"діти перестають бути дітьми, коли їм у руки вкладають меч"

для початку невеличкий цікавий факт: під час написання першої частини трилогії авторка надихалася подіями японсько-китайської війни 1937–1945 років, а двох наступних — громадянської війни в китаї, що з перервами тривала з 1927 по 1950 рік.

"макова війна" це якісне дарк фентезі сюжет якого розповідає про сироту війни жинь, яка настільки сильно не хотіла підкорятися родині і виходити заміж, що вступила у найкращу військову академію сінеґард. перша частина книги шалено атмосферна, сповнена тяжкими студентськими днями, бойовими мистецтвами та цікавою інформацією про світ, його історію та основні конфлікти. жинь шукає своє місце в ній, знаходить друзів, кумирів і трохи дивакуватого вчителя у якого стає єдиною студенткою і вчиться покинутого мистецтва шаманства. авторка дуже обережно підводила нас до фентезі, розповіла про всесвіт, історію сили та походження магії, закинула купу таємниць... і почала війну. і потім "макова війна" стала не просто гарним бойовим фентезі, вона стала жорстоким і сповненим насильства світом у якому панує війна та смерть. вона стала приголомшливо схожа на нашу реальність.

історія написана майстерно. ви відкриваєте першу сторінку, кліпаєте, дочитуєте 21 розділ і сидите в сльозах. кінцівка стає нокаутом, в який важко повірити. та ще важче не бігти після останньої сторінки в книгарню за продовженням. ребекка кван настільки гарно вибудувала сюжет і підготувала читачів до майбутніх подій, що кожен наступний розділ нашаровувався на базу знань про світ, яку ми отримали у першій частині.

тут переплітається магія і технології, вибудовуються крихкі союзи, обговорюються безжальні стратегії і відбувається так багато всього цікавого, що не встигаєш усвідомлювати. та пам'ятайте, що в книзі багато жорстокого, тут великий список тригерів, який раджу переглянути перед читанням аби бути готовими. але ця книжка того варта. вона важлива, вона відчувається дуже реальною, вона накладається на той досвід, який переживаємо ми зараз і так сильно резонує з ним.

чи засуджую я жинь за вчинок у кінці? ні. я повністю розумію чому, і для мене це хороший фінал. єдиний, який дозволяє краще пізнати персонажку. тож книга стає абсолютним фаворитом цього року.

все почалося спонтанно, я довго обходила книгу стороною, довго не знала чи варто її читати. а потім просто сіла і відкрила. і це було кохання з першої сторінки.

теперішнє в якому енн втратила дідуся і повертається на батьківщину, в ірландію. минуле, в якому ірландія знаходиться у стані громадянської війни, а енн відчайдушно намагається зрозуміти що відбувається, піклується про сина і знаходить кохання. теперішнє, в якому розгублена енн не знає що робити з власним життям і як повернутися до улюбленої справи (письменництва). і минуле, в якому томас у відчаї шукає шлях повернути кохану. ірландія 1921 року, і ірландія 2001 переплелись, і з цього вийшла щемка і тепла історія життя.

так поетично і гарно написана ця книга, мені хотілося губитися в реченнях, описах природи та історичних подій. тут прекрасні персонажі, вони розуміючі, з характерами, з власними принципами і бажаннями, з болючим минулим. головна героїня спокійна, розумна, дуже сильна, вона стала мені дуже близькою. ця книга — не просто чергова історія кохання, вона глибша, в ній розкривається історія ірландії і стосунки дитини-сироти з єдиним опікуном, а потім і стосунки дитини з матір'ю, якої не було поряд перші роки життя.

тут здорові стосунки, але вони будуються складно, проходять стадії недовіри, і це того варте. томас прекрасний чоловік, підтримуючий і чуйний, попри все він був поряд з коханою жінкою. і тому так боляче мені було читати деякі моменти, які він описував у своєму щоденнику. його "графине" і "дівчинко" стало в топі звертань чоловічих персонажів до їх коханих.

ця книга неймовірна. вона розіб'є ваше серце і потім збере його наново. вона відкриє прекрасну ірландію і заглибить в атмосферу тихих вуличок старого міста. беріть, і читайте. ви не пожалкуєте.

це було магічно, прям як корабель, але про все по порядку!

що ж, почну з того, що це не перше моє знайомство з авторкою. друга трилогія з великого циклу у 16 книжок, і друга трилогія, яка закохує мене у світ робін хобб. минула трилогія (сага о Бачащих) познайомила з королівством шести герцогств, а ця – подарувала знайомство з бескрайнім океаном і його підкорювачами (і жителями).

не дивлячись на те, що персонажів тут в рази більше ніж у попередній трилогії і сюжет ведеться паралельно від лиця кожного, в них не губишся. кожного пам'ятаєш, до кожного відчуваєш якісь емоції, кожному співчуваєш, кожного любиш або ж навпаки ненавидиш. розповідь переміщається між різними сюжетними гілками, що підігріває твоє нетерпіння та інтерес, адже в якийсь момент шляхи цих героїв мають перетнутися.

тепер трохи про сюжет: він будується навколо старої торгової сім'ї Вестріт та їх живого корабля "Проказниці". для більшого розуміння – живі кораблі зроблені зі спеціального матеріалу (диводрева) який добувають в отруйних і небезпечних дощових хащах; такі кораблі коштують цілі статки, вміють розмовляти (навіть мають власний характер!), легше пливуть по хвилям, втечуть від будь-якого переслідування і залюбки підкажуть своєму рульовому що робити і який шлях обрати, словом – неймовірні істоти (ще важливо що їм потрібно 3 смерті когось з їх родини аби ожити, а до того вони по суті звичайні кораблі). так от, саме з таким живим кораблем провела все своє дитиннство Альтія Вестріт і після смерті батька саме вона мала унаслідувати роль капітана "Проказниці", але сталося так, що місце капітана зайняв чоловік її старшої сестри і просто примерзенний типочок кайл хевен. ну і одразу ж почав все паплюжити і розсварив всю сім'ю Вестрітів настільки, що Альтія пішла з родини у вільне плавання аби довести що варта стати капітаном "Проказниці"

у історії є кілька нестерпних антагоністів, і цікаво те, що антагоністи тут погані, не тому, що вони просто погані і такими народилися, о ні. до своїх вад і жорстокості вони йдуть певним шляхом, показаним у книзі. Робін Хобб ретельно описує, чим саме керується кожен її герой і де стався надлом. обожнюю таке неймовірно.

на моє здивування в цій книзі авторка була надзвичайно добра до своїх героїв і майже не наражала їх на фізичні небезпеки і страждання. особливо якщо порівнювати цю частину з попередньої трилогією, де бідного Фітца Чівела нескінченно калічили і знущалися. однак, не думайте, що тут так все романтично і безтурботно, ближче до кінця пані хобб люб'язно приготувала кілька порцій скла для читачів (і деякі глави я дивувалася з жорстокості яку вона подала на гарнесенькій тарілочці)

Тож, перша частина – по суті тільки зав'язка перед чимось більшим і масштабнішим. стільки ліній, стільки героїів, і все до чогось має прийти, всі лінії мають перетнутись (що вже почалося у кінці книжки). питань дуже багато, а ось відповідей кіт наплакав. це, безумовно, неймовірний талант письменниці – детально і неспішно розгортати перед очима читача величезне епічно-фантастичну історію свого світу

зізнаюсь у великому коханні цій морській історії з неймовірною атмосферою і дуже чекаю на продовження!

чомусь так завжди відбувається з книгами робін гобб, що після кінця попередньої треба ще багато сторінок щоб відновитись і знайти всі шматочки свого розбитого серця. але цій напевно знадобилось найбільше сторінок, бо те що пережив фітц у кінці доугої частини це *нецензурна багатоповерхівка*.

після подій «королівського убивці» у фітца з‘явилось нове завдання — він має знайти веріті (спадкоємця трону), помститися за зраду і бажано не померти (вдруге). починаються його мандри, пошукова експедиція, розслідування давніх таємниць і повернення до старих друзів. умовно книгу можна розділити на три частини: пошуки сенсу життя і служіння королю, гарні спроби помститися і вбити ворога/ів, подорож давніми гірськими стежинами у пошуках загублених міст і всемогутніх старійшин.

описи тут такі живі і яскраві. це не розлогі монологи на 70 сторінок, це діалоги, спостереження, це те що допомагає пізнати світ. а в кінці відбувались такі магічні і яскраві події, що моя уява була просто у захваті. динаміка подій впродовж всієї книги трималася на рівні, підкидуючи шалені повороти. цей світ живий, він справжній, з ним не хочеться прощатись. я полюбила всіх головних героїв: фітца якому кожен раз завдавали болю і який не зламався, нічноокого який був підтримкою і розбавляв все жартами, блазня з його вічними таємницями, кетріккен з її несамовитим духом і веріті який віддав всього себе задля порятунку королівства. перечитувати було тепло, боляче, дуже емоційно, захопливо. амбасодорю ці книги і раджу кожному.

я пам'ятала кінець цієї книги, і не була готова пережити його знову. але давайте спочатку. спочатку нас чекає відновлення після фіналу першої книги (так, робін гобб уміє робити боляче), тернистий шлях назад до рідних стін оленячого замку і до ворогів, які причаїлися серед найближчих.

сюжет продовжує розповідати історію бастарда фітца, який все ще вчиться бруднити руки задля свого короля. він королівський убивця, який має власні бажання, і тепер має ще й власного вовка *хвилинка щоб покричати який нічноокий вау персонаж з власним характером, жартами і емоціями*. з'являється багато нових персонажів, розкриваються майже всі палацеві інтриги, в якийсь момент навіть забуваєш про існування реального світу, бо світ шести герцогств поглинає. він настільки гарно продуманий і пропрацьований, в ньому так багато маленьких деталей які, як частинки пазлу, під кінець починають складатись. основний конфлікт тут залишається з першої книги і посилюється в сотню разів — червоні кораблі це дуже страшно, бо немає виходу крім як дозволяти людям помирати. все дуже погано і все валиться на плечі підлітка (буквально), а єдине що можеш зробити ти це перегорнути сторінку і згадати, що попереду ще одна книга.

слог прекрасний, історія захоплива, персонажі живі і чіпляють, сюжет робить боляче і змушує відчувати дуже багато всього. злодіїв багато, друзів занадто мало, кохання зраджує, все котиться в безодню, але головний герой так затято з цим всім стикається. вау.

а кінець вбиває. щоб потім зцілити третьою книгою.