Юрій Винничук
Країна: Україна
8.5
/10
| Дата народження | 18 березня 1952
|
| Місце народження | Станіслав |
| Освіта | Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
|
| Мова текстів | українська |
| Діяльність | журналіст, письменник, редактор, перекладач
|
| Популярні книги | «Танґо смерті», «Аптекар», «Діви ночі»
|
Біографія
Дитинство
Юрій Винничук – письменник, журналіст і редактор. Народився у Станіславі, 18 березня 1952 року. Мати й батько письменника родом із Волині. Назвали Винничука на честь дядька, котрий був членом молодіжної ОУН.
Освіта
1969 року Юрій Винничук вступив у Івано-Франківський педагогічний інститут.
1973 рік – закінчив філологічний факультет.
Після того, як закінчив інститут, почав займатися журналістською діяльністю. Згодом переїхав у Львів, де спочатку працював вантажником та художником-оформлювачем.
Особисте життя
Письменник одружений, живе у місті Винники (поблизу Львова) та виховує сина Олеся-Лук'яна.
Творчість
Театр
Впродовж декількох років Юрій Винничук працював у театрі «Не журись!» у Львові. Був автором сценаріїв вистав та пісень. Окрім написання текстів, він також брав участь у виставах як актор. Згодом Винничук пішов із театру і спільно з режисером та сатириком Стефком Оробцем створив «Кабарет Юрця і Стефця».
Пізніше, в 2012 році, взяв учать у бурлескному проєкті, який створив Орест Лютий, під назвою «Лагідна українізація».
Журналістська діяльність
Після закінчення навчання Юрій Винничук почав займатися журналістською діяльністю, працював у місцевій газеті «Прикарпатська правда».
- 1991–1994 – газета «Post-Поступ», редактор у відділі містики та сенсацій. А з 2006 року – головний редактор.
- 1995–1998 – газета «Гульвіса», посада – головний редактор.
- 1998–1999 – газета «Поступ», редактор відділу. Саме в цей період почав використовувати псевдонім Юзьо Обсерватор.
Книги для дітей
Для дітей Юрій Винничук пише переважно літературні казки. Проте часто вони також містять елементи інших жанрів. Ось декілька найбільш відомих текстів письменника для дітей:
- «Літопис від равлика» (фантастична казка),
- «Метелик вивчає життя» (казка),
- «Місце для дракона» (повість-казка),
- «Цукровий півник» (віршована казка).
Поезія
Окрім прозових текстів, Юрій Винничук відомий також своїми поезіями. Дебютував у 1990 році зі збіркою «Відображення». Обсяг цієї збірки був всього лише 20 сторінок.
Наступна збірка автора вийшла аж в 2010 році під назвою «Передчуття осені». Наступного року вийшла збірка «Ніч еротичної поезії», до якої також увійшли поетичні тексти автора.
Проза
Винничук – автор повістей, романів, оповідань та кількох краєзнавчих книг. Прозові тексти почав писати ще в студентський час, а перша збірка прози вийшла в 1990 році – «Спалах».
«Мальва Ланда» – найперший роман Винничука, який спочатку надрукували в журналі, а згодом і окремою книгою. Серед пізніших текстів найбільш популярними стали романи:
- «Діви ночі»,
- «Танґо смерті»,
- «Аптекар»,
- «Сестри крові»,
- «Аґент Лилик».
Більше книг автора та актуальні новинки обирайте на цій сторінці нашого сайту.
Нагороди
За час своєї діяльності письменник отримав чимало нагород та премій:
- 1999 рік – титул «Галицький лицар» за тексти, написані під псевдонімом Юзьо Обсерватор, в «Post-Поступ».
- 2012 рік – премія «Золотий письменник України».
- 2005, 2012 – премія «Книга року ВВС» за «Танґо смерті» і «Весняні ігри в осінніх садах».
- 2019 рік – відзнака читацьких симпатій за «Танго смерті», перекладений польською.
Нові відгуки
У цій книзі переплітається сміх і плач. Це правдиве читання, сповнене дивовижних персонажів і складних тем. Захоплює з перших сторінок.
*Єдине, що значно уповільнювало мене (як киянку) велика кількість діалектизмів.
*Єдине, що значно уповільнювало мене (як киянку) велика кількість діалектизмів.
Це неймовірний історичний детектив. І певно що найкращий з того що я читала в цьому жанрі.
Автор не просто закручує і вплітає загадки так, що важко здогадатись, хто власне вбивця. Автор робить суттєво більше. Він детально описує тодішній період, настрої львівʼян, небезпеки, політичні інтриги, шпигунські ігри. І використовує майстерно використовує ці елементи для того, щоб заплутати читача.
Я просто в захваті від стилю написання, використання діалектів і звісно рівня драматургії. Неймовірна історія. Любителям детективів має бути цікаво 🤌🏼
Автор не просто закручує і вплітає загадки так, що важко здогадатись, хто власне вбивця. Автор робить суттєво більше. Він детально описує тодішній період, настрої львівʼян, небезпеки, політичні інтриги, шпигунські ігри. І використовує майстерно використовує ці елементи для того, щоб заплутати читача.
Я просто в захваті від стилю написання, використання діалектів і звісно рівня драматургії. Неймовірна історія. Любителям детективів має бути цікаво 🤌🏼
Експерт
Новий роман автора поєднує в собі дві історії. Консул - постмодерний, фантасмагоричний, що розповідає про 1809 рік — коли у Львові проголошено Королівство Ґаліції і Лодомерії, де героями є консул зі Швайцарії Маркус, дружина чи то вдова письменника Стефана Корвіна. Цікава пропозиція, дивні стосунки, бурхливе і абсолютно неочікуване життя. Місцями відверто, розпусно. Чесно, аж занадто.
Більше розчулила сучасна гілка роману, в якій є війна. Дзвінка - бойова медикиня, яка здолала складний шлях після смерті бабусі, розставання з коханим, навчання і аж до краху всього навколо, втрат, вибухів та невідомості. Ця частина дуже сподобалась. Цікаво було прочитати про життя дівчини, її вибір та правду, яку, можливо, таки варто було сказати.
Більше розчулила сучасна гілка роману, в якій є війна. Дзвінка - бойова медикиня, яка здолала складний шлях після смерті бабусі, розставання з коханим, навчання і аж до краху всього навколо, втрат, вибухів та невідомості. Ця частина дуже сподобалась. Цікаво було прочитати про життя дівчини, її вибір та правду, яку, можливо, таки варто було сказати.
Автор пише шикарно. Хоча перша книга мені сподобалась більше, але й ця не поступалась динамічному сюжету та опису тодішнього часу, деталізації 🤌🏼
Рахую цю серію одними з найкращих детективів.
Рахую цю серію одними з найкращих детективів.
Цю книгу я чекала з нетерпінням, повірте мені. Я читала кілька книг автора і знаю як він пише, і мені це дуже подобається.. АЛЕ.. Ця книга перевершила мої очікування. Якщо спочатку мене захоплював лише стиль написання, оті всі пікантні моменти, то після сотої сторінки я читала із захопленням, просто ковтала сторінки, поринула в історію..
Винничук зумів поєднати в одній історії: розпусту, легковажність життя певних львівських мешканців, походеньки головного героя; детектив, а саме заплутна історія серії вбивств, пошук маніяка, яка пересікається із політикою, бандитами, шпигунами; війна, перші її прояви..
Мене просто затягло у вир подій, де головний герой просто розривається між коханками, написанням статей для газет та розслідуванням. І головне, кожна нова подія не могла бути мною передбаченою.. Все так заплутано і так цікаво.. Просто не можливо було відірватися від усіх тих подій, я хотіла знати, що ж буде далі? Чи знайдуть маніяка і хто ним буде? Хто усі ті люди, хто за кого, хто добрий, а хто на стороні поганців? І ще десятки питань на які я хотіла отримати відповідь..
А ця атмосферність Львова.. незвична і така цікава говірка.. життя такої кількості народностей на одній території - це унікально.
А кінцівка? Вона наче кричить: це не кінець, історії не кінець, все ще попереду. І це не дає мені спокою. Я хочу, щоб у цієї книги було продовження, тому що я хочу знати хто ж він, той хто вбиває і чому саме так? І війна.. Що сталося з головним героєм під час війни, як він її пережив? І чим закінчиться той дивний роман?
Винничук зумів поєднати в одній історії: розпусту, легковажність життя певних львівських мешканців, походеньки головного героя; детектив, а саме заплутна історія серії вбивств, пошук маніяка, яка пересікається із політикою, бандитами, шпигунами; війна, перші її прояви..
Мене просто затягло у вир подій, де головний герой просто розривається між коханками, написанням статей для газет та розслідуванням. І головне, кожна нова подія не могла бути мною передбаченою.. Все так заплутано і так цікаво.. Просто не можливо було відірватися від усіх тих подій, я хотіла знати, що ж буде далі? Чи знайдуть маніяка і хто ним буде? Хто усі ті люди, хто за кого, хто добрий, а хто на стороні поганців? І ще десятки питань на які я хотіла отримати відповідь..
А ця атмосферність Львова.. незвична і така цікава говірка.. життя такої кількості народностей на одній території - це унікально.
А кінцівка? Вона наче кричить: це не кінець, історії не кінець, все ще попереду. І це не дає мені спокою. Я хочу, щоб у цієї книги було продовження, тому що я хочу знати хто ж він, той хто вбиває і чому саме так? І війна.. Що сталося з головним героєм під час війни, як він її пережив? І чим закінчиться той дивний роман?
"Наречена вітру" це той роман, який захоплює з перших сторінок і не відпускає навіть після останньої. Юрій Винничук створює атмосферу, де реальність тісно переплітається з магією, а Львів стає не лише тлом, а й повноцінним героєм цієї історії.
Книга сповнена містики, таємниць і тонкої іронії, яку автор майстерно вплітає у сюжет. Здається, ніби сам вітер, про який йдеться в романі, перегортає сторінки, і ти вже не можеш зупинитися. "Вітер той був не просто диханням землі - він приносив голоси тих, хто колись був і хто ще буде." Цей уривок прекрасно передає магічний настрій книги, коли межа між минулим, теперішнім і майбутнім стає майже непомітною.
Головна героїня - образ сильної, але водночас вразливої жінки, яка бореться зі своїми страхами і шукає себе у світі, сповненому загадок. Через неї автор відкриває перед читачем не лише містичну історію, а й важливі теми кохання, втрат і пошуків сенсу.
Юрій Винничук вкотре демонструє свій талант до створення неймовірної атмосфери. Його мова багата і жива, кожна фраза ніби картина, написана з любов’ю до деталей. Один із найяскравіших моментів: "Її волосся, що розвівалося у вітрі, здавалося частиною цього шаленої стихії, наче вона сама була дочкою буревію."
Ця книга - справжній подарунок для тих, хто любить магічний реалізм і загадкові історії, які змушують задуматися. Рекомендую "Наречену вітру" всім, хто хоче зануритися в атмосферу чарівного Львова та відчути подих вітру, який приносить не лише пригоди, а й відповіді на найважливіші питання.
Книга сповнена містики, таємниць і тонкої іронії, яку автор майстерно вплітає у сюжет. Здається, ніби сам вітер, про який йдеться в романі, перегортає сторінки, і ти вже не можеш зупинитися. "Вітер той був не просто диханням землі - він приносив голоси тих, хто колись був і хто ще буде." Цей уривок прекрасно передає магічний настрій книги, коли межа між минулим, теперішнім і майбутнім стає майже непомітною.
Головна героїня - образ сильної, але водночас вразливої жінки, яка бореться зі своїми страхами і шукає себе у світі, сповненому загадок. Через неї автор відкриває перед читачем не лише містичну історію, а й важливі теми кохання, втрат і пошуків сенсу.
Юрій Винничук вкотре демонструє свій талант до створення неймовірної атмосфери. Його мова багата і жива, кожна фраза ніби картина, написана з любов’ю до деталей. Один із найяскравіших моментів: "Її волосся, що розвівалося у вітрі, здавалося частиною цього шаленої стихії, наче вона сама була дочкою буревію."
Ця книга - справжній подарунок для тих, хто любить магічний реалізм і загадкові історії, які змушують задуматися. Рекомендую "Наречену вітру" всім, хто хоче зануритися в атмосферу чарівного Львова та відчути подих вітру, який приносить не лише пригоди, а й відповіді на найважливіші питання.
Котик
Книга, яку я хотіла продати через 5 хвилин прочитання.
Що я можу сказати, у автора дійсно дуже гарна мова, багато алюзій, символізму, можливо навіть чорного гумору.
Багато історичного контексту, пов'язаного з Україною, багато де автор намагається заплутати і додати вигаданого до справжніх історичних подій, що іноді ти просто починаєш думати: чи то я божеволію, чи то автор маніпулює на моїх знаннях історії)
Коротко кажучи, багато поєднання реальних історичних подій і художньої вигадки.
Попри, на 1-й погляд абсурдність всього, що відбувається, піднімається доволі багато цікавих тем:
Львів у період Другої світової війни та післявоєнних років.
Реалістичне відтворення побуту, настроїв, культурного й соціального середовища.
Опис впливу тоталітарного режиму на звичайних людей.
Доволі важливий для мене аспект, в книзі доволі багато відвертої еротики в гумористичному і дуже нетривіальному соусі, для мене це мінус, оскільки в книгах еротичний жанр я в принципі завжди обходжу. Це і відштовхнуло мене від книги в перші 5 хвилин, оскільки там одразу піднялась дуже неприйнятна тема.
Але я переконала себе не сприймати написане як заклик до нормалізації подібного, (адже в стільки книг в світі, наприклад, про вбивць і це вважається нормальною темою для книги і не сприймається як нормалізація подібних дій) і не пошкодувала, ця книга однозначно буде стояти у мене на полиці як та перша книга, яка навчила бути відкритою до нових поглядів та не сприймати в штики незвичні для мене речі як істину
Що я можу сказати, у автора дійсно дуже гарна мова, багато алюзій, символізму, можливо навіть чорного гумору.
Багато історичного контексту, пов'язаного з Україною, багато де автор намагається заплутати і додати вигаданого до справжніх історичних подій, що іноді ти просто починаєш думати: чи то я божеволію, чи то автор маніпулює на моїх знаннях історії)
Коротко кажучи, багато поєднання реальних історичних подій і художньої вигадки.
Попри, на 1-й погляд абсурдність всього, що відбувається, піднімається доволі багато цікавих тем:
Львів у період Другої світової війни та післявоєнних років.
Реалістичне відтворення побуту, настроїв, культурного й соціального середовища.
Опис впливу тоталітарного режиму на звичайних людей.
Доволі важливий для мене аспект, в книзі доволі багато відвертої еротики в гумористичному і дуже нетривіальному соусі, для мене це мінус, оскільки в книгах еротичний жанр я в принципі завжди обходжу. Це і відштовхнуло мене від книги в перші 5 хвилин, оскільки там одразу піднялась дуже неприйнятна тема.
Але я переконала себе не сприймати написане як заклик до нормалізації подібного, (адже в стільки книг в світі, наприклад, про вбивць і це вважається нормальною темою для книги і не сприймається як нормалізація подібних дій) і не пошкодувала, ця книга однозначно буде стояти у мене на полиці як та перша книга, яка навчила бути відкритою до нових поглядів та не сприймати в штики незвичні для мене речі як істину
Котик
"Танго смерті" одна з кращих книг Юрія Винничука саме для мене. Оскільки тут поєднано все, що я обожнюю: історію, кохання та неймовірний сюжет.
Котик
Книжка «Наречена вітру» — це не просто красиве перевидання, а найновіший роман Юрія Винничука, в якому він майстерно переплітає різні епохи та стилі, створюючи багатогранну історію. Це постмодерна фантасмагорія, яка поєднує події Львова 1809 року з драмами бойової медикині на окупованих землях.
Ця книга неймовірно глибока, складна, багатошарова, але в той же час її так легко читати і сприймати, занурюючись у неї, як у м'яку теплу воду.
Цей роман точно сподобається шанувальникам творчості Винничука та таких авторок, як Галина Вдовиченко й Марія Матіос. Він залишає після себе не тільки яскраві емоції, а й бажання перечитати його знову і знову, аби віднайти там нові сенси.
Ця книга неймовірно глибока, складна, багатошарова, але в той же час її так легко читати і сприймати, занурюючись у неї, як у м'яку теплу воду.
Цей роман точно сподобається шанувальникам творчості Винничука та таких авторок, як Галина Вдовиченко й Марія Матіос. Він залишає після себе не тільки яскраві емоції, а й бажання перечитати його знову і знову, аби віднайти там нові сенси.
Котик
Книжка просто неймовірна, мені здається що б я не прочитала за життя в майбутньому- ця залишиться улюбленою. Я ще ніколи не читала більш гарно написаної книги. Дуже рекомендую
Сюжет в анотації виглядав цікавим. Але реалізація викликала різні емоції. Для мене ця книга — якийсь вінегрет зі стилів письма та жанрів. Іноді здавалась, ніби писали різні автори. Якісь частини подобались, якісь — читалися важко й нуднувато, викликали відразу.
Коли оповідь йшла від автора, текст сприймався легко, я знаходила цікаві формулювання на кшталт:
"Замолоду ми всі є ніким‚ навіть найбільші генії‚ чиї кар’єра і визнання попереду‚ приходять у цей світ не надто пристосованими до життя, тому й не дивно‚ що одружившись‚ наражаємо себе на неабиякі випробування‚ які рідко завершуються щасливо‚ а частіше все ж таки розлученням."
Але коли оповідь йшла від Йоська, доводилося долати дуже довгі речення, іноді на пів сторінки:
"Йосько з нас чотирьох був найменший, і за віком, і за зростом, а ще він був худий, в окулярах і зі скрипкою, можете собі уявити це видовище, як він теліпається з тою скрипкою, що ледь не більша за нього, тому ми мали над ним опіку, бо кожен хотів такого курдупеля образити, мені й самому, якби то не мій товариш, а зобачив його десь на вулиці, рука б потяглася здерти з нього кашкет і закинути на гілляку, але то був наш *, і то такий, що ще пошукати.
До того ж, в оповідях Йоська багато специфічного діалекту — і з одного боку, це занурювало в атмосферу Львова тих часів, але з іншого — важко читалося."
Не сподобались мені деякі фентезійні моменти та еротичні (скоріше порнографічні) сцени. Я зовсім не ханжа, але це було якось огидно. Сорі, цитувати не буду.
А сподобалось занурення в історичний контекст - тепер я набагато краще уявляю життя у Львові перед Другою світовою війною та в її часи, та як львів'яни потерпали від совецької окупації. Насправді мало що змінилося:
"А на вулицях Львова тепер можна було спостерігати дивовижні картини, адже неможливо собі було уявити польського офіцера з мішком картоплі за плечима, з дитячою ванночкою чи навіть унітазом на голові, але совєтські офіцери з таким скарбом траплялися щодня, пхати поперед себе тачку з яким-небудь комодом чи бюрком, конфіскованим у буржуя, було для них звичною буденною справою, і жоден військовий патруль ніколи не звертав уваги на таку принизливу для військової еліти картину."
Також сподобалися описи галицьких страв та смішні моменти, яких багато на початку книги. В кінці було вже зовсім не смішно — моторошно, жорстко й боляче. Але реалістично.
Для мене цей багатошаровий твір виявився на 7 ⭐️ з 10.
Коли оповідь йшла від автора, текст сприймався легко, я знаходила цікаві формулювання на кшталт:
"Замолоду ми всі є ніким‚ навіть найбільші генії‚ чиї кар’єра і визнання попереду‚ приходять у цей світ не надто пристосованими до життя, тому й не дивно‚ що одружившись‚ наражаємо себе на неабиякі випробування‚ які рідко завершуються щасливо‚ а частіше все ж таки розлученням."
Але коли оповідь йшла від Йоська, доводилося долати дуже довгі речення, іноді на пів сторінки:
"Йосько з нас чотирьох був найменший, і за віком, і за зростом, а ще він був худий, в окулярах і зі скрипкою, можете собі уявити це видовище, як він теліпається з тою скрипкою, що ледь не більша за нього, тому ми мали над ним опіку, бо кожен хотів такого курдупеля образити, мені й самому, якби то не мій товариш, а зобачив його десь на вулиці, рука б потяглася здерти з нього кашкет і закинути на гілляку, але то був наш *, і то такий, що ще пошукати.
До того ж, в оповідях Йоська багато специфічного діалекту — і з одного боку, це занурювало в атмосферу Львова тих часів, але з іншого — важко читалося."
Не сподобались мені деякі фентезійні моменти та еротичні (скоріше порнографічні) сцени. Я зовсім не ханжа, але це було якось огидно. Сорі, цитувати не буду.
А сподобалось занурення в історичний контекст - тепер я набагато краще уявляю життя у Львові перед Другою світовою війною та в її часи, та як львів'яни потерпали від совецької окупації. Насправді мало що змінилося:
"А на вулицях Львова тепер можна було спостерігати дивовижні картини, адже неможливо собі було уявити польського офіцера з мішком картоплі за плечима, з дитячою ванночкою чи навіть унітазом на голові, але совєтські офіцери з таким скарбом траплялися щодня, пхати поперед себе тачку з яким-небудь комодом чи бюрком, конфіскованим у буржуя, було для них звичною буденною справою, і жоден військовий патруль ніколи не звертав уваги на таку принизливу для військової еліти картину."
Також сподобалися описи галицьких страв та смішні моменти, яких багато на початку книги. В кінці було вже зовсім не смішно — моторошно, жорстко й боляче. Але реалістично.
Для мене цей багатошаровий твір виявився на 7 ⭐️ з 10.
Експерт Readeat
Атмосферний ретро детектив.
Юрію Винничуку звикли закидати про його найчастіші проблеми в книгах: сексизм та простуватість сюжету.
Проте, не можна автору дорікнути у невмінні писати. Ю.Винничук створю неперевершену атмосферу до воєнного Львова. Діалектизми, описи вулиць та кав’ярень, побут головного героя. Оповідь сповнена деталями, які дозволяють читачу буквально "відчути" Львів тих часів.
Так само цікаво спостерігати за детективною лінією, напруга була до останньої сторінки.
Книга рекомендована всім, хто любить історії з харизматичними героями, несподіваними поворотами й відчуттям занурення в унікальний світ.
Юрію Винничуку звикли закидати про його найчастіші проблеми в книгах: сексизм та простуватість сюжету.
Проте, не можна автору дорікнути у невмінні писати. Ю.Винничук створю неперевершену атмосферу до воєнного Львова. Діалектизми, описи вулиць та кав’ярень, побут головного героя. Оповідь сповнена деталями, які дозволяють читачу буквально "відчути" Львів тих часів.
Так само цікаво спостерігати за детективною лінією, напруга була до останньої сторінки.
Книга рекомендована всім, хто любить історії з харизматичними героями, несподіваними поворотами й відчуттям занурення в унікальний світ.
Бестселери
500 грн
1
Фільтр
500 грн
1
220 грн
1
