Дженні Хан страшенно блискуче пише. Усі три книжки цієї трилогії здаються вічнозеленими, і я знаю, що вони залишаться в моєму серці назавжди. Читання цієї трилогії було прекрасним часом, і, як завжди, мені неминуче сумно бачити кінець цієї книги.

Я розумію концепцію Лари Джин щодо написання листів. Я не думаю, що вони звільняють її від почуттів до хлопців, але однозначно сортують її почуття. Здається, що всі так чи інакше роблять це. Найкращим прикладом є книги. Після прочитання чудової книги нас переповнюють почуття, тому ми або виливаємо їх у огляд книги, або шукаємо людину, з якою можна розділити наші враження. Це допомагає нам впорядкувати наші емоції.

Я люблю персонажів всім серцем. Я приймаю всі їхні недоліки і буду беззастережно любити їх завжди. Кожен з них настільки добре знає іншого, що здається, нібито інформація просто природно вбудована в їхню підсвідомість. Присягаюся, кількість емоцій, які це викликає в мені, може здивувати. Кожні стосунки у історії мають різну основу, різні почуття. Але кожні стосунки, незалежно від того, як вони закінчуються чи прогресують, відкривають нам очі на найпривабливіші якості людини, що неминуче призводить до того, що я люблю всіх цих людей, кожного по-своєму.

Якщо хтось коли-небудь попросить мене коротко охарактеризувати цю історію, єдиною відповіддю, яка охопить цю дивовижну подорож, є Любов. Любов буває у багатьох формах. Це не лише романтичні інтереси, а ще й сім’я, друзі і все, що пов’язано з тими зв’язками, які змінюють ваше життя. Ці стосунки формують нашу особистість, вони зробили нас тими, ким ми є сьогодні, і ці стосунки ніколи не можна недооцінювати.

І пам’ятайте: «Все почалося з любовного листа».

Ця книга викликає багато маленьких спалахів у моєму серці.

Щоразу, коли я читаю новий роман Хан, мене завжди охоплюють сильні емоції. Певним чином її книги нагадують мені місце, де я провела найважливішу частину дитинства. Дженні Хан просто влучає в потрібні місця. Це змушує мене поринати у море яскравих спогадів з дитинства. Таке можливе тільки при наявності справжнього таланту. Суцільна, непідробна ностальгія. Звучить сумно, але це ще й абсолютно вражаюче, адже дуже мало книжок могли б викликати в мене такі почуття.

P.S. «Я все ще кохаю тебе» починається на моменті закінчення першої книги. Події досить швидко змінюються, але читач легко синхронізується з темпом. Що мені подобається в цій трилогії, так це фундаментальна роль батька та сестер Лари Джин в історії. Я бачила безліч розмірковувань про те, що у подібних книгах читачам хочеться бачити батьків головних героїв. І ось! Саме те, що ми шукали. Сім’я є невід’ємною частиною історії так само, як і головні герої.

Цікаво також й те, що це young adult книга, де ми нарешті маємо змогу спостерігати за розвитком стосунків. Найчастіше книга закінчується саме тоді, коли герої стають парою. Звичайно, дуже захопливо спостерігати за їх шляхом до цього, але так приємно (і необхідно!) бачити книгу, яка насправді розповідає про злети та падіння стосунків. Лара Джин і Пітер не ідеальні, але такими і є справжні стосунки.

У першому романі я не була великою шанувальницею Пітера, але через кілька сторінок цієї книги я точно приєдналася до фан-клубу. Він такий веселий і реалістичний молодий хлопець! З недоліками, на які і вказує Лара Джин, але він все одно чудовий, а їхні стосунки здаються такими справжніми. Я досі під враженням. Ці двоє безперечно встановлюють високу планку для інших стосунків в жанрі young adult.

Я була надзвичайно шокована, читаючи цю книгу. Намір полягав у тому, щоб прочитати декілька сторінок, і якщо мене не зачепить з першої спроби, то обрати іншу книгу. Я не могла зупинитися. Прочитала перше речення, перший абзац, перший розділ – і все, можливості зупинитися просто не було. Не так часто вам трапляються книги, які не відпускають до самого кінця, і, на щастя, це одна з них. Мені сподобалося все в цій книзі: герої, історія, стосунки. Вперше за довгий час головна героїня, Лара Джин, закохала у себе настільки швидко.

Кожне слово, кожне речення, кожен абзац сповнені такою кількістю емоцій, що це майже неможливо. Кохання, щастя, смуток, жаль – цей потік емоцій приголомшує, але у той же час відчувається так ідеально. Від самого початку і до кінця немає жодного моменту, який я хотіла б змінити. Кожна розмова, кожна взаємодія змушуватиме вас чіплятися за кожне сказане та подумане слово. Стосунки, сім’я, друзі чи навіть щось нереалізоване – усе має таку емоційну вагу, що я не можу не любити це все.

Персонажі дуже добре продумані. У кожному з них є глибина й реалізм, які мене приваблюють, незважаючи ні на що. Їхні таємниці, ті частини себе, які вони відмовляються відкрити світові, і весь їхній емоційний багаж лише посилюють мою любов до них. Ви могли б подумати, що з усіма любовними лініями, які там є, це буде трохи дратувати, але це не так. Любовні інтереси та кожен із їхніх атрибутів описані настільки добре, що незалежно від того, що з ними трапиться у майбутньому, я продовжуватиму любити кожного героя таким, яким він є.

Наша головна героїня, Лара Джин, є чарівною дівчиною. Сімейний зв’язок між усіма ними, який утворився через спільне минуле та взаємну відповідальність, зачаровує. Сюжет полягає в тому, що Лара Джин написала листи всім хлопцям, яких вона кохала. Вони можуть сприйматися як любовні, але для неї це прощальні листи. Вона записує все, що відчуває до них, і завдяки цьому вона звільняється від всепоглинаючих почуттів, які відчувала чи відчуває стосовно них. Але хтось відправив ці листи хлопцям, для яких вони були написані, і незабаром серце Лари Джин зіткнеться з серйозним викликом. Це основний сюжет, але всі дрібниці навколо нього роблять історію такою феноменальною. Вони додають той маленький шматочок любові, який завершує цей витвір мистецтва.

Ця історія зачепила мене кожним своїм словом, і я була дурною, що проходила повз неї раніше. Розповідь написана з душею, інакше б вона не була такою проникливою. Ця книга випромінює любов, і я не могла не відповісти взаємністю. Дженні Хан написала одну з найкращих сучасних романтичних книг, які я читала, і я оцінюю її на 10, не вагаючись.