В які ж прикрі часи живемо. Отак живеш собі, читаєш багато сучукрліту, а про одну письменницю дізнаєшся лиш тоді, коли вона помирає від ракетного удару країни терористів по сусідньому від тебе місту.

Складно читати книжки тих, хто так несправедливо пішов. Що вже казати коли ці книжки влучають в саме серце.

Ця історія - розказана пуделем Домом, якого купив один мисливець, а потім віддав своїй доньці, що живе не з ним. Саме так Дом потрапляє до Львова - міста, де перетинаються сотні тисяч людських доріг, нерозказаних історій, секретів і запахів. До сім’ї Ціликів, які, такі ж як і місто - усі різні, але зібрані під одним дахом. Старий Полковник, Велика Ба, дві їх дочки та дві онуки Марії. Всі марять і живуть різними містами, часами й просторами, якими так і хочуть розвіятися.

З цією книжкою я переконалася в тому, що все ж люблю іноді поринути у сімейні саги. Такі щемкі, глибокі й живі, що після прочитання ще кілька годин сидиш і вдивляєшся в порожнечу, сподіваючись, що вона не погляне в тебе.

✒️Ця історія не про вбивство, а про життя, яке завжди йому, вбивству, передує, - про моє собаче життя, сповнене радості та любові, й про їхнє людське, сповнене сумнівів, спогадів і бажань. Про наше щасливе життя. Бо таким воно і було - щасливим, якщо озирнутися та принюхатися до залишених нами слідів.✒️

Книжка безумовно емоційна й багатьма аспектами зачіпляє за живе. Не дивіться, що оповідь ведеться від особи пса, це не наївна книжка, бо Дом вчує й розкаже не лише про те, що відбувається зараз, а й про те, що було колись, що травмувало й вплинуло на головних героїв назавжди.

Зізнаюся, перші сторінки мені чомусь дались важкувато. Можливо я очікувала безпробудної похмурості, бо історія починається на початку 90-х, але стиль авторки настільки чіпляючий, живий і місцями навіть поетичний, що як лиш вчитаєшся, потім не відірвешся. Так, в книжці описані різні часи, різні настрої, різні люди, але все це правдиве й щемке, що хоч до серця прикладай.

Ця книжка чимось мені нагадала Найважливіше - наприкінці Галини Вдовиченко, про яку я писала навесні. Такі ж рідні й теплі враження, навіть попри складні й тригерні теми.

✒️Дім там, де тебе пам’ятають, - розпорошений, як уламки замерзлих річок над Землею. Я можу зараз сказати «моє місто», та це так само безглуздо, як сказати «моє повітря». Навіть повітря, яке ми вдихаємо, вже було чиїмсь і ще буде. Навіть я був чиїмсь псом. Повітря наше, доки воно в нас. Дім наш, доки він в нас. А ми всі завжди в цьому домі — кожен на своїй глибині.✒️

Дім для Дома безперечно увійде до переліку найкращих прочитаних книжок. Цей роман також можна сміливо внести до категорії книжок, які навіть можна дарувати людині, яку знаєш лиш один день. Тож, як ви вже зрозуміли, цю історію я сердечно раджу усім.

📖 Штрафна група / Свій чужий
👤 Ян Браз / Анна Стаднік
⭐️ 8/10 (середня)

Почала я, як багато хто радив, зі "Штрафної групи" Яна Браза. Тут краща можливість познайомитися зі всесвітом і його устроєм.

Імперія Тро готується до майбутнього нападу й розсилає агентів, ще й почастішали напади таємничих потвор - мутів. З усім цим доведеться зіштовхнутися групі першокурсників Академії Рутерів - елітного закладу з підготовки суперсолдатів.

Читався роман легко, бо автор досить ненав'язливо й поступово вводить читачів у всесвіт, пояснює його особливості та закони. З розумінням світобудови в мене проблем не виникло, як і з розумінням сюжету, бо він досить простий і прямолінійний. Іноді аж занадто. Розумію, що обсяги, мабуть, обмежені форматом книжки, але місцями мені не вистачало цілих шматків тексту. Як, наприклад, більшої кількості сцен навчання головного героя в академії. Також не завадили б більш м'які переходи між різними часовими проміжками. Та й загалом увесь сюжет має потенціал набагато об'ємнішої праці. Бо задум крутий, читати було справді цікаво, але складалося відчуття, ніби тебе готують до чогось грандіозного, а врешті ти знаходиш пробіл у часі чи неочікувано натикаєшся на епілог.

Персонажі класні, трохи стереотипні, але в межах розумного, тому це не ріже око. Цікаво спостерігати за їх взаємодією, що часто будується на протиставленні поведінки представників вищого класу з простолюдинами.

Висновок: непогано, але це було досить сумбурно й мало (7/10).

"Свій чужий" Анни Стаднік сподобався мені набагато більше. Бо на приблизно такій самій кількості сторінок авторці вдалося закрутити об'ємну історію, інтриги, загадки, розслідування і навіть любовна лінія(!). Одразу окрема подяка за адекватну еротичну сцену.

За сюжетом інша група рутерів також вирушає на практику у віддалену точку країни, однак тут їм доведеться зіштовхнутися не з мутами, а з діяннями агентів та поплічників імперії (що в цьому романі виразніше схожа на нашого східного сусіда), таємничим туманом, що завис над островом та набігами мутованої живності.

Пані Анна пише, приправляючи це гумором в потрібних місцях, динамічну історію, яка утримує інтерес читача від початку й до кінця. Частково завдяки тому, що в першому романі нам вже пояснили світобудову, тож тут в сюжет не доводиться вписувати додаткові пояснення. Але (!) якщо хтось почне читати книжку з цього розвороту, то все необхідне, на мою думку, цілком можна зрозуміти з контексту чи зносок.

Тут, у порівнянні з першим романом, більш плавні переходи в моментах, коли нас перекидає в часі у спогади головної героїні. Ці моменти здалися мені навіть якимись кінематографічними. Місцями, щоправда, мені було складно орієнтуватися в тому, що саме роблять герої, бо частково дія відбувалася в печерах, але це я спишу на свій брак досвіду читання подібних сцен.

Персонажі також сподобалися, як і їхня взаємодія, кожного розкрито в міру через маленькі деталі, а хімія між парочкою справді чудова.

Висновок: круто, динамічно, особливих претензій не маю (9/10).


Кілька слів про всесвіт: він яскравий, деталізований і перспективний. Впевнена, що є ще багато речей, які здивують і порадують читачів. Бо, наскільки мені відомо, видавництво планує ще одну книгу по цьому всесвіту від двох інших авторів, тому будемо чекати.

Ще хочу наостанок сказати про оформлення книжки. Формат перевертайки не новий на нашому книжковому ринку, але справно приваблює до себе увагу. Обкладинка виглядає гарно й презентабельно з обох боків, чим можуть похвалитися не всі представники цього формату. Книжка має класні ілюстрації - як звичайні чорно-білі поміж сторінок (що здебільшого пояснюють будову винаходів, створінь тощо), так і кольорова вставка на глянцевому папері з портретами персонажів посередині книги + мапа всесвіту з обох форзаців. Ілюстрації гарні, стильні й прикольні, тут нарікань немає, але нарікання починаються коли почати говорити про якість друку.

БукБанда - маленьке інді-видавництво, що має на меті представити широкому колу читачів письменників та письменниць, що пишуть "мережеву літературу" й займаються самопромоцією на онлайн платформах та в соцмережах. Мета максимально крута і я всіма руками й ногами за такі ідеї і їх безпосереднє втілення, але маю звернути увагу на той маленький мінус, який періодично муляв мені під час читання. Не знаю, чи то в мене такий примірник, чи то так на всіх, але якість друку трохи кульгає. Місцями текст може трохи двоїтися, бути жирнішим, ніж треба, або, навпаки, світлішим і менш контрастним. Також зустрічаються дрібні "артефакти" рисочки й лінії в довільних місцях сторінки. Це не означає, що вся книжка така, це лише маленька її частина, але я вважаю за потрібне про це сказати. Здебільшого це не впливає на процес читання, хіба що менш контрастні сторінки будуть трошечки важчими для сприйняття. Але я вірю в це видавництво й бажаю їм наснаги та удачі в майбутніх проєктах, бо це справді дуже крутий проєкт.