Танґо смерті

"Танґо смерті" - мій улюблений роман Винничука. Тут є історія через призму людських доль, атмосфера довоєнного багатонаціонального Львова і висміювання радянських окупантів як бонус.
⠀
Хронологічно роман рухається кількома напрямками. Оповідач розкриває історію дорослішання і сімейну драму чотирьох хлопчиків. Йосиф, Вольф, Ясь і Орест. Єврей, німець, поляк і українець. Що їх об'єднувало? Батьки усіх загинули за Україну від рук бійців Котовського під Базаром у 1921. Ви певно чули про Котовського - а чи чули ви про Базар?

Інший період - уже сучасні часи, де діє філолог Ярош, який розгадує таємницю танґо. Без любовних пригод тут не обійдеться. У результаті всі сюжетні нитки зійдуться в одну.
⠀
Розкривати, що таке це "Танґо смерті" я не буду, щоб не зіпсувати вам враження. Винничук піднімає низку важливих тем: Голокост, радянська окупація Галичини. Колись ці описи "товаришок" у нічних сорочках у театрі і "товаришів" з фетишем на годинники здавалися історичним анекдотом, художнім перебільшенням. Поведінка окупантів у 2022 не залишає сумнівів, що все було ще гірше у 1939. Письменник описує звірства НКВС при першому відступі зі Львова. На це їм часу вистачає завжди...

У романі колоритна львівська говірка, і є словник, якщо деякі слова читачу незнайомі.

Винничук впізнається за описами смаколиків, фентезійними вставкою і трохи недоречною на мій смак еротикою, чи як це назвати. Ну не для мене це, вибачайте. Якщо б про дорослих жінок мова - ок, але про таких юних такі деталі мені читати неприємно. Тішить, що то лиш маленька ремарка.

Якщо ви ще не читали Винничука, почніть з цієї.

Я люблю слухати музику танґо, люблю дивитися, як майстерно взаємодіють пари у танці, але ніколи не замислювалася, що вплив музики може бути аж настільки КОСМІЧНИМ.

Багатошаровий, містичний, історичний, науково-популярний. Одночасно, нестримно веселий та невимовно сумний. Роман, що примушує плакати, але, водночас, дарує надію, не дивлячись ні на що. Твір, що пояснить європейцям та і певного штибу українцям, чому так зване "братерство" - це не лише брехливе гасло, але і зневага до тисяч закатованих і вбитих.

Історія життя, дружби, вірності чотирьох молодих львів'ян (німця, українця, поляка та іудея), батьки яких загинули за Україну.

"...але ми не могли з тим змиритися, що батьки наші не вдалися до підступу, аби врятувати своє життя, не погодилися перейти на бік червоних, хоч і не насправдки, лише тимчасово, щоб за першої нагоди втекти й приєднатися до повстанців Холодного Яру, і мстити за поразку, а потім вернутися зі славою додому, адже кордони тоді не оберігаличя так пильно."

Паралельно з картиною довоєнного, воєнного Львова розгортається і сучасний світ, де молодий професор вивчає давно забуту мову та досліджує зразки її літератури.

#пані_читає і рекомендує, але попереджаю про наявність не надто цнотливих і жорстоких сцен, подій і епізодів. Не дитяче чтиво.

То ж цей гештальт я закрила. Важко, але потрібно.

Книга, яка мене здивувала. Той момент, коли ніц не очікувала, а отримала класний роман.

По-перше, в «Танго смерті» застосовано один з моїх улюблених прийомів - поєднання двох часових ліній.

По-друге, тут є з чого посміятися, а є те, що розтривожить до сліз.

По-третє, тут є містична таємниця, яку потрібно з’ясувати. Танго смерті.

І любов з сексом. ❤️

Читаючи, я слідкувала за розслідуванням головного героя щодо танго смерті в теперішньому. Його любовні пригоди.

Але з нетерпінням чекала другої лінії про довоєнний Львів. Смішно було читати сварки львівських панн українсько-польською говіркою. З розвитком сюжету до Львова прийшла війна і й@ні визволителі. Сміх закінчився і тут у мене трапився шок. Те, що я читала в книзі, відповідало тому самому, що я читала паралельно в новинних ТГ-каналах - вкрадені туалети, неотесаність, взяти все, що тобі не належить, вбивства і катування… Цю й@ну русню 100 років не змінило. І напевно і не змінить 🤬

Рекомендую до читання, хто ще не знайомий з творчістю Винничука. Я познайомилась і хочу продовжити це знайомство, однозначно.