому читається книга ще швидше.

Але з одного боку — це чудова книга, яка розкриває важливі питання й вона справді емоційна та цікава. Але, можливо, через те, що книга «зашвидка», лише в листах, мені трішки не вистачило якихось описів і більшого занурення в усе, що відбувалось. Я ніби проковтнула цю історію, не встигнувши її прожити.
8
13.03.2025
«Усе в своє життя я мусила битись. Я мала боротися з батьком, боротися з братами, боротися з кузенами та дядьками. Донька не в безпеці в сім'ї, де самі чоловіки. Але я ніколи не думала, що мені доведеться боротись у власному домі. Я радше його уб'ю, перш ніж дозволю побити себе»

Історія розповідає про складне життя афроамериканської жінки Сілі в США на початку ХХ століття. Для нас це книга, а для головної героїні — щоденник, у якому вона писала листи. Спочатку вони були адресовані Богові, бо Він був єдиним її «співрозмовником», якому вона довіряла свої переживання. Згодом Сілі почала писати до своєї сестри Нетті. З цих листів вона дізнається правду про своїх батьків і дітей, яких колись у неї силоміць відібрали.

Перші сторінки стали для мене шоком і викликали сильну відразу до «чоловіків» того часу.

У романі порушуються теми жорстокого сексуального та фізичного насилля, расизму, гендерної нерівності, приниження, сексизму, стереотипів щодо жінок і рабства.

Я відчуваю повагу до афроамериканських жінок, які змогли стати самодостатніми, незалежними від чоловіків і стереотипів,
зажити так, як хочеться саме їм та нарешті здобути освіту. Особливо — до тих жінок, які мали відвагу (за яку, на жаль, часто самі страждали) вдарити чоловіка у відповідь і показати свою силу.
Ви переглядали