НАЙКРАЩЕ твориво Стівена Кінга.
Ця книга точно полоскоче вам нерви.
Дії Луїза (гг) з однієї сторони можна зрозуміти і так далі, але... інколи він робить зовсім НЕ логічні речі (по канонам жанру)
Дуже цікаво обігрується питання воскресіння з мертвих (правильно це чи ні; треба чи не треба; тощо). І ця книга навчила мене - інколи краще щоб мертві залишились мертвими.
Ця книга одразу закохала мене у себе. Однозначно краще ніж екранізація (як мінімум 2019 р), але фільм теж достойний (лиш менш жорсткий).
Однозначно рекомендую. Але не для вагітних жінок (вам нервувати не можна).
У мене є собака. Маленьке трикілограмове диво. Їй сім років, шість з яких не могли відбутися. Ми гуляли на вулиці, коли Марго побігла за голубами. В дорозі. Назустріч машині. Через свої маленькі розміри він прослизнув під машину, і в паніці втік. Через трасу, і у двори. Я біг дуже швидко, але так само швидко втратив собаку з поля зору. На заваді Марго стояв магазин з відчиненими дверима, і вона вбігла в нього. А добра бабуся на вулиці показала мені, де. І все закінчилося добре, хоча коли я починаю замислюватися про те, СКІЛЬКИ тут сталося щасливих збігів обставин (і скільки всього могло піти інакше!), У мене холонуть руки і калатає серце. Дотепер.
Тому для мене ця книга забарвлена особистою, моторошною пеленою суду і спокуси. З самого початку, коли кіт Черчилль гине під колесами вантажівки, ми з Лу болісно замислюємося про відродження мертвої тварини. Але не про те, чи це реалістично, чи це етично. І про це... Ну, самі розумієте. А що, якби шість років тому тендітна тонка лінія реальності вийшла зі своєї щасливої колії?
Чи віднесла б я своє кохане тіло на стародавнє кладовище? Спочатку, ще до того, як коти-зомбі повернулися додому, моя відповідь була очевидною. То... Ні, ні, і, мабуть, ні. Цей сурогат виглядав би так само, але не зовсім. І він не був би моєю дівчинкою. Це буде щоденне, ходяче нагадування, яке приносить біль і почуття провини. Мертві повинні лежати в могилі.
Головний герой цього не розуміє. На його жах, але на щастя для нас! Інакше книга не була б такою цікавою. І я дуже люблю цього короля. Реалістичний, твердий, без особливої і нарочито виступаючої містики. Все тільки починається, як у житті. І тут трапляється якась жорстокість. Ммм, мені це подобається! Загорніть два.
За словами Кінга, для нього це найстрашніша книга з усіх його творінь. Настільки, що вона довго лежала в шухляді перед публікацією. Напевно тому, що свого часу сам автор жив у невеликому будиночку біля шосе. А ще його кота збила вантажівка. А ще у нього є дворічний син.
І я розумію, я гостро розумію, чому немає страшнішого фентезі, ніж ця фантазія з усієї збірки творів Маестро. Тому що думки про те, що не сталося, а могло статися, найстрашніші.
Загалом я прочитала 7 книг Кінга і моєю улюбленою на разі залишається "Кладовище домашніх тварин".⠀
⠀
Книга містичним чином знайшла мене 🙈мені її подарувала подруга, бо що ? Правильно я ходила на фільм в кінотеатр в 2019 році і відповідно я дуже хотіла порівняти книгу та екранізацію.⠀
⠀
Надзвичайно вразив колоритний український грамотний переклад з легкою перчинкою 🔞⠀
⠀
Це стала друга по порядку книга Кінга на моїй полиці після Втечі з Шоушенка і я можу з впевненістю сказати, що зачаровуюсь автором.⠀
⠀
Легко і невимушено викладається історія, велика увага приділяється опису природи навколо, магічні вірування мікмаків то особливо рутуалам поховання домашніх улюбленців і не тільки.⠀
⠀
Коли небезпека почала підкралася до дітей Крідів - починає кров стиснути в жилах. Після того що трапилось з домашнім улюбленцем Черчелем, мені зразу до бавилась ще одна фобія, хоча я дуже сильно люблю всіх представників родини котячих.⠀
⠀
Роман тримає в напрузі до самого кінця, зовсім не моторошно, а навпаки містично і цікаво. Подорож на ту трикляту лису гору серед хащів, де темрява має очі і може заговорити до тебе, ще довго мене переслідувала. Але мене не злякати, тому книга увійшла в мій особистий ТОП найкращого.
⠀
Однозначно буду читати Кінга на далі.
