Що як одного дня життя перетвориться на гру без правил? Точніше, як говорять її організатори: "гру з необмеженими можливостями". Чи можливо перемогти або вирватися з неї, якщо навіть правила цієї гри незрозумілі?..
Ця книга саме той випадок, коли книгу відкриваєш на кілька сторінок, а опиняєшся у психологічній пастці до самого фіналу.

Зав'язка захоплює: група людей погоджується на дивну гру, яка обіцяє великі гроші. Але дуже швидко стає зрозуміло, що це не далеко не гра...
Книга справді тримає в напрузі і саме цим мені страшенно сподобалась, але не лише цим...
Я хочу говорити про те, наскільки майстерно Тільє працює з напругою, відсилками, алюзіями та психологією своїх персонажів.

👉 Атмосфера
Автор створює настільки шалену напругу, що відірватись неможливо.
Закриті простори, моторошні місця, дивна поведінка людей навколо, підозри, які легко пов'язати чи не з кожним — все це змушує постійно озиратися подумки. Думати, що виходу може і не бути...

👉Персонажі
У книзі немає "однозначних" героїв. Персонажі психологічно складні, і це ще більше підсилює тривогу.
Тільє показує, як страх і відчай можуть розкрити найтемніші сторони людини.

👉 Сюжет і алюзії
«Пазл» виправдовує свою назву. Ми збираємо все по дрібці, але результат зрозуміємо лише вклавши останній шматочок головоломки. Сюжет закручений так, що інколи здається, блукаєш лабіринтом лікарні Сванессон разом з героями.
І тут починають з'являтися алюзії: «Божественна комедія», експеримент Мілгрема, міф про Мінотавра і це далеко не все, повірте.
Ці відсилки не просто для краси: вони змушують глибше задуматися, що саме переживають герої, відчути все на власній шкірі, знайти загадки і розв'язати їх.

Це трилер для тих, хто любить не лише полоскотати нерви, а ще й пошукати підтексти.
Я однозначно задоволена своїм знайомством з автором і планую зустрітись з іншими його історіями, але згодом, треба перерва після такого клубка загадок, емоцій, страхів та напруги.

Ця книга наштовхнула мене на думку, що кожен з нас має внутрішню карту світу, карту місць, куди хочеться повернутися або куди вже мріється поїхати. І саме цю "внутрішню географію" класно вловила авторка.

Спочатку я думала, що це буде щось схоже на путівник або паперовий travel блог, проте дещо помилилась. Шаблонних фраз про must visit тут немає. Це більше нагадує записи у щоденнику чутливої та уважної мандрівниці, яка бачить душі міст, а не лише фасади.

Амстердам, Відень, Барселона, Мюнхен, Вільнюс, Мілан, Париж, Краків — кожне місто тут відкривається через враження, аромати, музеї, особисті дрібниці...

Авторка ділиться своїми враженнями та тим, що її надихає. Кожен розділ містить фільми, музику, книги, які занурюють в атмосферу. Наприклад, після Амстердама хочеться подивитись "Дівчину з перловою сережкою", після Мілану — вбратися у сукню й піти на прогулянку або в музей.

Мова авторки жива, без зайвого пафосу, емоційно глибока, наче розмова з подругою, яка щойно з літака тягне тебе на каву, щоб розповісти про все і задарувати пам'ятними дрібничками...

Мені сподобалось, це було неспішно, приємно і дуже надихаюче, а ще маю список фільмів на рік вперед (з моєю равликовою швидкістю перегляду) та якесь особливе відчуття, наче післясмак після цікавої мандрівки ✨️

Ця книга була однією з найбажаніших для мене з моменту виходу і навіть коли я бачила дуууже різні відгуки, то це не притлумлювало мого бажання з нею познайомитись.

Перше, що в ній вражає — неймовірне оформлення, увага до деталей, я навіть не знала куди свій екслібрис тицьнути, щоб не псувати цю гармонію 😅

Тепер до сюжету та вражень.
Якщо назва вас надурила і ви вважаєте, що це dark romance, то я вас розчарую, адже це чудовий любовний роман в сучасних реаліях, з тропами притаманними класичним любовним романам, але й класним гумором, непоганою інтригою про минуле головного героя і дрібкою того, що ми називаємо red flags.

Хто наші герої?
Даллас — розумна, дотепна, незалежна, не боїться кидати виклик обставинам, але при цьому досить ніжна.
Ромео — холодний, замкнутий, ніби аж колючий мільярдер з таємницями у минулому.
Між ними така хімія, що mamma mia 🤌 Словесні баталії, що аж іскри летять, але як же глибоко ці розмови розкривають героїв при цьому не втрачаючи гумору, з деяких я гиготіла як дурне 🤣

Тропи, які тут є я розмістила в карусельці, але може я щось і забула 😅

Мене вразило як майстерно всі деталі характерів та поведінки нам розкрили протягом історії, а ще веселилась з постійного згадування "Генрі Плоткіна" та переписки Ромео з друзями, Господи, як то було кумедно, бо переписки з друзями завжди десь такі і є 😁

Але смішки смішками, та все ж історія має досить глибокий драматичний та емоційний зміст, ближче до фіналу я всплакнула і з жахом згадала Шекспіра 😱

Як ви вже зрозуміли, для мене ця книга 🔥 Вона буде одним з найкращих любовних романів, які я читала за останній час, тому раджу тим, хто шукає історію з інтригою, гумором, пристрастями (18+ там ого-го скільки) та прикольними персонажами 😏

Це книга, яку я читаю вдруге. І цього разу вона відкрилася ще глибше: емоційніше, гіркіше, значущіше...

Спершу здається, ніби сюжет не поспішає — повільний, як літній день у спекотній Австралії. Але після 150 сторінок історія починає набирати обертів так, що відкладати вже просто неможливо.
Знаєте, як буває, ніби планувала трохи почитати перед сном, а вже світанок 😅

🔍 Події відбуваються в двох часових лініях і стрибають від 1959-го (коли щось трагічне сталося в родинному маєтку Дарлінг-Гаус) до сучасності (де журналістка Джесс намагається зрозуміти, що ж насправді сталося тієї Різдвяної ночі).
Так клубок спогадів, мовчань, родинних зв’язків і травм, про які ніхто не хоче говорити, починає розмотуватись.

🏡 Тут не просто історія з минулого постукала у двері, ні, тут атмосфера, де все має значення. Кожна дрібничка.
Австралія у Мортон — не тло, а жива дійсність. Історія наче проростає в цьому середовищі. Дуже живо відчуваються пахощі розарію чи гарячий вітер, прохолода у затінку біля маєтку та крики какаду. Так живо це все уявляла, ніби дивилась фільм.

Герої… не ідеальні. Не завжди зрозумілі. Але справжні. Найбільше мене зачепила бабуся Нора, така сильна зовні й така розтрощена всередині 💔

Це роман, до якого треба підходити без поспіху, з терпінням.
Він віддячує.

Для мене ця книга сповнена інтриги та драматизму, навіть свого роду трагізму. Вона про пам’ять, яка іноді рятує, а іноді тягне донизу. Про родину, яку не завжди легко прийняти, але яку не перестаєш любити.

Рекомендую, якщо шукаєте історію, яка залишиться у ваших думках надовго, принаймні зі мною це й сталося 🤍

Історія про те, як кохання змінює людей, формує їхній світогляд і залишає відбиток навіть через роки.
Сподобалася й дуже 🥰
Для мене ця книга відчулася як книга-ностальгія, книга, яка повертає у ті часи, коли емоції здавалися обурливо сильними, а світ – безмежним.

Все розпочинає зустріч у літньому таборі, а потім буде Київ, який дихає минулим, але вже впевнено крокує у майбутнє.
Листи, довгі розмови, вагання, рішення, які здаються фатальними 💔

Це історія про Равлика та Вла, підлітків, які вперше стикаються з глибокими почуттями. Їхні стосунки – це суцільні гойдалки: пристрасні, драматичні, емоційні. Тут і радість, і біль, і моменти, коли хочеться добряче тріснути героїв по макітрі... (вибачай, люба Вла, але найчастіше хотілось тріснути саме тебе 🫣)

Авторка вдало передала атмосферу юності та нульових. Так багато деталей змушують відчувати цю епоху: телефонні розмови по домашньому телефону, перші мобільні, смс, прогулянки містом, старі будинки Києва. Це вкупі створює особливий настрій.

Герої неоднозначні, але живі. Я не завжди розуміла їхні рішення, але це тільки додавало реалістичності. Адже хто з нас у підлітковому віці не робив того, що потім здавалося безглуздим? 😅
А цей підлітковий максималізм, ммм... Тут немає ідеалізованого кохання, зате є справжні почуття, які змінюються від ніжності до болю, від ейфорії до розпачу (гойдалки, пам'ятаєте)

Текст легкий, живий, без надлишкових описів чи роздумів. Все просто, лаконічно, проте емоційно. Книга читається швидко і відірватися від неї складно.

А от фінал для мене виявився неочікувано... змазаним, хоч і життєвим 🤔
Хотілося чогось іншого, якоїсь більш виразної крапки, та й взагалі я очікувала іншого (це звісно мої проблеми та не можу про це не сказати)

Якщо у вас є бажання зануритися в атмосферу юності, згадати свої перші почуття або нульові 😏 чи просто насолодитися теплою, щемкою історією, то спробуйте і думаю, що не пошкодуєте.