Нові відгуки

У цій книзі переплітається сміх і плач. Це правдиве читання, сповнене дивовижних персонажів і складних тем. Захоплює з перших сторінок. *Єдине, що значно уповільнювало мене (як киянку) велика кількість діалектизмів.

Це неймовірний історичний детектив. І певно що найкращий з того що я читала в цьому жанрі. Автор не просто закручує і вплітає загадки так, що важко здогадатись, хто власне вбивця. Автор робить суттєво більше. Він детально описує тодішній період, настрої львівʼян, небезпеки, політичні інтриги, шпигунські ігри. І використовує майстерно використовує ці елементи для того, щоб заплутати читача. Я просто в захваті від стилю написання, використання діалектів і звісно рівня драматургії. Неймовірна історія. Любителям детективів має бути цікаво 🤌🏼

Новий роман автора поєднує в собі дві історії. Консул - постмодерний, фантасмагоричний, що розповідає про 1809 рік — коли у Львові проголошено Королівство Ґаліції і Лодомерії, де героями є консул зі Швайцарії Маркус, дружина чи то вдова письменника Стефана Корвіна. Цікава пропозиція, дивні стосунки, бурхливе і абсолютно неочікуване життя. Місцями відверто, розпусно. Чесно, аж занадто. Більше розчулила сучасна гілка роману, в якій є війна. Дзвінка - бойова медикиня, яка здолала складний шлях після смерті бабусі, розставання з коханим, навчання і аж до краху всього навколо, втрат, вибухів та невідомості. Ця частина дуже сподобалась. Цікаво було прочитати про життя дівчини, її вибір та правду, яку, можливо, таки варто було сказати.

Автор пише шикарно. Хоча перша книга мені сподобалась більше, але й ця не поступалась динамічному сюжету та опису тодішнього часу, деталізації 🤌🏼 Рахую цю серію одними з найкращих детективів.

Цю книгу я чекала з нетерпінням, повірте мені. Я читала кілька книг автора і знаю як він пише, і мені це дуже подобається.. АЛЕ.. Ця книга перевершила мої очікування. Якщо спочатку мене захоплював лише стиль написання, оті всі пікантні моменти, то після сотої сторінки я читала із захопленням, просто ковтала сторінки, поринула в історію.. Винничук зумів поєднати в одній історії: розпусту, легковажність життя певних львівських мешканців, походеньки головного героя; детектив, а саме заплутна історія серії вбивств, пошук маніяка, яка пересікається із політикою, бандитами, шпигунами; війна, перші її прояви.. Мене просто затягло у вир подій, де головний герой просто розривається між коханками, написанням статей для газет та розслідуванням. І головне, кожна нова подія не могла бути мною передбаченою.. Все так заплутано і так цікаво.. Просто не можливо було відірватися від усіх тих подій, я хотіла знати, що ж буде далі? Чи знайдуть маніяка і хто ним буде? Хто усі ті люди, хто за кого, хто добрий, а хто на стороні поганців? І ще десятки питань на які я хотіла отримати відповідь.. А ця атмосферність Львова.. незвична і така цікава говірка.. життя такої кількості народностей на одній території - це унікально. А кінцівка? Вона наче кричить: це не кінець, історії не кінець, все ще попереду. І це не дає мені спокою. Я хочу, щоб у цієї книги було продовження, тому що я хочу знати хто ж він, той хто вбиває і чому саме так? І війна.. Що сталося з головним героєм під час війни, як він її пережив? І чим закінчиться той дивний роман?

"Наречена вітру" це той роман, який захоплює з перших сторінок і не відпускає навіть після останньої. Юрій Винничук створює атмосферу, де реальність тісно переплітається з магією, а Львів стає не лише тлом, а й повноцінним героєм цієї історії. Книга сповнена містики, таємниць і тонкої іронії, яку автор майстерно вплітає у сюжет. Здається, ніби сам вітер, про який йдеться в романі, перегортає сторінки, і ти вже не можеш зупинитися. "Вітер той був не просто диханням землі - він приносив голоси тих, хто колись був і хто ще буде." Цей уривок прекрасно передає магічний настрій книги, коли межа між минулим, теперішнім і майбутнім стає майже непомітною. Головна героїня - образ сильної, але водночас вразливої жінки, яка бореться зі своїми страхами і шукає себе у світі, сповненому загадок. Через неї автор відкриває перед читачем не лише містичну історію, а й важливі теми кохання, втрат і пошуків сенсу. Юрій Винничук вкотре демонструє свій талант до створення неймовірної атмосфери. Його мова багата і жива, кожна фраза ніби картина, написана з любов’ю до деталей. Один із найяскравіших моментів: "Її волосся, що розвівалося у вітрі, здавалося частиною цього шаленої стихії, наче вона сама була дочкою буревію." Ця книга - справжній подарунок для тих, хто любить магічний реалізм і загадкові історії, які змушують задуматися. Рекомендую "Наречену вітру" всім, хто хоче зануритися в атмосферу чарівного Львова та відчути подих вітру, який приносить не лише пригоди, а й відповіді на найважливіші питання.

Книга, яку я хотіла продати через 5 хвилин прочитання. Що я можу сказати, у автора дійсно дуже гарна мова, багато алюзій, символізму, можливо навіть чорного гумору. Багато історичного контексту, пов'язаного з Україною, багато де автор намагається заплутати і додати вигаданого до справжніх історичних подій, що іноді ти просто починаєш думати: чи то я божеволію, чи то автор маніпулює на моїх знаннях історії) Коротко кажучи, багато поєднання реальних історичних подій і художньої вигадки. Попри, на 1-й погляд абсурдність всього, що відбувається, піднімається доволі багато цікавих тем: Львів у період Другої світової війни та післявоєнних років. Реалістичне відтворення побуту, настроїв, культурного й соціального середовища. Опис впливу тоталітарного режиму на звичайних людей. Доволі важливий для мене аспект, в книзі доволі багато відвертої еротики в гумористичному і дуже нетривіальному соусі, для мене це мінус, оскільки в книгах еротичний жанр я в принципі завжди обходжу. Це і відштовхнуло мене від книги в перші 5 хвилин, оскільки там одразу піднялась дуже неприйнятна тема. Але я переконала себе не сприймати написане як заклик до нормалізації подібного, (адже в стільки книг в світі, наприклад, про вбивць і це вважається нормальною темою для книги і не сприймається як нормалізація подібних дій) і не пошкодувала, ця книга однозначно буде стояти у мене на полиці як та перша книга, яка навчила бути відкритою до нових поглядів та не сприймати в штики незвичні для мене речі як істину

"Танго смерті" одна з кращих книг Юрія Винничука саме для мене. Оскільки тут поєднано все, що я обожнюю: історію, кохання та неймовірний сюжет.