спеціально ще не читала дискусій про «Нормальних людей», бо спершу хочу власні враження занотувати
⠀
отже, я прошарила цей роман
⠀
знаю, що є як прихильники, так і хейтери, але мені байдуже, бо я наче зрозуміла суть і посили
⠀
покоління М, стиль життя якого, розмови й стосунки зациклені на зовнішньому представленні себе, на статусі й суперництві, псевдоінтелектуальності та хизуванні, хоча я б не ставила надто гостро таких ярликів, це лише фон
⠀
тут радше акцент на головних героях, на їхніх пошуках себе в собі, себе в іншому, себе крізь іншого
⠀
і мені справді складно говорити про цей роман і їхні стосунки, але я дуже шарю оце все: якусь силу притягання/відштовхування, знаходження своєї людини у внутрішніх потребах, які можуть парадоксально суперечити в зовнішньому вимірі (досвід мала інший, але я намацала те, про що йшлося авторці)
⠀
так, вони нормальні люди - як і всі ми, що шукаємо чогось, губимося, втрачаємо частини себе задля віднайдення себе цілого, якщо таке взагалі реально
⠀
ми всі нормальні у своїй ненормальності - здається, саме таким може бути один із посилів роману, бо ненормальним є хіба бути шаблонним, таким як усі
⠀
прочитала роман дуже швидко, до чого й налаштовував стиль письма: наче простий і без художніх вивертів, але тут він саме такий і доречний і максимально підкреслив стиль життя цього покоління, обірвані розмови, незакриті діалоги, недомовки, багатозначну й водночас легковажну поведінку і так далі
⠀
можливо, я зможу зрозуміти хейтерів цього роману (хоча чого б це я мала всіх розуміти), але тут справа в особистому досвіді і в приналежності до того покоління
⠀
бо наразі це найкращий роман, який так тонко й легко розкрив весь спектр внутрішнього й зовнішнього міленіалів - без банальщини і шаблонщини
⠀
а тепер піду почитаю критику
"Усі ці роки вони нагадували дві маленькі рослинки, які ділили між собою той самий ґрунт, проростали одне в одного, звиваючись, щоб звільнити місце, займаючи незручні положення"
Інакшість, складнощі міжособистісного спілкування, депресія, становлення інтимних стосунків, переживання першого сексуального досвіду, батьки-діти, самовизначення, криза дорослішання...
У своїй невеличкій книжці Саллі Руні максимально об'ємно зображає портрет сучасної молодої людини з її внутрішніми конфліктами та особистісними трансформаціями.
Пропонуючи подивитися історію стосунків двох випускників школи, читачеві також дозволено впритул поспостерігати за розвитком двох особистостей, за їхніми думками, настроями, психологічними змінами. І ось ця глибина, до якої занурюєшся, коли книжка перестає зображати і починає відображати, віддзеркалювати в певних моментах тобі тебе, заворожує.
Зізнаюсь, десь на екваторі книжки мені здалось, що я помилилась у виборі, і що роман радше для молодшого і менш життєво-досвідченого читача. Однак, зосередившись на психологізмі зображуваного, поринула в історію з головою.
Відтак для мене абсолютно натуральними почали здаватись перевтілення героїв та їх п'ятирічних стосунків. Так само природніми мені сприймались обставини, в які вони переміщались часовими стрибками. Справжніми та цілком зносними мені також видались і постійні перипетії між головними героями.
Словом, прекрасний роман. Готова захищати його від усіх несправедливих закидонів щодо того, що ця книга для підлітків - все залежить від глибини, на яку читач готовий і бажає зануритись із нею.
"Нормальні люди" Саллі Руні — це історія складних і болісних стосунків між двома молодими людьми, Маріанною та Коннеллом. Сюжет повільно затягує читача в емоційне болото, утримує і не відпускає.
Маріанна - розумна та інтелектуально розвинена дівчина, живе в емоційно холодній заможній родині і відсторонена від своїх однолітків у школі. А Коннелл - популярний хлопець з робітничого класу, його мати працює прибиральницею в домі Маріанни, що створює додатковий соціальний контраст. Їхні стосунки, які починаються як таємний роман у школі, постійно трансформуються, залишаючись неоднозначними та складними на кожному етапі їхнього дорослішання.
Стиль Руні привертає увагу своєю лаконічністю та простотою, але за цією простотою ховається глибока емоційна напруга. Діалоги між героями, попри показний спокій, часто розкривають емоційну вразливість та напругу. Руні майстерно досліджує такі теми, як самотність, соціальна нерівність, психологічні травми, але водночас зберігає якусь емоційну відстороненість.
Однак книга не без недоліків. Повільний розвиток подій і статичність персонажів іноді створюють відчуття замкнутого кола. Маріанна та Коннелл застрягають у своїх емоційних проблемах.
Крім того, зображення депресії та інших серйозних проблем часто виглядає фрагментарним і недостатньо глибоким. Хоча ці теми є важливою частиною сюжету, їхнє відображення подекуди виглядає поверхневим, що зменшує емоційний резонанс для читача.
«Нормальні люди» — це книга для тих, хто цінує глибокі психологічні портрети та драми про стосунки. Попри деякі недоліки, вона залишає сильні враження і пропонує багатий матеріал для роздумів. Ця історія здатна зачепити читача саме своєю чесністю та відвертістю.
