🌖Я порушила одне зі своїх читацьких табу і пошкодувала, але отримала 🤯 неймовірні враження.

🌗Раніше я читала лише перші 2 частини із циклу про Гаррі Голе, тож братися за 13-ту було як мінімум нерозумно. По перше, величезний шматок життя головного героя я собі заспойлерила. По друге, за цей час майстерність автора значно зросла і якщо чесно, повертатися до початкових книг уже не дуже й хочеться, хоча й цікаво.

🌘У цій частині Гаррі Голле постає перед читачем як стомлений життям чоловік, що втратив багатьох близьких, відійшов від поліційних справ, а нині намагається скоротати рештки життя десь у барах Лос-Анджелесу. Здавалося б, ніхто і ніщо не витягне його із цієї прірви, але один дзвінок змінює все. На особливих умовах, як приватний детектив, Гаррі береться за розслідування убивства двох молодих жінок, одній із яких видалили мозок, а іншу взагалі обезголовили.

🤯Подібні книги я називаю "мозковибуховими", адже вони довго не відпускають після прочитання, а ця ще й змушує покопирсатися в головах героїв, як у прямому так і в переносному значенні. Історія розповідається паралельно від імені Гаррі, злочинця Пріма та ще кількох дійових осіб, що дає можливість поглянути на події під різними кутами. Та найбільше мене вразили моменти експериментів біологічної зброї. Те, що практично кожен студент-мікробіолог може використати її у власних цілях додало мені +1 фобію у реальному житті, а біогуси та біокомарі з мемів про кацапів набули реалістичного змісту.

🌑Шикарний трилер!

💎Мабуть, одна з моїх найулюбленіших тем для читання - відьми. А якщо їх три, вони сестри і це романтичне фентезі - то взагалі бінго!

💎Три молоді відьми Еме, Маель та Віанна змушені покинути свій рідний Бросселіанд. Термін договору, який був підпісаний півтори тисячі років тому між людьми та демонами минає, а значить от-от розпочнеться війна за території. Тільки в жодної зі сторін немає єдності, а це значить, що ворог може бути не лише зовні, а й в середині.

💎Як і в багатьох циклах, вхід у цей світ був досить тривалий, малозрозумілий і зайняв майже половину книги. Віанна, наймолодша із сестер, по необережності втратила свої магічні здібності та і далі виглядала, як закохана ідіотка. Я вже думала, що ці соплі-слюні так і тягнутимуться без особливої динаміки, аж ні!

💎Закрутилось-понеслось... Сюжет розвивався так стрімко, що я ледь встигала перегортати сторінки. Дуже сподобалася політична лінія, з її інтригами, дивними на перший погляд союзами, та й взагалі устроєм. Трохи не вистачило магії, як відьомської, так і інших героїв, але гадаю, ще буде. Романтичні лінії порадували, хімія між героями зашкалювала, але не переходила у пошлості. І хоч пристрасті між Віанною та Езрою займали значну частину сюжету, мені було цікавіше спостерігати за Еме і Калебом. Сподіваюся, що далі авторка приділить цій парі більше сторінок. Власне, після такого фіналу, я уже хочу читати продовження. Радію, що його анонсували, а не як завжди.

#марафонкнигомам

💎Мабуть, одна з моїх найулюбленіших тем для читання - відьми. А якщо їх три, вони сестри і це романтичне фентезі - то взагалі бінго!

💎Три молоді відьми Еме, Маель та Віанна змушені покинути свій рідний Бросселіанд. Термін договору, який був підпісаний півтори тисячі років тому між людьми та демонами минає, а значить от-от розпочнеться війна за території. Тільки в жодної зі сторін немає єдності, а це значить, що ворог може бути не лише зовні, а й в середині.

💎Як і в багатьох циклах, вхід у цей світ був досить тривалий, малозрозумілий і зайняв майже половину книги. Віанна, наймолодша із сестер, по необережності втратила свої магічні здібності та і далі виглядала, як закохана ідіотка. Я вже думала, що ці соплі-слюні так і тягнутимуться без особливої динаміки, аж ні!

💎Закрутилось-понеслось... Сюжет розвивався так стрімко, що я ледь встигала перегортати сторінки. Дуже сподобалася політична лінія, з її інтригами, дивними на перший погляд союзами, та й взагалі устроєм. Трохи не вистачило магії, як відьомської, так і інших героїв, але гадаю, ще буде. Романтичні лінії порадували, хімія між героями зашкалювала, але не переходила у пошлості. І хоч пристрасті між Віанною та Езрою займали значну частину сюжету, мені було цікавіше спостерігати за Еме і Калебом. Сподіваюся, що далі авторка приділить цій парі більше сторінок. Власне, після такого фіналу, я уже хочу читати продовження. Радію, що його анонсували, а не як завжди.

📌Речі в смітниках - це людське минуле, те, чого вони хочуть позбутися. А минуле може багато чого розказати про майбутнє.©️

Як тільки я взялася за читання, то була в захваті! Ось, нарешті! Книга, яка не відпускає, яка шокує і про яку хочеться розповідати всім при нагоді і без неї! Та десь після 100 сторінки мій запал спав.

Отже, маємо 2040 рік, світ (чи тільки Харків?) пережив апокаліпсис у 2025-му. Більше ніяких технологій, мобільного зв'язку, інтернету та й електрику дають пару годин на добу. Місто лишилося відрізаним від решти світу, його поглинули темрява, сміття та щури. Автор майстерно передав атмосферу апокаліпсису, дуже реалістично пояснив причини і наслідки, а от сам світ зовсім не пояснив. На мою думку тут багато нестиковок, нелогічного та порушеної хронології. Чим займаються люди? Чи є якесь виробництво? Звідки береться молоко в магазинах, якщо всі тварини вимерли? Екологічні прокладки, серйозно? Взуття, яке мандрує окремо від власника. Усі книжки лишилися з доапокаліпсних часів, але героїня працює журналісткою. То газети таки друкують? А гроші? І чому це долари? У цьому місті люди безкарно зникають щодня, або їх загризають щури, та головна героїня Ліна все ж береться розслідувати зникнення сміттяра Влада.

Спілкуючись із 4 свідками, дівчина мала б збирати відомості про зниклого, а натомість вислуховує приватні історії кожного. Мама, напарник, повія, вуличний художник... Хотілося б, щоб їхні розповіді склалися в єдину картину, а вони виглядають як пазли з різних наборів. Сама Ліна не розкрита. Так, вона еко-активістка, яка продукує мінімум сміття, але як вона до цього прийшла?
ЛГБТ-лінію злито. Замість емпатії персонаж викликає лише обурення і злість.

Давно вже жодна книга не викликала у мене такого шквалу емоцій! Автору гарно вдається зображувати внутрішній світ героїв і грати почуттями читача. От тільки всі ці розповіді виглядали б органічніше як збірка оповідань, а як єдиний твір вони сируваті. Тим не менш, я б хотіла прочитати інші твори письменника.

P.S. Їжачка шкода

📌Впусти мене до свого світу©️

🦻Юкі - студентка, яка має вади слуху. Вона з народження не чує. Та це зовсім не заважає їй навчатися, тусуватися з однолітками, спілкуватися у соцмережах і загалом вести повноцінне життя підлітка. Дехто із її близьких друзів володіє мовою жестів, а з іншими вона переписується або читає по губах.

🌍Іцуомі - студент, який любить пізнавати світ. Він знає три мови і багато подорожує.

🤲Якось їхні шляхи перетнулися і тоді між молодими людьми пробігла іскра. Вони такі різні та хіба щось може завадити коханню? Навіть, якщо це кохання доведеться пізнавати кінчиками пальців.

✌️Цю манґу читала моя 13-річна донька, тож і я при нагоді вирішила познайомитися. Загалом історія мила і затишна, хоча місцями трохи нелогічна і романтизована. Як зазначає авторка, вона спробувала поєднати жанр шьоджьо (манґа для дівчат) та мову жестів. Не знаю, як щодо дівчат (моя захоплюється трилерами), але інклюзивна лінія вийшла чудова. Я б у свої підліткові роки точно зацінила б.