Стівен Кінг
Країна: США
8.9
/10
| Роки життя | 21 вересня 1947 |
| Місце народження | Портленд, Мен |
| Освіта | Університет Мену |
| Мова творів | англійська |
| Діяльність |
Прозаїк, сценарист, актор, режисер |
| Популярні книги | «Темна Вежа», «Сяйво», «Воно» |
| Відома цитата | Життя не відповідає на наші питання. Але воно відповідає на те, як ми живемо. |
1.1 Місце народження та родина
Стівен Едвін Кінг — народився 21 вересня 1947 року в Портленд, Мен, Сполучені Штати Америки. Відомий як американський письменник у жанрі наукової фантастики, містики та жахів.
Життєпис Стівена Кінга
Місце народження та родина
Народився Стівен Кінг в Америці, у Портленді 21 вересня 1947 року. Він був не єдиною дитиною у сім’ї. У Кінга був ще брат, якого батьки всиновили за два роки до того як народився сам Стівен.
Батько Стівена Кінга — Дональд Едвін Кінг. Одного дня в 1949 він вийшов із дому і більше не повернувся. Мати — Неллі Рут Пільсбер. Дитинство письменника минуло у бідності. Писати почав у ранньому віці — в 7 років.
Із 1971 року письменник одружений із американською письменницею та активісткою – Табітою Кінг. З майбутньою дружиною познайомився ще в студентські роки.
Активізм
Окрім письменницької діяльності С. Кінг також веде активне громадське життя. Зокрема в 2016 році підписав петицію проти Дональда Трампа.
А в 2018 закликав звільнити з російського полону українського режисера Олега Сенцова .
У 2022 році С. Кінг неодноразово висловлював підтримку Україні. А також зазначав, що більше не буде продовжувати контракти на видання своїх книг у Росії.
Бібліографія автора
Кращі твори
Стівен Кінг написав понад двісті романів і сорок з них стали бестселерами. Його тексти перекладені багатьома мовами. В Україні книги письменника виходять у видавництві «КСД».
Ось декілька творів, якими найбільше захоплюються читачі:
- «Сяйво»
- «Воно»
- «Інститут»
- «Відродження»
- «Ловець снів»
- «Мізері»
Окрім цих текстів, письменник видав серію романів під псевдонімом Річард Бахман. Твори написані під цим іменем вирізняються особливою жорстокістю та психологічним навантаженням: «Лють», «Довга прогулянка», «Дорожні роботи».
Збірки
У творчому доробку письменника, окрім романів, є також понад 10 збірок короткої прози: «Все можливо» (2002), «Коли впаде темрява» (2008), «Повна темрява. Без зірок» (2010), «Ярмарок нічних жахіть» (2015), «Якщо кров тече» (2020)
Кіноадаптації
Багато творів письменника стали основою для фільмів. Ось декілька найбільш популярних кіноадаптацій:
- «Втеча з Шоушенка»
- «Кладовище домашніх тварин»
- «Зелена миля»
- «Сяйво»
- «Зелена миля»
- «Протистояння»
Премії і нагороди
Стівен Кінг відомий як король жахів і за свою письменницьку діяльність отримав чимало відзнак та нагород.
Ось деякі нагороди та премії автора за останні роки:
2007 — нагороджений Канадською асоціацією книгарів.
2007 — премія Grand Master від Товариства письменників детективного жанру Америки.
2007, 2015, 2016 — премія Едгара Алана По.
2014 — національна медаль США в галузі мистецтв.
2015 — премія Ширлі Джексон за збірку одного автора.
2019 — нагорода «Вибір Goodreads».
Цитати автора
Над нами прокляття: ніколи не покинуть думки, що була можливість учинити краще, навіть коли мета все одно досягнута.
Я впевнений, що чиста дружба гідна подяки — наш світ і так нагадує пустелю, і що це, якщо не чарівництво, коли в ній ростуть квіти.
Куди б я не пішов, завжди обов'язково беру книгу і успішно шукаю приводи нею відгородитися.
Джерела
Нові відгуки
Якесь дивне враження: чим далі просуваєшся з «Темною Вежею», тим товщою стає книга. Але питання не в тому, скільки часу пішло на читання, а наскільки воно того варте, так? Варте. Але ж диявол, як відомо, ховається в деталях, чи не так?
«Загублена Земля» — це ще те випробування! Звісно, не одне з тих, що вимагає зусиль і впертості, а радше те, яке здатне довести до сказу і змушує тримати себе в руках. Навіть якщо ви вже знаєте якісь спойлери про події книги (як це було зі мною), повірте — це нічого не означає. Кінг піднімає градус божевілля майже до максимуму й мчить просто у психлікарню. Якщо не буквально, то метафорично — точно. Тільки здається, що все почало ставати на свої місця, як книга робить крок убік, і ось ти знову запитуєш себе: «Якого біса?»
Важливо, що глибина нікуди не зникла. Незважаючи на те, що серія, здається, тільки й робить, що ставить нові запитання, практично не даючи відповідей на старі, ми все одно не втрачаємо здоровий глузд. Автор покроково додає контекст до нашого сприйняття світу серії, що надає подіям небаченої раніше глибини та складності.
Щоб не повторюватися про класичні плюси стилю Кінга, краще розкажу про мінуси. Інколи автор занадто заграється з передісторією персонажів. Це не є глобальною проблемою, але після динамічного сетапу в «Крізь час», дивує, коли ціла п’ята частина книги витрачається на введення ще одного героя групи мандрівників. Це мене спантеличило. Я очікував розвитку подій, екшену та роботи з всесвітом, а отримав спірний ритм і затягнутість деяких частин.
До мінусів можна додати й сни. Так, це моя особиста проблема — я ненавиджу сни в книгах. А Кінг їх, здається, просто обожнює. І не тільки обожнює, а робить їх ключовими для сюжету. Так ключовими, але не ненезамінними. На мою думку, історія нічого б не втратила без цих епізодів, та це, мабуть, це вже справа смаку.
Що ж, чудова робота, пане Кінг. Попереду одна з найбільш спірних книг серії, а «Загублена Земля» залишиться в моїй пам’яті як органічне та якісне продовження історії, яке лише трохи поступається попередній частині.
«Загублена Земля» — це ще те випробування! Звісно, не одне з тих, що вимагає зусиль і впертості, а радше те, яке здатне довести до сказу і змушує тримати себе в руках. Навіть якщо ви вже знаєте якісь спойлери про події книги (як це було зі мною), повірте — це нічого не означає. Кінг піднімає градус божевілля майже до максимуму й мчить просто у психлікарню. Якщо не буквально, то метафорично — точно. Тільки здається, що все почало ставати на свої місця, як книга робить крок убік, і ось ти знову запитуєш себе: «Якого біса?»
Важливо, що глибина нікуди не зникла. Незважаючи на те, що серія, здається, тільки й робить, що ставить нові запитання, практично не даючи відповідей на старі, ми все одно не втрачаємо здоровий глузд. Автор покроково додає контекст до нашого сприйняття світу серії, що надає подіям небаченої раніше глибини та складності.
Щоб не повторюватися про класичні плюси стилю Кінга, краще розкажу про мінуси. Інколи автор занадто заграється з передісторією персонажів. Це не є глобальною проблемою, але після динамічного сетапу в «Крізь час», дивує, коли ціла п’ята частина книги витрачається на введення ще одного героя групи мандрівників. Це мене спантеличило. Я очікував розвитку подій, екшену та роботи з всесвітом, а отримав спірний ритм і затягнутість деяких частин.
До мінусів можна додати й сни. Так, це моя особиста проблема — я ненавиджу сни в книгах. А Кінг їх, здається, просто обожнює. І не тільки обожнює, а робить їх ключовими для сюжету. Так ключовими, але не ненезамінними. На мою думку, історія нічого б не втратила без цих епізодів, та це, мабуть, це вже справа смаку.
Що ж, чудова робота, пане Кінг. Попереду одна з найбільш спірних книг серії, а «Загублена Земля» залишиться в моїй пам’яті як органічне та якісне продовження історії, яке лише трохи поступається попередній частині.
Про "Крізь Час" (до речі, не зовсім розумію, чому вирішили перекласти назву саме так) кажуть, що це одна з найкращих книг у серії Темна Вежа. Це, звісно, вирішувати вам після прочитання всіх семи частин, але ось невеликий спойлер: ці люди мають рацію. "Крізь Час" — не просто гарна друга книга серії, це поява в серії того Кінга, у якого закохані мільйони читачів по всьому світу.
Формула успіху цього разу доволі проста (на перший погляд): беремо унікальний сетинг та несподівані сюжетні повороти, додаємо ретельно прописаних головних героїв і отримуємо вибух емоцій та захоплення.
Так, дивність подій вражає, і спочатку потрібен час, щоб оговтатися. Але ця нестандартність не відштовхує, не існує у вакуумі й не є просто "вау-фішкою". Це, скоріше, візитівка всієї серії, і в "Крізь Час" ми бачимо лише її перші прояви.
Перша книга все одно залишала враження, що її написав зовсім не той автор, ім’я якого ви прочитали на обкладинці. Але цього разу все на своїх місцях. Кінг йде ва-банк і приділяє по третині книги кожному з персонажів, розкриваючи їх так, як вважає за потрібне. І це підкупає. Ви співпереживаєте цим героям, які, можливо, не завжди привабливі, але точно живі і людяні.
Я хотів читати цю книгу щодня. Вона так захоплювала і не відпускала, що це нагадує враження від гарного серіалу на Netflix, коли виходить цілий сезон одразу, і ти вирішуєш переглянути всі серії за одну ніч.
"Крізь Час" — це доросла, темна, напружена й безмежно захоплива історія, яка могла б існувати окремо, але, на щастя, є частиною чогось більшого. Це той формат розваг, де ви не шкодуєте про витрачений час, бо знаєте, що він був проведений не даремно. І нехай цей роман не змусить вас переосмислити своє життя, ви точно проведете 8–10 годин із задоволенням і користю.
Формула успіху цього разу доволі проста (на перший погляд): беремо унікальний сетинг та несподівані сюжетні повороти, додаємо ретельно прописаних головних героїв і отримуємо вибух емоцій та захоплення.
Так, дивність подій вражає, і спочатку потрібен час, щоб оговтатися. Але ця нестандартність не відштовхує, не існує у вакуумі й не є просто "вау-фішкою". Це, скоріше, візитівка всієї серії, і в "Крізь Час" ми бачимо лише її перші прояви.
Перша книга все одно залишала враження, що її написав зовсім не той автор, ім’я якого ви прочитали на обкладинці. Але цього разу все на своїх місцях. Кінг йде ва-банк і приділяє по третині книги кожному з персонажів, розкриваючи їх так, як вважає за потрібне. І це підкупає. Ви співпереживаєте цим героям, які, можливо, не завжди привабливі, але точно живі і людяні.
Я хотів читати цю книгу щодня. Вона так захоплювала і не відпускала, що це нагадує враження від гарного серіалу на Netflix, коли виходить цілий сезон одразу, і ти вирішуєш переглянути всі серії за одну ніч.
"Крізь Час" — це доросла, темна, напружена й безмежно захоплива історія, яка могла б існувати окремо, але, на щастя, є частиною чогось більшого. Це той формат розваг, де ви не шкодуєте про витрачений час, бо знаєте, що він був проведений не даремно. І нехай цей роман не змусить вас переосмислити своє життя, ви точно проведете 8–10 годин із задоволенням і користю.
Одна із улюблених книг автора.
Захоплююча, інтригуюча, тримає у напрузі до останньої сторінки.
Глибоко співпереживала головному герою та відчувала себе в середині у книзі.
Автор якісно відкриває проблему використання державою людських життів у своїх інтересах, переступаючи всі суспільні та законодавчі норми.
Захоплююча, інтригуюча, тримає у напрузі до останньої сторінки.
Глибоко співпереживала головному герою та відчувала себе в середині у книзі.
Автор якісно відкриває проблему використання державою людських життів у своїх інтересах, переступаючи всі суспільні та законодавчі норми.
Експерт
В книзі «Інститут» Король жахів розповідає про заклад, захований серед лісу біля кордону з Канадою. Інститут цей займається тим, що відслідковує дітей зі здібностями до телепатії та телекінезу. В химерній установі відбуваються жахливі і моторошні речі та найпотворнішими в ній є люди… Та одного разу в Інститут доставляють хлопчика Люка, який обдарований не стільки телекінетичними здібностями, скільки надзвичайним інтелектом - чи вистачить йому розуму розіграти свою партію із керівництвом Інституту? Кінг вважає, що він має шанс.
Насправді це та книга, до сюжету якої у мене зовсім немає питань. Написаний «Інститут» дуже майстерно. І тут я кажу більше про письменництво автора, як про ремесло, а не талант. Всі події віднаходять своє логічне продовження, всі персонажі отримали свою порцію характеру й історії, сюжетних поворотів рівно стільки, скільки потрібно, щоб повірити в достовірність розповіді. Більше того частенько наздоганяє думка: «це ж цілком може відбуватись насправді».
«Інститут» моторошний не тими надприродними явищами, які описуються, а більше людською поведінкою. Це те, що я люблю в книгах Кінга - він досліджує людську природу, в даному випадку йдеться про те, на скільки далеко окремі люди можуть дійти в своєму прагненні «врятувати людство». Чи це просто гарне прикриття жадібності до влади і загравання з «божественним».
Я отримала цілковите й беззаперечне задоволення від цього тексту.
Насправді це та книга, до сюжету якої у мене зовсім немає питань. Написаний «Інститут» дуже майстерно. І тут я кажу більше про письменництво автора, як про ремесло, а не талант. Всі події віднаходять своє логічне продовження, всі персонажі отримали свою порцію характеру й історії, сюжетних поворотів рівно стільки, скільки потрібно, щоб повірити в достовірність розповіді. Більше того частенько наздоганяє думка: «це ж цілком може відбуватись насправді».
«Інститут» моторошний не тими надприродними явищами, які описуються, а більше людською поведінкою. Це те, що я люблю в книгах Кінга - він досліджує людську природу, в даному випадку йдеться про те, на скільки далеко окремі люди можуть дійти в своєму прагненні «врятувати людство». Чи це просто гарне прикриття жадібності до влади і загравання з «божественним».
Я отримала цілковите й беззаперечне задоволення від цього тексту.
«Мертва зона» Стівена Кінга стала для мене особливим досвідом, адже моє перше знайомство з цією історією відбулося через однойменний серіал. Однак, відкривши книгу, я відчув, наскільки глибше і багатогранніше Кінг зумів розкрити цей світ і головного героя, Джонні Сміта. У серіалі Джонні поставав героєм, зосередженим на своїх здібностях передбачати майбутнє, але в романі його образ значно складніший. Кінг майстерно показує, як надприродний дар Джонні стає і благословенням, і прокляттям, відображаючи його внутрішню боротьбу, моральні дилеми та біль втрат.
Роман занурює у психологічну напругу і створює незабутню атмосферу, де кожен герой має свою особливу глибину. Джонні тут — не просто персонаж з унікальними здібностями, а людина, з якою читач відчуває справжнє співчуття. Його переживання, страхи і почуття відповідальності наповнюють кожну сторінку. Якщо серіал захоплював динамічним розвитком подій, то книга подарувала мені новий рівень розуміння цієї історії — повільніший, але більш напружений і емоційний. І хоча я знайшов позитивні моменти у книзі, все ж серіал, на диво, мені сподобався більше, саме через те що я люблю екшн.
Роман занурює у психологічну напругу і створює незабутню атмосферу, де кожен герой має свою особливу глибину. Джонні тут — не просто персонаж з унікальними здібностями, а людина, з якою читач відчуває справжнє співчуття. Його переживання, страхи і почуття відповідальності наповнюють кожну сторінку. Якщо серіал захоплював динамічним розвитком подій, то книга подарувала мені новий рівень розуміння цієї історії — повільніший, але більш напружений і емоційний. І хоча я знайшов позитивні моменти у книзі, все ж серіал, на диво, мені сподобався більше, саме через те що я люблю екшн.
Ух, ця книга — справжня подорож у часі, яка просто зносить дах! 🤯 Уявіть, що у вас є шанс змінити історію, але кожен крок у минулому відгукується, наче хвиля, яка може знести все ваше майбутнє. Захопливо, правда?
Читати її — це як вирушити в подорож машиною часу, де кожна деталь 60-х років оживає перед очима. 🚗💿 Я буквально відчула запах свіжоспеченого пирога в закусочних, чула музику того часу і поринала у життя маленьких містечок з їхньою атмосферою. А головне — ця історія не лише про зміну долі, а й про людські почуття, втрати і ті складні рішення, які змушують серце стискатися. 💔
Особливий кайф — це любовна лінія. О, як же я переживала за героїв! 🥺 Вона така ніжна і водночас трагічна, що ти просто не можеш відірватися. І коли сюжет починає закручуватися, ти відчуваєш кожен ризик, кожну невдачу, кожну мить щастя, як свою власну.
А фінал... Я ще довго не могла прийти до тями. Це не просто книга, це емоційний вибух. 💥 Глибока, пронизлива і така незабутня, що хочеться перечитувати ще раз, навіть знаючи, які пастки чекають на тебе цього разу. Якщо ви ще не читали, негайно виправляйте це! 😍📖
Читати її — це як вирушити в подорож машиною часу, де кожна деталь 60-х років оживає перед очима. 🚗💿 Я буквально відчула запах свіжоспеченого пирога в закусочних, чула музику того часу і поринала у життя маленьких містечок з їхньою атмосферою. А головне — ця історія не лише про зміну долі, а й про людські почуття, втрати і ті складні рішення, які змушують серце стискатися. 💔
Особливий кайф — це любовна лінія. О, як же я переживала за героїв! 🥺 Вона така ніжна і водночас трагічна, що ти просто не можеш відірватися. І коли сюжет починає закручуватися, ти відчуваєш кожен ризик, кожну невдачу, кожну мить щастя, як свою власну.
А фінал... Я ще довго не могла прийти до тями. Це не просто книга, це емоційний вибух. 💥 Глибока, пронизлива і така незабутня, що хочеться перечитувати ще раз, навіть знаючи, які пастки чекають на тебе цього разу. Якщо ви ще не читали, негайно виправляйте це! 😍📖
Історія вражає тим, наскільки тонка межа між звичним і жахливим. Спершу здається, що це просто розповідь про звичайне життя маленького містечка, але з кожною сторінкою напруга наростає, як гроза в літню спеку. Те, що починається як буденність, перетворюється на щось настільки моторошне, що навіть найсміливіший читач відчує, як холодні мурашки пробігають по спині.
Що особливо вражає, це те, як автор змушує тебе співчувати всім учасникам цієї трагічної гри. Навіть той, хто, здається, є джерелом хаосу, виявляється жертвою обставин, від яких просто не було порятунку. Ця історія не дає права називати когось "злим", бо зло тут — це невидима сила, яка знищує все на своєму шляху.
Фінал залишає тебе спустошеним. Це як тримати надію до останньої миті, лише щоб зрозуміти, що порятунку не буде. Книга викликає стільки емоцій, що після неї хочеться глибоко вдихнути і переглянути своє ставлення до життя, до боротьби і до страху.
Що особливо вражає, це те, як автор змушує тебе співчувати всім учасникам цієї трагічної гри. Навіть той, хто, здається, є джерелом хаосу, виявляється жертвою обставин, від яких просто не було порятунку. Ця історія не дає права називати когось "злим", бо зло тут — це невидима сила, яка знищує все на своєму шляху.
Фінал залишає тебе спустошеним. Це як тримати надію до останньої миті, лише щоб зрозуміти, що порятунку не буде. Книга викликає стільки емоцій, що після неї хочеться глибоко вдихнути і переглянути своє ставлення до життя, до боротьби і до страху.
Котик
Стівен Кінг «Необхідні речі».
Круто. Просто круто. Десь так, як я і очікувала.
Книга нам розповідає історію про те, що навіть мале зло може спричинити гігантську бурю. Ми всі чогось хочемо, але чи варто це того зла, яке ми можемо спричинити оточуючим людям?
Дуже сподобалась книга. Єдине, що мене трохи злило, що дуже багато персонажів. Я їх всіх не могла запамʼятати.
І вкінці трохи не зрозуміла, як перемогли зло. Але головне, що перемогли ))
9,5/10.
Круто. Просто круто. Десь так, як я і очікувала.
Книга нам розповідає історію про те, що навіть мале зло може спричинити гігантську бурю. Ми всі чогось хочемо, але чи варто це того зла, яке ми можемо спричинити оточуючим людям?
Дуже сподобалась книга. Єдине, що мене трохи злило, що дуже багато персонажів. Я їх всіх не могла запамʼятати.
І вкінці трохи не зрозуміла, як перемогли зло. Але головне, що перемогли ))
9,5/10.
Стівен Кінг «Казка».
Яка чудова мила, добра казка. Це взагалі Король жахів писав? Точно?
Як же вона мене тригернула! В тому році я поховала свою стареньку німецьку вівчарку, їй було 12,5 років. Зараз в мене доберман, якій 13 років, і яку я так само ношу на руках зі сходів. Я ридала, читаючи ці моменти. Кожне слово відбивалося у душі.
Чесно? Я би так багато віддала за цей золотий годинник для своїх собак. І по правді, не замуровала би вхід, щоб мої собаки прожили зі мною все своє життя.
Книга прекрасна. Вона читається як пісня. Читала в електронному вигляді, але обовʼязково куплю в паперовому. Така книга повинна бути вдома. В моменти відчаю це саме та книга, яка стане антидепресантом. І сподіваюсь, що донька теж з задоволенням прочитає.
Оцінюю
10/10. Читати раджу.
Яка чудова мила, добра казка. Це взагалі Король жахів писав? Точно?
Як же вона мене тригернула! В тому році я поховала свою стареньку німецьку вівчарку, їй було 12,5 років. Зараз в мене доберман, якій 13 років, і яку я так само ношу на руках зі сходів. Я ридала, читаючи ці моменти. Кожне слово відбивалося у душі.
Чесно? Я би так багато віддала за цей золотий годинник для своїх собак. І по правді, не замуровала би вхід, щоб мої собаки прожили зі мною все своє життя.
Книга прекрасна. Вона читається як пісня. Читала в електронному вигляді, але обовʼязково куплю в паперовому. Така книга повинна бути вдома. В моменти відчаю це саме та книга, яка стане антидепресантом. І сподіваюсь, що донька теж з задоволенням прочитає.
Оцінюю
10/10. Читати раджу.
Котик
Яка емоційно важка книга.
Я люблю такого типу сюжети. Коли змагання і виживе хтось один, на зразок «Голодних Ігор». Але тут екшена нема. Взагалі. Дія проходить дуже повільно. Проте нам розкривають головних персонажів. Краще ніж в ситуації, коли ти на грані смерті, розкрити не можна.
Вкінці дочитувати було важко. Ти вже звикаєш до персонажів, і тобі не хочеться, щоб їх вбили. Коли їх залишилось троє, мені було болюче читати. Вони всі були як рідні.
Кінець книги для мене був трагічним. У «Голодних іграх» хоч проблиск сподівання був, а тут не було і його.
Класна книга.
Менше 10 неможливо поставити.
10/10
Я люблю такого типу сюжети. Коли змагання і виживе хтось один, на зразок «Голодних Ігор». Але тут екшена нема. Взагалі. Дія проходить дуже повільно. Проте нам розкривають головних персонажів. Краще ніж в ситуації, коли ти на грані смерті, розкрити не можна.
Вкінці дочитувати було важко. Ти вже звикаєш до персонажів, і тобі не хочеться, щоб їх вбили. Коли їх залишилось троє, мені було болюче читати. Вони всі були як рідні.
Кінець книги для мене був трагічним. У «Голодних іграх» хоч проблиск сподівання був, а тут не було і його.
Класна книга.
Менше 10 неможливо поставити.
10/10
Суцільний захват. Особливо від другого тому. Якось він мені швидше і легше йшов.
В першому ми слідкуємо за тим, як утворився супергрип, як він повбивав майже всіх людей на землі. І як ті, що вижили, давали собі раду.
Другий том більш динамічний. Там вже йде протистояння між добром і злом.
Класна книга. Однозначно, тепер одна із найулюбленіших у Кінга.
Особливо я раділа за собаку 🐶
Спочатку хотіла навіть кинути перший том, коли собаку покинули. Ну от як можна покинути собаку? Тим паче, що вони майже всі також вимерли.
А потім, коли собака повернулась, я була така щаслива! І так раділа, коли автор сказав, що собака прожила ще 16 років, що майже неймовірно для ірландського сеттера.
Трішки докину цитат з другого тому:
- «Прокляття і благословіння людського роду - охота до товариства.»
-
- «Уже сам факт відсутності саботажу - зловісна ознака.»
-
- «Період напіврозпаду зла завжди порівняно короткий.»
-
- «Життя - то таке колесо, на якому мало хто здатний встояти довго.
- І воно завжди врешті-решт повертається до того самого.»
В першому ми слідкуємо за тим, як утворився супергрип, як він повбивав майже всіх людей на землі. І як ті, що вижили, давали собі раду.
Другий том більш динамічний. Там вже йде протистояння між добром і злом.
Класна книга. Однозначно, тепер одна із найулюбленіших у Кінга.
Особливо я раділа за собаку 🐶
Спочатку хотіла навіть кинути перший том, коли собаку покинули. Ну от як можна покинути собаку? Тим паче, що вони майже всі також вимерли.
А потім, коли собака повернулась, я була така щаслива! І так раділа, коли автор сказав, що собака прожила ще 16 років, що майже неймовірно для ірландського сеттера.
Трішки докину цитат з другого тому:
- «Прокляття і благословіння людського роду - охота до товариства.»
-
- «Уже сам факт відсутності саботажу - зловісна ознака.»
-
- «Період напіврозпаду зла завжди порівняно короткий.»
-
- «Життя - то таке колесо, на якому мало хто здатний встояти довго.
- І воно завжди врешті-решт повертається до того самого.»
Котик
Почав читати не з першої частини (Сяйво), а з цієї. І хоча в книзі є постійні згадки подій дитинства головного героя, які описані в першій книзі, десь чув що кожна з них є самостійною, окремо одна від одної.
Після важкуватого початку історія сильно затягує у вир подій, хочеться швидше дізнатися що буде далі.
Чудово прописані історії персонажів, які в один момент перетнуться в одній точці.
Уявляючи написане, проникнувся атмосферою подорожуючих домами на колесах, незвичайна для нас, і, така звична для Америки річ.
Потреба Дена для Абри, а також реакція на його зізнання в клубі АА, в кінці книги, породжує думки про потребу в правильному оточенні, розумінні подібного пережитого досвіду.
Не жахастик. Дуже сподобалась.
Після важкуватого початку історія сильно затягує у вир подій, хочеться швидше дізнатися що буде далі.
Чудово прописані історії персонажів, які в один момент перетнуться в одній точці.
Уявляючи написане, проникнувся атмосферою подорожуючих домами на колесах, незвичайна для нас, і, така звична для Америки річ.
Потреба Дена для Абри, а також реакція на його зізнання в клубі АА, в кінці книги, породжує думки про потребу в правильному оточенні, розумінні подібного пережитого досвіду.
Не жахастик. Дуже сподобалась.
Бестселери
460 грн
1
Фільтр
460 грн
1
626 грн
1
