Не знаю як вам, а для мене feel-good fiction книги, то щось таке дуууже комфортне та приємне. В #сучукрліт мені таке трапляється не часто, а в перекладній з останнього була книга Тревіса Болдрі.
Так, я знаю чим все закінчиться.
Так, я майже впевнена як це все відбуватиметься.
Але як же кайфово читати ці теплі затишні історії.

Вроцлавіта саме така 🫶

Історія про молоду жінку, яка з малим сином та стареньким дідо переїхала жити у Польщу та працює в IT починається просто епічно: дід забирає з садочка чужу дитину 🤣

Коли я читала про те, як героїня біжить з цим малим у садочок, хаотично перебираючи в голові думки того, що з ними тепер буде, боже, я хихотіла, але уявити таке насправді, мені як мамі було б страшно капець.

Ця книга викликає дуже багато приємних емоцій, вона комфортна (так, я повторюватиму це), але при цьому динамічна, місцями кумедна, місцями болюча... Фінал довів мене до сліз і це теж прекрасно 🥹

Мені дуже сподобався Кароль, чудовий персонаж. Хоча справді всі персонажі тут класні і на своєму місці, навіть ті, хто відіграють роль "поганців".

Щоб не переказувати вам цю книгу, пропоную просто брати і читати 😁📚

Давно я так не зачаровувалась ідеєю і не розчаровувалась її втіленням...

Почну з того, що оформлення та анотація в книзі дійсно круті, тут не відняти, робота зроблена прекрасно, але є але...

Дуже цікавий сетинг, який нам описує анотація, справді є. Він з присутністю некромантів, вампірів, демонів та іншого надприродного населення, яке намагається перемогти у війні. Воюють з людьми, а точніше, фанатиками, які хочуть їх винищити.
Але втілення, ну йооой. Воно абсолютно не пішло мені і зараз спробую пояснити чому.

Я не оцінила вітіюваті описи, закручені пафосні речення та красивості заради красивостей. Відчуття, що або невеликий об'єм намагались збільшити, або хотілось написати щось в дусі високого фентезі з таким самим пафосом, але він тут зовсім не лягав, абсолютно 🫠

Загальний сюжет досить динамічний та цікавий, хочеться дізнатись, що ж сталось з героями (особливо мене цікавили Рене та Акедіта) під час подій книги у минулому й зараз, але треба читати умовно через слово (або в мене був такий невідповідний настрій, що я не сприймала цей епік епічний).

Я щиро люблю сучасну українську літературу, і дуже люблю видавництво Богдан, але ця книга вийшла "цукеркою" у гарній обгортці, проте начинка занадто сильно на любителя 💔 Тож увагу на книгу зверніть, але пам'ятайте про мої зауваги про всяк випадок.

Отже, за ідею, сетинг та лор 5 з 5, за виконання 3 🫠 (і це я ще за оформлення та наявність дракона тут плюсанула).

Чи читатиму я інші твори авторки?
Так, обов'язково спробую ще, і буду сподіватися, що буде краще, ніж це знайомство з нею.

Якщо думаєте, що письменники – це такі собі тихі інтроверти, які п’ють каву і мирно пишуть свої книжечки, то ця книга має чим вас здивувати. «Вбивчі письменники» — це really true crime, де головні герої не тільки створювали шедеври (не без винятків, та все ж), а й... вбивали. Чесно, після деяких розділів хотілося загуглити, чи точно мої улюблені автори нікого не вколошкали 😅

Я читаю блог Саші (майже з його народження), і саме через нього підсіла на трукрайм.
Ця авторка винна! 😆 Її короткі історії про авторів-вбивць настільки круті 🔥 Тож коли вийшла книга, то я знала: треба читати!

Що мені сподобалося:
🗡 Подача
Тут не потрібно гадати, хто винен, адже всі карти одразу на столі. Але інтрига в іншому – як саме відбувалися ці злочини, які мотиви ховалися за діями авторів і якими були наслідки. Місцями я ловила себе на думці: "Ну не може ж бути! А ні, може..." 😳

🗡 Баланс фактів
Авторка не перевантажує текст сухими фактами, а поєднує їх із живою розповіддю. Читається легко, ніби слухаєш подкаст, але без реклами в найнесподіваніший момент. 😉

🗡 Неочікувані історії
Деякі автори стали для мене шоком — я навіть не підозрювала, що за їхніми біографіями ховаються такі моторошні події (канібалізм, серійні вбивства, злочини проти близьких людей, приховування злочинів та інше)

🗡 Атмосферність
Оформлення книги у вигляді кримінальних справ, з фото та короткими фактами офігезне! Текст занурює в події й змушує задуматися: а скільки ще таких історій ми не знаємо? Або про те, що не варто читати такі книги перед сном (мене не спинило і я її читала як раз протягом двох ночей) 😵‍💫

Книга крута і залишає післясмак, змушує задаватись питаннями: чи можна відокремити твори митця від його вчинків? Чи впливає творчість на моральні орієнтири автора? А головне — скільки ще таких історій приховує історія літератури?

Ідеальна суміш магії, гумору, іронії, здорового (і не дуже) глузду та пригод!

Треба зізнатися, я довго відкладала знайомство з автором, але тепер думаю, що це було не дарма, бо знайомство "настоялось". Сандерсон створив захопливий, неймовірно атмосферний світ, де хочеться залишатися якомога довше (хоча й трохи боязко).

Загалом, ця історія — секретний проєкт автора, і це не просто ще одна книга про пригоди.

Тресс — це типова героїня, яка при цьому зовсім не типова: замість того, щоб кидатися «в бій», як більшість героїнь фентезі, вона спочатку все обдумує.
Вау, хто б міг подумати, що в такому світі хтось ще може дійсно розмірковувати перед тим, як прийняти рішення?! 😏

Прекрасною фішкою тут є те, що більшість подій відбувається на піратському кораблі ⚓️ і там є капітанка. Капітанка Ворона.
Мені сподобалась Ворона, так вона антагоністка, але яка ж вона колоритна 🔥.

«Капітанка Ворона могла стати справжнім натхненням для якогось чорноротого поета.»

Також мені зайшов контраст між героїнями: у Тресс спокійний, поміркований підхід, а її "супротивниця", здається, постійно рухається на повній швидкості; приймає рішення, а тоді мізкує над ними...

Що ще вражає?
Світ! Моря спор! Кожен вид спор змінюється, взаємодіє і може як вбити, так і допомогти. Сандерсон вдало включив їх як основний елемент, показуючи, що з ними можна не лише боротися, а й управляти.

Сюжет загалом відгонить казковістю, але це його не псує, адже окрім казки маємо й непередбачувані повороти, цікавіі діалоги та філософські вставки від головного оповідача, які ну просто 🔥

«Лем не був бідним — у нього просто було мало грошей.» (коли ти теж трохи Лем)

А ще тут є дракон ✨️😉

Отже, якщо не боїтесь пригод, цікавих персонажів, іронії та цікавих поворотів — це точно для вас. Якщо ж ви шукаєте класичний сюжет, де всі ходять з мечами і кидаються закляттями направо-наліво — ну, тут дещо про інше. Але хто сказав, що все має бути тільки за шаблоном?

Романтична історія з елементами історичної драми та фентезі, адже події розгортаються у вигаданому світі, який нагадує епоху Мейдзі в Японії 🌸

Головна героїня, Мійо Сайморі, походить зі знатної сім'ї, але після смерті матері її життя стає нестерпним. Мачуха, зведена сестра і навіть батько ставляться до неї як до служниці (чим не історія про Попелюшку), тож Мійо втрачає надію на щасливе життя. Коли її видають заміж за Кійоко Кудо — холодного й безжального офіцера, який вже відмовив багатьом нареченим, Мійо очікує найгіршого. Проте...

Перший том розкриває ніжну й зворушливу історію, як травмована Мійо поступово знаходить спокій поруч із Кійоко, який приховує м’яке серце за холодною маскою.

Теми, які розкриваються в цій історії:
👉 сімейне насильство
👉 шлюб з примусу
👉 емоційне відновлення
👉 сила доброти
👉 самооцінка та віра в себе

🪻Атмосфера: від сірих, майже безнадійних буднів до затишку й ніжності.
А також Японський антураж, клани, магія.

Для мене ця історія спочатку була такою колючою, бо дуже шкодувала Мійо. Те як до неї ставились, те, що загалом відбувалось в родині. Але бачу потенціал, бачу куди історія може рухатись і дуже від цього кайфую, адже і герой, і героїня приховують багато цікавих секретів і вже зрозуміло, що разом вони прекрасні, треба лиш відпустити себе та довіритись людині поруч 🥹❤️

Дуже хочу продовження 😌