Нові відгуки

Чомусь мені ця історія здалась дуже реалістичною, а тому від неї просто мурахи по шкірі. Основний сюжет про дітей, які мають телекінетичні та інші здібності по всьому світу, яких викрали від батьків та поселили в Інститут десь в глушині, де лікарі проводять досліди над ними. Жахливі досліди, які важко пережити дорослим переживають маленькі діти, вони самі, вони не впевнені, що колись повернуться додому і що ще є куди повертатись, чи живі їх батьки. В Інституті дітям дають можливість пити алкоголь та курити взамін за гарну поведінку, якщо вони не слухаються, то до них застосовують силу. Друга сюжетна лінія про чоловіка, якому довелось звільнитись з поліції у зв'язку з неприємною ситуацією, і тепер він шукає нову роботу в іншому місті. І знаходить її - нічний поліцейський в іншому штаті з можливістю ще підробляти вдень. Початок книги - трохи затягнутий, але потім, - я не могла відірватись просто. А як я переживала за Люка - вам не передати, мені снилось, навіть, щось пов'язане з ним, чи то шукала його, чи то допомагала йому, не знаю, але я дуже переймалась за його долю. Взагалі, якщо мені дуже западає книжка в душу, негативно чи позитивно, починають снитись сни пов'язані з сюжетом, а у вас колись таке було?

"Я ніколи не міг відпустити Голлі Гібні. Це мала бути епізодична персонажка в «Містері Мерседесі», проте вона просто вкрала книгу — і моє серце. Холлі - це все її". Стівен Кінг. Голлі вкрала і моє серденько в цій книзі. Я читала Містер Мерседес, і мені дуже сподобалась ця книга, але я не знала, що Голлі буде якось пов'язана з ним, і це була як перевірка моєї пам'яті)) Детективка Голлі під час ковіду втрачає матір, і після цієї травми хотіла трохи відпочити, але їй телефонує стурбована жінка з приводу зникнення її доньки, і Голлі не може їй відмовити. В процесі розслідування вона зрозуміє, що це не єдине дивне зникнення за останні роки. Люблю я Стівена Кінга за його позицію не тільки щодо України, а й в цілому політики Америки, і те, що він не боїться писати про це у своїх книжках. Розслідування цікаве, і дійсно, хто б запідозрив бабулю з дідусем в зникненні десятка людей? Але те, що така розумниця детективка робить певні дурні і тупі вчинки мене так бісило, що я ледь не билась головою об стіну, що трохи зіпсувало враження. Книжку прочитала за лічені дні, дуже рекомендую!

Прекрасна збірка з 4 чудових повістей. Особливо рекомендую "Тіло" - вона неймовірна.

Я тут не зможу красиво написати, бо мене трошки розтоптала книга. У книзі є алюзія на концтабори і нацистів, які проводили досліди над людьми. Чорне стає сірим, а білого не існує, коли йде мова про людське виживання. Жорстокість одних людей тут норма, але сміливість інших - залишає надію на те, що не все ще втрачено. Пів книги автор майстерно нагнітав, а потім коли з'явилась можливість помститись, я мстилась разом з героями. В мені викликало таку злість. Так напевно вміє тільки Кінг. Неможливо написати щось детальніше, бо будуть спойлери. Мені дуже сподобалось. Раджу до прочитання🔥

Прочитала книгу на одному диханні, хоча зазвичай читаю багато книг і довго не дочитую. Кінг як завжди - влучив у ціль з перших рядків. Небанальна книга, не буду спойлерити, та скільки всього змішати! Книга унікальна і не схожа не його інші книги. Дуууже захоплююче.

Кінг — як завжди неперевершений. Щоразу, беручись за його книгу, я не сумніваюся: попереду захопливий, хоч і тривожний досвід. «Куджо» — незвичайна історія про виживання, боротьбу і титанічні зусилля, які людина здатна докласти, аби врятуватись — і врятувати свою дитину. Це книга не лише про скаженого пса, а й про страх, безвихідь і виживання на межі можливостей. Напруга наростає з кожною сторінкою, і ти вже не можеш відірватися. Не дарма The New York Times назвали цей роман одним із найбезжальніших і наймоторошніших у творчості автора. Читаючи Кінга, ніколи не знаєш, кого він «вб’є», а кому залишить життя — і в цьому весь його фірмовий стиль: реальність, де ніщо не гарантовано.

Кінг у своєму стилі, як завжди, моторошно та цікаво. Коли стається непоправне, то найбільше хочеться повернути все назад. Але якщо така можливість є, чи варто йти на цей крок, якщо наслідки непередбачуваня? Кінець вау...

Загалом історія виглядає так: простий хлопчик живе у простому світі ->потрапляє в кріпі країну оз-> бере участь в голодних іграх-> трохи моментів, які мають нагадувати гру престолів -> типу хепі-енд. Жанр: disgusting фентезі: тобто світ описаний так, щоб було трохи фу, це за те що хорору немає. Я ніжно люблю Стівена Кінга і з чистою совістю можу сказати, що цю книгу можна пропустити. З нового краще вже взятися за «Інститут».