в цій книжці вас чекатиме класичне (і від того не менш емоційне) поєднання: троп від ненависті до кохання і не зовсім звичні фейкові стосунки, 2-метровий чоловік і низенька дівчина, жінки в науці (це найбільш "академічна" книжка гейзелвуд), гарячі сцени, смішні моменти, харизматичні другорядні персонажі і приблизно 5 годин прекрасного ромкому. те що треба, в сірі зимові будні.

про сюжет довго розповідати не буду: тут у нас дівчина теоретикиня-фізикиня, яка жадає отримати нову роботу в мті (модний універ для вумняшок) і хлопець фізик-експерементатор що ненавидить теоретиків. тут порушуються теми сексизму і мізогінії в науковому середовищі, висвітлюється контроль чоловіків-наставників, який призводить до того, що геніальні жінки сидять без роботи і визнання. а ще тут розкриваються суперечки між науковцями у різних сферах, труднощі із зарплатою та фінансуванням. і це все не менш важливо для сюжету, ніж самі стосунки.

гейзелвуд вміє закохати у своїх персонажів з першої сторінки, побудувати взаємини між героями так, що від історії неможливо відірватися. мені сподобався гумор, стосунки, те як вплелись персонажі з інших книжок авторки (адам і олівія і блог бі!), сподобався ріст персонажів. якщо на початку гг була невпевненою жінкою, яка підлаштовувала себе під інших і носила безліч масок, то в кінці вона може чітко окреслювати кордони та говорити прямо, що думає. і це так відгукується і так важливо говорити про таке.

окрема любов тут це другорядні персонажі — подруга з домашнім улюбленцем їжачком і саркастична бабуся полонили моє серце не гірше за джека сміта-тернера (книжці впевнено можна ставити 10/10 лише за нього🤭).

я точно раджу це читати і слухати. особливо коли у вас нечитун. особливо коли у вас на душі сумно — ця книжка витягне вас, подарує купу усмішок, емоцій, нових лайливих фразочок і бажання бути собою

ця книжка — справжній скарб для кожного, хто любить гурт «Океан Ельзи» (та і просто цікавиться українською музичною сферою). вона переносить у чарівний світ музики, який гурт творив протягом тридцяти років, і дозволяє відчути емоції під час кожного етапу їхнього шляху. це не просто історія про музику — це історія про життя, мрії, падіння і перемоги, розказана через фотографії та щирі спогади учасників і друзів гурту.

в книжці зібрано понад 500 унікальних фото що ніби оживляють моменти, які назавжди увійшли в історію української музики. від перших концертів у львівських кафе до аншлагів на найбільших стадіонах світу — тут є це все, весь шлях, сповнений драйву, пошуку і нескінченної любові до музики.

і окремо хочу додати про оформлення. кожна сторінка створена з такою любов'ю і увагою до деталей, що книжка стане не просто подарунком — вона стане справжньою естетичною насолодою!

«Океан Ельзи. 30 років у фотографіях та спогадах» — це справжня подорож у часі. це теплий спалах ностальгії та гордості за нашу культуру. ця книга — прямо як музика гурту: вона торкається серця і залишається там назавжди.

ельфи у космосі, люди з квітами замість очей, погоні, втечі, крадіжки і неможливі місії? так-так, це все про «сходження аврори», і я була абсолютно здивована наповненням, бо прочитала анотацію (не робіть так, це велика помилка) і встигла засумніватися у книжці.

сюжет несеться, локації цікаві і розгортаються перед читачами з різних кутів, персонажі харизматичні і постійно потрапляють в якісь халепи. та все починається з порятунку дівчини, що проспала 200 років, і з зірки військової академії тайлера джонса, який затривожився перед відбором і полетів чілити у космос. тут нас зустрічає одразу 7 головних персонажів. сюжет дещо нагадує «вартових галактики» і «валеріан і тисячі планет» (обидва фільми дуже раджу): у нас є група покидьків, звичайна на перший погляд місія і зайвий член команди на борту, за яким полює ледь не увесь космічний альянс.

мені дуже сподобався сюжет. він легкий, захопливий, з купою гумору і цікавими персонажами (різних рас і характерів), а ще залишає по собі прекрасне відчуття хорошого кінця (попри те, що там не все так добре..). я два дні читала цю книжку і через неї засинала пізно вночі, бо не могла відірватися. останні сторінки просто емоційний струс, бо я і ледь не плакала, сміялася, злилася, закочувала очі. а так треба вміти писати. а ще мені сподобалось, як тут репрезентувалися теми інвалідності, біженців, які тікають від війни, неприйняття, дружби і сімейного зв'язку.

тут є дійсно дуже клішовані жарти, але вони дуже пасують персонажу який їх вкидає. за рахунок того, що ми бачимо історію з точки зору різних персонажів вона виходить більш об'ємна і глибша. але я досі злюсь, бо канонічна пара не зовсім канон для мене, хоч і цікаво дізнатися як же їх стосунки розвиватимуться у наступних книжках (бо кел мені імпонує і за ним дійсно цікаво спостерігати)

цю книжку можна прочитати на одному подиху. вона динамічна і кожен наступний сюжетний поворот затягує вас тільки більше. я дуже хочу дізнатися, що ж там далі, хочу отримати відповіді на свої запитання і більше розкрити персонажів. будьте готові, що перші сторінки можуть вам не сподобатися, бо вони клішовані і хаотичні, але вони потрібні аби краще зрозуміти як влаштований світ і персонажі

ця книжка просто ідеальна для знайомства з космером брендона сандерсона. не тільки тому, що вона одиночна, а й тому, що попри комфорт і казковість вона несе в собі дуже глибокі сенси, які майстерно вплетені в буденність життя серед небезпечних морів.

історію тресс нам розповідає оповідач — гойд, який (як мені підказали на клубі) з'являється у кожній книжці сандерсона. це дуже смішний персонаж, дещо таємничий і трохи не сповна розуму, всю книжку він ходить в трусах з блискітками і сандалями поверх шкарпеток. та він тут лише оповідач і знайомить нас з історією дівчини, закоханої і відчайдушної, що вирушає, попри всі заборони, у подорож в найнебезпечніше з морів на порятунок коханого. і так, на перший погляд це дуже легкий і банальний сюжет, але тільки уявіть: ви у морі без води, з неба падають небезпечні спори, що від однієї краплі можуть вибухнути/прорости смертоносними лозами/створити тіньових монстрів🖤

тресс потрапляє на піратський корабель, знайомиться з пацюком, що вміє говорити, опиняється серед тих, хто прагне її смерті. і стає своєрідним сірим кардиналом, починаючи досліджувати спори. у цьому світі немає магії як такої, але самі спори закривають цю потребу в магічності, і наявність страшної чаклунки десь на фоні також. спори дещо складно уявити, особливо коли це масштаби моря, але посилаючись на цитату:
"зрештою, скільки планет бачили ви? можливо, там усюди в морях пилок замість води й насправді це ваша рідна планета достобіса дивна."

персонажі тут суцільна насолода (втім як і вся книжка): оповідач з порога сказав, що нам варто запам'ятати лише п'ятьох, а всіх інших другорядних обізвав даґами і це достобіса геніальний хід. кожен персонаж має свою передісторію, розвиток, характер, емоції, смішні моменти і втілені мрії. моїми улюбленцями стали лікар-зомбі улаам, який постійно жартував про "а давай пересадимо тобі окок, це на 35% безполісно!" і форт, який ще той торгаш за натурою і спілкується через чарівну дощечку ака планшет.

читаючи книжку стається якась магія. слова сприймаються глибше, сюжет заворожує, а його повороти змушують вронити щелепу.

«тресс зі смарагдового моря» — комфортне фентезі, в якому вас зустріне кілька трупів (один навіть ходячий), жорстокі піратські інтриги і кілька морально сірих персонажів. а ще дракон! давній, розумний, з діловою жилкою і бородою, дракон.

і я дуже раджу, вона сподобається абсолютно всім, бо тут для кожного знайдеться щось цікаве

перше, що вам потрібно знати: якщо ви любите "лисячу нору" нори сакавіч, то цю книгу полюбите теж. друге: в книзі описано досвід автора про переживання панічних атак і депресії, тому текст доволі похмурий і місцями дуже тригерить (піднімаються теми булінгу, домашнього насильства, селфхарму, прийому сильних седативних). третє: для мене ця книга виявилась просто пародією на вищезгадану нору сакавіч.

сюжет розповідає про світ інсайдерів — людей з надздібностями які здатні керувати одним з почуттів і відповідно діляться на аудіалів, візуалів, кінестетиків та емпатів, а ще є дискриптори, такі собі запобіжники які скеровують силу інсайдерів. є організація яка керує інсайдерами, є організація яка виробляє зброю захисні речі від інсайдерів, і скажіть що не тільки мені віє дивергентом... головний герой - емпат, він правдами неправдами потрапляє в університет де вчать інсайдерів, його закидують в "проблемний" клас в якому персонажі 1 в 1 лиси. професор ака тренер ваймак дбає про них, вирішує їх проблеми і намагається тримати в купі, вони теж ходять в особливий клуб який тільки їх, в них теж є умовний поділ на старших і молодших, і їх взаємовідносини точно такі самі як у лисів. що вже казати — зовнішній вигляд персонажів вже натякає що автор надихався трилогією нори сакавіч.

та попри це там є доволі цікавий сюжет, бо відбуваються вбивства і є якісь приховані мотиви. тож другу частину я теж буду читати, у історії є потенціал. мені не вистачило світоустрою, по ньому пробіглись швидко без уточнень, але у книги і не було такої мети, вона скоріше для того аби познайомити з усіма дійовими персонажами і закинути кілька загадок.