📌Психопати трапляються всюди, а не тільки в нетрях і сквотах, серед злиднів; трапляються навіть тут, серед цієї безмежної краси.©️

Фінал першої частини про Корморана Страйка ввів мене у ступор. Невже люди справді бувають такі недолугі? Друга частина викликала у мене страшну огиду і я вже планувала закінчити з читанням. У третій нарешті почалося те, за що я люблю детективні серії. Так, це стосунки між персонажами і подробиці їхнього особистого життя. У цій частині авторка нарешті відсипала трохи хімії між героями.

Коли Робін отримала посилку з відрізаною жіночою ногою та словами із пісні, Страйк одразу зрозумів, що це хтось, кому він попсував життя у минулому. От тільки таких аж четверо! То хто хоче помститися детективу втягнувши у це його помічницю?

Читати було цікаво, трохи гидкувато, а часом навіть образливо. Невже українка в Лондоні може бути лише повією? Невже реально існують люди, які прагнуть стати інвалідами? Невже у цьому світі така велика концентрація педофілів, ґвалтівників та інших покидьків? Сподіваюся, що ні, ні і ні. Дуже шкода Робін, але тепер принаймні зрозуміло, чому вона працює за копійки на Страйка.

Поки що ця частина сподобалася мені найбільше, а судячи по відгукам наступні будуть ще кращими, тож продовжую...

#км_бінго_марафон_2025

🌺🌺🌺 Нещодавно ми з дітьми (9 і 7 років) прочитали серію "Читання для реготання" Джеремі Стронга. Так от, цей тонкий англійський гумор, який максимум викликає посмішку, і близько не лежав біля нашого, українського, коли регочеш від душі, до кольок у животі, що аж стіни здригаються!

🌻🌻🌻 Цю книгу я купила навіть не читавши анотацію, бо була переконана, що вона чудова! По перше, улюблений багатьма, класний і сучасний автор. По друге, одне з найкращих видавництв. Ну і третє, але не менш важливе для мене — Остап — гарне щире українське ім'я, (ну і ще так звуть мого сина).

🌼🌼🌼 Розповідь починається, коли ми знайомимося з головним героєм, тоді ще безіменним новонародженим малюком, але вже зубатим (!) Власне саме через свої зуби він і отримав прокляття зі стонадцяттю халепами. Далі історія переносить нас на 20 з лишком років вперед, де перед читачем постає вже дорослий Остап Валерійович Квіточка, випускник педагогічного і майбутній сільський вчитель (правда ми так і не зрозуміли якого предмету) геть не перспективної школи. Тільки за дорогу від міста до села із хлопцем трапляється пару-вісім халеп. Добре, що за все своє життя, Остап звик до них і ставиться з гумором. Я навіть ставила його своїй доньці у приклад, бо вона частенько любить "робити із мухи слона" і маленький негаразд роздувати у велику проблему світового масштабу.

🌸🌸🌸 Та халепи випали на голову не лише цього "щасливця". Десь у пеклі, звичайний рядовий недочорт Вельзепер, який зафіксував родове прокляття, теж отримав цілу купу проблем на свою голову. До речі, цей Вельзеперд, чи точніше Вельзепук, ну словом точно якийсь там Вельзе...хтось, є окремою сюжетною лінією, яка не дуже сподобалася моїм дітям, але зацікавить будь-кого із дорослих. Ієрархія пекла з його чортами, недочортами, бісами і грішниками точно нагадає наші верхи влади, чи може низи???

🌻🌻🌻У цій книзі так багато неприємностей, що вистачить на всіх, головне навчитися правильно їх сприймати. Ну, а якщо Ви так не вмієте, чи не хочете, то хоча б посмієтеся від душі, а сміх, як відомо, покращує настрій і продовжує життя. Рекомендую на вік 9+ років і аж до старечого помутніння розуму.

"Смерть нікого не чекає. А якщо і чекає, то зовсім недовго."

Роман про смерть. Багато смертей. Вимушених смертей. Роман, у якому більшість описаних героїв померла. Ба більше, головним оповідачем твору є сама Смерть. Точніше сам, бо Смерть чоловічого роду. Та це не головне...

Роман про війну. Другу світову. Про гітлерівську Німеччину, нацистську партію і гітлер'югенд. Про геноцид євреїв. Та головне не це...

Роман про людей. Про Людей. Які вміють любити, радіти, бути щасливими і просто жити. На скільки це можливо в умовах голоду, війни та тоталітарного режиму. Про людяність. Про справжні почуття. Переховування єврея у підвалі одного з німецьких будинків. Можливість дати дівчинці вкрасти книжку зі своєї бібліотеки. Поділитися хлібом з євреями, коли сам голодуєш.

Роман про слова. Силу слів. Сказаних, написаних, прочитаних і не сказаних. Про книжки і голод знань, який сильніший за тілесний голод.

Роман екранізовано. Фільм шикарний, але книга значно краща. Написана вона дуже легко, невеличкими розділами, хоча і піднімає такі не легкі питання. Її неможливо прочитати швидко, бо кожне речення, кожен абзац, потребує, щоб його переосмислили.

Три книжки були найціннішим з усього, що у неї було.

Того року мені довелося намотати кілька кругів - з Польщі до Росії, тоді до Африки і знову до Польщі. Ви скажете, що я намотую круги щороку, проте іноді люди полюбляють додавати мені роботи. Зростає кількість тіл та їхніх вивільнених душ. Зазвичай вистачає кількох бомб. Або газової камери, чи тріщання далекої автоматної черги. А коли вже й це не докінчує справу, то, принаймні, залишає людей без даху над головою, і в усіх куточках я зустрічаю безпритульних. Часто вони біжать за мною, коли я проходжу вулицями спустошених міст. Вони благають забрати їх зі собою, вони не розуміють, що я не маю на них часу.

🐣🐣🐣 Говорити з дітьми на складні теми - завжди важко. Говорити про смерть та воскресіння Ісуса - зовсім не легко. Так, Великдень - це величезне свято всіх віруючих, можливо навіть більше за Різдво. Втім, якщо книжок на різдвяну тематику хоч греблю гати, то #великоднє_читання треба добряче пошукати. Тут я маю на увазі не церковно-біблійні книги, а саме художню літературу, яка б підійшла і найменшим читачам, і дорослим.

🐥🐥🐥 Якось видавництво ВСЛ видало прекрасну книгу Наталки Малетич "Великодня історія", яку я не вагаючись придбала. Це історія хлопчика Йони, який жив в часи Ісуса, що став свідком його проповідей та чудодійних діянь, а згодом віднайшов у своєму серці Батька, якого ніколи не мав. Таку книгу варто мати вдома і перечитувати щороку перед Великоднем. Саме такі твори вчать вірі, прощенню, порозумінню з недругами, а ще дарують надію...

🐰🐰🐰 Окремо хочу написати про художнє оформлення книги. Це щось неймовірне, ніби справжні біблійні картини. Усі денні зображення мають золотаві кольори, ніби підсвічені сонячним промінням. У нічних сюжетах переважає фіолетовий колір, темрява зовсім не чорна, а осяяна місяцем, навіть за хмарами.

🐣🐣🐣 Ми вже встигли прочитати Великодню історію разом з дітками. Хочу сказати, що це не та книга, яка дасть відповіді на всі запитання щодо віри в Господа, але точно та, яка спонукає шукати її в людях, вчинках, дивовижних речах, які відбуваються довкола нас...

🐥🐥🐥 Також сподіваюся, що подібні книжки будуть з'являтися і видаватися ще і ще, адже вони потрібні не тільки віруючим, іноді невіруючим, чи тим, хто сумнівається в своїй вірі, вони потрібні значно більше!

Видавництво Свічадо спеціалізується на релігійній літературі. Спочатку я думала, що ці книги для набожних, глибоко віруючих людей. А виявилося, що і для простих, які мають трошки місця у своєму серці для добра та віри.
Третій рік поспіль читаємо ці невеличкі історії до зимових свят. Є тут і традиційні про Миколая та про народження маленького Ісусика, а є і сучасні. Цю книжечку мені подарували якраз перед народженням третьої дитинки, коли мене мучили сумніви і погані думки. Вона стала справжнім знаком, відповіддю: все буде добре, у тебе буде "Три ягнятка".
Всього 7 коротких розповідей, але з яким глибоким сенсом. Іноді нам здається, що наші руки порожні, ми не можемо нічого дати. Насправді ж, любов, доброта, допомога ближньому, віра, надія, слово підтримки - уже безцінні дари!
Іноді ми молимося, звертаємося до Бога, просимо про найзаповітніше, і вважаємо, що він нам не відповідає... Насправді Він просто каже: "Ні!"