Добра, дещо монотонна історія, віддаюча атмосферою літнього затишку з невеличкими нотками містицизму. В основі сюжету лежить історія деякої бабусиної дачі — відчуженого зеленого куточка, де героїні провели своє дитинство та тепер, ставши доросліше і обзавівшись сім'ями, мають змогу ховатися від всюдисущої міської метушні.

В деяких моментах присутній приємний реалістичний містицизм, хоча його не так багато, щоб приписувати книзі відповідний жанр. Так що читачі, які розраховували на перевагу саме цього жанру, будуть незадоволені.

На мій особистий погляд, суть сюжету полягає у наступному. (Спойлер!)
Як би не мріяли мешканці цього жіночого острівка, за весь час у них не народилося жодної дівчинки. Навіть вагітна Марта виношує двійню хлопчиків. Тому Люся постає як неочікуване спасіння, яке не дасть цьому прихованому від світу райському куточку потонути у кущах і деревах. У ній бачать майбутнього подовжувача сімейної традиції, тому довго сперечаються кому дістанеться священна роль її вихователя, можливо лише підсвідомо відчуваючи важливість цього вибору.

Але врешті решт автор відходить від цієї концепції, і починається хроніка полових відносин з цілим калейдоскопом хлопців різних кольорів та національностей. Історія закінчується на шумному похороні Теодори, матері і засновниці цього прихованого від сторонніх очей «шелтеру». Останній розділ символізує смерть старого життя та його відродження в новому: відпустивши Теодору, усі героїні приходять до певного консенсусу та знаходять вихід зі своїх внутрішніх конфліктів, вступаючи у життя новими людьми.