Це історія родини Ціликів, яку розповідає нам їхній пес - королівський пудель Домінік, він же Дом, Домік. Події відбуваються у Львові в період 90-их років і до Помаранчевої революції. Голова сім'ї - ...читати далі →
Боляче писати відгук на книгу авторки, яку вбила російська ракета. Вона могла б створити ще не один потужний твір… Отже — “Дім для Дома”. Дом - це собака, скорочено від Домінік. Звичайний малопоказни...читати далі →
Дом, себто Домінік - це пес, від імені якого й розказана історія. Про те, як він спочатку жив з одним господарем, але виявився поганим мисливцем. Про те, як чоловік віддав його доньці. І про родину, щ...читати далі →
Історію розкаже Дом, або Домінік - білий пудель, який живе у Львові у родині Ціликів в середині 90-х. Цілики - колишній радянський полковник з дружиною, двома дочками і двома внучками. Одна внучка - М...читати далі →
Історія про людей, які були нещасливими все життя, бо не знали хто вони насправді. Де їх батьківщина чи де їх коріння і від цього ненавиділи людей, які знали своє походження і поважали його. Чи люди, ...читати далі →
✍🏻 «Дім для Дома» – книга, де оповідачем є смішний пудель зі брунатно-жовтим кольором шерсті на лівому вусі. Саме він розповідає нам історію старого полковника, його дружини, двох дочок і онук. Львів...читати далі →
Ця історія про собаку, яка розповідає про людей, а радше про їхні приховані почуття, які Дім (так звати собаку) відчуває своїм нюхом. Авторка невимушено порушує проблеми про самоідентифікацію, пошук в...читати далі →
В які ж прикрі часи живемо. Отак живеш собі, читаєш багато сучукрліту, а про одну письменницю дізнаєшся лиш тоді, коли вона помирає від ракетного удару країни терористів по сусідньому від тебе місту. ...читати далі →
Це найнеобʼєктивніший мій відгук. Я не можу написати про «Дім для Дома» щось погане, бо найгірше в цій книзі те, що Вікторія Амеліна не напише нічого кращого… ніколи. Довбана російська ракета! В цій ...читати далі →
Книга дуже меланхолійна. Колір і настрій обкладинки передають настрій всього роману. Якась сірість, безпорадність і цілковита розгубленість в людей зі старою свідомістю в новій країні. Це про загублен...читати далі →
Смішний пудель на ім’я Дом розповідає нам історію родини — старого полковника та кількох поколінь жінок. І пес, і люди почуваються ніяково у невеличкій львівській квартирі, де жив раніше... Яка різниця хто? Камені не розкажуть. Або розкажуть — якщо маєш собаче чуття. Та хіба є історії, які допоможуть — полковнику зі сходу України чи хоча б його псові — нарешті відчути себе вдома у Львові 90-х? Здається, до чужої скрині вже ніколи не підібрати ключа. Вже ніколи не відпустити штурвал винищувача. Ніколи ні пес, ні стіни не приймуть нових господарів. Але буває, чужа таємниця виявляється й твоєю також. І, можливо, героям цієї історії таки вдасться віднайти дім.
Котолог
