Йому п'ятдесят один, бляха, рік, а у п'ятдесят один ти вже застарий для мрій про майбутнє. У п'ятдесят один потрібно бігти лише задля того, щоб утекти від лавини власного минулого.
😈 Між іншим, самому Кінгу було буквально на десять років менше, ніж герою, в уста якого він вкладає цю хибну думку, і він тільки-тільки починає нормально жити, позбувшись залежностей. І тому поки що пише по-старому жорстоко 💀
🕷 В старе добре маленьке містечко Касл-Рок приїздить дивний комерсант, який відкриває магазин "Необхідні речі", де продається... а от що вам треба, те й продається. Лисячий хвіст, скалка від Ковчегу, окуляри Елвіса Преслі. Платиш зараз небагато, інколи буквально півтора долари, от тільки потім доводиться розплачуватися ще й по відсотках. "Люди завжди такі дурні, - каже продавець, - ніколи не звертають увагу на відсотки". Але їм таки доведеться, коли кількість смертей у цьому тихому містечку перетне межу розумного.
🕷 Роман перечитаний вдруге, все так само прекрасний в своїй розлогості описів людських гріхів.
🪶 Заздрість, жага володіння, лудоманія, паранойя, хіть та хтивість, релігійний фанатизм, ревнощі — наче рибак, що знає, якій рибині потрібний черв'як, а якому мастирка, Кінг витягає своїх персонажів під софіти і показує. Ось вам ви, люди. Такі самі що сотню років тому, що сорок, що зараз.
🪦 Кінг в цілому майстер зжувать фінал у незрозумілу тефтелю, що особливо помітно після 300+ сторінок однієї тільки зав'язки, але тут остання, найкоротша глава все витягує. Та і в цілому читати його психологічні портрети цікаво хоч би й у 800+ сторінках початку.
CAVEAT EMPTOR, зрештою, кожному з них (з нас?) давали шанс роздивитися, що ж саме вони купляють 😈
а #Дафа_радить використовувати цей принцип завжди
📚 "Браян відкрив для себе одну з головних істин маленьких міст: більшістю секретів - насправді всіма більш менш важливими секретами - не можна ділитися."
📚 Всі ми маємо секрети. Ніби, нічого важливого для оточуючих, то особисто наші маленькі таємнички. Але уявіть, що одного дня десь зовсім поруч з'являється хтось, хто в курсі всіх таємниць. Він не просто знає всі ваші таємні бажання, а й готовий здійснити їх майже задарма...МАЙЖЕ!
📚 У такому улюбленому Кінгом містечку Касл-Рок, такому тихому, затишному, такому спокійному, на перший погляд, відкривається нова крамничка. Називається вона "Необхідні речі", а на вітрині ні що інше, як людські мрії! Саме так! І "обережно, руками не чіпати". Ну хіба не заманливо? От мріяли ви про якусь річ, а вона ось, на відстані витягнутої руки, будь ласка, купуйте. Для когось це якась дрібничка, що пов'язана зі спогадами дитинства, для когось можливість доторкнутись до кумира, комусь не вистачає експонату в колекцію...не проблема, в "Необхідних речах" знайдеться все. Питання лише в тому, яку ціну ви готові заплатити, аби отримати бажане. І тут починаються торги!
📚 Мені дуже сподобалося ця книга! Я її прожила, а не прочитала. Так, початок трішки затягнутий, але для мене це змога поринути в життя містечка. Так, персонажів просто багатезно, та не хвилюйтесь, ви подружитесь. Якщо вистачить часу. Адже життя таке коротке...
📚 Ідея дуже цікава. Сюжет захоплює та й подумати є над чим. Автор зачіпає важливі, глибокі питання. Тут про кохання, довіру та дружбу. Про мрії, що не збулися, про дитячі трaвми, що впливають на доросле життя та ще багато всього, для кожного свого, особистого
📚 Книга просто вогонь! Не бійтесь обсягу, читається вона швидко, а в фіналі я просто не могла відірватися.
Мене вражає, як один і той самий автор може створювати такі різні книги: "11/22/63" – неймовірний роман, а "Необхідні речі" стали для мене повним розчаруванням.
Починаючи десь з 200-тої сторінки, мені стало неймовірно нудно. Було зрозуміло, куди все йде, але ми туди ніяк не могли дійти. Деякі епізоди, де автор описує взаємодії між жителями міста, здавалися мені повторюваними і надмірно детальними. Половину книги можна було б спокійно викинути – настільки все затягнуто.
Також вразила велика кількість персонажів, запам'ятати яких було просто неможливо, адже нові продовжували з'являтися протягом усіх 800 сторінок. До того ж, більшість з них однотипні й майже всі неприємні.
864 сторінки невиправданої жорстокості, навіяної дияволом. Мені цього і в житті з головою вистачає, не хочу ще й читати про таке.
Фінал був занадто казковим для мене. Я очікувала більш логічну або реалістичну розв'язку, але отримала щось зовсім інше, що вибивало з атмосфери історії.
Якби не книжковий клуб, я б її не дочитала. Я просто страждала над цією книгою.
