«Клара і сонце» не залишила мене байдужою, але просто сказати, що книга сподобалась, не можу. Після неї немає відчуття «вау», скоріше меланхолічний посмак і легкий сум. Але точно не жалкую, що приділила їй час. 

«Клара і сонце» — нетиповий твір: і задумом, і реалізацією. Як мінімум тому, що розповідь ведеться від дівчини-робота з емпатичними здібностями. Все, більше спойлерити не буду. 

Читалася ця антиутопія нерівно: спочатку загадковий початок, потім дуже повільний розвиток подій, а коли я почала нудьгувати — приголомшливий поворот. Я вже очікувала динаміки й драми, як знов пішов спад — аж до самого фіналу. Фіналу очікуваного — бо так і буває у житі, і неочікуваного одночасно — бо на цей раз хотілося вірити у світле.  

"— Надія, — сказав він. — Клята надія ніколи не покидає."

Автор відразу занурює нас в контекст історії та створений їм фантастичний світ, не турбуючись про пояснення деяких аспектів життя в цьому суспільстві. Дещо стає зрозумілим під час читання, але багато питань залишається. Пазл не складається, і саме це, разом з повільним темпом, головні мінуси книги для мене. 

Своєю чергою сподобалась концентрація автора на емоціях та почуттях героїв, різних аспектах стосунків — між закоханими, колишніми, батьками й дітьми, підлітками. 

"Донедавна я не думала, що люди можуть добровільно вибирати самотність. І що є сильніші почуття, ніж бажання уникнути самотності."

"Інколи діти можуть дуже сильно образити. Вони думають, що раз так сталося, що ти доросла, то тебе ніщо не може зачепити."

Також не залишають байдужими і складні питання, які перед нами постають:

❓Як розвиток технологій та поява штучного інтелекту впливає на суспільство

❓До чого призводить класова нерівність і бажання досягти успіху за будь-яку ціну 

❓Що таке взагалі людяність і чи не переоцінюємо ми себе в цьому сенсі

"Ти віриш в існування людського серця? Я не маю на увазі просто орган, ясна річ. Я висловлююсь образно. Людське серце. Гадаєш, воно існує ? Така собі штука, завдяки якій кожен з нас – особливий і унікальний?"

Таки книги не читаються на одному диханні, але все ж таки вважаю, що їх варто читати. Всі мої відгуки в телеграм-каналі: https://t.me/knygoterapiia

Це мемуари американської журналістки, бестселер New York Times впродовж 7 років. Авторка розповідає про складне дитинство в нетиповій родині — так цікаво і відверто, що складно відірватися. Хоча іноді дуже хотілося, бо поведінка батьків викликала справжнє обурення: як так взагалі можна? Кожного разу здавалося, що ось воно, дно, але попереду чекали нові приголомшливі подробиці життя чотирьох дітей.

Від мрії про скляний замок, яку вигадав батько, до їх реального життя — справжня прірва. І навіть коли дітям вдалося буквально вирватися в нормальний світ, до хеппі енду було ще дуже далеко...

Драма торкається проблем алкоголізму, співзалежних стосунків, байдужості до власних дітей, зміни ролей в родині, становлення сильної особистості в складних умовах. Тож щиро раджу, якщо вам подобаються драми та психологія.

Більше відгуків на книжки та багато іншого в моєму каналі: https://t.me/knygoterapiia