Білий попіл

«Білий попіл» Ілларіон Павлюк — книжка, що однозначно варта вашої уваги!

•Сюжет:
Тарас Білий — приватний детектив, у житті якого замість білої полоси почалась чорна, адже ніяк інакше не можна пояснити те, що йому доводиться пережити у цих 352 сторінках. Здавалось б, що найбільше нещастя позаду, а натомість усвідомлюєш, що це тільки початок. Автор, як і в книжці «Я бачу, вас цікавить пітьма» грається з читачем. Він показує найлогічнішу розгадку і в останній момент ламає все одним "АЛЕ". Історія могла декілька разів завершитися набагато раніше, якби не була настільки закрученою та цікавою. Спершу ти впевнений у своїй теорії, згодом відкидаєш її куди подалі. І так крутиш ці думки кожен розділ.

•Персонажі:
У кожного персонажа є дуже заплутане минуле у якому ховається вся правда, за яку так бореться головний герой. А найбільше він бореться за своє минуле, історія якого зачепила моє серце та породила нові питання, відповідь на які ховаються десь на кінцевих сторінках.
P.S. А ще Тарас вміє дуже красиво принижувати людей, які йому не до вподоби.

•Цитати:
«Справжній демон — всередині нас. Він знаходить найменші червоточинки в наших душах і розʼїдає їх, щоб змусити людину повірити, що вона — зла.
І тоді дрібні провини спершу спонукають до справжніх грі-хів, а потім призводять до страшних злочинів.»

«В тобі озвався сором. А сором — боягузливий. Зате совість — вона голодна. Совість прагне зжерти свого хазяїна!»


«О! Люди теж весь час їдять власні серця! Хіба ти не знаєш? Ви називаєте це совістю»

•Висновок:
Захоплююча детективна історія, у якій можна навіть поповнити свій словниковий запас, адже тут чимало забутих українських слів. Якщо ви хочете прочитати «Я бачу, вас цікавить пітьма», але боїтесь кількості її сторінок, то прочитайте спершу «Білий попіл», щоб розвіяти всі сумніви про покупку більшої книги Ілларіона Павлюка!

нуарний детектив з українською атмосферою, або просто «бійцівський клуб» по-українські

історія про знаменитого детектива тараса білого, якого змусили (не жартую) взятися за справу в хуторі білий попіл. спочатку справа про вбивство одного з мешканців хутора здалася йому дуже легкою, але все набагато… набагаааато заплутаніше!

цікавий момент, що в сюжеті також постають елементи твору миколи гоголя «вій». павлюк спеціально вирішив вплести до своєї книги знану нам історію про вія, аби українізувати твори гоголя максимально. так як тоді були суперечки з приводу територіальної приналежності письменника

мені дуже сподобалося, що читаючи книжку, я бачила в голові серіал або фільм! на початку автор думав, що «білий попіл» буде сценарієм, тому коли писав його вже як книжку, отримав неймовірно кінематографічний сюжет!

це перша книжка ілларіона павлюка, яку я прочитала, і мені вона дуже сподобалася. ось ця українська атмосфера, яка просочує своєю естетикою кожну сторінку, просто захоплює! але кінець мене трошки засмутив, бо як на мене автор вирішив зробити його більш наповненим… але це вже було марно, бо і без цього книжка була крута…

«Білий Попіл» Іларіона Павлюка: містика, детектив чи щось більше?

Якщо ви шукаєте книгу, що здатна перевернути ваші уявлення про свідомість і жанрові межі, «Білий Попіл» – саме те, що вам потрібно.

Обсяг – 352 сторінки.
Видавництво – Старого Лева, а загальний час мого читання – 5 годин 30 хвилин.
І цього вистачило, щоби відчути: роман є водночас і містикою, і детективом, і справжнім іспитом на вміння “читати між рядками”. Адже свідомість – складний, непередбачуваний світ, де логіки немає, а несподівані повороти (інколи дуже різкі) є невіддільною частиною сюжету.


Роман не для початківців
Він захоплює читача, але й висуває вимоги – увагу, концентрацію та готовність зануритися в «темні» закутки людської психіки. Ба більше, його часто називають детективом, проте не забуваймо: передусім це містика. І від цього виділяються мурахи на шкірі, адже “плот-твісти” можуть статися будь-де й будь-коли.

Асоціації та творчі паралелі
✨“Я бачу вас цікавить пітьма” Чимало людей упевнені, що «Білий Попіл» та «Пітьма» – на 75% ідентичні. Я з цим категорично не згодна. Так, вони мають схожу “фішку” авторського стилю (згадуючи навіть паралелі з музикою Ліл Піпа), проте аж ніяк не брак фантазії. Якщо у вас не вистачає часу чи сил на досить об’ємну «Пітьму», «Білий Попіл» стане чудовою альтернативою: він зайшов мені не менше, а подекуди – навіть більше.
✨«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Може, дивно, проте атмосферу хутору Білий Попіл, візуалізацію локацій і навіть певний вайб головних героїв я відчула саме через призму Мирного.
✨«The Wolf Among Us» від Telltale Games
На перший погляд, це зовсім інший світ: казково-фольклорний детектив. Проте розслідування вбивств, темна аура, містичні натяки – усе це тут теж присутнє. Схожість, як на мене, полягає в тій “гнітючо-атмосферній” складовій. І, зізнаюся, я часом уявляла Бігбі Вовка в ролі Тараса Білого.
✨Outlast 2
У романі є ідея хвороби, що заполонила місто, релігійний фанатизм, а разом із ними – відчуття жаху, яке наростає з кожною сторінкою. Було б цікаво побачити інді-горор-гру за мотивами «Білого Попелу» з елементами детективу.

Поза оцінками
Я не хочу ставити оцінки чи ярлики – “добре/погано”. Можливо, я просто не маю достатнього досвіду для такого, а може, справа в особливих почуттях, що викликала ця книга. Вона мені подобається насамперед через інакшість та непередбачуваність. Тому пропоную кожному вирішити самостійно, наскільки «Білий Попіл» відповідає вашим смаковим уподобанням і готовності до містичних сюжетів.

Якщо хочете бути в тренді сучасної української літератури й доторкнутися до таємниць людської свідомості, не витрачаючи при цьому надто багато часу, – «Білий Попіл» Іларіона Павлюка стане чудовим вибором. Можливо, він подарує вам нові емоції чи навіть стане першим кроком на шляху відкриття чогось зовсім неочікуваного у вашій власній свідомості.