Крадійка книжок

Читала книгу в цьому році та раджу прочитати вам. Тільки зважайте, що легкою її не назвеш.

Розповідь ведеться від обличчя Смерті. Смерть — не Вона, а чомусь Він — завжди десь поруч з героями книги, в Німеччині гітлерівських часів. З кимось Він поки просто спостерігає, а з кимось знайомиться ближче. І робить свою важку роботу:

"Чесне слово (знаю, я вже й так занадто багато скаржуся), я ще не встиг оклигати після Сталіна в Росії. Так званої «другої революції» — винищення власного народу. І одразу ж з’явився Гітлер."

Не перебільшу, якщо скажу, що книга вразила мене й оригінальним стилем написання, і цікавим сюжетом. З анотації:

"Вперше Смерть побачив маленьку Лізель, коли прийшов забрати душу її братика. Він став свідком того, як дівчинка вкрала першу книжку, і зацікавився її долею. Він приходив до її будинку, де, ризикуючи життям, родина переховувала єврея. Він слухав, як Лізель читала книжки під час бомбардувань…"

Через деякий час після прочитання я побачила цю книгу в списку рекомендованої літератури для дев'ятикласників у свого сина. І звісно порадила йому почати з Крадійки. Син взагалі не читає книжки, а тільки слухає їх. Іноді я робила щось поруч і мимоволі слухала разом з ним. І кожного разу зачаровувалась, ніби вперше.

Цей бестселер The New York Times було екранізовано, і якось осіннього чи зимового вечора я планую подивитися й фільм. Хоча впевнена, що книжка точно краще. Як завжди 🙃

Класна книга

Події відбуваються в Германії за часів Другої світової війни. Розповідь іде він третьої особи,а саме - від Смерті. Він(так,тут Смерть позиціонує себе як чоловіка) спостерігає за дівчинкою Лізель протягом майже всього її життя,і зустрінуться вони тричі. Ще тут буде хлопець,який хотітиме її поцілувати. Також Єврей якого вони незаконно переховуватимуть. І велика любов до книг.

Книга не про війну. А про людей під час війни.

Далі прочитайте самі,адже вона варта уваги.

Книга зараз відгукується дуже щільно,нажаль Адже зізнайтеся,за ці майже три місяці кожен(може кожен другий) з вас, задумувався про смерть(гори в пеклі росія і путін)

Пункт до якого хочу повернутися,це те,що книга від імені Смерті. Як на мене-це геніально. Адже Смерть бачила багато,і вставки,посеред основної історії,про його спогади,додавали драматичності і якогось містицизму. В той час,як історія про дитину яка дорослішатиме за примусом. Як і багато дітей тепер.

Книга дивна тим,що попри важку тему,читається легко,автор пише дуже кайфово(була здивована що не чула про його інші книжки,а вони є)

Тож рекомендую. І мабуть всім без розбору бо її ТРЕБА прочитати,я вважаю.