Зелена миля

Стівен Кінг - це мій улюблений автор і якби в мене запитали яку книгу я рекомендую прочитати це була б "Зелена миля". Як на мене це просто шедевр літератури, це вже класика. Тут немає жахів, тут немає монстрів та чудовиськ тут є просто люди і вони деколи страшніші ніж вигадані монстри.

Зелена миля це дорога яку проходить в'язень перед смертною карою. Саме цей шлях для них найстрашніший у їхньому житті, страшніше хіба саме очікування. Але можна сказати що на кожного з нас очікує Зелена миля, коли ми перед смертю також будемо нею йти і згадувати всі свої вчинки, добрі або злі, з камер на нас будуть дивитися люди котрі змінили наше життя або ми вплинути на їхнє. Кожен з нас пройде своєю Зеленою милею тільки кінець в кожного буде свій, кожен отримає по заслугах.

В книзі чудово показано що не потрібно судити людей за зовнішнім виглядом, адже дивлячись на Коффі ніколи не подумав би що це людина з просто надзвичайно чистим та щирим серцем а побачив би чорношкірого велетня котрий напевно точно вбивця. Джон Коффі це чудо котре, на жаль, наглядач Пол не зміг врятувати від Зеленої милі і саме за це він розплачується занадто довгим життям, саме цим очікуванням, він вже теж хоче пройти свою Зелену милю і віднайти спокій але смерть Коффі не дає йому це зробити. Читаючи цю книгу ви ніби самі проживаєте в одній з тих камер в спостерігаєте за цим всім. І ви теж хочете врятувати Джона але можете тільки спостерігати і коли він проходить повз вас Зеленою милею важко стримати сльози від несправедливості цього світу але ми тільки плачемо і бажаємо йому віднайти спокій на тому світі адже він так втомився від зла на цьому світі.

Тож давайте проведемо його до кінця милі і будемо чекати на свою.

Зелена миля – життєвий шлях крізь людські гріхи до кінцевого пункту призначення, шлях до тортур або шлях до звільнення, шлях, що приносить страждання та полегшення. На певних етапах він здається нескінченним, на інших – занадто коротким, але жодні вигадані потвори не стануть жахливіше темної частини людської душі, що супроводжує нас цією милею. Та навіть у найтемніші часи існують промені світла, які ми не помічаємо. Часто вони прямо під носом, варто лише розгледіти та дати їм шанс на життя.

Ця книга є необхідною, щоб нагадати собі про те, наскільки цінним є життя кожної людини, незалежно від кольору її шкіри, статі, віросповідання чи сексуальної орієнтації. Це є внеском у майбутнє, де більше жодна людина не промовила б цих пʼяти слів:
«мені шкода, що я такий».

«Зелена миля» відгукнеться вам, якщо ви хочете більше усвідомити дещо про власне буття та його тимчасовість, адже серед цього правила не існує винятків. Ви побачите сильних жінок, відчуєте біль смертельно хворих та біль фізично здорових, розчаруєтеся та одночасно з цим осягнете, як серце сповнюється надією. Ви зустрінете любов серед руїн та, напроти, руйнівну силу любові. Зіштовхнетеся з підступним часом, що відносить усе геть, залишаючи по собі лише пітьму, серед якої ми іноді зустрічаємо інших, а іноді втрачаємо їх знову.

Це станеться 1932 року, коли вʼязниця штату була ще у «Холодній горі». І електричний стілець там був, звісно, теж. І хоч ця Зелена миля виявиться напрочуд довгою, вона повністю заполонила моє серце.

Ця книга дуже глибока. Глибше, ніж океан. Я не буду писати про сюжет, він заслуговує вашої уваги більше, ніж мої слова.

Натомість про емоції я кілька слів спробую сказати.

Книга не відпускає. Це одне з найкращих творінь Кінга: тут тонкий психологізм, реалізм та містична складова сплітаються настільки майстерно, що ти починаєш вірити кожному слову.

Вона залишає присмак болю, суму, туги, хочеться кричати від несправедливості життя, обурюватись.

Стає страшно.

Починаєш злитися на світ, на людей, на життя.
За цупкою палітуркою в 430 сторінках ховається незбагненна кількість запитань. Що таке людяність? Наскільки виправданою є смертна кара? Яку відповідальність ми несемо за свої вчинки перед іншими людьми?

Що цікаво, в цій книзі можна простежити деякі алюзії на біблійні легенди. У мене під час читання виникала стійка асоціація з Ісусом Христом - його теж стратили, він творив дива. А ініціали? J.K (John Kofee - Jesus Christ). Не факт, що Кінг щось таке мав на умі, але, як на мене, це цікаво.

Мені так шкода було Джона!😣До сліз. Від усвідомлення безсилості, несправедливості хочеться вовком вити. Та мені здається, вони могли щось зробити. Хоча б СПРОБУВАТИ! Але то була епоха Депресії. Це зараз — час "пробувань". Можливо, щось їм бракувало і справа не в сміливості.

Ніколи не кажіть, що неможливо читати Кінга, бо він пише жахи. У мене око сіпається, коли я бачу, як хтось пафосно заявляє, що "ніколи не буде читати Кінга, бо боїться жахачок". Він пише сильні речі, книги, які чіпляють і не відпускають до останньої сторінки, яки перевертають свідомість і бентежать душу. І "Зелена миля" - одна з них.