Що робити сестрам, яким так легко загубитися у власних думках і бажаннях у великому місті? Все наче й добре, але хочеться поставити життя на паузу, хоча б до вересня, та повернутися у місце свого дитинства. Заплетені стіни старого будинку відгороджують від усього світу з його безліччю питань, а бабуся Тея нічого не запитує, зате завжди поруч.
Але літо час не спиняє: на порозі будинку з’являються люди з колишнього, теперішнього і майбутнього життя. Всі у цьому домі — і самі сестри, і бабуся, і індійська кузина, і розгублена мама, і навіть рудий кіт без імені — на порозі змін. Літо іде, ростуть гарбузи на експорт, розмови не стихають, а проблеми і рішення біжать наввипередки.
Цитати з книги "Спитайте Мієчку":
“Літо перевалило за половину, а друга половина літа, як відомо, втричі коротша. Після неї воно більше не йде, а стрімко добігає кінця.”
“Бо життя не завжди можна жити, часом треба від нього сховатись.”
“Найгірша тюрма — це ти сама.”
“Кожна по-своєму щаслива і по-своєму нещасна.”
“Як дивно, коли поруч із тобою засинає людина, раптом опинятись наодинці з собою. Тепер, уже без нікого.”
