Анастасія
Котик
21.02.2024
Новий відгук
Це щось зовсім інше, глибше, ніж звичайні трилери. Раджу нічого про книжку не читати перед тим, як братися за неї. Повірте, читати у незнанні — це така насолода, не розуміти, що відбувається, і насолоджуватись тим, як автор вправно снує павутину історії 🤌🏼
Однозначно буду знайомитись з іншими творами Павлюка. Хто ще не читав — рекомендую, відірватись неможливо! 🐦⬛
Однозначно буду знайомитись з іншими творами Павлюка. Хто ще не читав — рекомендую, відірватись неможливо! 🐦⬛
Новий відгук
Книга, яка змінила мою brain chemistry. Ішіґуро — геній. Читати його — одне задоволення. Приклад того, як можна нестандартно й усе одно зворушливо розповісти про любов.
Новий відгук
Культова різдвяна історія. Зі шкільних часів мало що памʼятала, тому було особливо атмосферно зануритись у цю книгу знову, бо колись вона мені дуже подобалась. Цікава післямова, гарно пояснено, як Дікенс заснував "різдвяний дух" у Великій Британії. Це історія про вічне: любов, милосердя та доброту.
Новий відгук
Рімейк Гоголя на Павлюківський лад. Я знала основний плот твіст, але все одно було захопливо це читати. Хороший детектив на два вечори, моторошний та загадковий. Хто шукає щось на осінь — це воно!
Новий відгук
Історія з вайбами серіалів на Інтері. Якщо вам таке конче треба, то беріть Мієчку. Мене ця книга врятувала від втрати кукухи на початку повномасштабного вторгнення, тому навряд чи у мене обʼєктивні враження.
Було затишно, спокійно та тепло. А це якраз те, чого я потребувала.
Було затишно, спокійно та тепло. А це якраз те, чого я потребувала.
Новий відгук
Як же це було прекрасно! Історія Фітцджеральда сподобалась найбільше! Тут життя, як воно є — сумбурне, меланхолійне, часто монотонне, тривожне, радісне, галасне. Гемінґвей — ліки для душі.
Новий відгук
Переконалась, що Руні не моя авторка. Часом ловила себе на думці, що можу рілейтитись до Френсіс, але подальші події просто переконали мене в тому, що такі історії не для мене.
Новий відгук
У свій час книга мене дуже вразила, але аналізуючи зараз — не бачу нічого надто феноменального. Книга нагадує, яку велику роль у стосунках відіграє здорова комунікація. Говоріть словами через рот, і вас почують!
Новий відгук
Солоденька історія, класичний ромком. Саме те для зимових чи осінніх читань за чаєм. Читати, якщо хочеться розслабитись та повірити в добро :)
Новий відгук
Крута книжка для тих, хто хоче наблизитись до мистецтва. Наче похід у картинну галерею. Дізналась багато фактів про картини, які дуже часто бачила, але не знала, чиї вони та які сенси за собою ховають.
Новий відгук
Крим для мене — це дуже особиста історія. Тут розказано історії людей, що залишились там та про їхню боротьбу. Не уявляю, наскільки сильними треба бути, щоб витримувати такий тиск... Важко щось сказати про цю книгу, її треба просто прочитати.
Новий відгук
Неймовірно цікава книга! Шабловський не прогадав, коли обрав розповідати про диктаторів із точки зору кухні. Захотілось прочитати і другу його книгу "Кухня терору".
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
17.01.2024
Новий відгук
«Саме час знову запалити зірки» — це тотальний метч, вона потрапила чітко в мій настрій, у ній багато любові та меланхолійності.
Спеціально відмічала усі місця, які вони відвідували впродовж історії, щоб потім погуглити, як це виглядає, а колись у майбутньому туди поїхати :) Щирий рекомендасьйон!
📍"Я подумала, що ми, люди, завили б із розпачу, якби в нас не було сміху. Довелося б завжди показувати свої справжні емоції."
Спеціально відмічала усі місця, які вони відвідували впродовж історії, щоб потім погуглити, як це виглядає, а колись у майбутньому туди поїхати :) Щирий рекомендасьйон!
📍"Я подумала, що ми, люди, завили б із розпачу, якби в нас не було сміху. Довелося б завжди показувати свої справжні емоції."
Новий відгук
Мені дуууже сподобалося, текст неймовірно легко читається. Тепер окрім Пратчетта мушу колекціонувати Кундеру, ВСЛ, що ви творите?😅
📍"Тієї миті я збагнув, у чому єдиний сенс дружби, якою виступає вона сьогодні. Дружба необхідна людині, щоб й памʼять добре функціонувала. Памʼятати про власне минуле, плекати його в глибині душі — можливо, це необхідна умова для того, щоб, як ото мовиться, зберігати цілісність свого я. Щоб оте Я не всихало, не втрачало свого обсягу, потрібно поливати спогади, наче квіти в горщику, і те поливання потребує постійного контакту зі свідками твого минулого, себто з друзями. Вони — наше дзеркало; наша памʼять; нічого від них не вимагається, лише вряди-годи протирати це дзеркало, щоб ми могли в нього зазирнути."
📍"Тієї миті я збагнув, у чому єдиний сенс дружби, якою виступає вона сьогодні. Дружба необхідна людині, щоб й памʼять добре функціонувала. Памʼятати про власне минуле, плекати його в глибині душі — можливо, це необхідна умова для того, щоб, як ото мовиться, зберігати цілісність свого я. Щоб оте Я не всихало, не втрачало свого обсягу, потрібно поливати спогади, наче квіти в горщику, і те поливання потребує постійного контакту зі свідками твого минулого, себто з друзями. Вони — наше дзеркало; наша памʼять; нічого від них не вимагається, лише вряди-годи протирати це дзеркало, щоб ми могли в нього зазирнути."
Новий відгук
Легко, весело, мелодраматично, з дрібкою сімейної таємниці — все це відбувається в Італії! Ну просто відпочинок для душі, наче ромком подивилась.
Новий відгук
Я дуже переймалась, що не зрозумію гумор Пратчетта, але боже мій! Це виявились такі жарти і такий стиль письма, від якого я отримую неймовірне задоволення, може, не регочу і не качаюсь по підлозі, але всередині мене головний гурман по гумору облизує усі пальчики. Інтелектуальне фентезі, ти мені подобаєшся!
Новий відгук
Кортасар впевнено здобуває своє місце у рейтингу моїх улюблених письменників. Його тексти химерні, не завжди зрозумілі, кожен побачить там щось своє, але в цьому є щось. Щось, наче як кролик застряг у горлі. Почитайте і зрозумієте ;)
Новий відгук
Суть книги у тому, щоб упродовж року щотижня (52 тижні) робити одну стоїчну практику. Мене вистачило від сили на тижнів ~25. Тому я вирішила прочитати все одним махом і в кінці обрати собі для щоденного вжитку вправи, які найбільше сподобались. Мені такий формат зайшов, але визнаю, що поступове виконання принесло би більше результатів. Стоїком я не стала 😂, деякі вправи були нерелевантні для реалій України, а деякі були аж eye-opening. Контроверсійна книга для мене, але мені сподобалось.
Новий відгук
“Страшне, прекрасне і потворне у Чорнобилі” ☢️
📆Рік видання: 2023 (авторки розповідають, що рукопис уже був майже готовий, але почалось повномасштабне вторгнення, тому вони були змушені переписувати розділи та вступ якнайменше рази три).
👭Авторки: Олена Паренюк — кандидатка біологічних наук з радіобіології, зараз вивчає ґрунтові бактерії зони відчуження ЧАЕС, Катерина Шаванова — кандидатка біологічних наук з генетики, працює в R&D у сільському господарстві.
🧶Загальне враження: якісний та актуальний український нон-фік про радіацію (іонізуюче випромінювання), про Чорнобиль та Фукусіму (не очікуйте глибокого аналізу трагедій, тут саме про науку, яка вивчає радіацію і як людям з нею жити — просто і доступно), а також все, що ви хотіли б знати про радіацію на ЗАЕС та історії з окупації ЧАЕС, і чи потрібно пити йод? (спойлер — не треба). Книга підкупила гумором та цікавими історіями з дослідницького життя самих авторок.
🔑Важливий інсайт: Чорнобиль не повинен сприйматись, як місце для туристів, що хочуть пригод чи спробувати себе в ролі головного героя гри S.T.A.L.K.E.R. Натомість Чорнобиль може стати унікальною лабораторією під відкритим небом, куди можуть приїздити спеціалісти з різних країн та мати шанс досліджувати вплив радіації на природу.
Рекомендую, якщо хочете дізнатись, чи рятує алкоголь від радіації і, чи можна їсти бульбу, що виросла у чорнобильській землі 🥔
📆Рік видання: 2023 (авторки розповідають, що рукопис уже був майже готовий, але почалось повномасштабне вторгнення, тому вони були змушені переписувати розділи та вступ якнайменше рази три).
👭Авторки: Олена Паренюк — кандидатка біологічних наук з радіобіології, зараз вивчає ґрунтові бактерії зони відчуження ЧАЕС, Катерина Шаванова — кандидатка біологічних наук з генетики, працює в R&D у сільському господарстві.
🧶Загальне враження: якісний та актуальний український нон-фік про радіацію (іонізуюче випромінювання), про Чорнобиль та Фукусіму (не очікуйте глибокого аналізу трагедій, тут саме про науку, яка вивчає радіацію і як людям з нею жити — просто і доступно), а також все, що ви хотіли б знати про радіацію на ЗАЕС та історії з окупації ЧАЕС, і чи потрібно пити йод? (спойлер — не треба). Книга підкупила гумором та цікавими історіями з дослідницького життя самих авторок.
🔑Важливий інсайт: Чорнобиль не повинен сприйматись, як місце для туристів, що хочуть пригод чи спробувати себе в ролі головного героя гри S.T.A.L.K.E.R. Натомість Чорнобиль може стати унікальною лабораторією під відкритим небом, куди можуть приїздити спеціалісти з різних країн та мати шанс досліджувати вплив радіації на природу.
Рекомендую, якщо хочете дізнатись, чи рятує алкоголь від радіації і, чи можна їсти бульбу, що виросла у чорнобильській землі 🥔
Новий відгук
👊Fuck the patriarchy або як живеться жінкам у сучасному суспільстві
Якщо ви підтримуєте фемінізм, хочете в ньому розібратися, або просто зрозуміти реалії життя багатьох жінок, ви маєте прочитати книгу «Кім Джійон, 1982 року народження» корейської авторки Чо Намджу.
👀Нам розповідають історію середньостатистичної корейської жінки з типовим для цього покоління імʼям Кім Джійон (це, мабуть, як імʼя Марія в Україні). Вона має дитину, чоловіка, хороше житло, але раптом Кім Джійон починає поводитись дуже дивно — вона імітує голоси друзів та родичів, лякаючи цим свого чоловіка. Що це? Психічне захворювання чи протест проти остогидлих суспільних норм?
👀Для жінок та дівчат у цій книзі було природнім, що чоловікам та хлопчикам дістається все найкраще. Було природно, що маючи дві парасолі в хаті, одна цілковито діставалась брату, а іншу сестру мали ділити на двох. Сестри ходили на роботу, аби заробити грошей на оплату навчання свого брата. Ніхто навіть не піддавав сумніву такий стан речей. У Кореї навіть була впроваджена державна програма по регулюванню народжуваності, коли «у вас буде дівчинка» було достатньою причиною, щоб відправити жінку на аборт.
👀Усі історії у книзі підкріплені посиланнями на державні ресурси та офіційну статистику, що є величезним плюсом. Це не вигадка, а реальне життя, яким живуть тисячі жінок не тільки в Кореї, а й по всьому світі.
➡️Наше суспільство змінюється, у нас є багато досягнень у зменшенні ґендерного дисбалансу та боротьбі з мізогінією. Проте згідно із загальним звітом про ґендерний розрив, нам знадобиться ще 108 років, щоб подолати його повністю. Кожен може почати з себе, наприклад, першим кроком може бути рішення не підтримувати шкідливі побутові стереотипи про те, що хатні справи повинні виконувати тільки жінки.
Якщо ви підтримуєте фемінізм, хочете в ньому розібратися, або просто зрозуміти реалії життя багатьох жінок, ви маєте прочитати книгу «Кім Джійон, 1982 року народження» корейської авторки Чо Намджу.
👀Нам розповідають історію середньостатистичної корейської жінки з типовим для цього покоління імʼям Кім Джійон (це, мабуть, як імʼя Марія в Україні). Вона має дитину, чоловіка, хороше житло, але раптом Кім Джійон починає поводитись дуже дивно — вона імітує голоси друзів та родичів, лякаючи цим свого чоловіка. Що це? Психічне захворювання чи протест проти остогидлих суспільних норм?
👀Для жінок та дівчат у цій книзі було природнім, що чоловікам та хлопчикам дістається все найкраще. Було природно, що маючи дві парасолі в хаті, одна цілковито діставалась брату, а іншу сестру мали ділити на двох. Сестри ходили на роботу, аби заробити грошей на оплату навчання свого брата. Ніхто навіть не піддавав сумніву такий стан речей. У Кореї навіть була впроваджена державна програма по регулюванню народжуваності, коли «у вас буде дівчинка» було достатньою причиною, щоб відправити жінку на аборт.
👀Усі історії у книзі підкріплені посиланнями на державні ресурси та офіційну статистику, що є величезним плюсом. Це не вигадка, а реальне життя, яким живуть тисячі жінок не тільки в Кореї, а й по всьому світі.
➡️Наше суспільство змінюється, у нас є багато досягнень у зменшенні ґендерного дисбалансу та боротьбі з мізогінією. Проте згідно із загальним звітом про ґендерний розрив, нам знадобиться ще 108 років, щоб подолати його повністю. Кожен може почати з себе, наприклад, першим кроком може бути рішення не підтримувати шкідливі побутові стереотипи про те, що хатні справи повинні виконувати тільки жінки.
Новий відгук
Коротко про автора: Адам Кехейн — професійний фасилітатор, який допомагав багатьом організаціям та урядам різних країн знаходити шлях та порозуміння, коли здається, що діалог неможливий (зокрема, працював з Нельсоном Манделою, допомагаючи закінчити апартеїд у Південній Африці).
📌Мої враження
• Сміливо можу назвати цю книгу однією з найкращих нон-фікшн робіт 2023 року для мене. Текст написаний легко, багато реальних прикладів з роботи, читається швидко.
• Адам Кехейн пропонує альтернативний (нетрадиційний) підхід до співпраці з людьми, яким ви не довіряєте, з якими не погоджуєтеся, або й взагалі з ворогами (коли уникнути цих людей неможливо, а досягнути бажаного потрібно). Він окреслює три основні кроки для результативної співпраці:
1) визнати наявність конфлікту та встановити зв’язок (вислухати інших та висловитись самому);
2) шукати рішення шляхом експерименту, а не за сталим (негнучким) планом дій;
3) вступати у гру, ставати активним учасником процесу/ситуації, а не бути глядачем.
• Моїм aha-momentʼом було розуміння того, що для співпраці з людьми, які мислять не так, як я, не потрібно погоджуватися з єдиною істиною, з єдиним правильним варіантом. Такого не існує. Потрібно шукати спосіб рухатись уперед попри відсутність згоди, часом — через конфлікт та пряму конфронтацію (що означає, що конфлікти — це не погано і не завжди про крики чи агресію, а про активне відстоювання та обґрунтування власної позиції).
Рекомендую усім, хто хоче отримати свіжий погляд на співпрацю, дізнатися, як порозумітися та досягнути бажаного результату в команді, навіть коли здається, що вас ніхто не розуміє або ви не розумієте інших 🤝🏽
📌Мої враження
• Сміливо можу назвати цю книгу однією з найкращих нон-фікшн робіт 2023 року для мене. Текст написаний легко, багато реальних прикладів з роботи, читається швидко.
• Адам Кехейн пропонує альтернативний (нетрадиційний) підхід до співпраці з людьми, яким ви не довіряєте, з якими не погоджуєтеся, або й взагалі з ворогами (коли уникнути цих людей неможливо, а досягнути бажаного потрібно). Він окреслює три основні кроки для результативної співпраці:
1) визнати наявність конфлікту та встановити зв’язок (вислухати інших та висловитись самому);
2) шукати рішення шляхом експерименту, а не за сталим (негнучким) планом дій;
3) вступати у гру, ставати активним учасником процесу/ситуації, а не бути глядачем.
• Моїм aha-momentʼом було розуміння того, що для співпраці з людьми, які мислять не так, як я, не потрібно погоджуватися з єдиною істиною, з єдиним правильним варіантом. Такого не існує. Потрібно шукати спосіб рухатись уперед попри відсутність згоди, часом — через конфлікт та пряму конфронтацію (що означає, що конфлікти — це не погано і не завжди про крики чи агресію, а про активне відстоювання та обґрунтування власної позиції).
Рекомендую усім, хто хоче отримати свіжий погляд на співпрацю, дізнатися, як порозумітися та досягнути бажаного результату в команді, навіть коли здається, що вас ніхто не розуміє або ви не розумієте інших 🤝🏽
Новий відгук
Так склалося, що у дитинстві я знала про феномен цієї серії, і що всі навколо її обожнюють, але сама не читала. Фільми подивилася теж відносно недавно — десь три роки тому. Тепер надолужую!
Отож, відгук! ⚡️
💫Під час читання у мене були неймовірні відчуття, без перебільшень. Мене наче повернули в безтурботне дитяче життя. У ті часи, коли я читала книжки вночі з ліхтариком, бо було настільки цікаво. Також це чудова форма ескапізму у важкі часи, коли накриває тривога чи сум. Я не хотіла прощатись з історією і подумки дякувала, що Роулінг написала аж сім романів і ще декілька дотичних книжок 😂
💫Якісний переклад Віктора Морозова 🤌🏼 Я десь чула, що український переклад «Гаррі Поттера» визнаний у світі найкращим і тепер мала змогу переконатись у цьому повністю 💯 «Фантастичні звірі та де їх шукати» теж має крутезний переклад та локалізацію. Як перекладачка, я кайфанула 🥰
💫Ну і власне, саме видання та оформлення. Естет в мені пищить від краси, можу уявити, як ці ілюстрації подобаються діткам.
Я отримала щире дитяче задоволення, тому тут і оцінки недоречні. Впевнена, що коли прочитаю усі частини, зможу називати себе справжнім поттероманом 🤓
Отож, відгук! ⚡️
💫Під час читання у мене були неймовірні відчуття, без перебільшень. Мене наче повернули в безтурботне дитяче життя. У ті часи, коли я читала книжки вночі з ліхтариком, бо було настільки цікаво. Також це чудова форма ескапізму у важкі часи, коли накриває тривога чи сум. Я не хотіла прощатись з історією і подумки дякувала, що Роулінг написала аж сім романів і ще декілька дотичних книжок 😂
💫Якісний переклад Віктора Морозова 🤌🏼 Я десь чула, що український переклад «Гаррі Поттера» визнаний у світі найкращим і тепер мала змогу переконатись у цьому повністю 💯 «Фантастичні звірі та де їх шукати» теж має крутезний переклад та локалізацію. Як перекладачка, я кайфанула 🥰
💫Ну і власне, саме видання та оформлення. Естет в мені пищить від краси, можу уявити, як ці ілюстрації подобаються діткам.
Я отримала щире дитяче задоволення, тому тут і оцінки недоречні. Впевнена, що коли прочитаю усі частини, зможу називати себе справжнім поттероманом 🤓
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
08.11.2023
Новий відгук
Все НЕ ТАК, як мені спочатку здалося 🙅♀️ Я закликаю вас: купуйте, позичайте, замовляйте і ЧИТАЙТЕ цю книгу. Матиму сміливість сказати, що це одна з найважливіших книг 2023 року.
🌊Вона розворушила в мені давно заховані емоції, роздуми та переживання, розтрясла їх, а потім вклала по поличках. Тут порушено дуже знайому мені (думаю, не тільки мені) проблему самовизначення, пошуку та віднайдення національної ідентичности. Перетворення головної героїні пройшла і я сама, напевно, саме тому мене ця історія так тригерила, зачіпала, не давала спокою, часом дратувала, часом змушувала плакати.
🪨Як і головна героїня, я захоплювалась (гнилою) величчю російської літератури і називала «Злочин і кару» Достоєвського своєю улюбленою книгою. Як і головна героїня, я любила Ахматову. Як і головна героїня, я знала мільйони російських пісень і не уявляла себе без них як частини моєї особистості. Як і головна героїня, я мріяла поїхати в пітєр чи мацкву. Як і головна героїня, я вивчила гіркий урок, який дала мені «любов» до всього російського. Я загубила себе і була змушена відшукати знову.
🥀Трагедію втрати ідентичності пережила не тільки я, а й мільйони зросійщених українців. І злочинець тут один — росія та її імперіалізм. Це друга важлива тема у книзі — як російський імперіалізм вкрав у нас Крим. Та й не тільки Крим, тут можна чітко побачити, як працює механізм ментальної та культурної експансії, що потім дає можливість росії просто вкрасти собі чиюсь землю, бо людям на тій землі стає байдуже, у них в головах «какая разніца», але водночас тотальне захоплення усім російським, бо «расія прійдьот парядак навєдьот».
— Ні, ця книга не про хароших русскіх.
— Ні, авторка не кримчанка, але вона писала цю книгу 10 років. Проводила купу інтервʼю, розмов, репортажів з жителями Криму, журналістами і ким тільки (повний перелік людей, залучених до створення є у подяці в кінці книжки).
— Ні, тут немає карколомного сюжету та неймовірних пригод (хоча любовна лінія є, але, як на мене, вона слугувала каркасом, щоб була лінійна оповідь). Але тут є про життя кримських татар, життя українців та інших національностей у Криму, події охоплюють період часу від 90-х до 2023 року.
Вважаю, що треба читати цю книгу, щоб познайомитись з Кримом. Відкрити для себе його переживання, проблеми, зрозуміти його душу та сутність. Задуматись над тим, як ми будемо знову вчитися жити разом, коли Крим повернеться. Почати цікавитись культурою корінних народів Криму, осягнути їхню трагедію та спробувати допомогти. Перестати нарешті сприймати Крим як пляж чи туристичний курорт чи джерело заробітку, а бачити його як повноправний регіон з людьми, які хочуть, щоб їх почули та зрозуміли.
Наостанок хочу сказати: Хочу додому. Крим, я смертельно за тобою скучила❤️🩹
🌊Вона розворушила в мені давно заховані емоції, роздуми та переживання, розтрясла їх, а потім вклала по поличках. Тут порушено дуже знайому мені (думаю, не тільки мені) проблему самовизначення, пошуку та віднайдення національної ідентичности. Перетворення головної героїні пройшла і я сама, напевно, саме тому мене ця історія так тригерила, зачіпала, не давала спокою, часом дратувала, часом змушувала плакати.
🪨Як і головна героїня, я захоплювалась (гнилою) величчю російської літератури і називала «Злочин і кару» Достоєвського своєю улюбленою книгою. Як і головна героїня, я любила Ахматову. Як і головна героїня, я знала мільйони російських пісень і не уявляла себе без них як частини моєї особистості. Як і головна героїня, я мріяла поїхати в пітєр чи мацкву. Як і головна героїня, я вивчила гіркий урок, який дала мені «любов» до всього російського. Я загубила себе і була змушена відшукати знову.
🥀Трагедію втрати ідентичності пережила не тільки я, а й мільйони зросійщених українців. І злочинець тут один — росія та її імперіалізм. Це друга важлива тема у книзі — як російський імперіалізм вкрав у нас Крим. Та й не тільки Крим, тут можна чітко побачити, як працює механізм ментальної та культурної експансії, що потім дає можливість росії просто вкрасти собі чиюсь землю, бо людям на тій землі стає байдуже, у них в головах «какая разніца», але водночас тотальне захоплення усім російським, бо «расія прійдьот парядак навєдьот».
— Ні, ця книга не про хароших русскіх.
— Ні, авторка не кримчанка, але вона писала цю книгу 10 років. Проводила купу інтервʼю, розмов, репортажів з жителями Криму, журналістами і ким тільки (повний перелік людей, залучених до створення є у подяці в кінці книжки).
— Ні, тут немає карколомного сюжету та неймовірних пригод (хоча любовна лінія є, але, як на мене, вона слугувала каркасом, щоб була лінійна оповідь). Але тут є про життя кримських татар, життя українців та інших національностей у Криму, події охоплюють період часу від 90-х до 2023 року.
Вважаю, що треба читати цю книгу, щоб познайомитись з Кримом. Відкрити для себе його переживання, проблеми, зрозуміти його душу та сутність. Задуматись над тим, як ми будемо знову вчитися жити разом, коли Крим повернеться. Почати цікавитись культурою корінних народів Криму, осягнути їхню трагедію та спробувати допомогти. Перестати нарешті сприймати Крим як пляж чи туристичний курорт чи джерело заробітку, а бачити його як повноправний регіон з людьми, які хочуть, щоб їх почули та зрозуміли.
Наостанок хочу сказати: Хочу додому. Крим, я смертельно за тобою скучила❤️🩹
Нова оцінка:
Полиць поки немає