З-поміж усіх (трьох) книг Станчишина ця мені сподобалася найменше.

"Емоційні гойдалки війни" — такий собі оголений нерв, щирий щоденник та рефлексія самого автора на повномасштабне вторгнення і який вплив воно має на ментальне здоровʼя цілої нації та окремих людей.

Тут не буде практичних порад, як справлятися з цими самими емоційними гойдалками, але принаймні можна буде нормалізувати власні почуття та зрозуміти, що ти не одна в таких переживаннях.

Найцінніше, що я винесла з цієї книжки:
- будь-які емоції — нормальні, коли сама ситуація ненормальна
- кожен має право на свої переживання і власний спосіб з ними справлятися
- нормалізація розмов про горе та інші важкі теми, адже замовчування ніяк не допоможе
- деякі поради про те, як цивільним спілкуватися з військовими

"Емоційні гойдалки війни" — книга потрібна нашому суспільству, але також вона потребує перепрочитання, або принаймні перевидання з огляду на те, як динамічно (й трагічно) навколо все змінюється.

"Для стосунків потрібні двоє" — книжка про любов, розуміння і складну роботу, яка стоїть за міцними стосунками. Володимир Станчишин у своїй притаманній щирій і доступній манері пояснює, як будувати здорові стосунки, уникаючи пасток ілюзій, руйнівних емоцій і нереалістичних очікувань.

Ключова теза книги відображена в її назві: стосунки — це спільна відповідальність. Вони будуються зусиллями обох партнерів Автор наголошує, що немає "чарівного рецепта" для щасливих стосунків, але є принципи, які допомагають зробити їх гармонійними та глибокими.

Станчишин уникає ідеалізації любові. Він говорить про реальні труднощі: конфлікти, кризові періоди, втрату довіри, небезпеку байдужості чи залежності. Окремий плюс за відкрите обговорення стигматизованих тем: насильство в сім’ї, алкогольна залежність, переживання втрат.

Один із найбільших плюсів книги — акцент на індивідуальній відповідальності кожного партнера. Автор нагадує: аби побудувати щасливі стосунки, спершу потрібно розібратися зі своїм внутрішнім світом. Приклади зі щоденного життя та терапевтичної практики роблять поради більш наочними й переконливими. Особливо мене вразила остання частина книги, де пан Станчишин розповідає, як розбудовувати стосунки та довірливу атмосферу, коли в родині є дитина з інвалідністю — це дуже важлива тема нині й повсякчас.

"Стіни в моїй голові" — наче щира розмова з психологом. Володимир Станчишин говорить про тривожність і депресію з простотою і повагою до усіх, хто стикається з цими станами.

Автор пояснює, що ці проблеми не є вироком чи слабкістю, а скоріше частиною людського досвіду, яку можна прийняти та з якою можна жити.

Особливість цієї книги в тому, що тут тебе не повчають і не намагаються дати універсальні рішення. Натомість пан Станчишин допомагає зрозуміти природу тривожності й депресії та наголошує, що шлях до зцілення — це процес, який вимагає часу, терпіння і прийняття себе.

Мова книги — проста, тепла і доступна. Автор уникає наукового жаргону, пояснює складні речі зрозумілими словами. Відчувається, що це текст не для того, щоб вразити академічними знаннями, а для того, щоб дійсно допомогти.

У книзі також багато практичних порад, які допоможуть краще справлятися з тривожністю і депресією. Автор не обіцяє швидких змін, але дає конкретні рекомендації, які можна застосовувати поступово.

Одна з найсильніших частин книги — нагадування, що звернення до психолога чи психотерапевта — це нормально і правильно. Навіть якщо стіни в голові здаються нездоланними, є спосіб навчитися жити з ними — і навіть робити їх менш помітними.

Рекомендую цю книгу тим, хто шукає підтримки, розуміння чи просто хоче краще розібратися у власних почуттях. Для читачів, що вже мають певні знання в психології, ця книжка може здатися надто простою, тож варто це врахувати.

Тейлор Дженкінс Рід створила щось більше, ніж просто роман. "Сім чоловіків Евелін Г’юґо" зворушує, руйнує стереотипи та змушує замислитися над тим, що насправді важливе в житті.

Історія Евелін — це не просто успіх у Голлівуді. Це історія про жінку, яка невпинно бореться за своє місце у світі, де правила диктують чоловіки, і яка готова на багато що, щоб захистити те, що для неї є справді важливим. Евелін часто приймає суперечливі рішення. Вона не ідеальна, і саме тому така справжня.

Читати цю книжку — наче дивитися старий кінофільм, кадри швидко змінюються, емоції зашкалюють. Тож читається історія дуже легко, сторінки просто-таки летять.

Цю книгу я рекомендую всім, хто любить глибокі, емоційні історії про життя і любов, про які ти ще довго думаєш після завершення. Стиль авторки мене захопив, тож надалі хочеться читати ще більше її робіт!

"Фантастичні звірі. Злочини Ґріндельвальда" — продовження чарівної історії гафелпафця Ньюта Скамандера. Тут загострюється протистояння між добром і злом, ми спостерігаємо розвиток улюблених персонажів.

Як і перша частина, ця книга подана у вигляді сценарію, що знову створює відчуття, ніби ти заглядаєш за лаштунки фільму. У порівнянні з попередньою книгою, ця історія складніша й темніша.

Персонажі отримують нові грані. Ньют Скамандер залишається вірним своїм принципам і, здається, закохується. Молодий і мудрий Дамблдор. Ґріндельвальд — харизматичний антагоніст.

Важливо зазначити, що сценарій іноді може залишати відчуття недомовленості, оскільки не всі нюанси сюжету передаються лише словами, без візуального ряду. Проте це також стимулює уяву.

Друга частина мені сподобалася менше ніж перша, бо динамічність та багатогранність історій починає виснажувати. Та все ж, історія хороша!