Ця книжка дуже сподобалась моїй доньці Ксю: і цікава історія, і яскраві ілюстрації, і персонажі — дівчинка, бабуся, котисько 🐈 . Прочитала її швидко, не перемикаючись на інші книги.

🧑‍🦰Цікаво, що Ксю ніяк не могла зрозуміти, чому діти дражнять Фредеріку через колір волосся. І мені було непросто це пояснити. Ну от... є така звичка в деяких людей — зачіпати тих, хто відрізняється.

Коли я була маленькою, рудих дітей дійсно часто дражнили. Як зараз — не знаю, у нашому колі таких дітей немає.

Але книга дала нам гарний привід поговорити про булінг взагалі. Про те, що дражнити когось через зовнішність чи будь-які особливості — не ок, і так робити не можна.

❤️ Люблю, коли дитяча книжка не тільки цікава, але й допомагає батькам проговорити, а дітям усвідомити важливі речі. Тож раджу до прочитання!

Книга справила на мене глибоке враження. І принципами з неї я дійсно користуюся, а не прочитала й забула. "Есенціалізм" варто читати кожному, хто постійно працює, розривається між справами, а часу все одно не вистачає.


Нещодавно перечитала книгу українською і готова поділитися основними ідеями, досвідом та враженнями.

Есенціалізм – це не про тайм-менеджмент і не про встигнути більше. Це про те, як робити менше, але краще. Про усвідомлений вибір, про те, щоб самому визначати пріоритети, а не дозволяти іншим вирішувати за вас.

Ключові ідеї книги

✅ Не намагайтесь встигнути все

«Шлях есенціаліста передбачає відмову від переконання, що ми можемо встигнути все. Натомість він вимагає, щоб ми реально дивилися на речі й приймали важкі рішення»

✅ Визначайте пріоритети

«Коли ми відмовляємося від власної здатності вибирати, щось інше або хтось інший втручається і вибирає за нас»

«Вибір – це дія. Це не те, що у вас є, – це те, що ми повинні зробити»

«Якщо є одна справа, від якої ви в захваті і в якій можете стати найкращим, треба займатися тільки цією справою»

«Якщо не очевидно, що це «Так», то очевидно, що це «Ні»»

✅ Навчиться відмовляти

«Межі – це джерело свободи»

«Можна сказати «Ні» і шкодувати декілька хвилин, а можна сказати «Так» і шкодувати багато днів, тижнів, місяців, навіть років»

«Вчасно сказане «Ні» може змінити хід історії»

Мій досвід

🐿 В мене завжди купа ідей, справ, роботи. І все ОК з тайм-менеджментом — я багато встигала. Але з роками зрозуміла, що перезавантаження, особливо справами, які тобі не цікаві, веде до вигоряння та депресії. І режим «білка в колесі» з кожним роком все важче дається. Ближче до 40 енергії стає менше, і вже не хочеться розпорошувати її. І взагалі, приходить розуміння, що життям треба наслоджуватись і витрачати час на дійсно важливі речі.

Тож мистецтву розставляти пріоритети та відмовляти дійсно варто навчитися. Тепер коли я відчуваю, що справ стає забагато, я не думаю про те, як все встигнути, а ставлю собі питання есенціаліста: «Від чого я маю/можу відмовитись?».

👎 А ще взяла собі за правило принцип «Якщо не очевидно, що це «Так», то очевидно, що це «Ні»». Використовую у всіх сферах життя, як тільки виникають сумніви. Дуже допомагає не витрачати час на роздуми та "натягування сови на глобус".

Тож книгу раджу всім.

Книга захопила та вразила!

Сюжет, судячи з анотації, видається насичений подіями. Так і є — екшену вистачає.

📖 Книга об'ємна, 500 сторінок дрібним шрифтом. Бачила в відгуках, що можна її вдвічі скоротити. В мене такого бажання не виникало. Навпаки сподобалося, що окрім екшену є психологія, опис почуттів травмованих героїв.

Для мене поєднання динамічного сюжету з психологією — супер-комбо. Бо часто буває, що є тільки опис подій, без рефлексій. Або багато психології, але подій мало й книга доволі повільна. Тут усе збалансовано. Сподобалося і як це написано — купу стикерів витратила на цитати.

Ця книга про:

❤️ Кохання та складні взаємини

"Любов живе не 3, 7 чи 10 років. Любов живе, допоки ви ділитесь улюбленою музикою, кохаєтеся в кінотеатрі, поки на екрані вовтузиться людина-павук, смієтеся з одних і тих самих мемів і готові чути людину поруч."
"Ярик так і не зрозумів, коли їхнє кохання вкупі з порозумінням зібрало речі і з'їхало з цих начебто затишних стін. А він, так і не зумівши жодного разу по-справжньому викричатися, далі грав роль люблячого чоловіка і батька."
"Дарка не могла вкласти цю штовханину емоцій у собі в осмислені форми і готові сенси, але розуміла, що прогледіла якийсь дуже важливий етап зміну чоловікові, з яким ділила ліжко."

👻 Чужі таємниці та власні кошмари

"Правда добивала. Для найкращого, найсміливішого в собі Дарці завжди бракувало слів, мужності і нагоди. Усередині неї розкинулося ціле кладовище непромовленого."
"Хай там що, а вона мусить розповісти про все Ярику. Хрест, що його Дарка тягла на собі більшу частину життя, ніяк не пролазив у вушко голки майбутнього, на яке заслуговував кожен з них."
Усередині Ярика продовжувало наростати тривожне передчуття небезпеки. Щось невідворотно мчало назустріч в'язкий рутині його життя. Нещодавно з'ява Кумарджака була тому невідпорним свідченням."

🧠 Психологічні травми та ПТСР

"Хоча Яна відчувала силу сліз і полегкість, яку вони приносили з собою, плакати дітям у цій країні забороняли."
"Війна залишилась далеко та продовжувала бути чимось значно більшим за просто фрагменти минулого чи травми. Наче поділила його навпіл, частину кинула напризволяще десь там, частину повернула додому, заповнивши собою втрачену половину."
"Коли тебе, зрешеченого осколками, через пів країни везуть у закритій труні додому, ти вигідний персонаж, ти герой. Пам'ятник тобі, квіти, промови під прапорами, хороше місце на кладовищі. З живими героями складніше, вони багато бачили, чули, мають звичку не мовчати…"

Ложка дьогтю для мене — забагато матюччя. Навіть в тих випадках, коли, здавалося б, воно зайве.

Також попереджаю, що книга важка — багато тригерів, темряви й бруду. Якщо не любите таке, то читати не раджу. Але мене, при всій важкості книги, як магнітом тягнуло продовжувати. Особливо ближче до кінця. Там раптово такі несподіванки відкрилися! А потім напруга не відпускала до самого фіналу. Який теж не розчарував.

Оцінка 9 ⭐️ з 10 — знизила за ненормативну лексику. Точніше за її кількість. Але поціновувачам психологічних трилерів читати раджу.

Першу книгу я купила півтора року тому на KievBookfest. І вона так сподобалася доньці, що тепер маємо всю колекцію з 10 книжок. І навіть "мерч" 😽

Серія про Чі — комікси, і вони точно будуть цікаві та корисні, коли дитина тільки починає читати. Як і завжди в коміксах, тут мало тексту, але багато картинок. І котиків 🐱

Донька вже читає сама і звичайні книжки, але Чі — то любов, до якої вона повертається майже кожного дня 😻

🎄 І якщо вже ми заговорили про дитячі книжки й свята, розкажу вам про книгу «Одного разу на Різдво». Це світла й цікава історія, яка сподобається і хлопчикам, і дівчаткам.

Книга розрахована на вік 6-8 років, але це для самостійного читання. Я читала її дітям набагато раніше.

Крім чудового тексту, книга може похвалитися якісним папером та надзвичайно гарними ілюстраціями. Вже кілька років поспіль ми перечитуємо її в період різдвяних свят. Цього року донька вперше буде читати її сама ❤️