це було дуже правильним рішенням — почати читати цю книжку одразу після моральної м'ясорубки у вигляді «дому на краю світу», бо з перших сторінок я видихнула і просто полетіла на хвилі сюжету і смішних ситуацій, які траплялися з оґаст та її компашкою. і це виявилася така легка, наповнена теплом, історія з присмаком детективу і трошки драми.

сюжет знайомить нас з молодою дівчиною оґаст, яка тільки-но переїхала до нью-йорку, знайшла житло і купку дивних (мега харизматичних і зовсім не стрейт) сусідів, роботу в забігайлівці і намагається з усім цим якось впоратися. її мати буквально одержима пошуками давно зниклого дядька, через що оґаст виросла дуже спостережливою і має такі собі детективні навички. вже у новому місті вона випадково зустрічає в метро дівчину, джейн, — виглядає та ніби щойно вийшла з рок-концерту 70-х, має дивні звички і неймовірну харизму. здається, це попадання в самісіньке серце, бо іскри між цими двома летять ледь не з першого погляду.

але все не могло бути так легко, бо джейн дійсно з 70-х і застрягла на гілці метро у конкретному потязі. отак і починається їх історія кохання: з пролитої кави у вагоні метро і червоного шарфика.

що ви побачите у цьому метро-ромкомі (вислів вигадали самі автори)? динамічний сюжет, в якому є кілька цікавих ліній, троп знайдена родина (ооо, яка ж в них кайфова і різноманітна компанія!), боротьбу за права ЛГБТ+ спільноти з історичними відсилками, прийняття і пошуки себе, купу купезну взаємопідтримки, характерних персонажів і своєрідні подорожі у часі. а ще тут ледь не 97% персонажів квір і це так гарно репрезентує і висвітлює різноманітність спектру.

другорядних персонажів я обожнюю не менше, ніж головних, їх тут багато (моїм улюбленим все ще є драґ-квін енн, яка вдень бухгалтер ісайя🤭) і всі вони частинка міста в якому головна героїня намагається знайти собі місце. і за цим так цікаво спостерігати, як кожен з персонажів розкривається і ми просто в один момент сидимо на вечірці з драґ-шоу, а в інший влаштовуємо спіритичний сеанс, аби дізнатися, чи романтичний інтерес раптом не привид.

беззаперечний плюс ромкомів — попри певні негаразди, усі лишаються щасливими і ми знаємо, що зрештою все буде добре. але навіть пори це тут є моменти в яких я сиділа і думала, що кінець буде поганим і цю ситуацію вже ніщо не виправить. драми тут вистачає, як і напружених і чуттєвих моментів.

ця історія чудова, бо дозволяє на кілька годин зануритися з головою в життя інших людей та іншого міста, вона відволікає, смішить, змушує вірити в щиру дружбу і кохання. і вона розкриває безліч дуже важливих тем.

"у любові немає нічого поганого. ба більше, любов — це рівною мірою сила й прокляття"

я щиро не розумію, чому ця книжка не стала популярною в буктоці, бо в ній є все, що так сильно люблять читачі: унікальний світ, розповідь від імені двох персонажів, сильні жінки і адекватні чоловіки, троп від ворогів до коханців, пригоди, таємниці, політичні інтриги, цікава магія. і це так захопливо, бо книжка в той же час знайомить з іншою культурою і вчить новій мові.

що по сюжету? є мисливець, єдиний хто може полювати в проклятому лісі. і є принц смерті, якому султан наказав знайти і вбити мисливця. мисливця всі поважають і боготворять, але в нього є власна таємниця, він — жінка. дуже сильна, розумна, наполеглива жінка з амбіціями і мріями. в цьому світі жінок пригнічують, вони існують лиш аби вийти заміж і бути покірною дружиною, але мисливиця не така. і принц і вона не вірять у любов, вважаючи, що вона приносить лиш біль і робить слабкими. на їх долю випадає подорож на острів шар, аби знайти давню книгу, в якій давно поховали всю магію цього світу, через що він потроху помирає.

і ааа, як же це цікаво. тобто ви буквально з перших сторінок поринаєте в цей світ, в його історію, традиції, політику. бродите вуличками різних халіфатів (міст) і пізнаєте культуру арабії. потім ви потрапляєте на проклятий острів, де бродять страшні потвори і знайомитеся з усіма дієвими персонажами, які утворюють таку собі групку покидьків, кожен з яких хоче використати іншого, але якось так стається, що вони стають сім'єю одне для одного (ура моєму улюбленому тропу — знайдена сім'я!). тут є різні раси, які відомі і не відомі водночас, є дуже красива любовна лінія, є трагічні моменти, купа інтриг і таємниць, сюжетні повороти на яких я кожен раз кричал "я так і знала!", але це все одно було цікаво.

і найголовніше — книжка дуже легко читається, я проковтнула її за два дні і тепер дуже чекаю продовження, бо встигла прив'язатися до персонажів і хочу ще більше жартів альтаїра і цих протектів моментів від принца смерті. а те, як там розкривається магія🤌🏻

сюжет динамічний і наповнений пригодами, але тут було кілька філлерних розділів на поговорити і до цього потрібно бути готовими.

ну вам дуже треба ця книжка, вона як ковток свіжого повітря серед типових фентезі про фейрі. а ще ви бачили яка вона гарна ззовні? влучання по змісту і атмосфері 10/10.

"якщо за дім не боротися, його постійно в тебе відбиратимуть. раз у раз знаходитиметься той, кому чуже сподобається більше. кому схочеться забрати його. віддаси двір — і він захоче ґанок, віддаси ґанок — і вони захочуть кімнату. потім ще одну, і ще. аж поки від твого дому не залишиться нічого. тому потрібно боротися доти, доки, дивлячись на твій дім, вони не скажуть: "цього не змогли скорити"."

ця книга чудова, колоритна, жива, атмосферна, спокійна і динамічна водночас, а ще недооцінена в нашому букпросторі. ця історія познайомить вас з багатьма персонажами і світом, сповненим різних істот і різних людей, сповненим політичних інтриг і давніх таємниць. цей світ нагадав мені за атмосферою «відьмака», от тільки читалося легше і головна персонажка набагато крутіша, як на мене.

то ж про що «вовчі землі»? про сліпу відунку-характерницю альвах, яка панує на межі і полює на нечисть. про хлопчика, який втратив пам'ять і тепер його розшукують ледь не в усіх країнах. їхні життя перетнулися і міцно переплелися у вирі пригод та інтриг, які набудували всі інші навколо. окрім цих двох тут ще купа гарно прописаних персонажів, кожен з яких має власний характер, спогади, емоції і почуття, кожен з них має своє місце в історії і не з'являється в ній просто так.

тут є пригоди, розслідування, різні істоти з української міфології (але і багато власних, як от альви чи бездушники). сюжет динамічний і сповнений подій. і попри загальну похмурість, тут безліч смішних моментів і саркастичних жартів альвах (о, я фанатка цієї пані), а ще є така ненав'язлива любовна лінія, яку можна і не помітити, але поміж рядків і фраз почуття квітнуть, а персонажі їх плекають✨

безсумнівно, книжка варта вашої уваги. читається легко, та її хочеться розтягувати, аби подовше залишитися в компанії могутньої відунки, її ворона і ярчуків. тут так гармонійно поєдналися полювання на нечисть, забобони маленьких сіл, політика великих держав, пошуки себе та якісь особисті моменти. я в захваті від кількості деталей, які виринали то тут, то там, а в кінці склалися в один пазл (хоч і залишили простір для роздумів і теорій).

стосунки альвах і нірана такі теплі, взаємодія з варгаром ніжна, дружба з мораною міцна. альвах у цьому світі залітає з ноги будь-куди, як біг бос, вона має репутацію, магію, могутніх союзників, ще й тінями ходить!

тож просто беріть і читайте, ви поринете в цей світ з першого рядка і полюбите його так само, як і я. обіцяю.

тепла, зимова, з присмаком ненависті (чи любові?) до різдва і всіх новорічних штучок. дуже нагадує серіал "деш і лілі".

калеб ненавидить різдво, на це є багато причин, але найголовніша — кохана дівчина якій він розбив серце повернулась у їх маленьке містечко. нола ненавилить різдво, вона байдужа до всіх прикрас, веселощів і непотрібних традицій; їй нещодавно розбили серце, вкотре, і вона повернулась у місто, щоб налагодити життя. якось зимовим днем нола отримує листа, який підписаний невідомим скруджем, його думки щодо свят збігаються з її, тож відповідь не змушує довго чекати. чарівний (в переносному сенсі, він просто супер милий) персонаж поштар доставляє цього листа скруджу, і калеб отримує відповідь. починається переписка двох людей, що більше ніж різдво ненавидять тільки один одного.

написано неймовірно легко, історія загортає в себе, як в теплий плед, сюжет передбачуваний до неможливості, але дарує те саме відчуття свята якого очікуєш розгортуючи книгу. персонажі добре прописані, у них є навіть якийсь розвиток за ті 90 сторінок тексту. окремо хочу присвятити рядок двом другорядним персонажам – бабусі ноли і місцевому поштарю, які сумлінно виконували роль різдвяних ельфів. тож якщо хотіли знайти якусь невеличку книгу яка б допомогла відчути атмосферу свят – вам треба це читати.

все починається зі сцени в якій головна героїня сидить в клітці, і дивиться як її коханого задовольняють його наложниці/наложники. а закінчується якоюсь різаниною десь в сніговій пустелі. зацікавила? сподіваюсь так.

в основі книги лежить міф про царя мідаса, який одним доторком перетворював все у золото. власне, одного з персонажів буквально звати мідас, і він буквально перетворив свою фаворитку у золоту полонянку, яку тримає в клітці і виставляє напоказ усім придворним. і навіть власній дружині. сама ж аурін (гг) живе в клітці і днями мріє про свободу, яку можливо отримає.
одразу скажу — будьте готові до великої кількості любовних сцен, бидлотних чоловіків і трохи дратуючої головної героїні, яка втім під кінець потроху починає рости і знімати рожеві окуляри.

в плані естетики і атмосфери книга мені неймовірно сподобалась. все золоте, контрасне, гарно описане, сніжне, лякаюче, трохи магічне. в плані сюжету є один великий мінус особисто для мене — це любовне і доволі посереднє фентезі. думки аурін майже постійно крутяться навколо привабливості мідаса і того, чому він не звертає на неї увагу. але в кінці мені чесно хотілось взяти другу частину і просто читати, бо почав вибудовуватись цікавий світ.

в плані слогу книга легка, для читання не треба було особливо сильно напружувати мозок і сторінки просто летіли. думаю поціновувачам "із крові й попелу" або "двір шипів і троянд" сподобається точно. враховуючи, що це перша книга, вона доволі непогана як для затравки на наступні частини.