🫣 Я прослухала курс філософії у коледжі і в академії, але здебільшого все пройшло мимо, як то кажуть, в одне вухо залетіло, в інше вилетіло, якісь відголоски про античних філософів і Канта є, але…

Я більше пам'ятаю із книжок щось, наприклад, про Ніцше і Спінозу (здебільшого з книг Ірвіна Ялома). Однак тема для мене все одно цікава, не так зрештою, як праці філософів, а як основна думка, яку Скотт Гершовіц закладає в цю кникжу - «Філософія — це мистецтво думати», і що цього мистецтва не треба себе позбавляти і розвивати його в своїх дітях.

Зрештою саме на основі запитань до дітей і від них, а також на основних філософських вченнях, дилемах і працях — побудована ця книжка.

Читати було цікаво, захопливо й корисно, скажу я вам! Так, подекуди мізки закипають і треба перечитувати декілька разів одну сторінку, щоб вловити суть, особливо, якщо автор трактує якусь філософську головоломку, але якщо вдається дійти до суті, то стає дуже приємно, перевірено на собі 😁!

У книзі декілька частин:
1. Пізнаємо мораль (права, відплата, покарання, авторитет, мова);
2. Пізнаємо себе (гендер і спорт, раса та відповідальність);
3. Пізнаємо світ (знання, правда, розум, нескінченність, Бог).

📚 У кожній з частин є тематичний діалог із синами, подання фактичного матеріалу і трактування автора, до речі, Скотт Гершовіц професор права й філософії у Мічиганському університеті, доктор філософії Оксфордського університету!

Однак, якщо ви вважаєте, що це щось нудне й «не для всіх», то ви помиляєтеся, автор дуже класно пише, так, звичайно, тут є трохи важкої інформації, зрештою це книжка про філософію, а вона далеко не проста! Проте стиль написання файний, є гумор і діалоги, тому рекомендую читати, якщо тема для вам цікава й актуальна!

🫂 Хороші й затишні тексти про сім'ю авторки, про життя її рідного дому — хутора Морбакка, який приймав безліч гостей, зростив й забрав у землю декілька поколінь сім'ї Лаґерльоф і їхніх попередників.

Сельма Лаґерльоф із теплом, подекуди із сумом, але більше все-таки позитивно пише про всіх з родини (батьків, дідів і бабусь, сестер і братів та ін.), про людей, які жили з ними — покоївок, нянь, куховарок і конюшого та про друзів.

😔 В дитинстві Сельму спіткала хвороба, дівчинка декілька років не могла ходити, за цей час її батьки спробували все, однак на ноги її поставив випадок, як пише авторка, чудо, яке здійснила райська пташка без ніг…

❤️‍🔥 До речі, Сельма Лаґерльоф — перша жінка, яка отримала Нобелівську премію з літератури! Мені було доволі цікаво й приємно прочитати про дитинство, спогади про давні події, які спіткали Сельму чи її родину.

У текстах час перемішується, спершу здається, ніби авторка пише за хронологією від свого дитинства й далі, але ні, Сельма вводить нас у нетрі Морбакки і розповідає про його історію, про всіх, хто переступав поріг її рідного дому. Це було гарне читання!

⏩ Якщо хочете чогось такого затишного й ненав'язливого, гарно написаного, то «Морбакка» для вас!

🫂 Це дуже сумна історія, з багатьма тригерними моментами, які зачіпають за живе, проте водночас вона дуже добре написана, багато моментів зрезонували, зрештою завдяки їй я змогла звернути увагу на свої проблеми, а це для мене дуже цінно — пізнавати себе через книги…

Тринадцять людей, тринадцять сторін, тринадцять точок зору.

🤝🏻 Підлітки, такі різні, але водночас усі дуже схожі, об'єднані школою, безпечним місцем, в якому кожен й кожна може бути собою, де вчителі та методи викладання також не є звичними, адже школа націлена на мистецтво й творчий розвиток.

І учні, і вчителі знають, що в цій школі вони можуть не грати ролей, відчувати всі емоції, знати, що тут тобі допоможуть, що тут знають, як з тобою поводитися, що тут не ображатимуть, навпаки — захистять від всього злого.

Проте так триватиме не завжди, на жаль.

🙄 Після відмови сину мера вступити в їхню мистецьку школу-інтернат, проти них починається повстання: на учнів нападають, а директора поливають брудом через ЗМІ, однак вони будуть боротися.

Заради них самих, заради вчителів, заради директор, який їм, як батько.

Учні вирішують діяти кардинально, за одну ніч по-всьому місту «виростають» мурали, діяли тихо, злагоджено швидко, тому їх ніхто не зловив, але запідозрили, звичайно ж, одразу саме їх. Наступного ранку декілька поліціянтів робили допити і шукали зачіпки. Звинувачень ніяких не пред'явили, бо доказів немає, окрім, як «у вас тут повсюди фарба і багато художників»...

Маркель, Ендер, Христина, Емма, Джейкоб, Скажений Ром, Клімт, Тихий, Психопат, Вишня, Дев'ятий, Лєра, Май, Смарт — усі вони тепер у моєму ❤️. Під час читання мені хотілося їх усіх обійняти, а тих, кого не можна — просто побути поруч.

Я знаю, що не можна говорити «люди з особливостями», але я й не знаю, чи можна (у цьому випадку) називати їх люди з ментальною інвалідністю, тому скажу так: як ви могли зрозуміти, ці підлітки непрості, у книзі описуються люди з різними синдромами і діагнозами, зокрема РДУГ, РАС, епілепсія, синестезія (загугліть!) та ін.

Авторка порушує великий спектр проблем, окрім психічного здоров'я, також є — фізичне насилля, розлучення батьків, негативне ставлення до ЛГБТК+ спільноти, стирання стереотипів про «гопніків», прийняття себе і соціуму, в якому ти перебуваєш.

Я вірила, сподівалася й надіялася, що фінал буде хорошим, але вкінці я плакала й не знала, де себе подіти, бо хотілося безмежно знати, чим там усе завершиться, однак авторка зробила відкритий фінал.

Останні сторінки мене добивали, чесне слово, це було дуже важко, хвилювалася за героїв, наче це я знову втратила близьку людину. Ці підлітки змушені стати дорослими, змушені захищатися, змушені брати відповідальність за дорослих, незважаючи на свої особисті проблеми й потреби, вони беруть себе в руки і роблять усе можливе, і мені боляче, що я не дізналася, чи їм вдалося…

Назважаючи на це все, щиро рекомендую вам цю книжку, вона привідкриє для вас завісу життя людей із різними психічними розладами, як це проявляється, як будувати комунікацію з такими людьми, особливо підлітками.

❤️‍🔥 А ще! Тут дуже красиві ілюстрації й стиль написання, книжка однозначно варта вашої уваги! Читається швидко, але залишиться у думках надовго! Я залишила в ній 27 стикерів, писала на полях замітки й виділяла цитати.

Збірка коротких інтерв'ю, в яких авторка з відомими й впливовими людьми, намагається дійти до якоїсь спільної думки про нашу перемогу у війні з росією.

Скажу чесно, книжка непогана і тема важлива, але мені були цікаві лише декілька розмов: дипломати Сергій Корсунський і Ігор Осташ, Степан Бандера-онук, племінник Джохара Дудаєва Муса Таїпов, боєць полку ім. Костуся Калиновського Олег «Ольгеред» Овчинніков, прем'єр-міністр Республіки Косово Альбін Курті та командир Назар «Вій» Сарабун (усіх героїв можна знайти в каруселі, додаю фото змісту).

Чому саме вони? Мабуть, тому що більшість із них говорять не так про українців, як про інші національності та країни, і як вони сприймають нас, Україну, війну. Про різні досвіди та ймовірний розвиток нашої держави, насамперед, як країни, яка зможе перемогти у війні. Декілька уривків можете глянути в каруселі.

Повторюсь, книжка непогана, але мені наче чогось бракувало, або саме такий короткий жанр не допоміг розкрити тему чи героїв більше.

📚 Я не очікувала нічого особливого від цієї книжки, і в ній справді немає нічого такого, але в цьому, на мою думку, її. перевага! Зараз поясню ⬇️

Це історія про реалії української сім'ї з Донбасу; брат з сестрою їдуть з Києва додому на весілля молодшої сестри. Вони не близькі і ніколи такими не були, вони радіють, що змогли виїхати в інше місто, побудувати інше життя. Проте «уважити» треба, тому вирушають у дорогу.

🫂 Шлях буде нелегкий, це стає зрозуміло одразу, як тільки вони рушили з автовокзалу. Спершу Яра та Олег мають заїхати у Харків за тіткою і вже з нею вирушити машиною на Донеччину. Однак без форсмажорів не обійшлося, тому тітка залишається, а їм треба добратися в рідне село, бо, поки вони гостилися у Харкові, помер дід. Тому замість весілля, вони вже їдуть на похорон…

Ми спостерігаємо за їхньою подорожжю, часом описи були такі чіткі, що я наче сиділа в автобусі біля ГГ, пила з ними пиво в сумнівній компанії в центрі міста під час якогось святкування, а потім з ними ж їхала в старій тарантайці, поганою дорогою, через зарослі й закинуті будівлі.

Роман й справді дуже життєвий, тому тут буде російська (матір спілкується виключно рос), це трохи тригерить, але, як на мене, не більше, ніж, коли ви почуєте російську в громадському транспорті чи закладі харчування.

🤔 Що сподобалося — простота. Справді. Це лайтова, хороша, реалістична розповідь про життя й трагедію однієї сім'ї: їхній батько помер молодим, він був художником, після смерті залишилася лише 1 картина, але діти намагатимуться щось знайти під час поїздки додому, а матір не знала, як правильно виховувати дітей, вона тягнула на собі їх 3 і бачила перед собою лише роботу.

Тут немає якогось пафосу, осуду чи повчань, лише розповідь про те, як воно буває. Я прочитала цю книжку за 2,5 години, тому вважаю, що вона ідеально підійде вам для читання одного затишного вечора.

Улюблений автор + улюблений цикл = чудово проведений час 💞.

17 книга за хронологія і 5 з циклу «Ринсвінд».

У чаррівник Ринсвінда є одне вагоме вміння, точніше, мабуть, це удача — він завжди (завжди!) виживає. Яка б халепа його спіткала, він завжди тікає, завжди знаходить можливість (або це можливість знаходить його) врятуватися.

🤔 Коли до міста Анк-Морпок приходить «телеграма» про виклик найвидатнішого й найсильнішого чарівника, всі найсильніші й навидатніші з Невидної академії вирішують, що ним є Ринсвінд. Аргумент у них залізний — він завжди виживає, то й цього разу все буде добре.

Отже, задіявши прикликання, вони знаходять Ринсвінда, бо, як ми знаємо з попередніх частин, він давно не був в Анк-Морпоку; був в пеклі, був на різних островах; був ніде (коли зароджувася світ), але назад, в рідне місто, все ніяк не міг потрапити). До цього моменту (і, як він сам скаже, краще би й не потрапляв 😅).

За сотні миль, на іншій стороні Дискосвіту спалахують повстання проти влади, яке має очолити чарівник із армією Червоних. Вони керуються легендою, яку люди сотворили на основі щоденникових записів, які колись зробив один давній друг Ринсвінда, зрештою з ним він також зустрічається. Правда у в'язниці, що ж, у них буде час згадати веселі часи 😁.

Чи уміхнеться удача Ринсвінду тепер, коли проти семимільйонної армії, він зможе протиставити лише 6 підстарикуватих варварів (хоча в них ще є порох у порохівниці 😁🤣), одного аля варвара, колишнього вчителя, самого себе і декілька десятків ідейних дітей-підлітків…

Таємниці, легенди, міфи, залякування, сила, впертість, впевненість, магія, чари, привиди, розумна грушка, плітки, ну й удача, звичайно ж (!) - це все може допомогти Ринсвінд та йоги друзям, от лишень якщо це буде вигідно тим, для кого вони лише пішаки в настільній грі.

Мені сподобалося! І я не перестану радити вам читати серію «Дискосвіт» 🧡.

P.S. А ще тут є ефект метелика, один метелик «робить помах крил отак, і так», і запускає неминуче".

📚 Перший плюс — передмова від Ростислава Семківа, який вводить нас у курс справи, так сказати 😁. Розповідає про стиль Василя Карп'юка, про особливості письма, сюжетів, образів. Одразу розумієш, що це буде дивне (й подекуди зовсім не трохи), але цікаве, приємне й точно не нудне читання!

І воно все й справді так було!

⬇️ Якщо коротко, тут є оповідання про:
— карпатську нявку без спини, в якої видно внутрішні органи, яка втекла в Київ, зустріла хлопця, стала успішною копірайтеркою, зробила собі операцію, а згодом виїхала закордон;
— високого чоловіка, який «продовжував» життя поцілунками, ходив на побачення з дівчатами з табуретк, і як він потім знайшов собі дівчину, яка стала деревом;
— сім'ю, яка хоче розлучитися, а також жінку, яка хоче забути всі традиції, але бо неї приходять мертві родичі і вона одумується;
— собаку, який знає вірші Лесі Українки;
— чоловіка, який молився Господу, щоб той дав йому грошей, а коли той виконує бажання, то молиться, щоб він повернув усе назад, як було, без річки з рибою посеред квартири;
— виноградинку, яка мала розум і хотіла бути людиною, на фоні цього в неї розвинулася депресія, тому коли її з'їв хлопчик — вона змусила його повіситися;
— жорстокого хлопчика, який вбив комашку і став увесь червоний, мов буряк, а потім відмолив гріх, але одна пляма, як мітка про гріх — залишилася.

І це лише частина! В збірці ще 11 оповідань! Нк менш химерних, але читати їх одне задоволення, бо пише Василь Карп'юк й справді дуже добре, поетично, цікаво, з алюзіями, трохи з абсурдом й водночас якось дуже правдиво.

💙 Одним словом, рекомендую!

➡️ Це моя друга книжка цієї авторки і так, вона справді має схожий вайб, і навіть декілька сюжетних моментів, і герої й справді майже такі самі, як у «Гіпотезі кохання», але! Мені сподобалося! Я знаю, що очікувати від ромкомів узагалі і в книжках Алі Гейзелвуд зокрема, тому, коли обирала до читання — знала, що буде. Проте я все-таки радила б робити декілька місяців перерви між Гіпотезою і Коханням.

🧪Нейробіологиня Бі Кеніґсвассер й інженер-конструктр Леві Вард — закляті вороги, яким прийдеться працювати разом. Колишня їхня взаємодія зводилася до нуля, бо він завжди уникав дівчину, наче вжалений відходив щоразу, як вона до нього зверталася. Бі протактувала це як відразу, відкрите небажання спілкуватися, тому зрештою полишили спроби й просто почала ненавидіти його. Однак усе було не так просто.

🌌 Разом вони працюватимуть над проєктом «Миготіння», розроблятимуть шоломи для космонавтів, от лишень на їхньому шляху весь час будуть якісь проблеми й негаразди, як у професійному, так і особистому шляху. Що ж. Вкінці там був такий неочікуваний момент у сюжеті, що я й справді думала: «невже Алі Гейзелвуд наважиться порушити стандарти ромкомів і вони й справді не будуть разом?».

💞 Протееее, не думаю, що це буде спойлер, звичайно ж, усе буде гаразд, однак читати було цікаво, незважаючи на деякі моменти, які й справді дуже схожі на сцени з Гіпотези, особливо одна 18+, яка мені здалася чи не ідентичною.

➡️ Що мені сподобалося конкретно тут: порушена тема жінок у науці — Бі слідкує прикладу Марії Кюрі, пробивається між «членокластерами», виборює авторитетне собі місце серед мужиків (хоча й не без часткової допомоги одного із них); другорядні героїні — лесбійки, які показують Бі зі сторони, як виглядають їхні стосунки з Леві; розкриття теми стосунків у дуже різних родинах і як вони вплинули на моральний стан Бі та Леві.

Від таких книжок я отримую лише позитивні емоції, багато посміхаюсь, зрештою це можете побачити самі у відео-відгуку в профілі 😉. Залишила в книжці 32 стикери, десь сварилася, десь вела діалог з героями, десь підкреслювала цитат, десь сподобався сюжетний момент. Декілька можете глянути в каруселі, але більше викладу, мабуть, окремо.

📚 Видавництво «Віват» уже видали третю книжку Алі Гейзелвуд «Теоретично це кохання» і анонсували наступну - «Шах і мат».Планую читати все, що перекладут. І вам рекомендую! 💞

/ «Дівчата люблять дівчат» Гейлі Кійоко /

Після прочитання трьох квірних історій про хлопців мені терміново треба було розбавити це дівчатами 😁❤️‍🔥, а тут ще й в КСД вийшла така новинка, тому всі зорі зійшлися!

Після смерті мами, сімнадцятирвчна Коулі переїжджає жити до батька, який покинув сім'ю, коли їй було 3 роки. Матір мала затяжну хронічну депресію, були моменти просвітлення, але більше темних часів, в останній — вона покінчила життя самогубством.

Тепер дівчина намагається якось жити далі, батько, незважаючи на роки розлуки, вчиться їй допомагати, вони важко налагоджують зв'язок, часто не знають, як поводитися чи що сказати, проте день за днем, розкриваючи один дня одного матір і дружину, Кертіс і Коулі пізнають її, в себе крізь неї ближче. Згодом вони стануть найближчими людьми, і коли в дівчини будуть негаразди, саме тато прийде їй на допомогу.

У новому містечку Коулі знайомиться із Сонею і її друзями (такими собі, якщо чесно). Це було кохання з першого погляду, на жаль, невзаємне (хоча це спершу, а потім наче та, а вкінці ніби й ні, але… крч там усе важко!). Дівчата почали проводити час разом, часом Коулі було фізично погано від того, що вона не може розповісти про свої почуття.

А далі трохи буде happy house, бо Соня розтриндить друзям про самогубство матері Коулі, вони посваряться. Соня поїде в табір, і вона, і Коулі писатимуть невідправлені листи одна одній. В той час Коулі зустрічається із іншою дівчиною, щоб загасити полум’я почуттів, але з того ніц не вийшло. Потім влаштовується на роботу, де знайомиться із гей-парою і розуміє, що всі навколо підтримують їх, сприймають, як норму, тому Коулі починає краще ставитися до себе й розумію, шо вона нормальна.

Коли Соня приїде додому, вони наче помиряться, але стосунки все одно будуть натягнуті, бо Соня не може бути тією, ким її уявляє собі Коулі, але вона їй, тож щось тай може вийти. Проте потім Трентон (не) колишній Соні поб'є Коулі, всі друзі офігіють і зрештою вкінці все буде нормально, вони поцілуються, хвала богам.

Це, мабуть, звучало трохи саркастично, але мені, якщо чесно, більше сподобалася сюжетна лінія Коулі і батька, переживання втрати мами, ніж любовна лінія між дівчатами, на жаль. Чи то попередні історії, які я читала/дивилася були на рівень вище, чи то мене просто не зачепили саме ці героїні, не знаю.

Книзі поставила 7/10, читалося легко й дуже швидко, буквально 2,5 години і 340 сторінок прочитано. До речі, авторка Гейлі Кійоко — співачка, ця історія була втілена в пісню і кліп (рекомендую глянути). Але після прочитання, бо там є спойлер фіналу. Хоча якщо ви прочитали відгук повністю, то, мабуть, ітак його зловили, сорі 🫣.

📚 Я прихильниця черпання інформації з паперових носіїв, тому хоч і слухала подкаст «Простими словами», все одно придбала книжку, бо люблю, коли все структуровано, чітко й лаконічно.

У першій книжці «Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях» - розповідають як зрозуміти, чому відчуваємо ті чи інші емоції, як вони впливають на нас, людей навколо й тощо.

У цій ж - «Простими словами. Як розібратися у своїй поведінці» - зосередили увагу на людській поведінці, чому люди в однакових ситуаціях можуть поводитися по-різному, чому одні реагують спокійно, а в інших може бути великий стрес і т. д.

🫂 Автори розглядають людську поведінку та її прояви з різних напрямів: психоаналізу, гештальту, когнітивно-поведінкової терапії. Якщо ви боїтеся складних термінів, які й справді тут є, то не варто, адже назва книжки не дарма така — автори й справді пояснюють усе простими словами.

Тут не має глобального занурення у тему психічного здоров'я, адже в кожної людини все може бути по-різному, але тут вичерпно подано базову інформацію, з якої ви можете зрозуміти, чи, наприклад, вам потрібна терапія, і, можливо, навіть обрати напрям (але! ніколи не займайтеся самодіагностуванням, краще зверніться на консультацію до спеціаліста і він скерує вас у правильний напрям).

❤️‍🩹 Наприклад, я точно не визначила, який напрям потрібен мені, а в терапію планую йти, бо останнім часом вже не вивожу, на жаль, минулі пережиття відбилися травмами, які я лише зараз почала визнавати…

5️⃣⭐ Книжку однозначно рекомендую, мені сподобалося, що тут усе дуже гарно подано, більшість розділів мають таку структуру: теорія + історії авторів + міська тема (себто в якій адаптація трапляється часто) + практична частина (вправи, рекомендації книжок і кіно).

Якщо ви хоча б раз стикалися з борщівником, ви точно знаєте, яка це холєра погана… А якщо ви алергік, то влітку під час цвітіння амброзії вам особливо важко.

Однак це лише два такі дуже відомі сценарії, але рослин, які шкодять людям та іншими рослинами — є ще дуже багато! Здебільшого їх вважають бур'янами, такими зайдами, які часто буває дуже важко виселити з городів, полів, садів і квітників. Більшість з них — раніше були цілком безпечними й нормальними рослинами, от лишень тоді, коли вони росли в себе на батьківщині, а ось ті, хто стали прибульцями… Тут вже цікавіше й треба розбиратися детальніше!

Олексій Коваленко легко й просто, але з наведенням усіх наукових досліджень, праць і фактів — розповідає нам про низку таких рослини-прибульців, як в Україні, так і закордоном.

Наприклад, вже згадані борщівник і амброзія, а також: лепеха, щириця, лобода, фейкова акація, ваточник, череда, вибухова трава, чортополох, маслинка вузьколиста, «ромашки», рейнутрії та ін.

А ще тут є про ті рослини, які цілком реально можуть стати інвазивними: павловнія, сумах оленерогий, або оцтове дерево, айлант найвищий, дуб червоний, аморфа кущова, опунція сланкова, лаконіс ягідний та ін.

Окрім історій, як ці види з'явилися в Україні (або в іншій країні, окрім свого місця побутування), у книзі також є варіанти, як з ними боротися, наприклад, мені було корисно щодо борщівника, бо цьогоріч ця зараза дуже насіялася на березі нашого ставка і вже дідо мав нещастя попектися, на щастя, вийшло швидко зрозуміти, що це і почати лікування.

 Книжку рекомендую прочитати, бо, навіть, якщо ви живете в місті, там тої зарази теж є багато 😁, ну і загалом дуже цікаво було читати для загального розвитку, бо до цього для мене всі незрозумілі рослини були - «зело тай зело».