«Печера ідей» («The Athenian Murders»/«La caverna de las ideas»)
Автор: Хосе Карлос Сомоса
Рік написання: 2000
Жанр: інтелектуально-філософський детектив
Моя оцінка: ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

⛰️Навіть не знаю, що сказати, щоб не проспойлерити. Це було дико цікаво. Найкраще взагалі нічого не знати про цю книгу і просто зануритись в історію. Хто не хоче псувати собі враження, можете далі не читати мій відгук, а йти братися за книжку 😅

🍇«Печера ідей» — це історія про історію всередині історії. Так, дуже заплутано, але від того не менш цікаво. Основний (якщо можна так виділити) сюжет розгортається в Атенах після закінчення Пелопоннеської війни. Знаходять понівечене тіло юнака шляхетного походження і за розслідування справи береться Геракл Понтор. Цікавий факт: кажуть, що цей персонаж-детектив може бути алюзією на Еркюля Пуаро через схожість імен (Heracles/Hercule, Геракл у грецькій мітології – Геркулес у римській). Друга сюжетна лінія, але не за важливістю, розвивається у примітках до тексту, в яких ми знайомимось із Перекладачем (імені не названо).

🏛️Такого тексту я ніколи раніше не читала. Для мене це був новий досвід, який зачепив щось у моєму мозку і затягнув у цей лабіринт Ідей. Тут вам і ейдезис (вигаданий художній засіб), і грецька мітологія, і 12 подвигів Геракла (чи може це нам здалося?), описи грецького побуту та вірувань, атмосфера стародавньої Академії, розмови з Платоном, таємниці та інтриги. Я гуглила будь-які згадки грецької культури, мітів чи традицій, щоб ще більше зануритись у цю тему.

🌜Якщо вам хочеться інтелектуальної прози з глибокими філософськими темами у поєднанні з містичною детективною лінією, то «Печера ідей» ідеально вам підійде!

Трилогія «Макова війна» — відгук 🌋

Авторка: Ребекка Кван
Рік написання: перша книга — 2018, друга книга — 2019, третя книга — 2020
Жанр: темне фентезі
Моя оцінка: 🔥🔥🔥🔥🔥

⚠️Перед прочитанням книг ознайомтеся зі списком тригерів

«All you have is your fire and the place you need to reach. Don’t you ever tame your demon. But always keep ‘em on a leash» ☄️

Ця цитата і загалом ця пісня ідеальна пасує до «Макової війни». Що можна очікувати від цієї трилогії?

••• багато страждань та жорстокості

••• сильну жіночу персонажку (головна героїня), яка йде до мети, проте не завжди (чесно кажучи, ніколи) зважає на етичність методів, які вона обирає для її досягнення

••• багато війни, багато стратегії та політики, але це затягує з такою силою, що не можна зупинитись

••• відсутність чіткої любовної лінії, не чекайте цього тут. Тут є щось, що могло би бути, але класичної романтики тут нема

••• китайська мітологія, божества та їхні сили, шаманізм

🌊Це дебютна робота авторки. Історія відбувається у країні Нікань (прототипом став власне Китай 20-го століття). Нікарську імперію роздирають міжусобиці між воєначальниками, процвітає торгівля опіумом, єдності в народу майже немає, так ще й постійно нависає загроза нападу Мугенської федерації (прототип — Японія). Маємо головну героїню — сирота Фан Жунінь, дівчинка з провінції, яка задумала вступити до Сінегардської воєнної академії. Ми слідкуємо за її шляхом та становленням як воїнки, паралельно спостерігаємо політичні перипетії та війни у країні.

🌪️Головні питання, що порушує трилогія: як люди стають вбивцями? Чи можна геноцидом встановити мир (привіт, Танос)? Чи має холодна жорстокість виправдання? Чого варте життя ста людей, коли на кону життя мільйонів? Що війна робить з людьми?

⚔️«Усі ми приходимо в цей світ ненадовго. Поки ми живі, наша доля — це боротьба. Заради того, щоб стати в пригоді іншим».

Автор: Джонатан Страуд
Рік написання: перша книга — 2013, друга книга — 2014, третя книга — 2015, доповнення «The Dagger In The Desk» — 2015, четверта книга — 2016, пʼята книга — 2017
Жанр: фентезі

👻Троє підлітків, рапіри, туман і будинок з привидами. Приблизно така схема діє у всіх 5-ти книгах Джонатана Страуда про Локвуд і Ко. — психологічну агенцію боротьби з паранормальними явищами.

⛓️Історія про альтернативний Лондон, де панує містична Проблема — навала привидів, яка невідь-звідки зʼявилась і змінила життя Англії. Комендантська година, спеціальні ліхтарі, лавандові обереги, залізні ланцюги та підлітки, які єдині можуть бачити привидів, тому стають рятівниками для цілої країни.

💀Головні герої — Люсі Карлайл, Ентоні Локвуд та Джордж Кабінс — мають невеличку агенцію, єдину в Лондоні, яка не має дорослого керівника. Впродовж усіх пʼяти книг ми спостерігаємо за їхніми розслідами, таємницями, битвами з продавцями артефактів на чорному ринку, прагнення добитися слави та зробити собі ім’я, а також розвитком стосунків між самими героями. Локвуд має кімнату, в якій ховає свою таємницю і нікого до неї не підпускає. Люсі хоче добитися довіри від Ентоні, водночас намагаючись не зʼїхати з ґлузду, бо з нею говорить череп у склянці. А Джордж просто золотце — мій улюблений персонаж — майстерний дослідник, він завжди детально вивчає матеріали справи та штудіює усі можливі книги та архіви. Шкода тільки автор має щось проти людей плюс сайз і в книгах часто проскакують уїдливі фрази про Джорджеву фігуру. За це мінус зірочка.

🌪️У підсумку: цікава історія, класні персонажі, суміш Ghostbusters зі Скубі-Ду + детективні нотки + мила любовна лінія, яка не забирає на себе всю увагу. Мінус за фетшеймінг. Перші дві книги йшли трішки туго, але з третьої пішов екшн (мені сподобалась персонажка Голлі). Не шкодую, що прочитала! А жарти Черепа — це окрема любов 😀🥰

Я боялася читати цю книгу, бо вона про війну. Дарма. Бо вона не про війну, а про бажання виправдати свою байдужість. У якомусь відгуку на Goodreads була фраза, що ця книга про «право на непричетність» — дуже влучно.

Героїня усіма силами намагається довести, що вона має право на «какаяразніца», бо життя коротке, а те, що її хлопець узяв повістку замість того, щоб відмазатись, означає, що то він дурний просто.

Зараз така байдужість та надмірна ліберальність може бути і є шкідливою, бо на кону стоїть існування України як держави. Книга вийшла у 2019 і до сьогодення вона взагалі мені ніяк не резонує. Безхребетність замаскована під свободу викликає змішані відчуття.

Стиль письма Гаськи Шиян мені спочатку не зайшов, бо були довгі речення і мало діалогів, але потім я включилась у темп і почала поглинати текст ложкою, як найсмачніший торт.

Варто зазначити декілька позитивних моментів:

1. Звернення фокусу на жіночий досвід війни. Жінки, з якими спілкується Марта, головна героїня, слугують збірними образами активного жіноцтва та партнерок героїв. Ніхто не може заперечити жінкам у праві переживати спектр найрізноманітніших емоцій, коли коханий на фронті. У книзі показано ніби як дві сторони, як можна із цим справлятися, але через Мартину призму, тому я б не стала повністю покладатися на її сприйняття, а обирати те, що ближче.

2. Сексуальні сцени. Найкращі описи, які мені доводилось читати, зовсім не крінжово!

3. Авторка підіймає теми, про які ми могли задумуватись, але нам було навіть соромно зізнатися собі, що ми про це думали. Натомість вона говорить про це вголос та відверто, почасти навіть різко та безкомпромісно.

4. Справедливі тейки про корупцію, капіталізм, державні установи, соціальні стереотипи навколо війни та вимога обовʼязкової жертовності й стражденності, якщо ти жінка військового, так наче ти не маєш права на прості життєві радощі у такій ситуації.

Книга надзвичайно сильно мене зачепила, а відтак означає, що вона є добре написана. Думаю, не варто все сприймати на віру зі слів головної героїні, а просто відкрити свідомість до альтернативного бачення. Щоправда, не можу ігнорувати рясну внутрішню мізогінію у ставленні до життєвих виборів інших жінок та деякі суперечливі заяви про патріотизм, який у Марти, можна так сказати, відсутній.

Необхідність насильства та студентська революція 🌪️

Що ж, я прочитала «Вавилон» Ребекки Кван. Мені сподобалася її трилогія «Макова війна», але так вийшло, що друга книга сподобалась трішки менше.

Розкажу вам про плюси цієї історії та від чого у мене перехоплювало подих (а таке було під час читання!):

🖋️Неймовірний стиль письма авторки, у каруселі залишу найкрутіші цитати. Те, як вона володіє словом, змушує моє серце битися частіше.
🖋️Система магії дуже незвична. Вона завʼязана на перекладі та неминучій втраті сенсу під час цього процесу. Герої користуються срібними зливками, на яких потрібно гравіювати словесні пари (оригінал — переклад), а срібло захоплює втрату сенсу при перекладі та видає її у вигляді магічного ефекту.
🖋️Атмосфера університету та міста Оксфорд на початку просто магічна. Змушує відчувати ностальгію за університетським життям, якого не було 😅
🖋️Внутрішній конфлікт — вибір між імперією, яка дає блага чи відмова від усього та боротьба за краще майбутнє нації. Залишатися бездіяльним чи застосувати насильство — дуже сильно і резонує з нашою реальністю.
🖋️Дуже багато лінгвістичних приколів, а я просто обожнюю таке читати, бо я ж перекладачка, тому для мене це була чиста насолода!

Але тепер до мінусів, які залишили після себе змішані почуття щодо історії:

🕸️Головний герой with zero personality. Я не змогла законектитись із ним на глибокому рівні. Так, деякі речі що стосувалися внутрішнього конфлікту — дуже відгукувалися, але цього не вистачило для формування звʼязку.

🕸️Діалоги звучали дещо шаблонно. Особливо коли йшлося про колоніалізм та капіталізм. Тези повторювались, але іншими словами. Як було сказано дуже влучно в одному з відгуків на Goodreads, речі зображені в книзі набагато применшують реальний стан справ у ті часи, тому події виглядають наче у бойовику: злі злодії приймають злі рішення і хіхікають, потираючи ручки, але ж соціальна проблема расизму набагато глибша ніж це. Якраз оцієї глибини розкриття проблеми бракує і це не дає повірити персонажам та перейнятись трагізмом історії. А також голос авторки просто вказував прямо, що саме ти зараз маєш подумати читаючи цей абзац, не даючи дійти до висновку самостійно.

🕸️Відсутність історичної достовірності, яка була б дуже доречна у такому романі, майже маніфесті проти расизму, деякі елементи були вигадані, щоб підкріпити думку, яку авторка намагалася висловити. Розумію, що це таки фентезі й був на початку дисклеймер, але тема надто важлива, щоб нехтувати точністю.

Я хотіла, щоб ця книга стала моє улюбленою. Але так не вийшло. Перша половина книги була неймовірною, просто на 5 зірок, але на середині трішки здулась 🤷‍♀️ Ці недоліки викликали mixed feelings і тому ставлю Вавилону ⭐️⭐️⭐️ з пʼяти.