"для людини під скляним ковпаком, спустошеної та застиглої, ніби мертве немовля, світ як такий — уже страшний сон."

не бійтеся брати читати цю книжку, вона не така страшна, як всі розповідають. так, в ній є багато про депресію і те, як себе почуває людина з нею. як вона живе день за днем і намагається знайти хоч якийсь сенс. але також тут є дуже багато про те, як суспільство навішує на жінок величезний тягар, тут багато про фемінізм, дружбу, стосунки між чоловіками і жінками і навіть є трошки сапфічності.

історія починається з великого міста, у яке приїздить головна героїня через виграний грант. це умовно перша частина, в якій багато світського життя, модні бутики, вечірки, таємні зустрічі в барах і розкіш модельного життя. в цій частині ми потроху знайомимося з персонажами та їх характерами і готуємося до того, що чекає далі.

дівчина завжди була найкращою, отримувала все, чого тільки забажала. і після невдачі втратила сенс робити хоча б щось. вона зіштовхулася з особистою кризою і почала думати, що ж хоче робити в цьому житті. паралельно з цим вигадуючи різні способи самогубства, бо депресія почала підбиратися все ближче. книжку умовно можна поділити на три частини: безтурботне життя у великому місті, літня криза та перебування у психіатричній лікарні. третя частина наймоторошніша, бо описує просто таки доісторичні методи лікування (шокова терапія, уколи інсуліну, тощо). і описано це все дуже гарно.

якраз це і змушує задуматися про реальність історії, про життя в тогочасному суспільстві, про те, що насправді відчуває кожна волелюбна жінка. я в багатьох моментах не розуміла головну героїню, проте дуже багато її слів відгукувалися мені. написано доволі легко, я прочитала книжку за ранок. і хоч вам може здатися дивним оформлення книжки, проте повірте — воно ідеальне. ілюстрації прекрасно доповнюють події, що розгортаються на сторінках.

словом, історія дуже хороша. проте залишає кілька питань після себе. я б перечитала її через кілька років, бо дуже багато важливих тем вона розкриває. не бійтеся її читати, у сильвії плат дійсно був талант писати легко про важливе.

«отак і живеш. твориш собі майбутнє з усього, що трапиться під руку.»

це морально важка історія, в якій ви не будете розуміти жодного персонажа, хоч і багато їх слів будуть відгукуватися. чимось вона схожа на «маленьке життя» з єдиною різницею — тут ви будете вірити у все.

насправді про такі книжки, як ця, розповідати найважче. бо як можна кількома словами описати цілком реальне життя багатьох людей? як висловити всі їх моральні дилеми і намагання зрозуміти себе, як пояснити, що попри загальну антипатію ці персонажі відчуваються близькими? сюжет розповідає про життя двох юнаків, вони дуже різні і якось так склалося, зачепилися один за одного в дитинстві і разом подорослішали. я так і не змогла визначити головного героя, бо життя кожного нам розкрили дуже детально, з усіма незначними подробицями.

все відбувається в америці 70-80-х років, спочатку в маленькому містечку, а потім у величезному гамірному нью-йорку. історія життя трьох друзів це такою ж мірою історія цілого історичного періоду: тут і про напружені теми сучасного суспільства, ідентифікацію власної сексуальності і прийняття себе, про стосунки в родині і токсичність. книжка описує прагнення цілого покоління віднайти сенс в існуванні сім'ї, любові та загалом життя у світі, сповненому швидких змін🫱

мені важко було це читати, було багато дивних моментів (як от казати 9-ти річному брату що він вже засидівся в цнотливих, або ж куріння трави 13-річними разом з мамою одного з них), але це було дуже цікаво. з тієї позиції, що я ніколи не думала про проблеми, висвітлені там. боббі, джонатан і клер створили неординарну на той час сім'ю з трьох людей і кожне їх рішення було сповнене егоїзму і власної невизначеності щодо майбутнього. думки і вчинки еліс показали, що і дорослі віком люди не завжди знають, чи чинять правильно і рухаються в потрібному напрямку.

тут кожне речення сповнено вагань і спроб знайти те, що буде краще. кожна дія диктується травмами. і тут так багато всього, ціле життя в 400 сторінках.

вам варто читати цю книжку, але будьте готові до складності написання, важких думок, того, що всі персонажі дратуватимуть, а кінець залишить кілька запитань і величезну дірку в серці.

досить непоганий трилер, місцями дійсно можна було трошки полякатись, але мені не дуже сподобалось.
маємо дівчину, що працює у фбр і яку в 16 років зґвалтували, насильник з’являється знов, через 11 років, аби завершити справу і вбити дівчину, але перед цим вбиває ще трьох і одну майже (встигли врятувати). після кожного вбивства він залишає послання-шифр з натяком на цю дівчину-фбр-агента і наступну жертву

вся книга йде дуже швидко і легко, але не залишає особливих емоцій (хоча теми там досить жорстокі і жахливі). в цілому, задумка непогана, але реалізація підкачала

мені дуже сподобалось, це прекрасний, легкий, навіть осінній роман з яким відпочиваєш. в ньому дуже багато смішних і цікавих моментів, багато якихось наукових штук, і це придає своєї особливої атмосфери.

щодо сюжету: дівчина-аспірантка олівія цілує першого стрічного хлопця аби довести подрузі, що вона не одинока і вже забула свого колишнього; цим першим стрічним виявляється найсуворіший викладач факультету — адам карлсен (шикарний чоловік). ну і потім все якось так заходить, що у них починаються фейкові стосунки, які вигідні їм обом

про персонажів: вони тут всі дуже прикольні, справді. тут є розумна гг, шикарний чоловік, друг-гей (обожнюю його і те що йому ввели любовну лінію, шикарну до речі), падлюка «друг» який просто падлюка, вірні друзі, кохання і переживання, і всяке таке інше.
єдине питання до постільної сцени — чому так смішно а?? я реально хіхікала коли її читала
словом — раджу дуже, з книгою реально відпочиваєш

готичний англійський роман 19 століття, подібний образу, що малює полум’я на стіні – захоплюючий і відштовхуючий одночасно. історія, яку мері шеллі написала у 19 (!) років (у виданні в якому я читала є навіть передісторія створення твору і вона викликає чисте захоплення наполегливістю дівчини). завдяки кінематографії історія монстра франкенштейна відома багатьом, але насправді мало хто знає, наскільки сумна, повчальна і жорстока оригінальна повість шеллі.

сюжет поданий авторкою у вигляді щоденника капітана уолтона, який відправився у небезпечне плавання, де йому доведеться зустріти незнайомця, який не тільки захопить його своєю силою волі і духом, а й розповість неймовірно моторошну історію, від якої кров застигне у жилах. так ми знайомимося з віктором франкенштейном – молодим вченим, в якому вирієм грала пристрасть до знання і бажання віднайти спосіб створити нове життя (або ж воскресити загибле). завдяки ж цій жазі до пізнання суті і таємниці життя та смерті, він бере на себе роль бога і вирішує створити свого монстра (якого у майбутньому назвуть на честь творця – франкенштейном).

істота, створена віктором, наділена розумом і такою ж жагою до знань як і у свого «батька», вона вивчає світ навколо і людей, що його населяють. істота жадає любові та теплоти, звичайного щастя, але на свої спроби соціалізуватись (якщо можна так сказати) отримує лише лють, злобу, страх та ненависть через свій зовнішній вигляд, і як наслідок – страждає і вирішує, що його доброті не місце у цьому жорстокому світі. істота стає злою, наповненою ненавистю до творця і єдиною метою монстра стає помста. помста тому, хто дав йому життя, але забув навчити жити.

незважаючи на легкий слог та місцями поетичні рядки, авторка неймовірно точно передає весь той біль, розпач та самотність, змушуючи читача розмірковувати, хто ж є справжнім монстром: віктор франкенштейн чи відштовхнуте ним створіння?

цю книжку я читала одразу після «дракули», який теж написаний в епістолярному стилі (сюжет у формі щоденників), але попри це, ці дві історії кардинально відрізняються одна від одної, і скажу вам прямо – «франкенштейн» вийшов набагато краще. ця книжка заслуговує вашої уваги і не займе багато часу, адже досить невелика. моя щира рекомендація