Винничук буває різним (в тому, очевидно, його талант). Одне діло "Ключі Марії" в співавторстві з А. Курковим. По-моєму, геніально. Чи "Танго смерті" - дуже талановито. Усім раджу прочитати. А от "Алмази..." - це така собі література на один день, створена заради обсягу друкованого тексту, з не дуже продуманим сюжетом. Такий собі наш місцевий Джеймс Бонд, у якого все виходить, який усіх дурить, за 30 секунд зваблює будь-яку жінку та може перехитрити будь-яку розвідку, яка відкриває йому усі секрети. Вибачте, таких чоловіків не буває.
Так що - читати звісно можна, але якщо ні - ви духовно не збіднієте.
📖Совєти хазяйнують у Львові: коять злочини, займають чужі помешкання, танцюють не руїнах зламаних доль своїми брудними ненажерлевими лапищами. З вітрин крамниць зникають товари першої необхідності, аромат каварень тчеться упереміш зі сльозами, голодом. Врешті-решт, безнадією:
✒️ «Однак я жодним чином не міг впливати на те, що чинили визволителі. Вони вже вивезли безліч заможних родин на Схід лише тому, що ті володіли привабливим будинком або мали мистецькі цінності. Це відбувалося постійно по всій захопленій території. Будь-яке заманливе помешкання, про яке відомо Ментенові, відоме й чекістам, і мова лише про час, коли власників вивезуть»
——
• Головний герой – 38-річний Марк Крилович, такий собі Дон Жуан місцевого розливу, автор популярних репортажів про кримінальний світ Львова у газеті «Новий Час». Під час совєтської окупації за заслуги у вистеженні маніяка його, увага, прийняли на роботу в НКВД. Втім, то лише майстерне прикриття! Марк продовжує боротьбу з чекістами: продуману й смертельну для останніх. Знаходячись всередині цього бестіарію, він колекціонує компромати на них!
🗺Одначе, Марка, який у тих лавах носив ім‘я аґент Лілик, хочуть усунути опісля провалу однієї операції. Вбити «ворога» тодішньої влади йому не вдалося. То ж перевірку не прийшов, а отже його вирішують відправити у Танжер. Разом зі досвідченою аґенткою на ім‘я Зельда він має віднайти валізу, вщент заповнену контрабандними алмазами💎
🧶Ось тут клубок подій стає розкручуватися зі шаленою швидкістю. Панорама Львова, кава, осетри у помідоровій пасті з карамелізованою цибулею раптово змінюються на місто з розкішними бугенвіліями перед замком султана, мосяжний посуд, привиди казок із «Тисячі й однієї ночі». Це місто має міжнародний статус з вигодами вільної економічної зони, а отже є магнітом для авантюристів і запеклих шукачів пригод.
♡Тут він і знайомиться із аґенткою Зельдою, жінкою-воїном. Позаяк за її плечима військовий досвід, окопне життя і невигоєна рана. Між ними обома спалахує щось значно більше за спільне завдання. Пристрасть! Палка, як обпечена сонцем пелюстка троянди, пронизана інимною близькістю і теплом дотиків.
● Завдання небезпечне для життя, після котрого один чи одна з них залишить на пам‘ять зо дві тисячі марок і срібну цигарницю, інкрустовану трьома дорогоцінними каменями – туркусами.
🖇Символічно, що публікую цей відгук у День народження творця історії – Юрія Винничука. Хай Львів із вохристими дахами будинків, віденською кавою і корильйонами надихає вас на написання нових книг!
«Війна робить нас твердошкірими, заглибленими в себе, призвичаєними до жорстокості життя, змушує користати моментом, не відмовляти собі ні в чому, бо ніхто не знає, що буде завтра.»
Продовження пригод Марка Криловича - журналіста, обдарованого детективним талантом, майстра вислизати з будь-якої пастки, хитруна і ловеласа. Тепер Марко змушений працювати агентом нквд під час совєтської окупації Львова у 1940-х роках, щоб мати шанс врятувати друзів та врятуватись самому.
У невеликий обсяг роману вмістився карколомний сюжет, переплелось багато подій, автор м’яко вписав у історію однієї людини частину історії всього міста та держави. Тут і методи пропаганди, і способи ліквідації, і знищення культури, і шпигунство, і подвійні ігри.
Марко ходить по лезу, підігрує совєтам, реалізуючи власні плани. Хоча таки не оминула його доля мішені, яку слід ліквідувати після останнього важливого завдання в Танжері, Марокко.
Звісно, поміж усіх цих небезпек він встигає пофліртувати з жінками, закохати в себе мимоволі. Практично жодне його завдання чи ідея не обходиться без жіночого сприяння. Інколи автор балансує на грані неприйнятного, як от задоволення статевої пристрасті героя без згоди жінки. Проте в кінці намагається викрутити історію так, щоб це не викликало очікуваного обурення. Можливо, це одна з рис головного героя, геть не геройська. У наступній книзі його таки має провчити жінка, бо це вже несила терпіти.
Книжка варта уваги, читається швидко, сюжет затягує і є, звісно, про що поміркувати.
