“Пам’яті…” Елліс Вінн — це книжка, від якої стискається серце, заповнює його відчаєм і надією одночасно. Книга розповідає про юність, кохання і жахи війни в Англії часів Першої світової. Це історія про кохання, що розквітає серед руїн, коли здається, що людяність ось-ось буде знищена війною. Головні герої, Генрі та Сідні, — двоє хлопців, чиї життя переплітаються в школі, але лише на фронті вони починають по-справжньому розуміти одне одного.

Елліс Вінн відображає події настільки жахливо реалістично, що навіть через сторінки ви відчуваєте запах пороху, холод окопів і невгамовний біль втрати. Кожен рядок, здавалося б, написаний зі здавленим від жаху подихом, але в той же час із ніжністю до своїх героїв. Вінн майстерно показує, що війна може зруйнувати не лише міста й кордони, а й душі тих, хто вимушений пережити її. І все ж, навіть серед крові та бруду, хлопці намагаються зберегти свою людяність і віднайти місце для любові.

Одне з найсильніших вражень, яке залишила книга, — це майстерно створений контраст між тим, ким були герої до війни, і тим, як війна змінює їх до невпізнання. Витончений та освічений Генрі поступово стає загартованим і жорстоким воїном, а Сідні, який прагнув бути "достойним" серед своїх однолітків, знаходить свою силу й кохання саме там, де мав би зламатися. Їхнє кохання — це острівок тепла в холодному морі насильства. Війна забирає у них все, окрім цього тендітного відчуття, яке зрештою і дає їм сили вижити, хоча й залишає шрами на все життя.

In Memoriam — це роман не лише про втрати, а й про те, як люди залишають слід в пам’яті інших. Навіть після найтемніших часів людської історії, пам'ять про кохання, силу і дружбу залишається в серцях тих, хто вижив. Елліс Вінн нагадує нам, що у світі, який розпадається на шматки, іноді єдиною рятівною ниточкою є кохання — хай навіть недовговічне і трагічне.

Це не просто книга. Це лист любові до тих, хто був змушений пережити жахи, які не всі можуть уявити. Це історія про втрати і водночас про любов, яка залишається в пам'яті навіть через роки.

Ця книга так швидко пробирається вам під шкіру. Я давно захоплююся судовою антропологією, тому була надзвичайно схвильована появою цієї книги українською мовою. Тепер я завжди буду рекомендувати її всім, хто також цікавиться СА. Або будь-кому, хто захоплюється тру краймом.

✨ Те, що мені сподобалось ✨

Вона освітня: мене відразу захопила дивовижна методична структура книги. Блек проводить вас через весь людський скелет, починаючи з голови й аж донизу. Це було проникливо і дуже повчально. Мені справді здалося, що Блек взяла мене за руку й щедро поділилася всіма її неймовірними знаннями.

Стиль написання: навіть якщо ви майже нічого не знаєте про людський скелет, то все одно зможете стежити за логікою цієї книги. Блек геніальна в тому, щоб весь об’єм своїх спеціальних знань зробити доступним для сторонніх. Мені було дуже легко занурюватись в історії і вбирати всю мудрість цієї жінки.

Гумор: людський скелет може здатися дуже сухою темою. Але Блек вдається зробити цю тему напрочуд веселою та жартівливою. Її власний голос освічує увесь цей анатомічний контекст, та прикрашає книгу саркастичними коментарями або дотепними зауваженнями. Це зробило тему набагато доступнішою та легшою для ознайомлення.

Історії: у цій книзі Блек не тільки проводить нас майже через кожну кістку в людському тілі. Вона також розповідає актуальні, проникливі та дуже цікаві історії зі свого життя та досвіду. Блек працювала над багатьма справами, і деякі випадки з цієї книги надовго залишаться у вашій пам’яті.

Як я вже казала, авторка починає зверху з черепа й спускається вниз по тілу, використовуючи випадки з реального життя, щоб проілюструвати, як певні кістки використовувалися для розкриття таємниць.
Блек працювала над справами по всьому світу. Вона детально описує свою роботу над італійською справою про серійного вбивцю, монстра Терраццо. У цієї справи є цікава побічна історія. Блек попросили доставити дві голови жертв до своєї лабораторії для додаткової роботи. Вона везла голови комерційним рейсом у ручній поклажі, і її переказ проходження митниці та реакція інспектора на обшук безцінні. Вона також працювала над справою про серійного вбивцю з Таїланду та ідентифікувала жертв шотландського вбивці Денніса Нільсена.

Вона також багато працювала у сфері військових злочинів, ідентифікуючи жертв і надаючи докази для притягнення винних до відповідальності. Вона була нагороджена за свою роботу в Косово в 2001 році. Працювала в Таїланді після цунамі в 2004 році. Також доводила катування жертв, заарештованих за політичними мотивами після Арабської весни.

Іншим професійним інтересом Блек є сексуальне насильство над дітьми. Вона працює над пошуком способів виявлення ґвалтівників та притягнення їх до відповідальності. Використовуючи фотографії, зроблені у справах про педофілів, вона може розпізнати інших кривдників. Її спільна робота в цьому проєкті призвела до 30 довічних ув’язнень і понад 400 років ув’язнення для засуджених. У цій книзі детально описано одне з джерел її інтересу до цієї сфери - вона сама була жертвою сексуального насильства в дитинстві.

Читачі, які цікавляться судовою антропологією та жанром тру крайм, однозначно вподобають книгу. Сью Блек має більше нагород як від правоохоронних органів, так і від уряду Шотландії, а також наукових спілок, ніж я встигла порахувати. Вона досвідчена фахівчиня, яка втілила свій інтерес у дивовижну кар’єру. Палко рекомендую фанатам науково-популярної літератури.

Франкенштейн — це стара класика про вченого, який створює чудовисько, і жахливі події, які він ненавмисно провокує. Віктор Франкенштейн — працьовитий молодий чоловік в університеті, який відкриває спосіб дати життя неживому тілу, і використовує свої знання, щоб створити людину-монстра. Він вірить, що його відкриття призведе до подальших наукових досягнень, але коли йому вдається втілити задум у життя, Віктор сповнюється відразою.

Мені сподобалася ця книга, яка остаточно ставить під сумнів розуміння того, що таке бути людиною. Кожна книга, написана про штучний інтелект з часів Франкенштейна, чимось завдячує Мері Шеллі. Мені видаються відносини між монстром і творцем переконливими та захоплюючими.

Найгірше в цьому романі те, наскільки його спотворили постійні екранізації та дезінформовані уявлення про природу Франкенштейна та його «монстра». Протягом багатьох років, як і багато інших людей, я думала, що Франкенштейн — це ім’я того трохи зеленого чувака з болтами у шиї. Упс.

Також сподобався той факт, що хоча Франкенштейн бачить свого монстра як жорстокого демона, книга дозволяє читачам побачити події з точки зору монстра. Мені до вподоби розділи історії, які розповідає чудовисько, тому що я співчуваю йому та його самотності, тоді як Віктор видається зарозумілим і самовдоволеним. Зрештою, Франкенштейн повинен відповісти за жахливий вчинок, скоєний його творінням.

Ця істота, створена з різних частин трупів, шукає кохання, але знаходить ненависть, тому натомість вирішує прийняти її. Підживлюючись власною люттю через несправедливість світу, він поступово повертається до зла. Налякані, розлючені лиходії, які стали такими через нещасливі обставини. Персонажі, яких ви одночасно ненавидите і любите, але найбільше сподіваєтеся, що вони знайдуть якийсь спокій.

Загалом цю книгу вважають горором або науковою фантастикою. Але більше за все це неймовірно сумна історія. Створений як науковий експеримент надто амбітної людини, монстр потрапляє у страшний і ворожий світ, який миттєво відторгає його, як організм відторгає чужорідний імплант. Навіть людина, яка створила його, не може без жаху дивитися на своє творіння. І ти не можеш не думать про те, що все могло бути зовсім інакше. Якби люди трохи менше засуджували, трохи більше розуміли.

Текст складний і яскравий, він передає страждання як чудовиська, так і творця. Тим, хто не любить складних і трохи старомодних текстів, буде важко читати, але я вважаю, що ця історія надзвичайно добре розказана. Важко повірити, що книгу породила уява 18-річної дівчини у далекому 1818 році. І розумію, чому навіть через два століття ця історія, на жаль, актуальна, як ніколи.

Сказати, що я проковтнула цю книгу – нічого не сказати. Взяла її до рук вранці і подумала: «Просто прочитаю перший розділ». Після вирішила прочитати ще два розділи. А далі кожну вільну хвилину, яку мала протягом дня, я проводила з цією книгою, і закінчила її перед сном. Таке буває вкрай рідко, але ця книга точно має те, що змусить вас знов і знов тягнутись до неї.

Грем і Клер просто чарівні разом. Їхні жарти та сарказм роблять всю атмосферу. Кілька разів, під час цих їх діалогів, я навіть голосно сміялась, і це здається таким справжнім і автентичним. Книга настільки зосереджена на них та їхніх стосунках, що в ній справді немає ніяких зайвих рухів. Усе здається доречним у цій історії, тому ти просто не можеш дозволити собі пропустити жодного слова.

Однак ми повинні поговорити про ті частинки, які для мене мають головне значення у цій книзі, - електронні листи Грема. Ох. Вони найкращим чином зачепили моє серце. Ось ти думаєш, що вже неможливо любити Грема дужче, а потім він пише ще один прекрасний електронний лист. Думаю, що ці розділи були головною причиною того, що я не могла відірватися від книги. Я просто не могла дочекатися, щоб прочитати його наступного листа і побачити, як повільно розквітають його почуття до Клер.

Ця книга була для мене таким приємним сюрпризом, і я щиро рекомендую познайомитись з цією милою парою.

"9 листопада" Коллін Гувер — це книга, яка зачіпає душу та змушує серце битись швидше. Вона пробуджує емоції, які ви могли б не очікувати від романтичного роману, занурюючи вас у вир почуттів, з яких не хочеться вибиратися навіть після останньої сторінки.

Головні герої, Бен і Феллон, зустрічаються у найневідповідніший момент — у день, коли вона планує назавжди покинути місто. Їхня перша зустріч стає початком дивовижної історії, сповненої радості, болю, очікувань і надій. Вони вирішують бачитися лише раз на рік, 9 листопада, і зберігати свої почуття живими протягом решти року. Така домовленість додає сюжету особливої інтриги та романтики.

Стиль письма Гувер проникає прямо в серце. Вона майстерно передає емоції, описуючи кожну деталь так, що читач відчуває себе частиною цієї історії. Її персонажі настільки реальні, що здається, ніби ви знайомі з ними все життя. Бен і Феллон — не ідеальні, але саме це робить їх такими справжніми і близькими.

Ця книга також піднімає важливі теми — від зцілення після травм до прийняття себе та своїх недоліків. Гувер майстерно вплітає ці аспекти у романтичну історію, змушуючи читача задуматися над власним життям і відносинами. Особливе значення має те, як авторка показує важливість чесності та відкритості у стосунках.

Коли доходиш до фіналу, розумієш, що ця книга залишить відбиток у твоєму серці. Це історія про кохання, яке перемагає всі перешкоди, про силу людського духу та про те, що справжнє кохання варте всіх зусиль і жертв. "9 листопада" — це не просто роман, це подорож до глибини людської душі, яка залишає незабутній слід.

Якщо ви шукаєте книгу, яка зможе занурити вас у вир почуттів, змусити сміятися, плакати і замислюватися над життям, "9 листопада" від Коллін Гувер стане ідеальним вибором. Це один з тих романів, які ви захочете перечитувати знову і знову, відкриваючи для себе нові грані цієї прекрасної історії.